Дональд Трамп. Фото: АР
Зеленський зробив правильно за своїм духом
Як комунікувати зі Сполученими Штатами: вибачатися чи не вибачатися? Якщо вибачатися, то як? І якщо вибачатися в правильній формі, то чи дасть це щось?
Насправді Зеленський зробив багато чого правильно. Навіть якщо не дипломатично і не протокольно правильно, то правильно за своїм духом. І той твіт розширений свою роль виконав. Трамп – людина, якій не потрібні вибачення заради вибачення. Це людина, яка не розуміє, що таке емпатія, співчуття, яка тільки розуміє, хто згори, а хто знизу. В його картині світу він згори. У нас це називається "вибачення-не вибачення". Це коли ти говориш "мені шкода, що так трапилось", але не просиш при цьому пробачення, тому що пробачення передбачає визнання провини: я щось зробив неправильно і я за це прошу пробачення. Той текст – там не було слова "перепрошую" або "вибачте", там було "ну, шкода, що так трапилось", "прикро". Це класичне слово, коли треба попросити вибачення, але насправді ти не шкодуєш про те, що зробив.
(Президент України Володимир Зеленський підтвердив у соцмережі Х (Twitter) готовність "працювати під сильним лідерством президента Трампа, щоб досягти тривалого миру". Під час недавнього виступу в Конгресі Трамп стверджував, що отримав листа від президента України Володимира Зеленського. Як зауважила пані посол України у США Оксана Маркарова, "В дуже складній ситуації все ж рухаємося вперед, розбудовуємо стосунки та просуваємо наші пріоритети. Допис нашого Президента Володимира Зеленського зачитав у своєму Зверненні до Нації Президент Дональд Трамп і сказав "Я ціную, що він написав цей лист" – ред.)
Чи однаково ми із американцями розуміємо взагалі поняття вибачення?
Американці зараз дуже неоднозначні, суспільство поляризоване. Є модель аналізу культур, яка поділяє всі культури на культуру честі, культуру обличчя і культуру гідності. Культура гідності – це те, куди Україна приходить, всі люди мають свою гідність іманентну, їм не треба її заслуговувати. Гідність і повага не приходять зі статусом чи із заслугами, вони даються від народження кожній людині. Культура обличчя – це та культура, яка насамперед про "зберегти обличчя". Культура честі – це культура лицарська, шляхетська. Для Трампа культура обличчя дуже важлива. Їм важливо добре виглядати, захищати свій статус і важливо, хто зверху. Тому сказати, що для них це якась форма атаки – ні. Для них це швидше форма показати, що вони можуть командувати, а ми повинні виконувати. Їхнє прохання має бути для нас законом. Наше прохання означає для них нічого, тому що в них є зброя, ядерна зброя, гроші і сила. І вони зараз себе так ведуть. І це дуже відповідає тим ієрархічним структурам, які республіканці всюди будують: чи то в сім'ї, чи то в суспільстві.
Взяти паузу і припинити з ними розмовляти…
Ми залежимо від них буквально на фізичному рівні: ракетами, зброєю, розвіданими, але ж ми визнаємо, що ми від них залежимо. Чого їм ще треба?
Є версія, що їм потрібен привід, щоб припинити нам допомагати. Тут треба копати до тих людей, які за ним стоять і тих ідеологів, яких вони читають. І цієї всієї тусовки навколо них. Вони будують світ, так як вони його бачать. Вони бачать світ, де не важливі правила, де не важливі норми, де не важливо нічого, що ставить людей на один щабель, а натомість важливо, хто сильніший. І тому вони будують світ, де Росія, Китай і Америка є найсильнішими. Всі інші повинні змиритися із цим статусом. І коли Трамп говорить "у вас немає карт", він саме це і має на увазі. Ми – гравець з поганими картами. Нас треба по максимуму чистити і прогнати з-за столу. Це дуже схожа ситуація на ту, яка у нас була із Росією до 2022 і з 2022 року. Неможливо побудувати діалог з тим, хто діалогу не хоче. Американці хочуть монологу і встановлення своїх умов. Їх не цікавить взагалі наша думка, наша позиція. Ми для них худоба, вибач, вони ковбої, а ми корови в їхній картині світу. І, звичайно, корова не має права голосу. Я не бачу, як нам зараз будувати з ними продуктивний діалог. Якщо би мене зараз хтось у верхах запитав поради, я би зараз взяла паузу і припинила з ними розмовляти, не демонстративно. Ми не кажемо, що ми розриваємо відносини, ми тут просто зараз іншим займемося. Продовжувати спілкуватись з тими в американському суспільстві, хто притомний. Такі люди є і в республіканському таборі теж. Вони зараз в тихій меншості, вони теж позбавлені права голосу. Їх карають за незгоду. Там зараз тоталітарна історія і культ особи вибудувалася. І все, що суперечить позиції “видатного лідера”, автоматично поливається великою кількістю того, що корови генерують, коли добре поїдять. Але притомні республіканці є. З ними треба говорити. Треба говорити з демократами, які на нашому боці, треба говорити із українською громадою в Америці. І переключити свої дипломатичні зусилля на Європу.
Перевести в не публічний формат всю комунікацію
Ми не можемо, на жаль, зупинити повністю цю комунікацію. Ми попросили європейців стати між нами і Сполученими Штатами посередниками і вести перемовини від нашого імені. Це виправдана стратегія?
Це одна з небагатьох можливих зараз стратегій. Коли є намагання побудувати діалог, а він не складається, то модерація, медіація – це варіант, один з небагатьох прийнятних. Друга стратегія – це перевести в абсолютно не публічний формат всю комунікацію. Це можливо, якщо обидві сторони на це йдуть. Тому що коли одна сторона намагається конструктивно будувати, а інша все одно це ретранслює через медіа, через свої соціальні мережі і це робить викривлено, то тоді ми ризикуємо потрапити в ситуацію, де ми програємо інформаційно, а не тільки по суті, тому що в нас тоді не буде свого голосу. Тому з цим треба дуже-дуже обережно. Мені здається, найправильніше було би зараз перечекати, коли зійде високотемпературний режим на тему України у Трампа. І коли можна буде трошки поговорити не з Трампом, а з іншими людьми в його адміністрації спокійніше. Треба дати цим людям перечекати. І тут багато залежить від самого Дональда Трампа, людини не системної. Інституції, системи і правила зараз там не діють. Там зараз діє воля конкретно однієї людини, яка керується своїм темпераментом, настроєм і тим, хто останній з ним поговорить. І люди, найближчі до нього, аж ніяк не проукраїнські. В його оточенні нема жодної проукраїнської фігури.
Ярина Ключковська і Вадим Карп’як у студії Радіо Культура
Є якісь поради, як поводитися з таким психотипом, як Дональд Трамп в комунікації?
Залежить, чого ми хочемо від цієї людини. Він і його когорта політична – це ті люди, які блокували і раніше допомогу Україні. Немає у нього таких речей, як добро і зло. Є вигідно і невигідно. Україні допомагати невигідно. Вигідно зібрати політичні бали на тому, що президент миру і він зупинить цю страшну війну, в якій загинуло понад мільйон людей. Ця модель світу прирівнює Україну і Росію, агресора і жертву. Вони відмовились від слова "війна" в своїй публічній риториці, вони говорять виключно слово "конфлікт". Це синонімізує нас і ставить на одні щаблі. Залишається сильна Росія і слабка Україна, яка чогось вимихується і не дозволяє Трампу реалізувати своє бачення і стати президентом миру. І цю мишу треба розчавити просто. Й інших сигналів я зараз від цієї адміністрації не бачу. Тому сказати, що я, як комунікаційник, вважаю, що тут можна переконати когось – ні.
Люди, які за ним стоять, його радники, його син, який дуже сильно на нього впливає, начиталися теорій про те, що треба створити триполярний світ. І ці три держави – Америка, Китай і Росія – це те, що має сенс, а всі інші повинні "лягти". Росія і Китай повинні врівноважувати одне одного в Старому світі. Китай хай собі забирає Азію, Росія хай собі забирає Європу. Америка забере собі Новий світ.
Говорити з низовими структурами, аналітичними центрами і притомними республіканцями не публічно
Якщо не можна вплинути на Трампа самого, то можна впливати на ситуацію. Як би ми зараз мали комунікувати там з українцями і що від них просити?
Я не покладала би зараз на них великих надій. Вони підтримують Трампа, республіканців, бо ті дуже консервативні за своїми цінностями. І українська діаспора дуже консервативна і стара, це консервативний прошарок. Не підтримка України, зрада, як це називають зараз і в Європі, і більш ліберально налаштовані американці, стали стимулом до американців піднятись на протести проти Трампа не за себе, а за когось. В комунікації я би не так робила ставку на українську діаспору, яка дуже пасивно виходить на протести. Я би говорила про американців, про демократів, але не політичну верхівку, а про низові структури. І от з цими людьми я би продовжувала говорити. Я би продовжувала говорити з аналітичними центрами і тими, хто ще претендує на об'єктивність, з притомними республіканцями не публічно. Їм зараз не прощають публічних контактів з Україною взагалі, з офіційною країною. Тому тільки не публічно. І медіа.
Зараз популярні блогери володіють увагою американців. Як тоді достукатися?
Я би не скидала одразу з рахунку мейнстрімну традиційну пресу, медіа, телебачення. Так, воно падає в охопленні, але в нього все одно є суттєва аудиторія. Нам все одно треба бути на всіх телеканалах. Подкасти і блоги є різні і популярні. Треба бути на всіх, куди нас беруть. Нам треба йти всюди. Якщо у подкаста є 100 слухачів, нам треба туди йти. Нам зараз треба брати підхід різко протилежний до того, які обрали демократи. Всюди, де можна донести свою точку зору, треба доносити. Зараз Республіканська партія заборонила республіканським сенаторам і конгресменам проводити особисті масові зустрічі зі своїми виборцями. Їх тепер попросили проводити всі зустрічі тільки онлайн, там, де можна модерувати питання. І вони зараз втрачають можливість говорити зі своїми виборцями. Тому нам треба йти з ними говорити. Нам треба не боятись бути в опозиції до Трампа. Є безліч інших людей, які готові нас чути. Трамп і Республіканська партія в цілому дуже чутливі до політичних рейтингів. Давайте формувати суспільну думку, яка зсуне їхній компас. Вона має бути скоординована, організована. Це має бути стратегія. Держава має більше інструментів, ніж тільки офіційний голос своїх офіційних представників. Паралельно є публічна дипломатія, культурна, кулінарна, різна дипломатія. Давайте запустимо народну дипломатію. Нам треба йти і говорити з американцями про те, що для них важливо. В них більше сили, ніж вони думають. І це меседж, який хтось має говорити. Офіційна Україна ніколи не зможе цього говорити. Але ми можемо – громадянське суспільство. Нам треба йти і говорити з людьми, які ще готові нас слухати.
Трамп дуже легко відмовляє Україні, судам, медіа, чому завгодно. Але він не може відмовити суб'єктності всім американцям в масі. Він все одно чутливий до виборів, все одно залежний від політичних рейтингів. Щоб Трамп зберіг владу, щоб він зберіг більшість в Конгресі і в сенаті, йому треба Україну "замочити". А якщо ми не будемо цьому протистояти, то в нього це вийде. Щоб змусити його переглянути якісь речі або зовсім змінити свою політику, йому треба побачити, що його монобільшість не така стійка, як він думає. Офіційна дипломатія зараз мала би трошки збавити оберти і підкрутити неофіційну публічну дипломатію.
Що робити журналістам? Не висвітлювати Трампа неможливо, але висвітлюючи його ти робиш його ще сильнішим.
Журналістика не тільки американська, а й українська, в зв'язку з розквітом соціальних мереж, почала плутати справжні новини із словами. Коли голосується закон – це новина, коли робиться заява – це ще не новина. А журналісти, зокрема американці, трактують будь-яку заяву, як рівноцінну новину, що ухвалено якесь рішення і воно впроваджується. Менше висвітлювати, хто що сказав, більше висвітлювати, хто що зробив. Ми бачимо, що Трамп говорить, що завгодно. Те, що він казав, не означає, що він це зробить.
Якщо журналістика не зміниться і на це не відреагує, то вона продовжує грати на його боці. Тому що хороша журналістика – це робити новини на основі фактів. Інформацію не можна публікувати, поки її не отримано, не підтверджено з трьох незалежних між собою джерел. Заява політика не є новиною. І коли журналісти бачать, що їхньою тенденцією зловживають, чому не відреагувати і не змінити правила. Оці всі навколожурналісти, які насправді не журналісти, яких зараз Трамп теж урівнює в правах з журналістами… Я не розумію, чому журналістика не бореться?! Не міняє правила гри так, щоб Трамп не міг далі зловживати. Зараз дороге кураторство фактів. Журналісти, займіться правильним кураторством фактів, а не перепубліковуйте будь-яку резонансну заяву!
