Фото: Пресслужба гурту Folkulaka
Коли ми поєднали дві найпопулярніші народні колискові — "Котику сіренький" і "Ходить сон", — були самі вражені, що це вийшло моторошно
Ваш альбом має інтригуючу назву «Відчиняйте!». Що або кого слухачі відкриють для себе, коли натиснуть кнопку play?
Антоніна Вінник: У світовому фольклорі дуже часто різна потойбічна сила, як хороша, так і не дуже, не може зайти в хату, якщо її не запросять господарі. І ми називаємо свій альбом "Відчиняйте!", бо якщо нам відчинять — наш звук проникне до усіх.
Які пісні та історії ви зібрали до альбому?
Антоніна Вінник: У нашому альбомі є пісні майже з усіх регіонів України. Маємо композицію зі Львівщини, пісню з Полісся, кілька пісень із Центральної України. Загалом важко сказати, що в кожній пісні є лише щось одне. Наприклад, у пісні "Кумоньки" є мирилка, яка раніше була побутовою звичайною піснею про те, як куми посварилися. Проте її інструментальна частина майже нота в ноту повторює експедиційну пісню з Шотландії, з Гебридських островів. Цю мелодію в 1912 році опублікувала відома шотландська фольклористка Марджері Кеннеді-Фрейзер.
У цьому альбомі всі пісні — неначе застільні байки: спочатку весело, потім моторошно, а далі хочеться хреститися. Чи була така історія з якоюсь з ваших пісень, коли спочатку здавалося, що це жарт, а вийшов справжній жахастик?
Саша Кладбіщє: Так, було таке з піснею "Сон". У нас просто була ідея переробити колискову, щоб вона стала трохи страшнішою. І потім, коли ми поєднали дві найпопулярніші народні колискові — "Котику сіренький" і "Ходить сон" і побачили результат, — були самі вражені, що це вийшло моторошно.
Антоніна Вінник: Це перша пісня, після якої ми стали себе чесно називати горор-фолк-бендом.
Пісня "Дуб" — це взагалі таке потужне замовляння для всіх, хто приходить на наші концерти
Ваша музика ніби машина часу: давні мотиви, містичні історії, сучасне аранжування. Чи є у вас відчуття, що ви не просто граєте пісні, а дістаєте старих духів на світ?
Саша Кладбіщє: Є таке враження. Особливо це відчувається в пісні "Дуб" — мені здається, це взагалі таке потужне замовляння для всіх, хто приходить на наші концерти. Ми зазвичай співаємо разом з публікою. Якось, коли ми виступали на Faine Misto, на концерті були присутні іноземці. Після виступу вони підійшли до нас і запитали, що це таке. Вони були впевнені, що це якесь ритуальне потужне дійство, коли всі співають: "Стій дубе, стій, дубе!". Навіть попри те, що це здебільшого авторська пісня.
Антоніна Вінник: Це купальська пісня, створена повністю під те, що в українській традиції дуб вважався місцем переходу з одного світу до іншого. І не обов'язково з цього в якесь потойбіччя — просто вважалося, що це місце переходу. І в купальській пісні "Стій, дубе зелений, на дубовій жолуді" цей дуб був ну дуже вже доречний.
Ви розпочали турне на підтримку альбому. Де і коли вас можна побачити?
Антоніна Вінник: 14 березня ми у Києві в барі Brewers будемо презентувати невеличку партію пива, яке було зроблене до виходу нашого альбому — перебрендовані баночки з нашим логотипом. Але так сталося, що його вже майже розкупили. Ми мали необачність запостити це у себе в соцмережах і його в ту ж мить розкупили. Тому ми його презентуємо, але вже не продамо.
Саша Кладбіщє: Ми дуже вдячні Rebrew, адже вони роблять такі колаборації з музикантами, і всі гроші спрямовують на допомогу Збройним Силам України. І це круто, що можна створити в колабі такі продукти, які з одного боку промотують твою творчість, а з іншого — відразу йдуть на допомогу ЗСУ.
Антоніна Вінник: І 23 березня ми будемо в Києві у Caribbean Club, із завершенням туру великим київським концертом і запрошеними гостями.
Нам варто відчиняти двері — ми хороші
Кожен гурт має свої ритуали перед виходом на сцену. Враховуючи "темний" фольклор, чи є у Folkulaka особливі обряди перед виступом?
Антоніна Вінник: У кожної з нас є свій обряд. Наша віолончелістка каже, що її обряд — це перевтілення в образ. Але насправді її головним елементом виходу на сцену є сказати мені, що вона в сліпих лінзах і нічого не бачить, а я повинна передавати їй сетліст жестами. А в мене ж завжди ритуал — це запитувати: "Де той клятий сетліст?".
Саша Кладбіщє: У мене — це зробити селфі й вимкнути звук на телефоні, щоб під час концерту раптом не задзвонило в задній кишені. Але загалом ми не дотримуємося якихось конкретних ритуалів. Для нас головне, щоб з нами співала зала — це такий один величезний ритуал.
Якщо слухачі почують стук у свої двері, поки слухають альбом, їм варто відчиняти чи ні?
Антоніна Вінник: Хай прислухаються...
Саша Кладбіщє: Нам варто — ми хороші.
Антоніна Вінник: Якщо вони чують там спів — хай відчиняють.
Саша Кладбіщє: Буде страшно, але їм сподобається!
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
