Дональд Трамп. Фото: AP/Evan Vucci
Величезний бюджетний дефіцит США
Як світ відреагував на підвищення мит із боку США?
Як завжди, при таких глобальних змінах хтось панікує, хтось заробляє, хтось рахує. А в цілому на сьогодні вже є інформація, що близько 50 держав уже звернулися до США з пропозицією провести перемовини про укладання чи коригування наявних торговельних угод. На сьогодні ситуації, коли є США і є весь інший світ, який об’єднався та не погоджується, не існує і навряд чи вона з’явиться. Думаю, на цьому і базується розрахунок президента США. Ланцюг – не міцніший, ніж його найслабші елементи. Будуть ті, хто почне домовлятися, а решта деталей визначатимуться індивідуально. Перемовини щодо цієї ситуації можуть тривати в межах цього року. Якщо ж говорити про ситуацію в цілому щодо економічного стану США, то це мінімум найближчі років 5-6.
Потрібно розуміти першопричину дій адміністрації Трампа. Вони борються з величезним бюджетним дефіцитом США. Це для них головне. Майже два десятки років США жили в борг, не рахуючи гроші, які вони позичають. Навіть казали, що Америка – це перша в історії країна, яка може необмежено позичати гроші і це ніколи не закінчиться. Проте є фундаментальні закони економіки і збільшення грошової маси рано чи пізно має своїм наслідком інфляцію. Штати саме з цією проблемою і зустрілися. Вона для них не нова. Адміністрація Байдена починала її вирішувати. Проте річ у тім, що вони зайшли в таку собі дуже негативну спіраль. Штати друкують гроші, на ці гроші вони купують необхідні товари. Далі ці гроші вони намагаються взяти назад у свій бюджет через казначейські облігації. Проте за їхнє обслуговування потрібно платити. Коли в тебе боргів вже на десятки трильйонів доларів, то навіть сота відсотка – це величезна сума з твого бюджету. Навіть така велика економічна машина, як увесь світ, не може абсорбувати ці гроші. Збільшення друку збільшує інфляцію долара у світі. Коли збільшується інфляція у світі, США підвищує облікову ставку ФРС (Федеральна резерван система). Підвищуючи ставку, вони починають давити свій реальний сектор і крім того збільшується вартість обслуговування вже наявного боргу. І з цього кола США зараз намагаються почати виходити. Це фундаментальна проблема, з якою зараз намагається боротися адміністрація Трампа.
"Ситуації, коли завтра у США все коштуватиме +20%, не буде"
Наскільки від підвищення мит може постраждати ринок США? Що важливого цей ринок отримує з імпорту?
США – все ще найбільша економіка світу. Їхня фінансова система найбільша і найзатребуваніша у світі. Тому вони мають унікальну можливість регулювати власними тарифами ситуацію так, щоб те, що їм критично потрібне, ці мита не зачепили. Ситуації, коли завтра в США все коштуватиме +20%, не буде. По-перше, є запаси. По-друге, майже ніхто не продає собі у збиток у США. Там ще є маржинальність. Кожна компанія розуміє, що краще продавати з більшою маржинальністю, але інколи краще з меншою, але продавати, ніж не продавати нічого. Частина цих тарифів піде не за рахунок додавання до ціни кінцевого споживання, а за рахунок того, що відбудеться певне зниження маржинальності у постачальників. Якщо у Трампа вийде, всі скажуть, що це було геніальне рішення. Якщо не вийде, то всі експерти скажуть, що вони заздалегідь розуміли, що це авантюра. Ті, хто сьогодні запекло критикує Трампа, як правило, захоплюються 40-м президентом США Рональдом Рейганом. Але Трамп по суті сьогодні намагається повторити те, що Рейган робив 40 років тому. Рейган свого часу прийняв Америку в жахливому стані. Проте він спочатку вирішив економічні проблеми, далі проблеми відновлення репутації і лише після цього він пішов домовлятися із саудитами з позиції сили. Тому вийде чи ні – складно сказати. Але один раз це вже спрацювало.
Рональд Рейган. Фото: catalogarchivesgov
"Головна проблема команди Трампа – втримати внутрішньополітичну ситуацію"
Як може відбутися перерозподіл товарообігу?
Де у світі такі вільні ринки, що їх можна було порівняти за розміром США? В маркетингу є визначення блакитного і червоного океану. Блакитний – це ринок, в якому фактично немає конкурентів. Ти туди перший пірнаєш і пливеш. А червоний – це коли конкуренти рвуть на шматки одне одного. Сьогодні блакитних океанів майже немає. Вони всі або червоні, або стрімко червоніють.
Китай вже не одне десятиліття займається питанням диверсифікації за рахунок якраз внутрішнього ринку, але має одну велику проблему. Це його слабкість порівняно з США. США мають доволі потужну систему доступу до сировини, як власного видобутку, так і з Південної Америки. У Китаю з цим набагато складніше. У нього варіанти: або Африка, або Росія. Тому для нас ця вся ситуація – дуже погана новина. Досвідчених економістів Америці не бракує. Вони чудово розуміють, що для того, щоб задавити або принаймні притиснути Китай, їм потрібно вирішувати питання постачання сировини. Тобто обсяги і ціни. І в цьому рівнянні роль росіян доволі велика. США зараз намагається лікувати економічну онкологію в себе, при цьому дуже запущену. І лікування від неї дуже неприємне. Проте альтернатива ще гірша. Головна проблема зараз для команди Трампа – це втримати внутрішньополітичну ситуацію.
Падіння фондових ринків – це тимчасове явище чи воно може стати системною проблемою?
Хтось панікує, а хтось заробляє. Це класика біржової торгівлі. Якщо говорити про падіння ринку, то йдеться не про втрату грошей в умовного власника Apple, а про втрату вартості його акцій. Якщо він продовжує вести бізнес, то падіння фондового ринку він відчує лише, якщо планував взяти якийсь кредит під заставу акцій або в нього вже є такий кредит. Тоді банк може обмежити кредитну лінію або підвищить ставку через ризики. Тобто, для реального сектору економіки падіння фондового ринку працює якось опосередковано.
"Ціна на нафту ще може як падати, так і стрибнути вгору"
Як вплине падіння цін на нафту на світову економіку?
Ціна на нафту ще може як падати, так і стрибнути вгору. Хто правильно прорахує і законтрактує ф’ючерси, той добряче потім на цьому заробить. Стосовно довгострокового прогнозу, то ціни на нафту – це не просто бажання заробити гроші. Це питання ще й реінвестування. 2014 року президент США Обама намагався повторити практику президента Рейгана і домовитися із саудитами про зниження цін на нафту. І домовився. Ціни на нафту почали знижуватися, але за пів року вони знову стрибнули за 100 доларів за барель через недоінвестування у видобуток нафти.
