Джорджа Мелоні спілкується із Президентом України Володимиром Зеленським під час візиту прем'єрки Італії до Києва 13 травня 2023 року. Фото: president.gov.ua
"Човникова" дипломатія США
Почнімо із зустрічі стосовно мирного врегулювання, яка має відбутися в Саудівській Аравії. Це вже очікується друга зустріч української делегації із американською, але особливістю буде те, що десь поряд у сусідніх кімнатах нібито сидітимуть також і росіяни, а американці виконуватимуть роль посланців, які пересуватимуться між кімнатами (саме так це охарактеризував спецпосланник президента США Дональда Трампа Кіт Келлог – ред.). Пане Тарасе, які ваші очікування від цієї зустрічі?
Емоції в нашому житті важливі, але їх треба контролювати, особливо, якщо це стосується політики. Треба максимально холодно і критично ставитися до того, що ми чуємо. Тому що якщо дати волю емоціям, це заведе нас в глухий ліс і ми загубимося. Очевидно, аналізуємо, дивимося і підходимо до розуміння того, що — і це вже факт — якщо відбудеться сьогоднішня зустріч у різних кімнатах української та російської делегації, то це буде вперше, коли на одному майданчику українська і російська делегація будуть фактично поряд, починаючи від березня 2022 року, коли відбувалися так звані Стамбульські переговори. Такий формат буде відбуватися вперше. Сполучені Штати Америки в цьому плані здійснюватимуть таку собі “човникову” дипломатію. Складно прогнозувати, які будуть наслідки, але в ЗМІ вже є певні сигнали того, що США дуже сильно педалююють цю історію. Вони хочуть максимально швидко завершити.
Кінцевий пункт призначення США — гроші
Щодо цього нового формату, то багато хто каже, що американці просто витягують із болота російський політикум, російських політиків, знову затягують їх на місця, де сидять пристойні люди. Мовляв, США дають їм місце серед пристойних людей, хоча вони такими не є.
Американці говорять мовою економічних угод, економічних вигод. Тобто, в них кінцевий пункт призначення – гроші. Тому в цьому плані ось ця мета кінцева, куди намагається рухатися Дональд Трамп і його команда, вимагає певні інструменти реалізації. А Путін, Кремль говорять мовою ультиматуму. Тобто, це абсолютно різні підходи і розуміння того, хто куди прагне. Очевидно, що Путін, знаючи, що Трамп і його команда хочуть максимальної економічної вигоди, створює йому певні умови.
До речі, в КДБ СРСР завжди був окремий відділ, який займався тільки західними бізнесменами — вивчали їхнє мислення, психологію, для того, щоб можна було вербувати потім їх в свої акції. Тому, очевидно, у США та Росії різні цілі, різні підходи. І ми намагаємося вклинитися зі своїми інтересами. Наш інтерес який? Щоб без нас за нашою спиною не вирішили нашу долю. Вирішити нашу долю ми можемо лише самі, коли ми як народ, як нація, як Збройні Сили, як суспільство розуміємо важливість оцієї єдності. Тому, очевидно, сьогодні і Зеленський, і Збройні Сили всі є разом сконцентровані щодо цих переговорів для того, щоб не дати можливість вирішення нашого питання, нашої суб'єктності за нашою спиною, без нас.
Загалом сьогоднішній формат є доволі обнадійливий з точки зору того, що проясниться більше позиція США, чого вони хочуть. Вчора чи позавчора вийшло інтервʼю спецпосланника президента США Дональда Трампа Віткоффа ведучому Такеру Карлсону, рекомендую всім послухати…
США одноосібно вирішують, що "Росія вже не є загрозою для них"?
Хоча це непросте, чесно кажучи, видовище.
Це тому, що ми з вами перебуваємо на рівні когнітивної війни. Тобто війна — це не тільки фронт, який є на Сході, фізичний, є ще війна за фізичним фронтом, за нашу когнітивну сферу. Як ми мислимо, як ми сприймаємо, як ми маємо мислити далі — за це воюють інформаційні армії.
Біда в тому, що США на рівні розвідспільнот виключили Росію зі списку кібернебезпечних держав. Там залишили Китай і Іран. Тобто складається враження, що Сполучені Штати одноосібно вирішують, що Росія вже не є загрозою для них. Але Росія залишається загрозою для Європи. І тому це призводить до того, що кібернебезпільнота, розвідспільнота починає будувати свою автономну модель без США.
ЗАЕС має видавати електроенергію
Пане Тарасе, повертаючись до питань гарантій безпеки для України: дуже цікаві тези останніми днями з'явилися стосовно Запорізької атомної електростанції після того, як Віткофф відвідав Москву та поспілкувався із Путіним. Зараз просувається теза американцями про те, що угоду про українські корисні копалини потрібно розширити, включивши туди українські атомні електростанції і надати начебто можливість контролювати ці атомні станції американцям. Це фактично дозволить Запорізьку атомну станцію під контролем Америки ніби повернути до України. Що ви думаєте з приводу цих ідей?
ЗАЕС, наскільки я розумію, — це найбільша атомна електростанція в Європі, вона не може бути заглушена повністю. І в Москві, і у Вашингтоні розуміють, що пункт управління підпорядковується Києву. Тобто ти не можеш її розвернути повністю, щоб вона працювала на іншу сторону. І, як на мене, те, що зараз циркулює в інформаційному і неінформаційному просторі, — це те, що Запорізька атомна електростанція має працювати за одним принципом. Вона має просто видавати електроенергію. Чи вона буде видавати електроенергію в два боки різних, чи вона буде видавати тільки в один бік, тобто на українську сторону, чи буде вона і на українську, і на окупованій території видавати — це питання так званих торгів. Основний принцип, де сходяться сторони, — це те, що атомна електростанція має виконувати свою пряму функцію, яку в неї було закладено тими, хто її будував, — видавати електроенергію.
"Мелоні є нашим ідеальним посередником із Трампом"
Я хотіла б ще запитати щодо ідеї прем'єрки Італії Джорджи Мелоні надати Україні гарантії п'ятої статті НАТО, тобто по суті надати захист у разі нового нападу Росії, без повноцінного членства України у Північноатлантичному альянсі. Тепер цю тезу повторює Віткофф. Що це за історія?
Джорджа Мелоні з того моменту, як Дональд Трамп переміг на виборах у США, відіграє доволі самостійну роль. Нагадаю, вона єдина з європейських лідерів була присутня на інавгурації Трампа. Тож, з одного боку, вона є політичним партнером Дональда Трампа. Наприклад, після перепалки (Володимира Зеленського і Дональда Трампа – ред.) в Овальному кабінеті Білого Дому вона зайняла нейтральну позицію. Що вона тоді сказала? "Я пропоную скликати великий саміт, де ми всі проблеми обговоримо". Італія намагається знайти свій унікальний шлях, де би був прямий зв'язок із Вашингтоном не через когось. І вона тим самим випрацьовує своє позиціонування, що якщо хтось хоче говорити з Трампом напряму, може йти до Мелоні. Вона сьогодні для нас — найбільш унікальний канал комунікації із Білим домом. Тобто комунікація з Римом і через Рим дає нам можливість передавати свої хвилювання, як державі, як суб'єкту міжнародної політики, стосовно питань, які сьогодні вирішуються. Тобто Джорджія Мелоні є нашим ідеальним посередником із Трампом.
Тарас Семенюк. Фото: facebook/Taras Semenyuk
І, звісно, на європейському ринку вона намагається відігравати роль лідерки та вклинитися в трійку державі — Британія, Франція, Німеччина, які вже начебто між собою поділили один з найбільших бюджетів оборонки, який вже начебто погодили і він буде виділятися на виробництво зброї. Нагадаю, що сьогодні найбільш трендовими компаніями в Європі є три компанії. Це Leonardo, італійська, яка виробляє зброю, це є французький концерн, який виробляє зброю, і шведська компанія Saab, яка теж долучається до виробництва зброї. Поряд є теж Rheinmetall. Тобто це ключові компанії, які сьогодні вони найбільш інтенсивно зростають, тому що виділяються великі кошти, відповідно, і Джорджа Мелоні, розуміючи, що вона хоче, щоб її країна була частиною ось цієї великої угоди, намагається відігравати посередницьку роль. Не ставати в хор тих, хто критикує Трампа.
5 стаття без членства в НАТО
А щодо гарантій 5-ї статті для України без включення до НАТО, наскільки це реалістично? Хто на це може погодитися?
Як модель нам не потрібні натівські солдати, нам потрібне максимальне сприяння в зброї і доступ до даних, які НАТО продукує щогодини, щохвилини фактично. Це є супутники. І закриття неба. Це те, що ми потребуємо. І як модель співпраці без входження НАТО, це те, що обговорюється. Або модель роботи регіональних так званих союзів, із країнами-членами НАТО без входження в НАТО. Ми розуміємо, що поки немає консенсусу щодо вступу України до НАТО і ми маємо це сприймати не як зраду, а як певну реальність, з якою ми маємо щось робити. Тому ось ця модель в принципі може бути живою.
Але от цікаво, хто все ж таки її вперше висунув? Це чисто ініціатива Джорджі Мелоні? Чи все ж таки їй делегували це озвучити американці?
Вона озвучує це, щоб залишатися в інформаційному порядку денному. І вона, як я вже говорив, хоче претендувати, напевно, теж якусь свою окрему роль в Європейському Союзі, пропонуючи формати співпраці, які би могли бути вигідні для України, але безболісні для Європи.
"Розмови про миротворчі сили можуть бути картинкою, за якою насправді говорять про реальну участь"
27 березня в Парижі має відбутися черговий саміт Коаліції охочих і президент Франції Макрон каже, що “ми завершимо роботу з підтримки української армії”. Там йтиметься про контингент європейських держав, які в майбутньому розташують свої сили в Україні. Чи справді вже доходять до чіткого розуміння, як це виглядатиме?
Півтора року тому це питання порушували нідерландці, це було в кулуарних кабінетах. Після цього Макрон "вистрілив" із такою ідеєю, що, можливо, французькі війська будуть в Україні. Щодо миротворчих сил рано ще про них говорити, тому що немає розуміння, що це за миротворчі сили і яка функція в них буде. Те, що відбувається в нас на фронті, — це не є формат для миротворчих сил, очевидно. Може йти мова про якісь довгострокові проєкти після завершення війни і недопущення знову такої війни. Тому сьогодні розмови про миротворчі сили можуть бути певною картинкою, за якою насправді говорять про реальну участь…
Коаліцію людей, як каже Віталій Дейнега.
Так, на випадок, якщо реально ситуація буде доходити до ескалації на європейському континенті. Це є формат підготовки і готовності європейських країн. Тобто тих, які готові відправляти війська, готувати війська сьогодні для можливого майбутнього ескалаційного конфлікту, якщо війна вийде за межі України на територію НАТО.
"Українці як нація закладають фундамент своєї важливості не тільки для себе, а й для Європи"
І останнє запитання: на замовлення Суспільного Мовлення дослідницька агенція Info Sapiens провела онлайн-дослідження. Було опитано 800 респондентів протягом 18-19 березня 2025 року на всій території України (окрім ТОТ) віком 18-70 років. Зокрема, запитували і про те, на який найбільш прийнятний компроміс може піти Україна для закінчення війни. Респондентам пропонувалася низка варіантів і ось такі відповіді ми отримали: на жодний із запропонованих варіантів — 35 %, нейтралітет, відмова від членства у військових союзах, включно з НАТО, — 14 %, відмова від всіх окупованих станом на 24 лютого 2022 року, себто Крим і те, що ми називали ОРДЛО, — 13 %, відмова від усіх окупованих територій станом на зараз — 8 %. 2 % навіть готові піти на відмову від євроінтеграції. Як ви це прокоментуєте?
Більшість українців підтримують свою субʼєктність, вони хочуть, щоб субʼєктність України існувала. Це основний драйвер боротьби далі. Ми не маємо якихось різких змін у ставленні, але ми розуміємо, що українці розуміють свою важливість і суб'єктність. І це важливо демонструвати в переддень цих переговорів, навіть сьогодні. Якщо ти не розумієш, хто ти є, і не маєш певного плану свого майбутнього далі, тебе просто поділять. Це відповідь на спроби, а такі спроби є. Ми маємо розуміти, що коли сильні держави між собою домовляються, завжди є хтось, ким жертвують. І цифри з опитування підтверджують, що українці як суб'єкт міжнародної політики, як нація закладають фундамент своєї важливості не тільки для самих себе, але й для Європи.
