Кортеж 35-го президента США Джона Кеннеді в Далласі, штат Техас, за кілька хвилин до його вбивства. 22 листопада 1963 року. Автор фото: Walt Cisco, "Dallas Morning News"
"Кожен знайде своє"
Нинішній президент США Дональд Трамп розсекретив документи про вбивство 35-го президента США Джона Кеннеді. Йдеться про 80 тисяч сторінок невідредагованих файлів зі "справи Кеннеді". Що нового можна дізнатися з цих матеріалів?
Я, мабуть, всіх одразу розчарую. Найімовірніше, нічого цікавого нового там не буде. Єдине що – прихильники "теорії змови" знайдуть там те, що вони хотіли знайти. Що куля була не одна, очевидно, бо про це хтось там у свідченнях казав. Але це було в попередніх свідченнях. Так само ті, хто вважає, що Лі Гарві Освальд – єдиний вбивця, знайдуть це. І що замовив вбивство Радянський Союз – це теж знайдуть.
Тобто, кожен своє.
Так, кожен знайде своє. Навіть вже ті перші документи, які там з'явилися, підтверджують одну і другу версію.
"Трамп – повна протилежність Кеннеді"
А як так може бути?
По-перше, чому взагалі це Трамп зробив? Тому що він переманив у команду так званого незалежного кандидата Роберта Кеннеді-молодшого – син брата Кеннеді, теж Роберта, якого теж убили – у 1968-му році. І це, очевидно, був такий пас у бік цього Кеннеді, бо насправді, я думаю, Трампові байдуже за великим рахунком. Тобто, Трамп – повна протилежність Кеннеді. Бо що таке для Америки Кеннеді? Це, мабуть, Америка, якою би вона хотіла бути. А що таке Трамп – це Америка, якою вона є насправді.
"Америка не довіряла своїй владі, але довіряла президенту Кеннеді"
Що у "справі Кеннеді" на сьогодні відомо, що точно підтверджено і загалом не потребуватиме якихось додаткових доказів? Яка фабула?
Ще коротка ремарка про розсекречення документів. Чому нічого нового не буде? Тому що, здається, Барак Обама останній розсекречував чергову порцію цих документів. Вони час від часу їх розсекречують. Чому не розсекречували ці? Бо там може бути якась таємниця листування, таємниця свідків тощо. Там може бути мільйон пояснень, чому не розсекречували ці документи.
А фабула проста. 1963-й рік – рік до виборів. Президент Кеннеді, який очевидно планує балотуватися на другий термін, їде в Даллас, у Техас – штат, м'яко кажучи, до нього не дуже налаштований, але він їде в машині з відкидним верхом. Він улюбленець публіки. Махає всім рукою разом із дружиною Жаклін. Дружина губернатора, яка разом з ним в машині, обертається і каже: "Ви ж бачите, Даллас вас любить, ви ж не можете з цим посперечатись". "Так", – каже Кеннеді і це його останні слова. У цей час спочатку лунає перший постріл, він хапається за шию, тече кров. Нібито ця ж куля влучає в переднє сидіння – в губернатора Техасу, що найбільше викликає сумнівів у прихильників конспірологічної версії. Дружина Жаклін обертається, дивиться на Кеннеді, питає в нього, що сталося. Він ще сам не розуміє, в очах ніби здивування. І тут буквально одразу друга куля влучає в голову – розтрощений череп, смертельне поранення, врятувати його неможливо. Буквально одразу, це ж величезна кількість секретних служб, поліції, дізнаються, що стрілець, ймовірно, стріляв з будинку книгосховища. Бачили там людину зі зброєю, бачили, як вона вибігала. Потім цей Лі Освальд стріляє в поліцейського, розряджає 4 кулі з револьвера. Ховається в кінотеатрі, його там ловлять і потім буквально в прямому ефірі вбивають затриманого Освальда, через що теорія змови тільки посилюється. Тобто Америка не довіряла своїй владі, але довіряла президенту Кеннеді. Любила президента Кеннеді, тому що він такий харизматичний, такий красивий, він ось такий.
35-й президент США Джона Кеннеді в Білому домі, 21 січні 1961 року. Фото: AP/Bill Achatz
"Трамп – класичний нарцис"
Не знаю, чи можна такі порівняння робити, але я чомусь згадала про "вухо Трампа" і замах на нього. На скільки Трампу хочеться і на скільки вдається стати улюбленцем публіки?
Трамп – класичний нарцис, який дуже залежить від того, щоб його любили всі навколо. І він готовий примусити людей любити його силою. Це фактично як класичний росіянин: "Любіть мене, ви що не хочете мене полюбити, так я вас зараз примушу".
"Історія радянських шпигунів у Сполучених Штатах дуже довга"
Чи можемо говорити про радянський слід у цій історії? Знаємо, що часто президенти США намагалися якось теплішими зробити відносини з Союзом, але це все одно був період великого протистояння. Як ви на це дивитеся?
Дивіться, зараз почали розганяти історію "Трамп – агент Кремля". Це теж ніби теорія змови, конспірологія. Але якщо придивитися навіть до цієї теорії, то все може бути. Тому що "чувак" їде в 1987-му році… 87-й рік! Приватної власності в Радянському Союзі ще фактично не існує, а простий бізнесмен їде нібито говорити про якесь будівництво готелів. Зустрічається звичайний мільярдер із Горбачовим. Повертається і одразу в нього починається політична кар'єра. Він одразу хоче стати президентом з вимогами перестати роззброюватися і перестати підтримувати Європу. Це те саме, що він зараз говорить, грубо кажучи. Дуже дивно це все звучить. Але я не про це. Історія радянських шпигунів у Сполучених Штатах дуже довга, вони справді там дуже високопоставлені і дуже багато змінили в цій історії. А щодо того, що кожен президент США приходив і намагався зробити теплішою історію з Росією чи з Радянським Союзом, то так. І Кеннеді не виняток. І зустріч Кеннеді з Микитою Хрущовим – з цього починалося. Потім була Карибська криза одразу. Тобто, зустріч із Хрущовим, Карибська криза, вбивство Кеннеді – така от послідовність подій
А щодо сліду Освальда?
Він служив у морській піхоті, здається, в США. Його співслуживці називали його Освальдскевич, за його надмірну любов до Радянського Союзу. Після цього він переїжджає в Радянський Союз. Він жив і працював у Білорусі. Колишній голова Верховної Ради Білорусі Шушкевич з ним тоді працював. Тобто, він каже, що я його пам'ятаю. Він дуже дивний чоловік. Тобто, чоловік, яким легко маніпулювати.
Тобто – ще одна версія, що там Радянський Союз міг бути причетний?
Так є версія, що Радянський Союз навіть якісь певні мільйони йому пропонував. Освальд переїжджає в Радянський Союз, певний час живе в Радянському Союзі, а потім каже, що йому тут нудно, бо боулінгу немає. І його бігом відпускають із Радянського Союзу. Хоча він уже відмовився від американського громадянства, інтерв'ю роздавав про те, як класно в Радянському Союзі. А тут раптом він каже, що в Радянському Союзі все погано, бо боулінгу нема і повертається назад в Америку.
Олег Криштопа. Фото: facebook/oleh.kryshtopa
"Вбивця – Освальд і, найімовірніше, радянський слід тут був"
Є версія, що насправді Кеннеді вбила американська мафія, а не Освальд. Що ви думаєте з цього приводу?
Я прихильник версії, що вбивця – Лі Освальд і, найімовірніше, радянський слід тут був. Чому сама Америка якось це "проковтнула"? Чому при розслідуванні "Комісії Воррена" позникали – через недбалість чи це було цілеспрямовано – певні свідчення, певні фізичні докази? Тобто помили лімузин до того, як його нормально оглянули. Сорочка губернатора, в якого влучила нібито та сама куля, що і в шию Кеннеді, була випрана дружиною до того, як її теж оглянули, зробили експертизу. Питань справді багато. І коли розсекретять ці 80 тисяч сторінок, ми навряд чи на все отримаємо якісь зрозумілі відповіді, бо минуло вже достатньо багато часу, вже свідків немає, на жаль.
Але що нас вчать детективи і хороша література? Конан-Дойл все ускладнював завжди, а от в Агати Крісті завжди – в кого є мотив, той і вбивця. Потім воно все заплутується, заплутується, але повертаємося до найпростішого, до першої версії. І з вбивством Кеннеді перша версія – кому це було вигідно? Чи це було вигідно ЦРУ? Та ні. Нафтовим магнатам? А чим воно їм було вигідно? А Радянському Союзу – помста навіть банальна.
"Ми живемо в світі, де не важливо, що насправді відбувається, а що в центрі уваги"
Наскільки медійно вистачить цієї історії Трампу?
Трамп поводиться як людина, яка постійно на одне, на друге, на третє, четверте перемикається. Тобто це людина, яка любить бути в центрі уваги, яка постійно підкидатиме дрова. Він може знову потім повернутися. Зараз серед цих 80 тисяч сторінок знайдуть щось цікаве справді і воно знову буде в центрі уваги. Врешті-решт зараз так весь світ живе. Тобто ми зараз живемо в світі, де не важливо, що насправді відбувається, а важливо те, що в центрі уваги.
