Ілюстративне фото: facebook/kpszsu
"Треба працювати зі своїми підприємствами ОПК"
Призупинення Сполученими Штатами поставок зброї, надання розвідданих і переговори щодо ймовірного перемир'я. Як це все позначилося на тому, що відбувалося, зокрема, в нашому небі останнім часом?
Позначилось. Погіршилась ситуація, знизився потенціал. Не швидко, бо часу пройшло не так багато. Але так чи інакше це відбулося, тому що ведення війни потребує постачання фактично цілодобового. А з урахуванням того, що ворог має переваги в основних видах озброєнь, в живій силі, то такого роду допомога дуже чутлива і перерви в цьому теж. Крім того, треба мати на увазі, що зупинити досить просто, як це вони зробили. А для того, щоб відновити постачання – це процес не простий. З точки зору протиповітряної оборони нам важливе постачання елементів щодо забезпечення озброєнням винищувачів F-16. Ті ж ракети повітря-повітря, тому що нам треба забезпечувати наші наземні операції. У нас складна ситуація на фронтах. Тобто, все це досить чутливе і ще раз переконує нас у тому, що не повинно бути монополії в будь-чому. Тому важлива допомога союзників, наскільки це можливо, за рахунок європейських держав. А головне – треба працювати зі своїми підприємствами оборонно-промислового комплексу. Хоча зрозуміло, що в цьому спектрі вони це питання не можуть вирішити і масштабування не забезпечить потреби Сил оборони України.
"Принцип всіх переговорів старий – "батіг і пряник"
Відбулися переговори спецпосланця Дональда Трампа Стіва Віткоффа з Путіним і можна припустити, що тепер "м'яч на боці США". Чи може скластися ситуація, що після такого "удару по гальмах" у виконанні Трампа, допомога від США може навпаки посилитися, якщо Путін очікувано стане не договороздатним. До речі, Суспільне повідомляє, що високоточні бомби знову поїхали в Україну. Чи може з'явитися взагалі щось нове в результаті?
Нове – під питанням, тому що треба розуміти, які відповіді є. Трамп говорив про те, що він додатково буде вводити в першу чергу фінансові санкції, чи економічні. Але ж там є і воєнні фахівці, які доповідають об'єктивну ситуацію. І принцип всіх переговорів старий – "батіг і пряник". Інша справа, що тиск чомусь відбувається на Україну, а з "пряниками" більше до Росії Віткофф, можливо, приїздив. Тобто умови тут досить непрості. Ми це бачимо. Є дійсно інформація про те, що перші випробування пройшли і буде постачання високоточних ракет на 150 км, які запускаються з наземних пускових установок. Це ракети повітряні, але там додали дешеві прискорювачі і зробили таке. Але ж, з іншого боку, ми бачимо, що ATACMS закінчилися. Невелику кількість давав ще Байден. І щоби Трамп в цьому щось додав на поточний час є великі сумніви. Тобто це важкий процес. Тому в цих умовах маємо покладати надію в першу чергу на себе, на власне виробництво. Ми бачили, що є спроможності щодо безпілотних ударних апаратів. Їх треба масштабувати, удосконалювати в бік ракет та дронів. І розвивати ракети. Їх нам не вистачає. Хоча в тих умовах, які намалював Путін, йдеться не тільки про поточний час, але нам важливо зрушити з місця. Багато хто говорить: "Про що розмови, 30 днів, за цей час ворог підготується, а ми будемо сидіти, склавши руки" Ні. Ми теж будемо готуватися і все це робити.
"Це плата за те, щоб почати цей переговорний процес"
Але я хочу звернути увагу не стільки на воєнний аспект, скільки на воєнно-політичний. Тобто, щоби зрушити з місця переговорний процес, багато в чому західні оглядачі, наприклад, схиляються до того, що українська сторона погодилась на вивід військ з Курщини, не тільки тому, що там ситуація ускладнилась для Сил оборони України, а й з воєнно-політичного аспекту. Тобто, це плата за те, щоб почати цей переговорний процес. Але Путіну цього недостатньо, він торгується, висуває свої умови і такого роду йде підкилимна боротьба.
.jpg)
Ігор Романенко. Фото: apostrophe.ua
"Цей рубікон для Європи пройдений"
Зараз багато міжнародних видань пишуть про домовленості, які тривають між США і РФ, серед яких, зокрема, йдеться про можливість повернення російського газу на територію Європи. Наскільки ЄС може вплинути на цю ситуацію? І що в цих умовах нам можуть запропонувати європейці в економічному і військовому плані?
Тут важко переоцінити роль і значення країн Євросоюзу. Економічне питання полягає в тому, що як Америка, так і РФ шукають шляхи, щоб постачати свої ресурси і заробляти на Європі кошти. Тобто вони йдуть в Європу. Вони хочуть це зробити без Європи, але це не вдасться, тому що Європа вже більш об'єктивно оцінила цю ситуацію. Я думаю, що цей рубікон для Європи пройдений. Вони це бачать. Крім того, Китай має великий інтерес. Не треба забувати про нього і його вплив на РФ. Цей фактор дуже важливий. І в зв'язку з цим, важлива європейська позиція в підтримці України за рахунок своїх дій і вирішення цього питання. Тобто ці "Північні потоки" підривалися не для того, що потім це викупили, з подачі росіян, американці і так чи інакше досягали своєї цілі поза інтересами України і Європи. І йде співпраця з європейцями, щоб цього не відбулося.
З точки зору воєнної, зрозуміло, що весь спектр озброєнь Європа не в змозі забезпечити. Їхні підприємства оборонно-промислового комплексу зараз не тому стані. Тобто їм дали 3 роки, вони це не використали в повному обсязі. Зараз переосмислили, додають, але на все це потрібен час. І можливості в них не такі, щоби покрити все те, що поставляла Америка. Але так чи інакше, Європа, до речі, працює над черговим пакетом санкцій відносно Російської Федерації. Це теж прояв їх позиції. І окреме питання – озброєння. Йде робота, хоча об'єктивно зрозуміло, що замінити американців повністю неможливо.
"Має бути прагматичний підхід і треба кувати своє"
Американські F-16 і французькі Mirage зараз використовуються в основному як засоби протиповітряної оборони. Чому ми не чуємо про їхню роботу на лінії зіткнення? Чи вони там використовуються, але це не публічно? Чи там потрібні якісь інші літаки, озброєння?
І те, і інше. По-перше, треба чітко уявляти, що це застарілий парк F-16. Пройшов час, коли ми повинні були на це заплющувати очі. Це в першу чергу стосується нашого військово-політичного керівництва – треба терпіти, щоб особливо не зачіпати американців. А ми маємо і право, і можливість показувати, що робиться насправді. А відбувається те, що ці літаки старі, можливості старі. Більше того, до них ракети поставляють значно гірші, ніж є у росіян. Більше того, відкриваються можливості, наприклад, з поставками шведських Gripen, про які вже і домовленість є, але вони зупиняються. Вони не хочуть впускати, тому що це буде в порівнянні показувати ще раз і підкреслювати, що літаки Gripen більш сучасні. Вони мають ракети Meteor на 200 км, це набагато краще. І до речі, вони нам погодились передати 2 літаки дальнього радісного виявлення. Це дуже важливо. Але зупиняють американці. До речі, росіяни відновили польоти своїх А-50 – це оперативно-стратегічного рівня розвідувально-ударний комплекс. І нам дуже потрібні ці літаки. Дали 2 полякам, вони вже навчилися, поставили на бойове чергування. А нам зупиняють саме американці. Треба чітко і прагматично оцінювати їхню діяльність. Тому так чи інакше, треба відходити від цієї американської монополії. Це бачать європейці, це бачимо ми. Різниця тільки в тому, що ми у скрутному становищі. Але співпраця в першу чергу з європейцями відбувається. І якби не було важко, продовжується робота з американцями. Нам взагалі треба працювати з усіма, де тільки можна досягнути хоч якийсь позитивний крок на підтримку Сил оборони України. Тобто має бути прагматичний підхід і треба кувати в першу чергу своє.
