Ілюстративне фото: facebook/easternforces
"На Запорізькому напрямку противник намагається використати вже апробовану тактику руху вздовж русла річок"
Із березня росіяни активізувалися, зокрема, на Запорізькому напрямку. Російське Міноборони заявляє, що вдалося захопити українське село і просування нібито триває. Що там відбувається і чому саме зараз "загорілася" ця ділянка фронту?
Тут можна декілька факторів назвати. По-перше, Запорізька атомна електростанція так чи інакше зараз піднімається темою на переговорах про мирні угоди чи припинення вогню. І маємо враховувати, що Запорізький напрямок – це колишній також напрямок так званого Оріхівського наступу Збройних сил, пригадуємо Роботине, бойові дії. І так виглядає, що щойно приковується політична увага до певного регіону чи області України, противник зразу намагається демонструвати свою активність і спроможність проводити додаткові операції. І якщо ми дивимося на Запорізький напрямок, то там зразу впадає в очі той факт, що противник намагається використати вже апробовану тактику руху вздовж русла річок. Зокрема, там вздовж узбережжя Дніпра противник намагається рухатись умовно в бік Запоріжжя. Чому умовно? Бо до Запоріжжя дуже далеко, бойові дії там більше відбувається в районі Роботиного, або біля Оріхівського напрямку, Гуляйпільського, Новопавлівського. Це ті регіони, де противник розраховує все-таки змусити нас перекинути резерви з тої ж Курщини чи не дати нам можливість задіяти свої тилові резерви, скажімо, на туж саму Курщину і ми мусили тримати достатньо велику кількість військ на Запорізькому напрямку. Ми це спостерігаємо давно. Ця сама історія була і на Херсонському напрямку. Тобто ми бачимо, що противник намагається постійно по всій лінії фронту так чи інакше активізуватися для того, щоб створювати навіть на політичній арені враження, що вони наступають абсолютно по всіх напрямках. З іншого боку розуміємо, що на місцях військове командування теж мусить показувати якусь роботу. Тому Запорізький напрямок зараз один з таких... Я не скажу, що там різко збільшилась кількість бойових дій, але вони мають ухил до збільшення інтенсивності. Це однозначно.
Другий момент, не менше значимий. Путін дав команду окупувати заново ті території, з яких російські війська вийшли. Це стосувалося не тільки Харківської області, а й Запорізької. Тим паче, що там свого часу проводився контрнаступ ЗСУ. І ще один цікавий момент – Збройні сили знищили на стратегічну глибину противника системи радіоелектронної боротьби, зокрема в Криму. Про це навіть ГУР недавно звітувало. І противник очевидно вирішив, що якщо ми знищуємо їхню стратегічну глибину, їхні системи ППО, то ми потенційно можемо планувати на якомусь з напрямків наступ. І вирішили проводити контрзаходи. Хоча я думаю, що знищення систем ППО противника – це системні операції ГУР МОУ і СБУ з військовим якимось плануванням, які не прив'язані до підготовки якихось наступальних операцій з боку України. Але противник побоюється цього і активізує бойові дії на Запоріжжі.
"Із Курщини противник не може нічого і нікого перекинути"
Чи спостерігається там якесь підсилення людською силою? Туди можуть бути вивільнені військові з Курщини? І в чому загалом проявляється ця додаткова активність ворога?
Почнемо з того, що з Курщини противник не може нічого і нікого перекинути. Він змушений на Курщині отримувати ті сили, які він задіяв раніше. А з урахуванням інтенсивності боїв і достатньо високих втрат в противника стоїть питання, звідки брати резерви. Бо зняти частину військ із Курського напрямку – це означає знову зійти до того рівня, коли вони не могли проводити контрзаходи відносно української армії, коли ми контролювали Суджу і низку інших територій Росії. Вони розуміють, що щойно вони послаблять тиск, одразу може відбутися контрудар ЗСУ. Тим паче, що вони не змогли стиснути Збройні сили по флангах, вони наступали по фронту. І ми тримаємо там і по ширині їхньої території між флангами в межах 20 км і в глибину Росії теж є Збройні сили. Тому з Курщини їм точно навряд чи вдасться щось перекинути. Можливо, вони будуть знімати з якихось інших напрямків, або підтягувати туди резерви, які вони готували для наступу на тій же Донеччині.
"Зараз вся лінія фронту достатньо сильно прив'язана до переговорного процесу"
Але Запорізький напрямок для противника – це все-таки спроба вирішити низку політичних питань на переговорній арені, зокрема, щодо можливого відходу, наприклад, з району Енергодара. Вони це розуміють. І ми теж маємо розуміти, що зараз вся лінія фронту, вся активність бойових дій в Україні достатньо сильно прив'язана до переговорного процесу щодо припинення вогню чи потенційних майбутніх переговорів. Бо ми ж прекрасно розуміємо, що попри усі відмови України розглядати питання якихось територіальних поступок, противник все одно сподівається, що йому вдасться зберегти якийсь певний контроль за українськими територіями. Тому вони зараз намагаються максимально наростити контроль територій, щоб потім мати можливість обґрунтовувати свої претензії і мати поле для маневру. Власне, в такому форматі маємо і сприймати зараз інтенсивність наступальних дій противника. Так що можемо говорити, що на лінії фронту зараз відбувається досить висока інтенсивність бойових дій. Це підтверджує навіть вчорашня статистика Генштабу. Там більше 100 одиниць знищено тільки артилерії, не кажучи про величезну кількість, 150 чи 180 одиниць автотранспорту і є навіть системи ППО противника, РСЗВ. А це удари вже на оперативну глибину противника або він підтягує саме ці засоби максимально близько до фронту, щоби прикривати свої наступальні підрозділи. Тому бачимо, що інтенсивність починає нарощуватись.
.jpg)
Іван Тимочко / facebook
"Активність противника в районі Сумської, Харківської області достатньо серйозна"
Міноборони РФ заявляло, що українські війська вранці 18 березня намагалися прорвати кордон у Бєлгородській області. Що про це відомо?
Бєлгородщина – це суміжна область з Курщиною і зрозуміло, що на цьому напрямку і на Сумщині активізуються сили противника. І ми розуміємо, що в зв'язку з такою масованою інтенсивністю бойових дій на Курщині, противник намагатиметься проводити свої інтенсивні операції вздовж лінії кордону з Україною. Крім того, Бєлгородщина – це один з логістичних хабів противника в плані підтримки їхніх військ на Харківщині. Тому українські війська теж намагаються проводити і контрзаходи, і свої локальні операції зі знищення передових позицій противника, його спроб накопичити сили та засоби. І така інтенсивність не завжди має бути прив'язана до того, що готується якась окрема військова операція. Дуже часто в таких випадках відбувається, що ми вираховуємо якесь скупчення противника або коли противник готує на конкретному напрямку якийсь локальний удар, і для того, щоб цього не відбулося досить часто проводяться контрзаходи, швидкі удари по силах противника. Тому такі операції маємо розглядати в такому руслі. Бо зараз активність противника в районі Сумської, Харківської області достатньо серйозна. Тим паче, що увага до Курщини надзвичайно сильно прикута, про збільшення потенційних провокацій в районі Сумщини теж зрозуміло. І пригадуємо, що Путін ще коли давав команду своїм військам створити так звану "санітарну зону" в районі Харкова? І є команда Путіна провести повторну окупацію тих територій Харківщини, з яких вони свого часу вийшли, коли ми провели там свою вдалу контрнаступальну операцію. Власне, ця інтенсивність, активність бойових дій у прикордонні з цим і пов'язана.
"Збройні сили України перебувають на Курщині і це важливий факт"
Чи можна зараз казати, шо російські війська на Курщині націлені в бік Сумщини? І наскільки їхня тактика перерізання логістичних шляхів, використання дронів на оптоволокні може бути поширена на інші території?
Тактику застосування дронів, зокрема оптоволокна, противник буде нарощувати, як і ми. Тобто можемо говорити, що бойові дії з застосуванням дронів будуть тільки нарощуватись. А спроби обірвати логістику – це класична тактика, яку застосовують всі війська, щоби послабити сили противника на передових позиціях. Тому зрозуміло, що противник теж намагався завдати ударів по нашій логістиці, концентрувати свої сили. Але маємо розуміти, що концентрація і навіть нарощення ударів не означає, що це гарантоване перехоплення ініціативи зі всією логістикою підтримки ЗСУ на Курщині. Бо Збройні сили України перебувають на Курщині і це важливий факт. Збройні сили проводять там військову операцію і це доконаний факт. І на міжнародній політичній арені в переговорних процесах – це дуже серйозний аргумент України, який досить сильно послаблює позицію противника. Тому що навіть світові політики, міжнародники, які ведуть переговори, це сприймають так: "Українські війська перебувають на території Росії. Крапка". І коли Путін заявляє, що він контролює ситуацію чи претендує на якісь українські землі, йому завжди буде відповідь: "Як ти хочеш вимагати якихось масштабних поступок, якщо на твоїй території перебувають ЗСУ". А на Курщині є 2 напрямки, де Збройні сили проводять військову операцію. Один – Суджанський, а другий у Тьоткіно Курської області, на території Росії ЗСУ утримують достатньо великі на тактичному рівні території, з яких противник Збройні сили вибити не зміг. Тобто ми можемо говорити, що це не якась випадковість чи на крайніх силах ЗСУ утримують позиції на території Росії. Ми можемо говорити, що планово проводиться операція і це надзвичайно важливо. Навіть той факт, що мав місце потенційний захід Збройних сил на Бєлгородщину чи проведення додаткової операції – свідчить про те, що ми по сьогодні тримаємо в напрузі росіян вздовж їхніх кордонів. І це дуже і дуже важливо. Будь-яка навіть локальна операція на території Росії може дуже серйозно вплинути на загальнополітичний процес, особливо зараз, коли йдеться про припинення вогню чи мирні переговори. Зараз дуже серйозно прикута увага до лінії фронту як наших партнерів, так і Росії і її союзників. Тому будь-які зміни по лінії фронту мають дуже серйозне значення.
