Ілюстративне фото УНІАН
Матеріальні потреби складають 60% від усіх потреб ветеранів
Яка ваша оцінка поточної системи підтримки ветеранів в Україні?
Оксана Горбач: Коли військовослужбовець повертається додому, стає ветераном і повертається в свою громаду одним з ключових випробувань для нього стає пошук свого місця у суспільстві, яке змінилося за час його перебування на фронті. 60% потреб у ветеранів на сьогодні – це матеріальні потреби. 37% ветеранів зазначили, що їм вистачає коштів на їжу, але не вистачає на одяг. Ще 38% кажуть, що їм вистачає на їжу, одяг, але вони не можуть відкласти кошти на більш дорогі покупки, наприклад холодильник чи телевізор. І це свідчить про потребу ветерана швидко знайти роботу для фінансування своєї родини. Ветерану потрібні пільги. Це гарантії, які дає наша держава військовослужбовцю, коли він приходить на службу. Проте більше, ніж пільги ветерани потребують можливості для роботи, розвитку свого бізнесу, освіти тощо. Крім того, має бути медичне забезпечення та психологічна реабілітація.
Чому ви вирішили створити школу стрільби з лука?
Майя Москвич: Головним натхненням для створення клубу зі стрільби з луку для мене стали Ігри Нескорених. У 2018 році я виграла два золота в Австралії і отримала дуже багато позитивних емоцій. Мені захотілося поділитися цим з іншими ветеранами. У Луцьку на той час не було стрільби з лука. Так виникла ця ідея.
Майя Москвич. Фото: facebook/Maiia Moskvych
"Потрібно передусім готувати цивільних до повернення ветеранів"
З якими викликами ви зіткнулися і як її вдалося подолати?
Михайло Дамаскін: Найбільше мене відштовхували цивільні. Косі погляди, нерозуміння як до мене звертатися і як запропонувати мені допомогу. Я дуже довго не міг вийти навіть на вулицю. Потрібно готувати не самого ветерана до повернення в цивільне життя, а передусім готувати цивільних до повернення ветеранів. Це одна з причин, чому ветеран може уникати спілкування.
Піклування про ветерана – частина національної безпеки
Хто відповідає за створення усіх умов для повернення ветеранів до цивільного життя?
Оксана Горбач: Піклування про ветерана – це є частина національної безпеки. Коли ми піклуємося про реінтеграцію ветерана, його медичне і психологічне забезпечення, працюємо із суспільством, ми показуємо молоді те, що військова служба закінчується, але після неї держава турбується про тебе. Це з одного боку покращує відношення до військової служби, а з іншого викликає бажання служити. Нерозуміння суспільства, відсутність інклюзивного простору – це топ негативних явищ, з якими стикається ветеран. Коли ми говоримо про систему і те, хто має за це відповідати, то це має бути системне зусилля. Матеріальне забезпечення – це відповідальність місцевої влади та державних органів влади. Якщо говорити про інклюзивний простір, це відповідальність громади. Якщо говорити про медичне забезпечення, це відповідальність МОЗ. Якщо говорити про психологічну реабілітацію, це можуть бути громадські організації або приватна практика. Тобто це не про один орган, який має за це відповідати. Це системний підхід, в якому ми розуміємо для чого ми це робимо. Ветеранська політика – це не окремий напрямок державної політики, а загальний підхід до побудови нової системи національної безпеки.
Михайло Дамаскін: Найважливіші проєкти для ветеранів: це ветеранський спорт, психологічна реабілітація, гранти для бізнесів.
За місяць 50 ветеранів тренуються стрілянині з лука в Луцьку на базі нашого клубу
Чи допомагала вам держава у створенні спортивного клубу для ветеранів?
Майя Москвич: Складнощі були на кожному етапі. На це пішло чимало часу. 6 років клуб вже працює і досі не все зроблено. Багато хто відмовляв. Директорка однієї зі шкіл погодилася надати підвальне приміщення для занять. Міська рада профінансувала ремонт. У лютому 2022 року ми закінчили ремонт і почалася війна. Школа мала готове укриття. Влада сприяла нам настільки, наскільки могла. До 2022 року ветерани не були активними, проте після повномасштабного вторгнення активність військових зросла і наша команда відновила роботу з ветеранами. Ми співпрацюємо з реабілітаційним центром в Луцьку та шпиталями. За місяць 50 ветеранів тренуються стрілянині з лука в Луцьку на базі нашого клубу. Крім того, в клубі тренуються діти, їздять на змагання і виграють чемпіонати України. Тому справа живе і розвивається.
Міністерство ветеранів запровадило ветеранський супровід
На яку підтримку може розраховати ветеран від Міністерства ветеранів?
Михайло Дамаскін: Існує ветеранський супровід, який запровадило міністерство. Спеціально навчені люди будуть супроводжувати ветерана допоки він не отримає усе необхідне після повернення до цивільного життя. Це і виплати одноразової грошової допомоги, і отримання житла, і гранти на бізнес. Є програма менторства, де людину вчать, як податися на грант.
Михайло Дамаскін. Фото: report.if.ua
Громадські організації – це місця, де ідея стає дією
Яку роль мають громадські організації у ветеранських ініціативах?
Оксана Горбач: Громадські організації – це місця, де ідея стає дією. Громадські організації не зобов’язані чекати прийняття певних бюджетних програм, щоб почати робити хороші справи. Наприклад, Ігри нескорених задумані як проєкт реінтеграції через спорт військовослужбовців і ветеранів ЗСУ, НГУ, Нацполіції, СБУ. Проте станом на 2016 рік не існувало законодавства, яке би давало можливість будь-якій структурі фінансувати проєкти, які би об’єднували усіх військовослужбовців-ветеранів на одній платформі. Ми хотіли робити інклюзивний проєкт не для військовослужбовців чи ветеранів якогось одного підрозділи Сил безпеки і оборони. Ми хотіли робити проєкт для всіх, зокрема для добровольців. Відтак була розроблена нова законодавча ініціатива, яка була реалізована у форматі резолюції Кабміну про створення окремого напрямку Ігор нескорених. Цей механізм, запущений ще тоді, працює донині. Тому громадські організації – це місце для організації ініціатив допомоги ветеранам, місце, де ідея, думка реалізовуєтеся. Ми вільні в тому, щоб збирати кошти, пропонувати законодавчі ініціативи для наших ветеранів. А держава підтягнеться.
Друга функція громадських організацій – це голос для ветеранів. Нам потрібно чути ветеранів, які мають ідеї, бачення і досвід. Вони можуть пропонувати як розвивати громаду. Громадська організація – це платформа, яка може надавати дуже серйозного голосу ветеранам. Наша роль не лише в тому, щоб задовольнити потребу конкретної ветеранської спільноти, але й в тому, щоб реалізовувати зміни в нашій країні.
Оксана Горбач. Фото з відкритих джерел
Ветеран – це можливість розвинути громаду, оновитися
Майя Москвич: Ветеран має сприйматися в громаді не як проблема, а як скарб. В Україні демографічні проблеми, багато людей виїжджає, тому потрібно берегти людей. Якщо громада має ветеранів, вона може розвиватися, створюючи простори для ветеранів тощо. Тобто ветеран – це можливість розвинути громаду, оновитися і оживити якесь село. Ветерани можуть писати проєкти, вигравати гроші тощо.
Простір турботи про ветерана
Михайло Дамаскін: Зараз у кожній лікарні буде відкриватися кабінет – простір турботи про ветерана, де ветеран зможе отримати інформаційну допомогу щодо соціальних гарантій, державних програм підтримки, реабілітації та лікування. Також там можна отримати юридичну допомогу, інформацію щодо працевлаштування та адаптацію. Зараз вже є два таких кабінети у Хмельницьку та Дніпрі.
