Фото Володимира Осипенка з інстаграм-сторінки taras_petrynenko
"Слава Богу, що моя творчість ще потрібна людям! І здається, таки дуже потрібна! Це я відчуваю під час концертів, як люди приймають"
З днем народження й многая літа!
Дякую, рідний Промінь! Дякую за привітання. Звичайно, коли я був молодшим, мені дні народження були більш приємні, але й у такому віці це приємно.
У 72 життя лише починається, мені здається. Але хотілось би поговорити про пройдений шлях. Впевнений, вам є чим поділитись із молодшим поколінням, що ви для себе винесли за ці роки. Хотілось би отримати від вас мудру настанову.
Саме головне — залишатись собою і залишатись людиною. Думаю, це ті речі, які є самі важливі, бо пристосовуватись до життя — не завжди себе виправдовує. Життя мінливе й часом дуже цинічне. А зберігати свою фізіономію й щоранку, коли підходиш до дзеркала й дивишся сам на себе, щоб тобі не було соромно за те, як ти живеш. Якщо коротенько, то так.
В одному з інтерв’ю ви сказали, що зараз відчуваєте до себе більше уваги, ніж на піку кар’єри. Як ви це переживаєте?
Зараз ми виїхали в невеликий тур, у нас п’ять концертів. Виступали в Тернополі, сьогодні в Чернівцях і там ще кілька концертів. У Полтаві виступали нещодавно. Люди дуже тепло приймають, і це приємно, що про тебе згадують, і багато людей практично знають всі пісні, які я співаю за майже дві години концерту, і слова, і все на світі. Це для мене дуже важливо й дуже приємно. Особливо на тлі того, як зараз молоді себе просувають на цьому ринку, слово, яке я дуже не люблю, власне, як і шоу-бізнес. Ринок, шоу-бізнес, бо мене більше цікавить творчість, музика, пісні. І якщо мої пісні потрібні, значить, я ще живий, я ще на коні!
"Я можу себе поважати принаймні за те, що я постійний у своїх вподобаннях і переконаннях. І, мабуть, за те, що пройшовши через роки, коли мене фактично не було ні на радіо, ні на телебаченні, ніде. А людям доводили, що я взагалі живу в Америці вже 30 років і в Україну заїжджаю тільки заробляти гроші. Це така неправда, яка мене дуже коробила. Це несправедливо, як мінімум"
А що вам допомагає триматись на коні?
Відчуття того, що я на правильній стороні цього життя. Тому шо, спостерігаючи за тим, що відбувається довкола, дуже багато пристосувань, продажності й кон’юктурності, якщо хочете. Я можу себе поважати принаймні за те, що я постійний у своїх вподобаннях і переконаннях. І, мабуть, за те, що пройшовши через роки, коли мене фактично не було ні на радіо, ні на телебаченні, ніде. А людям доводили, що я взагалі живу в Америці вже 30 років і в Україну заїжджаю тільки заробляти гроші. Це така неправда, яка мене дуже коробила. Це несправедливо, як мінімум. Тому що я ніколи не жив за кордоном, виїжджав на гастролі багато разів, але ніколи там не жив. І я навіть знаю, з якою метою переконували: для того, щоб комусь дорогу розчистити, або щоб скоріше про мене забули, можливо, така справа. А в такому віці, в якому я зараз перебуваю, таке враження, що це якесь друге дихання, друга хвиля. Якби це було не так, мені було б уже досить важко сьогодні, а так, слава Богу, як то кажуть. Слава Богу, що моя творчість ще потрібна людям! І здається, таки дуже потрібна! Це я відчуваю під час концертів, як люди приймають.
Що у вас на сьогодні заплановано, як будете проводити день народження?
Та який день! В мене сьогодні репетиція, саме на сцені все розмотуємо, підключаємо, і ввечері концерт. Про день народження якийсь взагалі мова не йде, тому що на першій доріжці в мене завжди робота. А оскільки концерт, оскільки люди прийдуть, все підпорядковано тому, щоб цей концерт відбувся на досить високому рівні, ось це саме головне для мене.
"Україну я люблю, тому що це Україна. Не хочу банальності говорити, але це моя рідна земля, моя батьківщина. Я можу не любити державу в той чи інший період, тому що держава в нас буває різна, як ви знаєте, а ось рідна земля, рідна вітчизна… Ну як пояснити, за що я люблю свою маму?!"
Пане Тарасе, ще хотілось би дізнатись вашу просту й щиру позицію, за що ви любите Україну?
Якби я вам сказав, за що я її люблю, то це вже була б не любов. Україну я люблю, тому що це Україна. Не хочу банальності говорити, але це моя рідна земля, моя батьківщина. Я можу не любити державу в той чи інший період, тому що держава в нас буває різна, як ви знаєте, а ось рідна земля, рідна вітчизна… Ну як пояснити, за що я люблю свою маму?! Це не підлягає аналізу глибокому. Люблю, тому що люблю, тому що я син цієї землі.
Ще раз вітаємо вас! Зичимо міцного здоров’я, натхнення, нехай люди приходять на концерти, слухають пісні і до нових зустрічей у нашому ефірі!
