Від античних монет до сучасної гривні
Чи багато гривень в Музеї грошей НБУ?
Так. І не лише гривень, а взагалі грошей, які побутували на наших теренах від найперших монет античного міста Ольвія до сучасних гривень. Також ми прагнемо зібрати такі найсучасніші зразки, як фіксація злочинів наших ворогів на тимчасово окупованих територіях. Нам цікаві, наприклад, для поповнення фондів їхні агітаційні листівки, на яких скопійовані зразки російських і навіть північнокорейських грошей, на яких написано "здавайтеся" Українській армії. Навіть такі речі нам цікаві. Гривня і її обіг будуть розвиватися і після нас, люди також захочуть знати нашу історію. Тому наша задача зберегти і такі зразки.
Будь-хто може потрапити в музей грошей НБУ?
Так. Для цього потрібно попередньо записатися на Facebook сторінці Музею грошей Національного банку України. Так ви потрапите до нас на екскурсію. На жаль, після ворожого удару ми не приймаємо відвідувачів, через те, що усуваємо деякі проблеми. Але музей не постраждав і найголовніша, що ніхто не загинув. Тому поки ми проводимо лекції і вебінари в онлайн режимі. І зараз проводимо виставку в Українському домі "Гривня. Більше ніж гроші", яка дає змогу познайомитися вживу з нашими експонатами і науковими доробками.
Гривня в Київській Русі
Новітня гривня – це період від 1996 року. Перед цим був період УНР, і там була запроваджена гривня 4 січня 1918 року. До цього в князівські часи була грошова одиниця Київської Русі. Чи справді тоді існувала карбована гривня? Чи як саме називалася карбована монета тих часів?
Спочатку гривня зароджується як вагова норма. Тобто вона є невидимою. Вона фактично є лічильною одиницею. Ми торгували з Візантією, відповідно ми користувалися її ваговими нормами. Візантійці рахували срібло на літру. Це 160 грамів. В той же час існувала така лічильна норма срібла, як марка, і вона могла бути 200-300 грамів.
Гривня має таке ж коріння, як і німецькі, британські, іудейські та інші світові гроші
Звідки походить і назва німецької грошової одиниці?
Так. І тут є цікава паралель: гривня має таке ж коріння, як і німецькі, британські, іудейські та інші світові гроші. Тобто в цьому контексті ми нічим не відрізняємося від інших провідних світових народів. Ми створили гривню, відштовхуючись від торгової вагової норми, яку ми потім для зручності транспортували в монету. Щоб зручніше було торгувати, виготовилися зливки, які мали вагу цих стандартів: стандарту марки і стандарту гривні. І ними почали розраховуватися, ними почали обліковувати і навіть підробляти. Тобто ця злиткова монета – це був реальний платіжний засіб. І тут є ще одна історія. Ми почали цікавитися, а скільки ж їх було. Дещо ми можемо порахувати по колекціях музеїв. Наприклад, в Історичному музеї таких 110 злитків, в нашому музеї поки що тільки два оригінальних злитки. В музеях вони зустрічаються не часто.
Тому що коли їх знаходили, відправляли за імперських часів в колишню столицю на огляд археологічної комісії, яка відбирала тільки найкращі рідкісні зразки, роздавала їх музеям, а інші переплавляла. Відповідно було переплавлено десятки тонн гривні, яку знайшли в ХІХ-ХХ столітті. А це свідчить про те, що в обігу в ті часи були сотні тонн гривні. Ми були дуже багатими, і ці гривні забезпечували крупні торгові платежі.
Монета у 160 грамів срібла – це були величезні кошти
Тобто київська гривня мала ромбовидну форму, і по суті, це було 160 г срібла, відлитого в такій формі?
Так, по суті це була монета великого розміру, відлита в іншій формі.
Досить велика....
Це ще не найбільша монета в історії. Найбільша монета важила 32 кг. Це була фактично мідна плита, на яку нанесли п'ять клейм штемпелем шведської монети. Шведи імпортували мідь, і вийшло так, що саме 32 кг міді коштували по курсу кільком срібним монетам. І вони зробили монету просто з мідної плити. Фактично вони продавали її як сировину, але вона має ознаки монети. Я таку монету бачив в Національному музеї Литви.
Тобто 160 грам срібла – це європейські стандарт. А що можна було купити за часів Київської Русі за одну гривню? Це взагалі багато?
Це дуже багато. Про це є різні свідчення. Наприклад, коли до правління прийшов Великий князь Володимир, його оточення радило йому підняти податки до 2 гривень на рік з особи. Це колосальні кошти. Треба було заробляти великі гроші, щоб платити такі податки. Адже це 300 грамів срібла. Це серйозні кошти. І він відмовився, тому що йому потрібна була прихильність громадян. Тобто 2 гривні високих податків – це така перша історична точка.
Були також прописані штрафи. Наприклад, за вбивство смерда чи холопа треба було заплатити 10 гривень. Це величезні кошти. Ми відштовхуємося від різних свідчень про використання гривні, власне цих злитків, як еквіваленту вартості. Вона мала виконувати різні функції грошей. Це був і засіб накопичення, і засіб платежу, і засіб оцінки мірила вартості. Тому вона була саме монетою.
Давня гривня – це фактично банкнота 5000 $
Чим відрізняється злиток 160 грамів срібла у вигляді давньої гривні від, наприклад, сучасних банківських злитків?
Пізніше також з'являються злитки для накопичення. Названі функції грошей притаманні монетам, якщо вони всі одразу одночасно справджуються. Тобто ними і платять, і накопичують, і оцінюють. А банківськими злитками тільки накопичують. Тобто гривня в ті часи не була аналогом банківського злитку. Це була монета. Просто вона була велика. Тому що ми потребували крупних грошових знаків для забезпечення крупних торгових платежів.
Наприклад, мало хто знає, що в Сполучених Штатах є банкноти номіналом більше 100 доларів. Офіційно в обігу є банкноти номіналом 500 000, 5 000 і 10 000. Вони зараз не друкуються. Але вони є звичайний legal tender, вони є в обігу. Єдине, що за законами Сполучених Штатів, їх не можна вивозити за межі Сполучених Штатів. Якщо така банкнота виявляється на митниці правоохоронними органами, вони мають право її вилучити. Тобто давня гривня – це фактично банкнота 5000 $.
Гривня не зникла, а перетворилася на лічильну одиницю
Куди потім зникла ця гривня часів Київської Русі? Тому що, коли ми говоримо про часи Гетьманщини, я не пригадую, щоб там фігурувала гривня. Коли гривня зникла як платіжна одиниця?
Є різні дослідження, але загалом це можна встановити по скарбах. Треба дивитися, які є монети в скарбі із присутністю гривні. Злиткова гривня зникає приблизно в 1300 роках. До кінця XIV століття вона іноді в скарбах ще трапляється. Але вважається, що їхнє виготовлення припинилося після облоги Києва 1240 року. В грошовому обігу почала фігурувати менша гривня. Вона не зникла, а знову повернулася до лічильної одиниці. Тобто на гривню почали рахувати срібло на 200 г будь-якими монетами. Вона почала бути стандартом. І в документах зазначається такий термін, як гривня сріблом. Тобто це 200 г срібла різними монетами.
"Добрі" і "злі" монети
Існувало таке поняття як грошова стопа: тобто скільки монет викарбовується із гривні сріблом. Якщо 200 монет, то вони по 1 граму. Якщо в країні якісь фінансові або політичні негаразди, правитель міг сказати, що потрібно більше грошей. Зараз кажуть – включити станок, а раніше казали – зменшити монетну стопу. Тобто карбуємо не 200 монет з гривні, а 250. І тоді вони важили по 0,75 грамів. Відповідно на ринку люди могли бачити, що, приміром, рік тому монети важили більше. А тепер малюнок може бути той же, але монета важить менше. Люди все це бачили, мали засоби для перевірки ваги монет і оперували такими поняттями як "добра" чи "зла" монета. Тобто "злі" гроші – це ті ж монети, але срібла в них менше.
Бухгалтерія часів Гетьманщини
Якщо гривня збільшилася до 200 грамів, але зникла як платіжна одиниця, то якими монетами користувалися за часів Гетьманщини?
За часів Гетьманщини ми користувалися іноземними монетами.
Своїх не карбували?
Є припущення про карбування своїх монет. Але монети, яка була б карбована від імені гетьманів Війська Запорозького, немає. Немає монети із зображенням, наприклад, герба Богдана Хмельницького, його печатки чи портрета. Такої монети не існує. Хоча історики й намагалися її розшукати. І в певний період вони звернули увагу на монету Молдавського князівства на якій написано "Воєвода Богдан" кириличними літерами. Але це господар Молдавського князівства Богдан III династії Мушатів, який правив на 100 років раніше. Це достовірний історичний факт. Це не монета Богдана Хмельницького.
Верхівку грошової системи складали талери – крупні європейські срібні монети вагою 28 грамів
Чиїми монетами ми користувалися за Гетьманщини?
Був регіональний принцип. Якщо ми беремо Захід України, то там були переважно польські монети; на Закарпатті були угорські монети; в Бессарабії могли бути турецькі монета; в Криму були власні і турецькі монети, в Центральній і Північній Україні були монети Польщі, Литви, балтійських регіонів, тобто окупованих Польщею територій Балтії; на Слобожанщині і Сумщині були зокрема і московські копійки. Але верхівку всієї цієї грошової системи складали талери – крупні європейські срібні монети, які важили 28 грамів срібла, і їхню якість не можна було зменшувати. Тобто кожна країна цю монету карбувала чітко за стандартом. У інших монет могла змінюватися вартість. Але талер і золотий дукат не змінювалися. Голландці, наприклад, одного разу його змінили, і за це отримали санкції. Тобто у українців історично завжди була присутня фінансова гнучкість. Пересічний українець завжди може порахувати свої статки не лише в гривні, а й оперувати іноземними валютами або криптовалютами. І це ми сприймаємо нормально.
Рубль з'являється тільки 1664 року
Але що цікаво. Зверніть увагу, росіяни навіть мінімально не оперують іноземними валютами, тільки місцевою. І це було закладено, до речі, ще 300 років тому. Тому що ще за часів царя Олексія Михайловича були ухвалені закони, згідно з якими іноземні монети позбавлялися функції платежу, а ставали тільки сировиною. І вони сприймали талери і дукати просто як сировину. Вони користувалися лише копійкою, іноді карбувалися й інші монети, але в основному, це була копійка, яка складала рахунковий рубль. А рубль реальний з'являється тільки 1664 року. Вони все оперовували в копійках. І зараз вони все оперовують в національній валюті, яку всім нав'язують.
Копійка – це шматок російської історії, яку ми носимо з собою
Український аналог дрібної монети – це шаг. І зараз є ініціатива НБУ повернутися в Україні до історичної справедливості. Оскільки у нас гривні, відповідно наша дрібна монета – це шаги.
В процесі дискусії з істориками та експертами щодо історії шага, ми остаточно усвідомили, що копійка – це шматок російської історії, яку ми носимо з собою. Шаги з'являються в XVII столітті. Коли ми почали вивчати історію шагів, зрозуміли, що не знаємо, де в слові "шаги" ставити наголос: на А чи на И. Тому ми звернулися до фахівця-філолога з Інституту мовознавства, заступника директора цього інституту Олександра Скопненка, який фахово роз'яснив нам, що наголос треба ставити на літеру И – шагИ, шагІв. В журналі "Мовознавство" щодо цього питання опубліковане ціле дослідження. Це фахова стаття на 15 сторінок, яка пояснює, як це слово зародилося, як воно відміняється в однині та множині. Але ми на цьому не зупинилися. Нам так сподобалося отримувати фахові коментарі, що згодом ми роз'яснили, як правильно вживати це слово англійською і польською мовою.
Шаг як монетно-лічильна одиниця
То коли виникли шаги?
Шаг виник як монетно-лічильне найменування. Тобто ми користувалися багатьма монетами: кримськими, польськими, угорськими, литовськими, шведськими, хорватськими, німецькими тощо. Вони часто змінювали свій вміст срібла, систему номіналів. І для того, щоб це було простіше обліковувати, ми вживали монетно-лічильні найменування. Тобто окремими термінами позначали суму. Наприклад, сума у три польських гроша будь-якими монетами називалася шагом. Сума у чотири польських гроша називалася осьмаком.
Так звані бухгалтери того часу могли писати в документах позначення суми так, як інколи ми вживаємо позначення часу на годиннику. Наприклад, 15 хвилин на першу. Вони могли написати "Взяв грошей пол одинадцята шага чехами, а залишків було 3 злотих". Мається на увазі, що 10,5 шагів, тобто 31,5 гріш, а чехами – це конкретними монетами в півтора гроша, тобто це 21 монета. Тобто можна сказати "21 монета", а вона сказали "пол одинадцята шага чехами". Отакі супер цікаві категорії могли охарактеризовувати бухгалтерію того часу.
Сильні позиції мав український долар
Ми давно звикли до назви "гривня". Нагадаю, ця грошова реформа була в 1996 році. Чи міг тоді з'явитися якийсь інший варіант назви, адже в радянські часи рублі називалися карбованцями?
Карбованець – це прямий український переклад слова "рубль". За часів УНР гривня відповідно до закону ділилася на 100 шагів. Але вже після радянської окупації досить тривалий період люди користувалися рублями і копійками. Відповідно, почалася дискусія щодо назви грошей. В Білорусі, до речі, їхні патріотичні сили розглядали талер і грош. Але Москва продавила на рубль і копійку. І коли у нас почалася дискусія, гривня практично одразу виборола лідерські позиції.
Хоча дуже сильні позиції займав український долар. Є долар США, а є долар канадський, австралійський, зімбабвійський, новозеландський. І ми орієнтувалися на те, що велика українська діаспора живе і в Канаді, і в Австралії, і в Новій Зеландії, і там у вжитку різний долар. Тож може бути і український долар! Але від цієї ідеї відмовилися, тому що назва "гривня" не викликала жодних сумнівів. Хоча в пресі 1995-96 років ми знайшли публікації, які виступали проти гривні. Наприклад була стаття під назвою "Гривні не буде і дякувати Богу".
Чому люди негативно сприймали грошову реформу?
Тому що вони пам'ятали втрату накопичень у крупних банкнотах 90-го року, коли 50 і 100 рублів знецінилися за кілька діб одним рішенням, втрату накопичень на книжках 91-го року, введення купонів і карток споживача, сенс у яких люди не розуміли. І на основі всього цього бекграунду почалися меседжі про те, що буде введена гривня. Тоді вони не розуміли, що це вже стабілізаційний процес, і це вже світло в кінці тунелю.
Концепція перших гривень випередила свій час
Я завжди звертав увагу на ще один важливий момент: перша десятигривнева синьо-фіолетова купюра була з портретом Мазепи. І це теж був дуже потужний національний сигнал. Тому що Мазепа в історіографії Радянського Союзу залишався зрадником. І тут Україна, мало того, що водить не карбованці, а гривні, ще й на банкноті друкує портрет Мазепи. Який одразу із сумнівного, з точки зору радянської історії, персонажа стає одним із символів національної української держави. І це означає, що на це вже тоді, а перший тираж грошей був 1992 році, була політична воля. Чия?
Взагалі концепція перших гривень – історичні постаті та будівлі, пов'язані з ними – випередила свій час. В 90-ті роки наші громадяни не мали такого доступу до інформації як зараз: архіви були закриті, інтернету не було, а була тільки написана з Москви історія. З Москви було написано все: і концепція моди, і репертуар для радіостанції. Тобто українці радянського часу не мали широкого доступу до інформації про свою історію. Відповідно була тільки Московська парадигма.
В 92-му році банкноти вже були надруковані, а їхня проекція починалася ще в 90-му. Був конкурс, були запрошені художники, і переміг художник Василь Лопата. Обирав банкноти Кравчук. Йому сподобалися ескізи Василя Лопати, він сказав "оці гроші будемо робити", і вони пішли в друк.
Шаги були відправлені на Луганський патронний завод і мали бути введені в виробництво
Найцікавіше те, що Василь Лопата спроектував і зобразив не лише портрет Мазепи, він також зобразив шаги. Шаги в дизайні копійки були відправлені на Луганський верстатобудівний патронний завод, і вже мали бути введені в виробництво. Але Верховна Рада 1992 року зупинила цей процес і проголосувала окремим указом, що гривня ділиться на 100 копійок. Ця постанова Верховної Ради не дала шагу, як історичній розмінній монеті в Україні, відновитися знову після поразки Української революції.
Чи є книжки, в яких можна прочитати всю цю неймовірну історію української гривні?
Є спогади Василя Лопати "Метаморфози гривні", де він описує мистецьку складову гривні, є різні друковані статті в періодичній нумізматичній пресі. Але окремої книжки про повну історію гривні немає.
Ви не думали взяти і все це записати?
Ми працюємо над цим, збираємо матеріали. Залучено багато істориків, фахівців, і ми готуємо велике видання.
Кількість підробок гривні мізерна: менше десяти на мільйон банкнот
Ви спеціаліст з підробок на території України. Чи часто підробляють гривню? Чи є у вас в колекції цікаві підробки?
У нас в музеї є зразки підроблених грошей, які нам передали банки. Ці гроші виведені з обігу. Вони для нас є зразками історії злочинності і в якійсь мірі історії науки і техніки. Це своєрідне мистецтво. Адже фальшивомонетник якоюсь мірою митець. Якщо подивитися інтерв'ю чи допити фальшивомонетників, вони говорять про це мистецькими категоріями. Вони змагаються між собою, хто краще відтворив ті чи інші елементи.
Але ці підробки дозволяють нам також краще розуміти різні історичні контексти і категорії. Наприклад, гривня часів УНР підроблялася. Про що це свідчить? Гроші – це держава. Якби населення не сприймало українські гроші, воно б не сприймало і саму ідею української державності. І тоді гроші підроблялися, оскільки вони не мали ступенів захисту. Але сьогодні це вже не проблема. Тому що українська гривня дуже добре захищена. Вона настільки захищена, що кількість підробок мізерна: менше десяти на мільйон банкнот. Це на сьогодні супернизький показник. Наші гроші захищені дуже прогресивно, ступінь їхньої підробки нижчий, ніж багатьох іноземних грошових одиниць.
