Фото: Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Навіть проживаючи у великих містах, ми помічаємо, що кожна людина є самотньою й живе своїми думками та захопленнями, про які ніхто не знає
Ти сьогодні у нас з новим треком "Самота". Його створено зі старим другом, і в пісні є старий семпл. Розкажи, що чекає на слухачів?
На слухачів чекає трек "Самота" на семпл Ігоря Шанковського, взятий з пісні "Велике місто" з альбому "Туга на півночі" — музика 60-х років. Ігор Шанковський тоді перебував у Японії, служив і знайомив японців з українською піснею. А сам він родом зі Стрия. Тому чомусь так пішло, що мені сподобалась пісня "Велике місто". Я якраз живу у Львові й завжди спостерігаю "велике місто" з Високого замку. І мені навіялись близькі до цього семплу пісні.
Ти говориш про велике місто й презентуєш трек "Самота". А коли ти востаннє відчував справжню самотність? Чи можна взагалі відчувати самотність у Львові?
Я думаю, що самотність завжди екзистенційна в кожній людині. Тобто ми навіть проживаючи у великих містах помічаємо, що кожна людина є самотньою й живе своїми думками, захопленнями та життям, про які ніхто не знає. Тому, на мою думку, самотність — це явище, присутнє в кожній людині.
Чи відчував ти, що велике місто створює ілюзію зв'язків, але водночас посилює самотність?
Саме так і відчувається. І, до речі, це стимулює писати музику. Тому що музика в такій самотності виникає швидше і, мабуть, персональніше. Коли ти створюєш музику у відчутті, що навколо тебе багато людей, наприклад, на студії разом з іншими, не завжди можна вловити правильний вайб. А коли сидиш вдома на дивані й думки виникають з нічого (таке буває рідко) — це називають натхненням і, мабуть, це і є справжня самотність, коли ти можеш писати музику і створювати щось з нічого. Озираючись на досвід свого життя, можна зустріти якісь флешбеки.
У нас є повністю альбом, але немає обкладинки до нього
У треку "Самота" є рядки про те, що ти деколи просто хочеш зникнути. Якби у тебе була можливість на день випасти з реальності, як би ти провів цей час?
Я б лежав на траві в горах, а поруч зі мною було б багато собак. Я б з ними гуляв, грався. Я таке люблю.
Усі великі міста мають якийсь свій звук. Який звук, на твою думку, найточніше передає відчуття самотності?
Я думаю, це звук годинника на ратуші у Львові, коли він відбиває кожну годину. І це дає розуміння, що ти живеш в одному з найбільших міст в Україні. Загалом це якраз і говорить про все, що відбувається в місті. І ти розумієш, що цей звук відбивався, можливо, і 100 років тому, його чули інші люди, які жили своє життя. А зараз тут я, і під час війни, про що б я не думав, цей звук завжди повертає мене до реальності.
Трек "Самота" — це ж анонс спільного альбому з Вохою, який ви почали створювати п'ять років тому. Як за цей час змінився його концепт?
Він змінювався шість чи сім разів — це були умовні ревізії. Спочатку альбом був невеликим, до десяти треків. Ми з Вохою вже більше восьми років у музичній дружбі, завжди обмінюємося ідеями, але створювали цей альбом дистанційно, бо він живе у Штатах. І ми постійно з ним переписуємось. Через різницю в часових поясах ми завжди шукаємо момент, коли можемо обговорити концепт. Він у нас постійно змінювався і ми самі, змінюючись, відсіювали багато думок і вносили зміни в треки. Відбувалося багато роботи над продакшеном. Коли у треках з'явилася якась виразна якість, виникла ідея зберегти її у всіх композиціях. Ми почали відсіювати матеріал і так дійшли до сьомої спроби, після якої нарешті маємо фінальний мастеринг. Там багато треків — 20, якщо між нами. І в нас немає обкладинки. У нас було кілька варіантів, але концепт змінився, тож у нас є повністю альбом, але немає обкладинки. Проте є ідеї. Я думаю, скоро це втілиться у життя, й одразу після появи обкладинки треба буде випускати альбом.
Ми завжди є кращими версіями наших батьків, і, споглядаючи на їхні мрії, мріємо по-новому
У шоу "Селекція" ти сказав, що альбом дуже великий. Ти мав на увазі кількість треків чи щось іще?
І кількість треків, і історію, яку він розповідає. Альбом відображає наш спільний шлях із Вохою — думки про життя, пошук себе та щастя. У цьому наші думки збіглися. Цей досвід прослуховування музики, коли ти слухаєш її та помічаєш, що в альбомах вимальовується концепт із синонімічними музичними вставками, коли зустрічаються якісь схожі на початку, всередині та в кінці альбому повторювані мотиви. Наприклад, трек "Вєтєрок", який буде на альбомі, розповідає про те, що умовний син свого батька, краща його версія, йде вперед з моменту, коли батько зупинився у своєму прогресі — став дорослою людиною й перестав вірити в якісь хороші речі. Ця пісня, мабуть, найбільш влучно пояснює цей концепт. У ній є рядок: "Там де батько безтолковий, спину розпрямить синок". Тобто ми завжди є кращими версіями наших батьків, і, споглядаючи на їхні мрії, мріємо по-новому. І це підіймає нас і наш хист робити якісь великі речі. Знати, що те, на чому вони зупинились, для нас не буде зупинкою, бо ми йдемо далі.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
