Фото: Пресслужба Dima Prokopov
Як весна нам приносить нові надії, натхнення, нове життя, так і ця пісня — про те, що місто засинає, а ти огортаєшся не сном, а спогадами
Сьогодні ти представив пісню "Місто засинає". Яка історія чекає на слухачів?
Це зворушлива історія, можливо, трохи сумна, але з нотками тепла. В аранжуванні ми намагалися підкреслити сумний текст таким весняним вайбом, який зараз прийшов до нас. Це пісня, яка дає надію. Перший куплет починається зі слів: "Забудеш все, почнеш з початку." Тому, як і весна, нам приносить якісь нові надії, натхнення, нове життя, так і ця пісня — про те, що місто засинає, а ти огортаєшся не сном, а спогадами. Але вони можуть бути різні: як теплі, так і не дуже хороші спогади, але вони — частина нас.
Над створенням цього треку працювала ціла команда. Хто з музикантів і продюсерів впливав на остаточне рішення?
Це Сергій Єрмолаєв, RUNSTAR. Я працюю з різними саундпродюсерами, зокрема з Вадимом Лисицею, який зробив для мене багато аранжувань і зведень. Але цю пісню я створював разом із Сергієм. У нас гармонійна співпраця: ми знаємо, чого хочемо, він прислухається до мене, а я — до нього. Немає такого, щоб він давав мені демоверсію, а я казав: "Ні, переробляй". Він уміє мене відчувати. Ідея використати живе звучання кларнета вкінці — його. Про цей інструмент мені багато слухачів писали, що він дуже вдало вписався в атмосферу пісні. У нас із Сергієм такий творчий тандем, у якому немає суперечок і ніхто не тисне один на одного, що щось потрібно переробити. Наразі все дуже легко. Сподіваюся, що так буде й надалі. Я думаю, ви знаєте, що не завжди легко знайти спільну мову з саундпродюсером, адже саунд не завжди може потрапити тобі в серденько. Тому я над цим дуже багато працюю: приходжу на студію, ми разом сідаємо і це все робимо. Для мене дуже важливе гарне звучання пісні.
Окрім кларнета, як ще вдалося передати цей ефект "саунд-кіно"?
Я думаю, що це живі інструменти, живий бас, жива гітара. Мені здається, що, як ви сказали, саунд-кіно — це про живе. Це не про синтетичні інструменти, а саме про живий звук. І цей кларнет, який з'являється наприкінці, якраз дає цей кінематографічний вайб.
Цю пісню написав не ти, а інші автори. Як взагалі вдається проживати історії, які написані іншими людьми?
Не дуже легко, тому що більшість пісень пишу я сам — багато хітів є, наприклад, "Витри сльози", "Кава з краплями дощу". І зараз я працюю з творчим тандемом NAIMES і VECHIR Music. І вони зуміли мене відчути. Було багато пропозицій купити пісні, але щось не моє, мені важко догодити. Можливо, тому що коли пишеш сам, ти відчуваєш все трохи по-іншому. З хлопцями я познайомився, коли вів прямий ефір у тіктоці. Я побачив повідомлення: "Діма, дайте свою пошту. Мені здається, є вдала пісня саме для вас". Я, звичайно, погодився і не розумію, як так сталося: слухаю і реально пісня для мене. Напевно, вони бачили й чули, про що я пишу, тому надіслали цю пісню. Вони вгадали мій настрій. Моя аудиторія любить такі пісні: дівчата люблять постраждати, хоча під "Ти щаслива будеш" вони лише танцюють. Це мотиваційна пісня для багатьох дівчат. А от "Кава з краплями дощу" нагадує "Місто засинає" — це пісня про невзаємне кохання.
Зараз я приймаю кожен день і кожну свою пісню так, як має бути
Відео до "Місто засинає" зняте в особливій атмосфері. Яка історія стоїть за цими кадрами?
Це дуже цікава історія, тому що ми планували знімати саме в дощову, похмуру погоду, яка відповідала вайбу й настрою цієї пісні. Ми знімали на 24-му поверсі, був настільки сильний вітер, що ледь не зривав моє пальто. І в якийсь момент ми побачили десь за хмарою ледь помітні промінчики сонця. І режисери кажуть: "Ми щойно подивились прогноз погоди, буде гарний захід сонця". Ми навіть не планували, що буде така краса. Це був неймовірний захід сонця, того дня всі в сториз і тікток скидали рожеве небо. Потім ми прочитали у новинах, що такий захід сонця в Україні буває п'ять разів на рік. Ось так нам пощастило, тому що, буває, режисери обирають якийсь класний день, щоб зняти красиву картинку, і в нас мала бути інша картинка з іншим настроєм. Напевно це знак: "Забудеш все, почнеш з початку", як звучить у пісні. Після кожного заходу сонця є світанок, після кожного дощику буде сонечко та веселка. Я звертаюсь до всіх, у кого, можливо, якась мінімальна депресія чи поганий настрій: потрібно жити, радіти кожній хвилині, вірити й чекати той день, коли засяє сонечко. І попри прогноз погоди хмарки можуть розступитись, і буде тепло та гарний настрій.
Якби ти почув цю пісню через 10 років, який настрій хотів би відчути?
Мені здається, через 10 років у мене вже будуть дітки, сім'я, тому, можливо, я б трохи зробив цю пісню теплішою по тексту. Але я не можу загадати, що буде далі. Загалом я навчився приймати те, що я зробив. Тому що з першими моїми роботами я завжди себе дуже багато критикував: "Ой, навіщо я це зробив?", "Там пісня не залетіла, не зайшла". І я засмучувався, казав, що не треба було її випускати.
Зараз я приймаю кожен день і кожну свою пісню так, як має бути. Отже, так мало бути, і неважливо, "зайшла", "не зайшла" — це вже інше питання. Потрібно працювати далі, робити свою роботу. А кожна пісня, хоч мінімальний відгук, але знайде — і знайде серденько, яке буде слухати цей трек.
Презентуючи "Місто засинає" в шоу "Селекція", ти сказав, що ніч може бути найкращим співрозмовником. А чи був у твоєму житті момент, коли тиша допомогла тобі знайти відповідь?
Так, я дуже багато музики й текстів пишу вночі. Ніч — це мій найкращий співрозмовник. Мені дуже подобається тиша й темрява — ця атмосфера, як співається у пісні, коли місто засинає. Я багато пісень написав уночі, наприклад, "Каву з краплями дощу". Зараз усі не згадаю, але десь після першої ночі до мене приходить натхнення. Тому для мене ніч — особливий час.
Ця пісня — про почуття, яке залишається після того, як сама історія вже закінчилася. Як ти вважаєш, чи ми справді відпускаємо минуле, чи це все продовжує жити разом з нами?
Ми його відпускаємо, але не на 100%. Все одно якісь флешбеки й тригери з колишніх стосунків у нас залишаються. Я суджу по собі — після невдалих відносин ти вже дивишся на нові трохи інакше. І це може проявлятися по-різному: як у хорошу сторону, так і в погану.
Я знаю історії багатьох моїх друзів, які зневірились у коханні, коли, наприклад, була зрада. Мені здається, що слід у серці залишається, якщо це було хоч якесь мінімальне кохання. Інколи ми навіть самі заплутуємося й не знаємо, чи це справжнє кохання, симпатія чи просто звичка. Тому я думаю, що, як не крути, колишні у нашому серці залишаються назавжди.
Яке місто справило на тебе найбільше враження після заходу сонця?
Мій улюблений Кам'янець-Подільський, звідки я родом. Це місце моєї сили, там моя родина і моя сім'я. І там, як каже мій батько, — найкраще повітря. Хоча воно скрізь, можливо, однакове, але тут дихається легше, — каже батько, коли приїжджає в село, де він виріс. Я намагаюся раз на місяць їздити до родини, до батьків, до сестрички. Це моє натхнення. Я їх обіймаю і заряджаюся якоюсь енергетикою від того, що побачив їх, відчув їхнє тепло.
Кам'янець-Подільський — це місце мого комфорту, тому що я дуже довго був там і боявся переїжджати до Києва. Мені здавалося, що це щось недосяжне, що це місто, в якому дуже важко буде себе знайти. Але все-таки я вийшов з цієї зони комфорту й переїхав жити до Києва. Та Кам'янець-Подільський у серденьку назавжди.
У моєму житті так багато музики, що я слухаю її дуже мало
"Місто засинає" — це музичний саундтрек міських вечорів. А який саундтрек для твоїх вечорів?
Насправді я слухаю дуже мало музики. А якщо й слухаю, то це Стінг — мій улюблений виконавець. Я більше люблю класику, фірмову музику, і навіть до повномасштабного вторгнення мені пощастило відвідати його концерт. Я намагаюсь слухати якісь поезії, також ще люблю подкасти. Тобто у моєму житті так багато музики, що я слухаю її дуже мало.
А якщо все-таки слухаєш, що тебе найбільше чіпляє в піснях інших артистів?
Для мене найголовніший чинник артиста — це душа. Мене так вчив батько. До речі, він весільний музикант, 20 років віддав подільським весіллям. Я виріс на цих весіллях, і коли пішов на вокал, мені батько сказав: "Дімо, так, ти маєш потрапляти в нотки. Але найголовніше — потрапляй у душу слухачів. Умій кожну пісню пережити, відчути, зануритись у неї, тому що тобі ніхто не повірить, коли ти будеш співати не нотами фальшиво, а фальшиво душею". Тому для мене це найголовніше. І основний фактор відчути енергетику пісні: пішли "мурахи" чи ні. Я так проводжу тести з батьком: відправляю йому демку, і він каже: "Все, на першому куплеті промурашило, на приспіві промурашило, два хуки є, пісня хороша — випускаємо".
Пісня "Місто засинає" вже випущена. А з чим ти прийдеш до нас наступного разу? Чи є у тебе вже якісь ідеї?
Є дуже багато ідей. Є вже, нарешті, пісня про кохання. Мама дуже просить, каже: "Дімо, ти щось пишеш про розлуку, і, напевно, тому немає в тебе дружини. Треба, — каже, — написати пісню про кохання, і все, одружишся". Ну, для мами ж найголовніше — не пісні, не топчарти, а щоб я привіз невістку. Тому зараз є написана гарна пісня про кохання — можливо, буде вона. І є ще денсова пісня, і, знову ж таки, вона називається "Навіщо та любов". Я не знаю, але так воно якось виходить із мене: "Навіщо та любов, що зветься лише любов?". Я думаю, що випускатиму все — і про кохання, і про розлуку.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
