Дональд Трамп. Фото: AP
"Для Трампа є великі спокуси стати миротворцем"
Переговори між США і Україною та США і РФ. Щодо країни-агресорки Трамп дуже багато різних коментарів дає – від незадоволення Путіним, до того, що Путін – "хороший хлопець". Що насправді відбувається і чого чекати далі? Як швидко ця ситуація може змінюватися в той чи інший бік?
Зараз не лише Україна, але, здається, весь цивілізований світ став заручником характеру життєвих обставин, кар'єри Дональда Трампа в тому сенсі, що його психологічний портрет, його світосприйняття достатньо яскраво і наполегливо транслюється на весь світ. І через те, що в нас уже 4 рік триває широкомасштабне російське вторгнення, яке по факту є найбільшою в сучасному світі війною, для нього тут є великі спокуси стати миротворцем, який все вирішить. Йому це бажано зробити у перші 100 днів президентства, бо хоча термін президентської каденції в Сполучених Штатах – 4 роки, але, наприклад, вже восени наступного року будуть вибори до Палати представників, вибори частини Сенату. І та більшість, яку сьогодні мають республіканці, може у них зникнути. Ще рано прогнозувати напевно, але така ймовірність існує завжди.
"Наше завдання – зміцнювати себе зсередини "
Раніше Трамп говорив, що йому потрібна доба для завершення війни, зараз у США кажуть про 100 днів. Чи є тут загроза того, що не маючи можливості розв'язати цю проблему, він просто згасне у своєму бажанні якось впливати на ситуацію і зосередиться на інших напрямках?
Я думаю, що достеменно цього ніхто не може прогнозувати. Наше завдання в цій ситуації – зміцнювати себе зсередини. Мене більше тривожать не заяви Трампа, тому що вони кожен день нові. Вони або в тому, що все чудово, прекрасно, пройшли прекрасні переговори, ми добилися видатних результатів і завтра все буде добре, або вони взагалі не відповідають дійсності. Трамп формує свій порядок денний і свій вокабуляр не на основі розвідувальних даних найпотужнішої розвідувальної системи світу, яка є в США, а на основі його власного світосприйняття. І це найстрашніше. Ми на це не реагуємо нашим внутрішнім зміцненням. Ось у чому проблема. Ми на це все дивимось і в нас відбувається ситуація, коли продовжується схема управління державою групою з 5-6 менеджерів на чолі з президентом, яким президент довіряє попри все. Незрозуміло, як це вписується в формат парламентсько-президентської республіки. Але, як казав уже покійний наш перший президент України, "маємо, що маємо".
Я не вірю, що навіть в умовах війни, в умовах наймасштабнішої в сучасній Європі міграції, ми взагалі повністю вимили свій кадровий потенціал. Не вірю – не може цього бути. Ми ж з вами тут і мільйони наших співгромадян тут. То як же може бути по-іншому?
"Мене складно назвати прихильником Зеленського, але в будь-якому випадку він має очолювати Україну до завершення воєнного стану"
Зараз практично всі західні видання пишуть про те, що для Путіна найголовніше – це усунути Зеленського. Пішла велика кампанія з дискредитації його як очільника держави, як недоговороздатного і ці меседжі росіяни намагаються вкласти, зокрема, у вуха Трампу.
Почекайте. В умовах війни проводити ані президентські, ані парламентські, я думаю, навіть місцеві вибори, просто неможливо.
І більшість суспільства проти.
І суспільство проти. У мене тут є дуже просте і коротке пояснення. У Путіна є улюблений кандидат – це хаос. Він хотів би, щоб склалася ситуація, коли б у політичній війні "всі проти всіх" Україну було розірвано. Це цілком реалістичний сценарій проведення виборів за принципом "хапай мішки – вокзал рушає". Тому ті ітерації і політиків, які бояться, що вони не встигнуть у "потяг виборів" і деяких медіа, в тому числі західні, які про це пишуть – це речі достатньо небезпечні. Наша державність не випадково була відновлена в 1991 році. Але ми маємо розуміти, що у випадку її втрати, шанс у наших нащадків невідомо чи буде. Це теж цілком реалістичний момент. Мене складно назвати виборцем чи прихильником Володимира Зеленського, але в будь-якому випадку я вважаю, що він має очолювати Україну до завершення воєнного стану. І це очевидно.
"Наші співгромадяни дуже сильно втратили відчуття справедливості"
Трамп сказав, що він проти введення в Україні тимчасового управління під керівництвом ООН, яке пропонував Путін. І в той же час він продовжує тиснути на Україну як на слабшого гравця, принаймні на його умовній шахівниці світу. Тут і питання НАТО, і угода про рідкісноземельні мінерали, яка зараз активно обговорюється. Який ризик того, що США змушуватимуть Україну йти на якісь непопулярні чи навіть загрозливі кроки?
Те, що нам так чи інакше доведеться йти на непопулярні кроки, на мою думку, достатньо очевидно. І це не пов'язано винятково з угодою про рідкісноземельні метали. У нас вже 4-й рік триває широкомасштабне вторгнення і багато проблем накопичилось. Зокрема, наші співгромадяни дуже сильно втратили відчуття справедливості. Це теж відчутно. Але в будь-якому випадку давайте не ідеалізувати Трампа, який не говорить, що в нас могла б керувати ООН. Те, що Путін запропонував – це звична вже для нього маячня про Україну, яка "не відбулася як держава". Але в Путіна свої резони, а в Трампа свої. Я думаю, що Трампа в даному випадку стримує один простий момент. Він розуміє, а хто тоді буде підписувати угоду, яку він так активно пропихає? ООН, Гутерреш чи хтось інший? Ви ж розумієте, що це не той варіант, який влаштовує американців. Тут теж не треба бути ідеалістами і думати, що це добрий "дядечко Сем". Але для того, щоб нам зберігати шанс на перемогу в війні з Росією, нам треба постійно маневрувати. Ми не можемо на відсіч сказати Трампу "Ні", тому що він, в силу своїх психологічних особливостей, це "Ні" буде сприймати дуже складно.
(Тим часом ООН вважає легітимним чинний український уряд. І його слід поважати. Про це заявив генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш, коментуючи заяву Путіна щодо необхідності "тимчасового управління" над Україною під егідою ООН, США та європейських країн для проведення виборів.
Водночас напередодні речниця Держдепу США Теммі Брюс заявила: "Ми знаємо, що є ідея Росії про тимчасову адміністрацію України, яка не була оцінена президентом (Трампом)". Речниця Держдепу наголосила: уряд в Україні визначається її Конституцією та українським народом. "Україна – я не думаю, що треба всім нагадувати, але це гарне нагадування – це конституційна демократія", – зауважила Теммі Брюс. "Ми віддані дипломатії, необхідної для досягнення повного припинення вогню, щоб посадити сторони за стіл переговорів для фінального та тривалого врегулювання. Президент Трамп дав зрозуміти, що Росії та Україні потрібно рухатися у бік повного припинення вогню зараз, і нічого з цього не змінилося", – заявила речниця Держдепу США).
Євген Магда. Фото: facebook/yevhen.mahda
"У Трампа превалює бізнес-логіка"
Чимало експертів звертають увагу на те, що раціо не вистачає для того, щоб оцінити всі заяви і можливо якісь перспективні речі з боку Дональда Трампа. Принаймні поки все скидається на те, що президент США зближається або намагається знайти якісь точки перетину з РФ в Арктиці, в космосі тощо. Наскільки це зближення відбуватиметься далі?
У Трампа превалює бізнес-логіка. І це насправді трагедія Сполучених Штатів, що людина, яка вже вдруге стала президентом, керується в своїх діях саме бізнес-логікою, а не досвідом, який вона здобула на посаді президента в свою першу каденцію, будучи 45-м президентом США. Це справді трагедія, проблема. І з цим дуже складно боротися. Я думаю, і це колективна думка багатьох експертів, що Трамп підірвав довіру до Сполучених Штатів дуже багатьох країн світу. Ви ж знаєте, наприклад, що відбувається з вашими колегами на Радіо Свобода, в Голосі Америки і так далі.
"Трамп закінчиться, а Україна має бути завжди"
Через суди доводиться відновлювати принаймні часткову справедливість.
Виходить, що американці відмовляються від звичних усьому світу інструментів м'якої сили. Заради чого відмовляються? Які прибутки обіцяні Трампу? Ми на сьогоднішній момент цього достеменно не знаємо. Ми розуміємо, що ці переговори тривають. Як і будь-які вартісні переговори вони тривають за зачиненими дверима і ми змушені реагувати на витоки інформації. Або на ту інформацію, яку здобувають якісь іноземні розвідки і вважають за потрібне це вкидати. Наприклад, наша надія в цьому питанні на китайців, яким невигідне зближення між Росією та Сполученими Штатами. А загалом ми знову-таки маємо покладатися на себе. Ми маємо розуміти, що нам потрібно бути сильнішими кожен день. І так чи інакше усвідомлювати, що "Трамп закінчиться, а Україна має бути завжди".
"Це складно назвати договором, де захищаються українські інтереси"
Угода про рідкісноземельних мінералів. Який тут у нас простір для маневрів і переговорів?
Нам треба допрацьовувати і відправляти нинішню її версію, шукати можливості, різні документи, відповідності й невідповідності з національним законодавством. Насправді, це більше питання до юристів, бо в мене немає такої фахової компетенції. Але я розумію, що маневрувати можна і потрібно протягом тривалого часу, тому що інакше буде складно. Тобто, те, що було оприлюднено минулого тижня – це складно назвати договором, де захищаються українські інтереси.
Чи вдасться нам "дрейфувати" у цьому питання?
Хто хоче, той шукає можливості. А хто не хоче – шукає причини.
А це можна буде пояснити Трампу, якщо з українськими пропозиціями підписання договору затягнеться? Чи можна зараз стверджувати, що ми принаймні частково усвідомлюємо і розуміємо його логіку?
Пояснення дуже просте – Україна має набагато менший бізнесовий досвід, ніж Сполучені Штати. І багато речей нам доводиться "проходити з першого класу". Відповідно, ми ще шукаємо себе і шукаємо власні можливості в цьому аспекті. Тому, мені здається, це якраз той варіант, про який можна говорити цілком реалістично.
"Обмін полоненими – те, що потрібно просувати за будь-яку ціну"
Тимчасове встановлення режиму тиші, взаємне припинення ударів по енергетичних об'єктах і так далі. Наскільки зараз можна говорити про якісь речі, про які можна буде домовитися в найближчій перспективі?
Насамперед, це обмін полоненими. Я думаю, це те, що потрібно просувати за будь-яку ціну. Про все інше дуже складно говорити, тому що домовлятися з Росією взагалі складно. Ще Бісмарк сказав, що "угоди з Росією не варті того паперу, на яких вони написані". Відповідно, очікувати, що Сполучені Штати будуть тиснути на Росію, а не будуть тиснути на Україну, достатньо складно. Я не мав би таких ілюзій. Тут треба бути реалістами і дивитися на ці всі речі максимально тверезо. Тобто, ми маємо насамперед сформулювати власні національні інтереси, власні "червоні лінії", а потім вже йти на переговори. Тільки так.
