Зустріч лідерів щодо підтримки України у Парижі, 27 березня 2025 року. Фото: president.gov.ua
"Вони вийшли за межі бюрократії"
Україна наразі має найбільшу армію в Європі, але європейці все ж відправлять і своїх миротворців, як фактор стримування Росії. Про це під час спільної прес-конференції з Володимиром Зеленським повідомив президент Франції Еммануель Макрон. Чи означає це, що "Коаліція охочих" має шанси перетворитися на "Коаліцію спроможних"?
Насправді вони це і роблять. Тут є декілька факторів, які їм дозволяють це робити, причому достатньо ефективно. По-перше, і це найбільш очевидно, вони вийшли за межі бюрократії. Як ви пам'ятаєте, більшість проблем з новими санкційними пакетами в межах ЄС і будь-якого політичного рішення в НАТО з'являлися в той момент, як тільки треба було за них голосувати. Тому що була Угорщина, Словаччина і, в принципі, була певна нерішучість союзників, які розуміли, що точно не наберуться голоси, а отже можна нічого і не робити. І так ставалося, що всі оновлення, весь прогрес дійсно рухався достатньо повільно. Зараз же, коли з'явилася ця "Коаліція охочих".., так, рішення ухвалюються достатньо хаотично. Скажімо, на лондонському саміті ми побачили, що французи і британці ніяк не могли домовитися, а яке припинення вогню саме робити, наскільки довго і в яких саме частинах, тобто на воді, на землі чи в повітрі, але воно робиться. Тому насправді, це перший фактор, який нам допомагає, що вони не обмежують себе бюрократією. Другий вагомий фактор – це, звісно, Дональд Трамп. Дональд Трамп, який є також загрозою, проблемою і з яким європейці намагаються якось вживатися по-новому. І саме Україна в цьому контексті може стати для них також каталізатором створення власної безпеки. І третій, найбільш практичний фактор – це економіка. Три роки назад Європа, як всі казали, почала прокидатися. А три роки – це малий економічний цикл. За цей час всі великі європейські виробники зброї встигли переналаштуватися, найняти більше людей на роботу, створити додаткові промислові потужності. І тепер хочеш-не-хочеш, а зброї буде багато.
"Для нас ідеальним варіантом було б створення спільної європейсько-української стратегії безпеки"
Речник федерального уряду Німеччини Штеффен Гебештрайт сказав, що на саміті в Парижі обговорюватимуться конкретні рішення щодо яких буде досягнута згода. Яких саме конкретних рішень слід очікувати від сьогоднішнього саміту?
Крім загальних і очікуваних рішень про те, що Україна отримує нові пакети підтримки, додаткове озброєння, вчора ми почули оголошення про новий французький пакет на 2 млрд євро – це все і так було зрозуміло. Для нас ідеальним варіантом розвитку цього саміту було б спроба створення певної спільної європейської стратегії, європейсько-української стратегії безпеки. Це те, що по суті ми зможемо презентувати американцям і далі працювати в контексті тих же переговорів. Тому що, якщо Україна і Європа будуть діяти у цьому випадку спільно, то, відповідно, і в Штатів буде менше шансів відкинути цю позицію, і в Росії не буде майже можливості її не приймати. Таким чином мені видається, зараз цей стратегічний рівень співпраці – напрацювання питання миротворців, санкцій, якихось безпекових блоків – для нас є вкрай важливим і саме на цьому саміті варто було б це пропрацювати.
"Європа вже не та"
Міністр оборони Великої Британії Джон Гілі щодо "Коаліції охочих" зауважив, що Британія працює, робота важлива і масштабна. Однак визнав, що Велика Британія і Франція потребуватимуть допомоги від Сполучених Штатів для реалізації цієї ініціативи в Україні. Про яку допомогу може йтися і чи не зіграє певну "злу роль" ця залежність і можливий тиск з боку США?
Я думаю, в цьому контексті він є просто необхідним. Це певний політичний засіб, який американці зараз можуть використати для прямого тиску. Просто Європа вже не та. Європа вже не є Європою формату "нульових", "десятих" років, коли вони без американців нічого не могли зробити. І коли ключовою доктриною безпеки НАТО було "подзвонити у Вашингтон". Зараз Європа трохи інша. І будучи більш рішучою, більш налаштованою, вона все-таки залишається достатньо реалістичною. Реалістичною в тому плані, що вже налаштоване виробництво, вже економіка трохи міняється, але все-таки в один момент перейти від майже 50-річного повного американського захисту до абсолютно власних спроможностей власної армії, власної зброї буде дуже і дуже важко. І усвідомлюючи ці складнощі, європейці розуміють, що їм треба цей невеликий лаг часу, коли вони все ще мають покладатися на американців і американці все ще мають бути тут і їх підтримувати. Тому такі переговори з американцями – це просто попередження страхового випадку.
.jpg)
Олександр Краєв. Фото: uacrisis.org
"Економічно вони до цього готові"
Британська The Telegraph пише, що інформація про те, що "Коаліція охочих" готова відправити миротворців в Україну, насправді є політичним театром і немає реальної користі. Що ви думаєте щодо цього і скільки часу загалом потрібно європейцям на те, щоб дійсно такі важливі кроки зробити?
Як я вже казав, економічно вони до цього готові. Економічно вони до цього налаштувалися. В принципі, це вже завершальний етап цієї промислової еволюції, коли європейська оборонка зможе сама себе забезпечувати, допомагати Україні і зможе, в принципі, бути ефективною. В контексті політичному в більшості європейських країн пройшли вибори. Ми побачили, що незважаючи на всі прогнози, що праві будуть безроздільно правити на європейському континенті, не справдилися. І навіть ті праві, які прийшли до влади, виявилися набагато адекватніші, ніж казали занепокоєні цим люди. Тому в нас зараз нові політичні еліти з новим баченням, з хорошим досвідом і з чітким розумінням, що треба робити з Росією, як її зупиняти і як треба допомагати Україні.
"Це голос раціоналізму"
А різні заяви про те, що, наприклад, Польща витримає стільки-то днів, якщо буде оборонятися, країни Балтії стільки-то… І там чомусь невтішні оцінки, небагато часу насправді, щоб вистояти і опиратися, якщо раптом Росія здійснить агресію. Чий це голос?
Це голос раціоналізму. Це насправді дуже хороший, правильний голос раціоналізму. Згадайте, Україні давали 2 дні. Те, що Балтійським державам дають ще менше, то це також абсолютно зрозумілий факт. Але тут ще проблема в тому, що сама Стратегія оборони східного флангу НАТО якраз і будувалася на розумінні того, що мовляв росіяни зайдуть, від 90 до 180 днів вони контролюватимуть Східну Європу, а потім, мовляв, Америка і Німеччина зберуть сили і прийдуть звільняти цю частину світу. Але після того, як вони побачили Бучу і Ірпінь, вони зрозуміли, що так взагалі стратегія не може бути написана, що не можна росіян впускати навіть на поріг, не можна росіян в принципі підпускати близько до кордону. Тому маємо такі перегляди, такі аналізи. Повернення строкової служби, про яке говорять у Польщі, в Данії і навіть в Німеччині почали говорити – це нормальне, раціональне, я б сказав, доросле реагування на такі відкриття.
"Стармер грає не лише за себе, а й частково за нас"
Британський прем'єр Кір Стармер сказав, що є великою помилкою змушувати Велику Британію обирати між США та Україною. Це непряма комунікація безпосередньо з Трампом чи не лише?
Насправді, в першу чергу так. Тому що незважаючи на величезну різницю між тим, хто такий Стармер і хто такий Трамп, різницю в їх комунікаційних стилях, взагалі підходах до влади, ми бачимо, що Стармеру вдається говорити з Трампом, вдається Трампа переконувати і так чи інакше впливати. Тому виглядає, що це дійсно пряма комунікація з Трампом. М'яка, обережна, але з натяком, що не потрібно, по-перше, все на себе перетягувати, а по-друге, політика може бути багатосторонньою. Політика може бути багатоплановою, вона не може бути "з нами, або проти нас", особливо, коли це стосується одного союзника і іншого союзника. Тому, мені здається, що крім власних інтересів, що й робили, в принципі, британські політики впродовж останніх 3 років, Стармер грає не лише за себе, а й також частково і за нас. Бо ми знаємо, що скоро Зеленський знову буде їхати у Вашингтон, уже стосовно підписання угоди про рідкісноземельні метали, і зрозуміло, що там розмова теж може бути не з простих.
Білл Клінтон: "Це економіка, дурнику"
Рух Сполучених Штатів у напрямку зняття санкцій з РФ, розмови щодо "Північного потоку-2". Що ви про це думаєте і наскільки США тут можуть далеко зайти?
Мені здається, тут треба, щоб вийшов Клінтон і сказав Трампу прямо в очі його відому цитату: "It's the economy, stupid" ("Це економіка, дурнику"). Питання в тому, що ключові лобісти Трампа – це нафтогазові компанії. Так, всі знають про того ідіота Маска, але насправді його кампанію, його низову підтримку, підтримку в партії сформували нафтовики і газовики, які десятиріччями є підтримкою Республіканської партії. Чи вигідно їм, щоб Росія поверталася на нафтовий ринок Європи? Звісно, ні. Чи вигідно їм, щоб Росія отримала доступ до технологій? Звісно, ні. Також невигідно це Саудівській Аравії – ключовому союзнику на Близькому Сході. Так само це невигідно ОПЕК. І що, ви думаєте, що в Трампа, який називає себе найуспішнішим бізнесменом, повернеться рука відмовити власним донорам і власній державі в багатомільярдних контрактах? Трамп, звісно, не передбачуваний, але не настільки ж.
