Фото з інстаграм-сторінки dashasuvorovarock
"Я живу тільки імпульсами. Тому, якщо мені немає що сказати, я мовчу як музикант. Я можу собі дозволити мовчати роками і не вважаю, що треба робити релізи постійно"
Привіт.
Привіт. Після фрази "емоційний блок" я відчула, як у мене зібрались сльози, тому що про це страшно навіть згадувати.
Не хочеться ретравматизувати, але, з твого дозволу, хотілось би трохи більше дізнатись про цей етап, оскільки це важлива складова тебе як творчої людини, як особистості. Як ти це проходила і що отримала на виході?
Я проходила це в Парижі, я опинилась в Парижі. Це був перший Париж у моєму житті під час війни, і я помирала. Я прожила там два місяці й повернулась додому. Насправді дуже важко про це казати, тому що в мене пішла бабуся. Я пам’ятаю, як поховала двох бабусь під час війни, їхні серця не витримали того, що відбувалось. Я не те що співати не могла, а вважала, що це не на часі. З поверненням почала їздити до хлопців, до військових. І одного разу в одному з госпіталів зі мною сталась дуже висока панічна атака. Хлопців обміняли з Оленівки, а я десь на третій день до них приїхала, я співала пісні, а в мого музиканта порвалась струна на гітарі, так що було неможливо то все дограти, але він дограв без струни. І вони почали підходити й чіпати мене за волосся, за обличчя, так вони хотіли виразити свою вдячність. Мене це ще більше занурило в страждання, я б так сказала. Я зрозуміла, що не хочу співати взагалі. Й якось зранку вирішила, що хочу присвятити свою творчість рідному місту Артемівськ, який потім назвали Бахмут, і придумала трилогію муралів. Один із них залишився в Ірпені. Другий мав статися в Києві на вулиці Рейтарській, але з деяких обставин і завдяки деяким людям його не лишилось. Тому ось так я переживала.
Зараз хочеться тебе по-людськи обійняти, висловити слова підтримки.
Я намагалась відверто відповісти на це питання. Просто після слів "емоційний блок" мене дуже тригернуло, тому що, наприклад, Паша Лі пішов (я не була з ним знайома особисто, він був актор), і його мама шукала його тіло десь 13 днів. Пам’ятаю красиве сонце, я їхала в Буковелі на кордон, ми всі намагались, хто чим міг, допомогти. Її мрія була і побажання — тільки знайти його і поховати по-людськи. І вона мені телефонує, це ще такий самий страшний спогад, і каже: "Сьогодні — найкращий день, знайшли тіло мого сина." І все це просто якийсь жах, ти наче в якомусь дуже страшному фільмі, і в усе це неможливо повірити. Чесно, було дуже страшно. В мене, до речі, тільки що гавкала собака, мені її азовці подарували рік тому.
Ми розуміємо, що насправді важка емоційно відповідь і запитання, та й реалії, які ми зараз переживаємо… Але давай повернемось до треку "Дружба", який будемо сьогодні слухати. Знаємо, що ти його написала шість років тому. Чому саме зараз вирішила, що йому час?
Тому що прийшов час. Я живу тільки імпульсами. Тому, якщо мені немає що сказати, я мовчу як музикант. Я можу собі дозволити мовчати роками і не вважаю, що треба робити релізи постійно. Прийшов час —дуже красива пісня, на мій погляд, я старалась,— і я захотіла її віддати цією весною людям.
Дякуємо за дуже щиру й, як кажуть, на нерві розмову.
Насправді кожній людині є що сказати, і це не про те, що мене треба жаліти. Просто ви в мене спитали — і я вам щиро відповіла. Мабуть, через це я й пишу такі відверті тексти в своїх піснях, що я не знаю, як можна казати нетрушно і нечесно.
Слухати пісню "Дружба" від SUVOROVA, як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує 2025" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
