Фото: Анастасія Мантач, Суспільне Мовлення
Ми знаємо, що ми відчуваємо, і ми просто вирішили про це написати
Місяць тому ви були в нашій студії та анонсували, що невдовзі вийде альбом. І ось він вийшов. Які у вас відчуття?
Кирило: Класні відчуття. Ми нарешті випустили альбом. Ми три роки йшли до цього як гурт. І, в принципі, можна навіть не соромитись такого формулювання — ми йшли до цього кроку половину свого життя.
Іван: Три роки як гурт, десять років — як музиканти. А як люди — все життя.
У нашій студії ви говорили, що думаєте про альбом, але увесь цей час визначалися зі стилем. Тож настав час розповісти — який же стиль вашого альбому?
Кирило: Коли ми граємо концерти — це такий попрок. Іноді ми трохи додаємо жорсткості. У нас завжди живий звук, Ваня грає на барабанах. Але в записі — це все ж поп: качовий, красивий поп.
Іван: Мені здається, ми балансуємо від поп до попроку. Наприклад, пісня "Божеволію" більш рокова, але більшість — усе одно такий чистий, гарний поп.
Коли минулого разу я запитувала, як концептуально ви будете підходити до альбому, ви казали, що у вас збирались пісні. Тоді ви казали, що буде 10 або 11 треків. Чому в альбомі саме 10 пісень?
Кирило: Одна пісня вийшла з альбому — трохи пізніше, ближче до літа, вона виходитиме синглом.
А взагалі багато чого залишилося за бортом?
Кирило: Взагалі ні, небагато. Деякі треки залишилися. Ми думали, чи гідні вони бути в альбомі. І вирішили, що вони гідні.
Іван: Але це навіть не повноцінні пісні, а замальовки. У нас був обмежений час, і ми розуміли, що якби їх доробляли, то випустили б альбом десь наприкінці літа.
Кирило: Ми самі собі поставили рамки, щоб альбом точно вийшов вчасно. Ми після Нацвідбору не відпочивали — перший місяць знову без вихідних працювали, поки не закінчили альбом. І коли ми його закінчили, у нас знову бувають вихідні.
Альбом називається "Душею та тілом". Звідки така назва?
Іван: Ми просто сиділи на студії, думали, спілкувалися. Я не пам'ятаю, як ми до цього дійшли. Але фішка в тому, що молоді — душею і тілом. Там приховано і назву гурту, і назву альбому. Ми просто в якийсь момент сказали: "Молоді душею та тілом" — і воно дуже швидко народилося. І ми придумали назву альбому.
Кирило: Ми потім ще презентували команді цю назву. Я пам'ятаю, що продюсер класно відреагував, а наша піарниця Віка сказала: "Ну, якось не знаю".
Іван: Для нас це спочатку було як жарт. Але ми запитали команду, як їм, і самі з цією думкою трохи походили. Ми вклали в альбом і душу, і тіло, і час — усе, що в нас було. Він так для нас і відчувається. І ми зрозуміли, що ця назва максимально підходить під цей альбом.
Але тут немає композиції з такою назвою…
Кирило: Це не обов'язково. Це просто настрій. Тобто альбом для нас — дуже визначна подія, тому що він зараз в цьому моменті не однією піснею, а цілими десятьма піснями закріпив якийсь наш стан, наше бачення світу зараз: бачення любові й того, що відбувається навколо нас і всередині нас. І от тому — молоді "душею та тілом". Тобто так ми зараз відчуваємо молодість.
Ви працюєте з багатьма виконавцями. У вас своя студія, ви саундпродюсери дуже багатьох виконавців: Макса Барських, Michelle Andrade та інших. Як ви встигали писати щось і для себе?
Кирило: Поки писали альбом, ми всіх посунули на другий план. Ми всім сказали, що займаємось альбомом. Максу Барських сказали, що повернемося до нього з березня. І десь з середини березня ми вже почали займатися новими замовленнями, писати нові пісні.
Іван: Але це все одно був не дуже довгий період. Тобто ми працювали над альбомом, ще паралельно роблячи пісні для інших артистів. І потім, коли ми розуміли, що через це трохи не встигаємо з таймінгом, тоді всією командою вирішили, що робитимемо тільки свій альбом. Ми заклали два тижні на те, щоб його зробити, але не вклалися.
Кирило: Останні два тижні ми не ходили на інтерв'ю, шоу тощо — щоб не було жодних активностей, окрім студії, щоб ми точно працювали в такому темпі.
Іван: Так, і за три тижні ми повністю зафіналили весь альбом.
Ми, як музиканти, не лише пишемо конкретну історію, яку ми прожили, а й занурюємося в стан, шукаємо, про що нам було б цікаво розповісти
Альбом — це завжди пісні, які стають саундтреком почуттів. Які почуття ви хотіли передати у ньому?
Кирило: Майже всі пісні в альбомі — про кохання з різних його боків: щасливе, перші почуття, літнє кохання, кохання без відповіді, кохання, яке тебе сковує, коли ти ніби відчуваєш, що це класне почуття, але постійно почуваєшся заручником чогось. І ми намагалися розглянути це питання всебічно: що ми проживали й відчували. Тому що ми, як музиканти, як артисти, не лише пишемо конкретну історію, яку ми прожили, а й занурюємося в стан, шукаємо, про що нам було б цікаво розповісти та в якому прояві нам було б цікаво показати своє бачення.
Іван: Так, ми завжди пишемо і реально проживаємо ці емоції. Ми всі — люди, і ми відчуваємо. Музиканти — це творчі, емоційні люди. І це таке всебічне кохання, воно завжди різними періодами буває в житті кожної людини. Ми знаємо, що ми відчуваємо, і ми просто вирішили про це написати.
Минулого року на другий день народження гурту ви влаштували вуличний концерт. Загалом ви й починали як вуличні музиканти. Тобто можна таку книгу історії успіху розказати: від вуличних музикантів до саундпродюсерів зірок першої величини в Україні. Чи не думали якимось подібним чином презентувати новий альбом?
Іван: Ми думали зробити фан-зустріч — просто зібрати всіх своїх фанів, слухачів, які хочуть з нами побачитися. Якщо я не помиляюся, це буде 18 квітня в ТРЦ Gulliver. Тому приходьте, а більш детальна інформація буде у нас в інстаграмі. Тому, хто не підписаний — підписуйтеся, і зустрінемось з вами. Послухаємо разом альбом, відпочинемо. Я попрошу Кирила взяти гітару — трохи зіграємо.
Я так зрозуміла, що під час запису цього альбому було багато цікавого. От, наприклад, оцей хук, який звучить у пісні "Наламав". Розкажіть про нього.
Кирило: Я ще з дитинства цей звук знайшов, але ніколи не використовував. Я пам'ятаю, як ця мелодія народилася: у нас була просто рівна бочка і клавіша на слабу долю. І більше нічого. Треба було щось "хукове" придумати. І от у мене просто крутилося по колу: "Щось треба придумати, щось треба придумати". Я одразу придумав цю мелодію з таким звуком. Одразу записав, ми прикольно обробили — і це стало основою пісні.
Іван: Мені взагалі дуже подобається симбіоз, з яким ми працюємо. Тобто це я просто написав демку, вона звучала трохи по-іншому й з іншим текстом. Вона була така швидка і трохи схожа на регі. Я показав її Кирилу, а він каже: "Прикольно, але я бачу так". Ми просто додали до неї такий звук. А потім нам треба було дописати текст. Через терміни ми вже трохи не встигали й звернулися за допомогою до Андрія Парфьонова — він нам багато текстів допомагав дописувати. І ми зробили такий класний трек.
Без усіх набитих ґуль, які в нас є за всю нашу діяльність, ми б не дійшли до цієї точки, в якій ми зараз є
Вас називають "голосом молодого покоління", ви акцентуєте на цьому своєю назвою. Яку це накладає на вас відповідальність?
Кирило: Бути справжніми, не брехати ні собі, ні слухачам. Якщо ми голос молодого покоління, треба бути завжди в контексті. Напевно, основне — це завжди бути чесним із собою. Іноді це складно, тому що тобі здається, що треба підлаштуватися під якісь тренди, до чогось прагнути, щось зробити, а не слухати серце й транслювати те, що відчуваєш. А ось це, напевно, найважливіше.
Іван: І треба транслювати людям правильні меседжі, бо якщо ми розуміємо, що нас люди слухають і дослухаються, не можна казати щось дуже банальне, але погане. Тобто треба транслювати щось хороше, правильне, щоб люди надихалися й хотіли творити й жити радісне життя.
Чому тоді стільки ненормативної лексики у піснях?
Іван: Одне слово — за весь альбом.
Кирило: Не одне — три і одне з них каже Маша Кондратенко.
Іван: Ми все одно відповідальні. Ми два з них запікали, одне лишили — воно таке, на межі з ненормативною лексикою. Тому ми це пробачили.
Кирило: Якщо чесно, навіть виправдовуватися за це не хочеться. Ми в житті собі це дозволяємо, і від цього ми якраз маємо такий бунтарський молодий дух. Ми вирішили, що в цьому хочемо бути більш справжніми. Якщо ми хочемо сказати про це конкретно такими словами — ми так і скажемо.
А бували моменти, коли вам було соромно за щось у житті?
Кирило: Коли мене відрахували з університету, мені було соромно мамі зізнатися. Я пам'ятаю, перше, що вона мені сказала: "Ти дурник?".
Іван: Я намагаюся не жити тим, що мені за щось соромно. Я просто роблю висновки. Якщо розумію, що якось неправильно вчинив, — просто так не робитиму.
А чи було якесь творче рішення, яке ви зараз вважаєте помилковим?
Іван: Усі творчі рішення привели нас до цієї точки, де ми зараз, тому помилки там не було ніде.
Кирило: Без всіх набитих ґуль, які в нас є за всі наші минулі релізи, концерти, за всю нашу діяльність, ми б не дійшли до цієї точки, в якій ми зараз є. Тому що хороший, поганий чи болючий досвід у будь-якому випадку кудись тебе веде. Ми з тих, хто просто бере це до уваги та робить висновки.
Іван: Тому це не помилки, а просто досвід.
Успіх — це закріплюватися в голові у людей і в їхніх серцях
Якими для вас є критерії вашого успіху?
Іван: Мені здається, все працює в комплексі: перегляди у тіктоці, те, що нас на вулиці впізнають люди. Перегляди на ютубі, як пісня заходить у соцмережах — це теж критерії успіху. І ми бачимо, що у нас вони всі працюють, і для нас це точка, коли ми вже самі розуміємо, що ми вже починаємо отримувати успіх.
Кирило: Я для себе ще завжди відмічаю такий момент, що часом ставлюся до цього цинічно. Успіх — дуже мінлива річ. Його треба закріплювати, підтримувати. І зараз зрозуміло, що ми на слуху після Нацвідбору на Євробачення, тому вийшов альбом. Ми хочемо закріплюватися, хочемо бути в навушниках у людей і бути в їхніх серцях, щоб вони запам'ятовували, хто такі гурт MOLODI і про що вони співають, хотіли до нас на концерти. Для мене успіх — це вже більш така закріплена річ, коли ти вже такий артист, якого і зараз, і через рік будуть хотіти бачити й слухати. І, напевно, найважливіше — не те, що з нами хочуть сфотографуватися чи отримати автограф, замовити від нас привітання тощо — це все якісь бенефіти. А конкретно успіх — це закріплюватися в голові у людей і в їхніх серцях. Щоб це було не мінливо.
Іван: Це вже конкретний успіх. Коли ти дивишся, як артист, який існує на сцені 15 років, не випускає нічого нового, а його досі всі люблять, обожнюють. І це реально можна назвати успіхом не просто музичної кар'єри, а успіхом всього життя.
Кирило: Треба робити вклад в музичну історію. Ми будемо прагнути покращуватися, рости для того, щоб у нас з'являлися якісь монументальні роботи. Для мене є дуже багато прикладів такої музики. Наприклад, "Злива" у Бумбокс, Jamala і Pianoбой. Це для мене пісня на віки.
Іван: Її слухали тоді, будуть слухати зараз і слухатимуть потім. І, мені здається, для артиста створити щось таке — це найвища мета.
Якщо говорити про нематеріальні речі, з чого зараз складається гурт MOLODI?
Кирило: Це енергія, запал, емоції і якась сила.
Іван: Ми сильні, ми постійно працюємо і стаємо сильними — і тілом, і душею.
Якби трапилась нагода комусь з українських або світових зірок подарувати ваш альбом, чию рецензію ви щиро хотіли б отримати?
Іван: Я реально фанат Disclosure, тому б, напевно, показав би їм і сказав: "Хлопці, як вам? Скажіть, будь ласка". Я багато дивився їхніх відео, у яких вони роблять розбір проєктів, тому мені було б цікаво дізнатися якісь технічні моменти.
Друге місце у Нацвідборі — це гарний результат. Яку планку тепер перед собою ставите?
Кирило: Сольні концерти. Ми поки не плануємо саме сольний концерт. У нас є заплановані різні концерти, скоро в інстаграмі буде графік цих виступів. Але наступну для себе мету, яку ми ставимо — це сольний концерт. Поки умовно в Origin Stage. Хочеться не менше, ніж цей майданчик. І продовжувати писати пісні. Ми для себе ставимо, що до кінця року нам треба створити ще якийсь беззаперечний хіт.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
