Наталія Томенко. Фото Світлани Мялик
"Це була доволі продуктивна дискусія"
Уже втретє відбулася конференція CAFE KYIV і організація "АРКА" мала на ній кілька панелей. Як почалась ваша співпраця з цим майданчиком і, власне, яка була програма?
Наша перша інтервенція з CAFE KYIV відбулася в 24-му році. У нас була загальна панельна дискусія з різними етнічними спільнотами України, зокрема, з кримськими татарами та греками Північного Приазов'я. Тоді ми побачили, що насправді є цікавість до тематики спільнот України. І в цьому році ми подали декілька заявок суто з ромською програмою. Дві заявки були схвалені. Це була панельна дискусія, яку ми провели. У нас на панельній дискусії був ветеран ромський Арсен Медник, політик Бундестагу німецького, пан Рос. Також були активісти – німецькі, українські, ромські. Тобто це була доволі продуктивна дискусія. Цікаві питання задавали з аудиторії. А потім іншим елементом ромської програми цього року був показ фільму "Голоси, які мають імена". Це документальний фільм, який "АРКА" зняла в 2023 році. В ньому йдеться про дві сюжетні лінії. Одна з них – це геноцид ромів за часів Другої світової війни в Україні, а інша паралельна лінія – сьогоднішня російсько-українська війна і роль ромів у ній. Дуже цікаво, що ці лінії є переплетеними. Глядач не одразу може зрозуміти, чи це про сьогоднішній контекст йдеться чи про історичний, бо роль ромів дуже схожа. Якщо говорити, яка саме роль, то це не тільки як жертви, а також як активні соціальні ролі виконують як військові, як ветерани.
Арсен Медник. Фото: detector.media
"Ми об'єднуємося, це виглядає потужно і в нас є більше шансів скоріше вступити до Євросоюзу"
Чому для вас важливий саме цей майданчик і яку думку ви доносите до європейського суспільства?
CAFE KYIV – це дуже потужний політичний активістський майданчик на сьогодні. Для нас важливо брати участь, щоб була репрезентація. Ми говоримо про Україну, а вона різноманітна і ми хочемо, щоб роми були включені в усі соціальні процеси реконструкції України. Тому ми говоримо про важливі теми для нас і доносимо до української та європейської спільноти, які є нагальні тематики в країні. Також ми привертаємо увагу європейської спільноти. Якщо ми говоримо в контексті вступу України в Європейський Союз, то дуже важливо, щоб Україна була підготовлена до цього. І одним з аспектів – це є повага до різних меншин. Показуючи, що Україна така різноманітна, має різні етнічні меншини – це насправді є дуже великим плюсом. Тому, показуючи оцю синергію між ромами, кримськими татарами, євреями в Україні і різними іншими спільнотами, ми об'єднуємося, це виглядає потужно і в нас є більше шансів скоріше вступити до Євросоюзу.
"Роми є частиною українського суспільства і вони були нею"
У вашій панельній дискусії взяв участь ромський ветеран Арсен Медник. Він був двічі поранений і про його життєву історію Суспільне навіть зробило документальний фільм. Наскільки українське і європейське суспільство чутливо сприймає те, що роми так само захищають Україну, як і інші етноспільноти? І наскільки це може допомогти прибрати оті багатовікові стереотипи щодо ромської спільноти?
Я думаю, зараз насправді переломний момент. В плані того, що роми захищають Україну на рівні з іншими українцями – це гарний і позитивний аспект промотувати, що роми є частиною українського суспільства і вони були нею. Просто зараз це більш видимо. Чи може це працювати з боротьбою зі стереотипами? Так, однозначно. Я нещодавно розмовляла зі своїм дядьком, він також служить у ЗСУ – Микола Алмазов і він повідомив про те, як військові сприймають свою реальність і як вони бачать цивільне життя. І дуже цікавий меседж був від нього, що на війні, ось там, під ризиком життя, стирається насправді етнічність. Там більш важливі якості людини, те, як ти можеш захистити свого побратима, допомогти своєму війську. А в цивільному житті, на його погляд, ще існують стереотипи і вони будуть існувати, на жаль. Але це гарний момент розповідати однозначно про наших ветеранів, про наших військових, про наших волонтерів, як вони вкладаються в захист України. Адже це показує, що ми такі самі, які і всі інші. Ми маємо надію, що в довгостроковій перспективі стереотипів стане не менше. Побачимо. Я думаю, ми робимо дуже багато для того, щоб висвітлювати таку активну участь наших військових.
"Це була перша спроба і однозначно ми будемо продовжувати"
Чи плануєте ви в майбутньому розширити цей напрям роботи, щоб ромські ветерани, військові приїжджали за кордон, чи в Україні і просто розповідали про війну конкретні, реальні факти?
Однозначно. Це є в наших планах. Ми це почали робити ще з 2022 року – записувати персональні історії наших військових і висвітлювати їх. Наразі є така можливість запрошувати цих героїв на заходи. Це була перша спроба і однозначно ми будемо продовжувати. Деякі ветерани зараз за кордоном, тому це легше просити їх приїхати з логістичних, організаційних моментів. Але в Україні ми також проводимо низку заходів. Дуже хотілося б, щоб вони були. Адже так, коли ти бачиш людський досвід, ти бачиш фізично людину, ти відчуваєш її ауру.
Наталія Томенко. Фото Світлани Мялик
"Це унікальні матеріали, які мають увійти в дискурс української історії"
У вашому фільмі "Голоси, які мають імена" переплітаються сюжетні лінії часів Другої світової і нинішньої війни Росії проти України. Я знаю, що ви використовували у ньому архівні матеріали геноциду проти ромів, які ви збирали. Зараз ви також збираєте історії російсько-української війни і геноциду росіян проти ромського народу?
Якщо ми говоримо суто про фільм, то там були використані архіви Фонду Шоа, Українського центру Голокосту в Києві, які були нам надані. Вони знімалися в 90-х роках. Наразі ці люди, багато з них вже покинули це життя. Але деякі з них ще живі. І ось те, що робить "АРКА" на сьогодні – з 23-го року ми знімаємо їхні свідчення. Це дуже унікальні матеріали, які мають бути збережені і ввійти в дискурс української історії, адже ці люди переживають вже другу війну в їхньому житті. І саме будучи ромами, вони в перший раз бачили геноцид за часів Другої світової війни, бачили фашизм, а зараз вони бачать рашизм. І вони самі кажуть, що це дуже схожий досвід і це лякає. Адже сьогоднішня політична ситуація в країні повертає нам у свідомість те, що це повторюється знову. Напевно, недостатньо було проведено освітньої історичної роботи з часів Другої світової війни, коли таке може відбуватися знову.
"У нас тепер є можливість адвокувати інтереси ромів України за кордоном"
Не так давно ви заснували ще одну громадську організацію "AУРА". Вона заснована в Німеччині. Мета цієї організації – підтримка ромів, які стали біженцями. Як виникла ця ідея і як вдалося її реалізувати?
Із початку повномасштабного вторгнення "АРКА" проводила дуже активну роботу в співпраці з нашими німецькими партнерами і ми бачили за ці 3 роки, як нам не вистачає інституційної підтримки і репрезентації в Європі. Тому зареєструвавши нову організацію – Український ромський адвокаційний альянс "АУРА" – в нас тепер є можливість адвокувати інтереси ромів України за кордоном, зокрема в Німеччині, в Євросоюзі, а також збирати ресурси та надсилати їх в Україну.
