Фото Vasyl Stefurak з інстаграм-сторінки nazar.khovanskiy
"Моя особливість — це велика любов до різних жанрів. Тобто я своє меломанство перетворюю на якусь таку еклектику з жанрів саме в своїй творчості"
Привіт. Робота музичного продюсера на радіостанції — це завжди величезна кількість музики, яка проходить через твої вуха. Це тобі допомагає чи заважає?
Я думаю, що музика може тільки допомагати. І кількість чим більша, тим краще. Краще орієнтуєшся в просторі і в творчості, в принципі, як мені здається.
Це зрозуміло, якщо ти працюєш як музичний продюсер. Але якщо потім ти такий: "А тепер я собі пісню напишу". А в тебе в голові починають грати всі пісні, які ти чув до цього.
Може бути частково. Іноді і сам себе копієюш, впізнаєш якісь свої, чужі напрацювання, але, тим не менше, щось знаходиться своє унікальне, від цього нікуди не підеш. Якщо ти робиш музику, все одно у кожного є якась індивідуальність у творчості.
Коли взагалі музика з’явилась у твоєму житті?
Ой, давно вже. Ще в шкільні роки, в класі дев’ятому школи, коли я записував якісь перші демоверсії в програмі Guitar Pro. Так вона, здається, називається. Там ще якісь MIDI-файли. Тобто щось я там створював, потім все вмирало разом із жорсткими дисками, а потім знову народжувалось. В мене з бекапами взагалі велика біда, я декілька разів втрачав величезну кількість матеріалу й писав потім новий, бо старий вже й не треба мені був. [Сміється — ред.]
Зараз ти вже з бекапами розібрався?
Зараз уже жорстких дисків у мене багато, так. Я вже туди все відвантажую стабільно кожні декілька тижнів. Я вже знаю, що таке втратити свої дані, тому всіх закликаю думати про це, бо це дуже боляче, дуже.
Ти сказав, що в кожного артиста є своя особливість. А яка вона в тебе?
Моя особливість — це велика любов до різних жанрів. Тобто я своє меломанство перетворюю на якусь таку еклектику з жанрів саме в своїй творчості. Тобто мені подобається хіп-хоп, я беру звідти якісь ритми і в вокалі, і в барабанах. Мені подобається гітарна музика, гранж і важкі металкорні жанри, і я все це намагаюсь сплітати. Багато хто зараз так робить, але я вбачаю свій почерк у цьому, тобто я собі такий напрямок обрав.
Ми будемо слухати трек "Попри все". Ти кажеш, що він про стан українців від початку повномасштабного вторгнення. На твою думку, за ці три роки українське суспільство змінилось?
Я думаю, що кардинально змінилось. Як би не хотілось у це вірити й це приймати, але багато хто звикає до того становища, в якому ми знаходимось. Ці думки не так яскраво виражені у тих, хто далеко від фронту. Люди все одно більше задумуються над тим, чим вони живуть саме в місті, а не глобально, чим живе країна, як мені здається. І тому тільки важкі й потужні інфоприводи здатні повернути до цієї реальності й стає менше, як на мене, цієї рефлексії. Тобто з того, що я чую, бачу і з новин, які всі ми читаємо, бувають різні випадки й ставлення у людей одне до одного, до військових і т.д. Є певні зсуви і негативні, але й позитивного багато, люди все одно допомагають армії, намагаються триматись. Тобто все не може бути або чорним, або білим, воно все разом іде.
А якщо говорити про твої амбіції, в тебе є ціль у довгостроковій перспективі стати винятково музикантом, займатись лише цим?
Думаю, це мрія кожної людини в Україні, хто займається музикою і вбачає себе в цьому, хто вміє писати музику, особливо хто багато років цим займається і віддав уже багато сил на це й любить це. Тобто коли тебе нічого не зупиняє на цьому шляху, навіть відсутність доходів з цього, ти все одно це робиш, і це просто золота мрія для кожного музиканта. Але реалії такі, я думаю, всі їх приймають, хто хоче цим займатись, і продовжують робити тисячу справ одночасно, якось писати далі, знаходити натхнення. Якось це все так у нас працює.
Зичимо тобі далі творити й берегти свої бекапи, як то кажуть, — без них нікуди.
Слухати пісню Назара Хованського "Попри все", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує 2025" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
