Ілюстративне фото: facebook/latifundistcom
"Ми відчуваємо "голод кадрів"
Чого чекаєте від цього аграрного сезону?
Ми вже констатуємо котрий рік поспіль – чергова військова весняно-посівна кампанія. На жаль. І мушу сказати, що ця весняна кампанія не буде оригінальною щодо попередніх трьох. Це вже четверта в нас така військова кампанія. Вона не буде простішою, на жаль, і вона буде досить насиченою з різних причин – в тому числі і об'єктивні погодні умови, які складалися ще з осені. Ми не все досіяли, що хотілось би по озимому клину і треба буде наздоганяти ярим тепер. Є там і по пшениці, і по деяких інших культурах. Того ж озимого ріпаку трохи менше посіяли. Жито десь на такому ж рівні залишилося, але ми зменшили значно цю традиційну для України культуру.
Якщо говорити узагальнено, то практично всі області нині заходять у весняно-польові роботи. В залежності від дозрівання ґрунту, погодних умов у різних областях різний рівень інтенсивності робіт. Якщо говорити про забезпеченість матеріальними ресурсами, то в розрізі областей вона також різна. І якщо говорити про загальну проблематику, яка найбільш актуальна, крім бомбардувань прифронтових регіонів, то це, звичайно, забезпечення кадровим потенціалом. Ми відчуваємо "голод кадрів". Це ми констатуємо вже котрий рік поспіль і ця проблема посилюється, на жаль. Ніде не ділась проблема з фінансуванням. Ця кампанія скоріше за все "перевалить" десь 200 млрд грн. Це величезна цифра, яку потрібно розуміти з яких ресурсів профінансувати. І ще ціла низка питань. Ті ж кредити на деокупованих територіях, досі не вирішені системно з боку держави. Плюс програми підтримки, які розгорталися, рекламувались, а зараз, ви знаєте, і USAID деякі свої програми згортає. І виникають щоденні питання. Я б не казав, що це якісь кардинальні фактори, які будуть змінювати наше відношення до посівної кампанії, але на них потрібно реагувати. Ми реагуємо і будемо вирішувати.
"Останні 3-4 роки ми обробляємо близько 22,5-23 млн га"
Якщо говорити про потреби для початку посівної, то очевидно йдеться про ґрунт, його наявність в принципі, про посадковий матеріал, про цінову політику. Яка з цим у нас готовність конкретно по областях?
Останні 3-4 роки ми обробляємо близько 22,5-23 млн га – те, що контролює уряд України. А до війни було десь 28-29 млн га. Це те, що ми сьогодні констатуємо, що на тимчасово окупованих територіях, які заміновані, забруднені боєприпасами, ми не можемо спокійно обробляти, бо це наражає аграріїв на небезпеку. І знаємо непоодинокі факти в різних областях, коли підривалися на мінах, піддавались бомбардуванню прямо в полі тощо.
Якщо говорити про ландшафт по культурах, то приблизно 5,5-6 млн га – озимий клин. Це різні культури – пшениця, ячмінь озимий, ріпак озимий, жито, частково зимуючий горох у невеликих обсягах. Якщо говорити про ярий зерновий клин, то це десь 5,5 під 6 млн га. Але це буде залежати ще від багатьох факторів. Бо фермери сьогодні ще готують ґрунт, звертають увагу на погодні умови, на матеріально-технічне забезпечення, на цінові тренди на глобальних майданчиках. Тому що Україна була і залишається дуже важливим світовим гравцем, яка, по-перше, навіть у цих військових умовах залишається стабільним гравцем, який підтримує реноме житниці і не тільки Європи. Є різні оцінки, але ми десь декілька сотень мільйонів осіб годуємо нашою продукцією. Як би це не парадоксально, не дивно звучало, але мільйонів 400 людей ми годуємо. Це ті країни, які самі себе не можуть годувати, але в них є тренд до зростання населення і немає поки що тренду до зростання самостійного виробництва продуктів харчування. Це африканські країни, деякі азійські країни. І ми тут дуже добре підставляємо плече світові з точки зору гарантування продовольчої безпеки.
Ми констатуємо, що десь 28-30% свого потенціалу ми втрачаємо останні 3 роки, але треба розуміти, що ця цифра дає і зворотній бік. Ми зберегли 70% і ми залишаємось великим глобальним гравцем. Більше того, щодо окремих продуктів навіть у ці роки ми посідаємо провідні позиції в світі з експорту. Ми десь у п'ятірці з експорту пшениці, в Чорноморському регіоні ми в трійці. Тобто ми великий, серйозний гравець, на який обов'язково будуть звертати увагу. Є низка аграрних продуктів, які Україна виробляє в декілька разів більше, ніж потрібно на внутрішньому ринку. Ми нетто-експортер. Ми багато експортуємо, в тому числі на європейський континент. По деяких культурах і продуктах ми лідери, як експортери в Євросоюз.
"Земля із зими вийшла з тріщинами"
Цього року в нас фактично немає водопілля, немає великої води. Як це вплине на весняну посівну?
Мало води і для ярих, і для озимих. Немає повеней і водопілля. З одного боку, це ніби добре, а з іншого – земля не замерзала, всі краплі дощу чи снігу вона швидко увібрала. І в цьому році ми констатуємо практично по всій території країни дуже неприємні факти – земля із зими вийшла з тріщинами. Причому, для Херсона, Запоріжжя, Миколаєва – це вже звична ситуація. Але це йдеться про Тернопіль, Волинь, про північні зволожені області, коли в озимих культурах, багаторічних травах тріщини не затягнулися в результаті зимових процедур, які зазвичай відбуваються в ґрунті. Це говорить про те, що задля збереження вологи для посівів треба буде дуже сконцентровано і швидко сіяти більшість культур. А це накладе ще одну організаційну проблему – забезпечення кадрами, технікою тощо.
"Посіви сої точно скоротимо"
На якій ще аграрній продукції ми цього сезону будемо концентруватися, в яких обсягах і областях?
Це дуже хороше питання, тому що ці складнощі, які з року в рік у нас з'являються або повторюються, впливають і на структуру посівних площ. Наприклад, торік ми раділи, коли намолотили 6 млн тонн соєвих бобів. Це рекордний обсяг, але ціни впали. Ми тоді попереджаємо, що не треба цим захоплюватися. І в цьому році посіви сої будуть скорочені. Але тепер треба розуміти, а на користь яких культур? Я думаю, що трошки зростуть посіви кукурудзи – десь на 400-500 тисяч га, може навіть більше. Десь на тому ж рівні залишиться соняшник, можливо трошки більше. Але посіви сої точно скоротимо, бо потрібно ж розуміти і ефективність на гектарі. Фермер же не зможе довго собі у збиток працювати з тими культурами, які нібито потрібні для сівозміни і для зернофуражного балансу, але за рахунок чого вирощувати в наступних технологічних циклах?
Наприклад, така цікава технічна культура, як цукрові буряки. У воєнні роки їхні посівні площі зростали. Якщо до війни ми вирощували десь 215-220 тис га, то минулого року вийшли на 250. Нібито невеликий приріст, але це складна технічна культура і це дало можливість нам виробити більше цукру. І ми тепер розуміємо, що в нас є потенціал нарощувати цю культуру. Вона з гектара цікава була декілька років поспіль, а до того хронічно збиткові навіть були роки по цих культурах. Тепер треба думати про розширення ринків збуту.
Цукрові заводи не завантажені на повну потужність
А нам є чим переробляти ці обсяги?
У нас є чим переробляти. Є заводи, які незавантажені на повну виробничу потужність. Є законсервовані заводи. При незначних інвестиціях їх можна відновлювати і довести десь до 50 заводів. В останні роки у нас працює приблизно 38 заводів. Там технологічний цикл переробки коренів десь 90-110 днів, а зазвичай ми їх використовуємо протягом 60-70 днів, тобто можна нарощувати. І чим ще цікавий буряк у цих умовах? Можна, звичайно, виростити кукурудзу, умовно, по 80 центрів на гектар і потім думати, як її експортувати. А коли ти виростив корінь цукрових буряків, то ти тільки 11-12% від тоннажу з гектара отримав цукру і це логістика зовсім інша. Але це інвестиції в заводи і це ринки інші. Плюс комплекс техніки і технології треба змінювати. Але є підприємства, які добре поєднують у сівозмінах ці культури – і кукурудзу, і зернові, і сою. Тобто над цим ми також працюємо.
Павло Коваль. Фото: facebook/pavlo.koval.ua
"У нас Green Deal природний і при цьому ми залишаємось конкурентноздатними"
Який баланс у нас на ринку міндобрив? Що ми виробляємо, що імпортуємо?
Якщо говорити про добрива, то тут треба сказати декілька методологічних, політичних аспектів. Україна як би підтримує, приєднується до європейських ідей Green Deal, які передбачають помірковане використання мінеральних добрив і пестицидів всієї групи, але є тільки одна цікава різниця. Якщо взяти середньостатистичного європейського фермера, то вони на гектар вносять приблизно 210-220 кг діючої речовини добрив. В Україні хороші підприємства до війни десь під 90 кг досягали, а малі і мікрофермери – взагалі 60-70 кг на гектар. Тобто у нас Green Deal природний і при цьому ми залишаємось ще конкурентноздатними. Тобто вони там намолочують по 80-90 центнерів пшениці з гектара, ми десь 45-50, в хороші роки 55, і при цьому ми більш конкурентоздатні. За рахунок чого? За рахунок природних ресурсів і за рахунок ефекту від масштабу. Тобто наші великі і середні компанії більш конкурентні. Це формує наш ринок і нашу собівартість в середньому по країні. Тому європейські роздрібнені фермери ніколи не зможуть з нами у цій частині ефективності конкурувати. Вони це чітко розуміють і кажуть: "Давайте щось думати. Наприклад, про вплив на екологію і почнемо якось трошки дбати про це". Але до того 50-60 років вони добре на цьому заробляли гроші. Тепер кажуть: "А давайте ми будемо разом синхронно скорочувати обсяги використання міндобрив, пестицидів, бо проблема з екологією". Проблема є, друзі. Тільки давайте зважимо всі стартові позиції, темпи скорочення і якось будемо плавно входити в наш тепер уже спільний Green Deal.
Забезпеченість посівної міндобривами цьогоріч буде на рівні минулих років
Якщо говорити про ринок добрив в Україні навіть у цих умовах. Ми в рік використовуємо десь 4-5 млн тонн міндобрив. І якщо говорити про азотно-аміачну групу, то ми її виробляємо самі в достатньому обсязі. Український хімічний комплекс зі своїми заводами традиційно був і на сьогоднішній день залишається в десятці найбільших світових гравців по цих міндобривах. Сьогодні там є проблеми. Черкаський "Азот", "Рівнеазот", в Сумах є завод, в Дніпропетровській області, в Сєвєродонецьку, колись Горлівка була – це все величезні заводи, які виробляли цей товар і в тому числі експортували. Якщо говорити про останні 3 роки, то ми скоротили використання міндобрив по окремих групах підприємств (мікро, малі і середні) десь до 50%. Великі і середні підприємства залишаються на плаву.
Якщо говорити про цей рік, то ми в цілому констатуємо, що забезпеченість посівної буде на рівні минулих років. Хотілось би, щоб вона була краща, але ціни на ту ж селітру, КАС – від 25 тисяч в різні періоди. Я завжди говорю, що тут завжди вмикаються "цінові ножиці" – коли те, що купити для аграрія дорожчає, а його продукція тільки в 24-му році трошечки почала стабілізуватися, зростати. Ми за результатами лише 24-го року, за цей воєнний період, і то не в усіх підприємствах, і не по всіх культурах, побачили прибуток. І якщо якимсь, скажімо, постачанням матеріально-технічних ресурсів або логістикою цей прибуток буде з'їдатись, то це знову буде підкошувати аграріїв з точки зору перспектив їх розвитку в середньостроковій і довгостроковій перспективі.
Якщо констатувати забезпеченість матеріально-технічними засобами, то по території України вона різна. Найвищий рівень на півдні і це зрозуміло, бо вони вже сіють тижнів зо два. На півночі вона менша. По окремих позиціях, скажімо, Київська область забезпечена на 15-20%. Очевидно, що це буде "з коліс" реалізовуватися. На складах ця продукція є. Є і в дистриб'юторів, і на складах європейських. За необхідності це буде надходити. І за наших фінансових можливостей ми це все будемо використовувати в технології.
Україні доведеться запрошувати іноземців на сезонні роботи
Ми будемо ввозити закордонну робочу силу на сезонні роботи чи зможемо обійтись своїми людьми?
Я думаю, що доведеться і це також потребує державного впорядкування цієї програми. Щоб не склалось так, як у нашого сусіда-агресора колись, коли вони завозили без розуміння, що це робиться і виникали там субкультури, навіть сутички з роботодавцями, з державними органами і цими найнятими працівниками. Не хотілось би, тому що ми ж констатували завжди, що в нас є приховане безробіття. Але в сьогоднішніх умовах це буде потрібно. І треба чітко розуміти, в яких обсягах, на які професії, в яких регіонах розміщувати і як поводити себе з такими людьми?
