Фото: Тетяна Шавловська
Фольктроніка і будь-яка стилістика, пов'язана з фольклором, дається мені найлегше, бо з фольклором я дружу з трьох років
Останнім часом ти багато шукала свій стиль. Був рок, була електроніка, авторська музика — і от знову фольк, повернення до витоків. Ти повернулася, чи це все-таки новий виток, крок уперед?
Ох, я не знаю, просто зробила такий альбом. Мені подобається змінювати стилі, бо я завжди кажу, що музика — це відображення мого стану, моїх емоцій та мого настрою. І вирішилось написати так, бо я спочатку думала написати EP-шку, і там народилася одна пісня, друга, третя, потім ще більше, більше і більше. І думаю: ну вже в EP-шку не влазить, треба робити альбом. І воно вимальовувалось все в одній стилістиці. Всі попередні альбоми — це були співпраці з різними саундпродюсерами. До мене зверталися, казали, що хочуть зі мною попрацювати, ми робили альбоми, бо це така більш цілісна історія. Рок-альбом — це те, що я завжди хотіла зробити, бо моя рок-душа цього прагнула. І я дуже задоволена співпрацею із саундпродюсером Сиром. Він якраз мені написав рік тому і сказав, що хоче спродюсувати мені альбом. Зробили. А цього разу я просто почала щось накидати в GarageBand на ноутбуці і вийшло так, що написала альбом. Фольктроніка і взагалі будь-яка стилістика, пов'язана з фольклором, дається мені найлегше, бо з фольклором я дружу з трьох років. Це вже 27-28 років, як я співаю народні пісні. Тому, якщо треба зробити щось на базі фольклору, воно просто легко виходить з мене і потім виливається в такий альбом.
Твоя творчість, якщо так графічно її уявити, трохи нагадує зигзаг. Тобто щось одне, щось друге, третє. Я так розумію, що це все одно з внутрішніх почуттів. Яку траєкторію зараз ти можеш собі намалювати? Де ти зараз перебуваєш?
На етапі народження й випуску цього альбому в люди. Бо він пів року робився, і відвантажений був вже в січні. Ми потроху відкривали по пісні — і нарешті вже вийшов повноцінний альбом "Краля". Це така данина поваги колективу, з якого я пішла. Це "Кралиця". Я — краля з "Кралиці". І всі пісні, які я вивчала під час навчання в університеті, якраз переродилися в такі стилістично змінені композиції, які ви зараз чуєте.
Ти сказала, що всі партії придумала сама й записала в GarageBand. Як відбувався запис і робота над альбомом?
Систематично. Це, напевно, моя перша систематична робота, коли я зранку прокидаюся, снідаю, відкриваю ноутбук, і з 10 до 18 сиджу, пишу: шукаю звуки, структуру, щось дороблюю, щось прописую. Іноді спочатку писалась музика — і потім на неї вже створювалась мелодія, бо мені буває легше імпровізувати на створену мелодію. Іноді була пісня, яка потім обростала музикою навколо себе. І от так по 5-6 годин сидіти і просто писати, писати, писати, зняти навушники, трошки походити, відпочити, знову надягнути і далі писати. Тому це був такий систематичний альбом з піснями, які дуже мені до вподоби. Там є одна пісня, яку минулого року мені актор Данило Мандзюк надіслав. Він записав жінку у Львові, яка співала різних народних пісень. І просто відправив мені голосові. Здається, це було на фестивалі Faine Misto. Потім я приїхала в Київ, переслухала всі ці голосові записи в телеграмі — і там була пісня "Згадуйте о мні". І вона мені так сподобалася, я зрозуміла: вона має стати завершальною піснею в альбомі. Я поєднала її з такою традиційно українською стилістикою співу — канону. Він називається "берьоза". Гурт "Божичі" дуже багато розповідали й співали, особливо різдвяні пісні, і показували, як цей стиль відбувається. На "Кураж Базарі", якщо ви були, вони якраз розповідали й показували — як через кілька тактів спів повторюється і створюється такий канон. Цей стиль притаманний Чернігівській області, там дуже багато такого було. Я поєднала львівську пісню з чернігівським стилем канону, об'єднала і зробила такий політ фантазії, де не лінійна структура, а йде розвиток угору. Гітару і баси я теж прописувала кнопочками на ноутбуці. Я не маю жодних додаткових приладів — це все пишеться просто в ноутбуці.
Перешкоди можуть ставати на твоєму шляху, але ти все одно йдеш до своєї мрії і робиш те, що ти хочеш, навіть якщо тобі це забороняють
Багато хто зараз залучає до написання всього штучний інтелект. Чи не думала ти зробити щось з ним?
У мене це така тригерна тема. Раніше я до існування штучного інтелекту ставилася спокійно. Я не користуюся ChatGPT принципово. Є люди, які користуються ним як ґуглом. ChatGPT дуже часто помиляється. Наприклад, на моїх фольклорних курсах була історія: я говорила про Трипільську культуру, деякі деталі розповідала: що відбувалося в Трипільській культурі при дорослішанні жінок і вступі в шлюб. І дівчинка забила це в ChatGPT і каже: "Ой, а він не знає такого. Він не знаходить". Дуже багато інформації там ще не опановано, фактчекати і знаходити правдиві чи неправдиві факти мені не дуже подобається, бо я не довіряю. Щодо музики — я теж не дуже позитивно ставлюся, бо з багатьма людьми з ІТ-сфери це обговорювала. І вони кажуть, що це не минуче — ChatGPT, штучний інтелект все замінить, забере їхню роботу, хліб, творчість. А я думаю, що ChatGPT, штучний інтелект і взагалі оці всі застосунки на кшталт Suno, не зможуть забрати нашу роботу, бо музика — це емоція, це відчуття, це те, що людина проживає і потім свій досвід кладе на музику. Її не зможе повторити штучний інтелект, бо в нього завантажуються ці надбання культури людства, і все, що створили люди. А потім на основі того, що вже зробили люди, штучний інтелект створює те, що вже вигадали люди. Він просто бере якусь певну структуру, яку можна вирахувати математично, і за цією схемою вже робить. Але роялті не платить. І все, що люди придумали, він це потім просто опановує і створює щось схоже. У мене є учні, які створюють свої альбоми через ChatGPT — він дуже допомагає, але він не до кінця якісний. Той продукт який він потім видає, все одно треба буде нести до людей, які мають це відтворити вже в якості, звести, правильно це зробити, записати. Він може бути допоміжною ланкою для ідей, якщо їх немає і хочеться надихнутися. Буває таке, що люди можуть гарно співати, але зі структурою проблема, або хочеться щось придумати, але немає натхнення.
Одна з пісень альбому — "Біла стрічка" — вийшла разом із кліпом. Він дуже цікавий. Розкажи про цю композицію і про кліп.
У мене був якийсь один із нервових днів. Я через музику дуже багато вивільняю своїх негативних емоцій і просто того, що в мене накопичувалось. І мені хотілося покричати. Коли ти кричиш або коли ти в супернервовому стані, у тебе є просто один якийсь такий нерв, якому не треба дуже багато розвитку, йому треба просто прокричатися. Я написала басову партію, увімкнула дисторшн і через нього просто наспівала: "Біла стрічка пасує до личка, я вдягаю свої черевички". І є українська пісня така: "Я щаслива зроду, маю гарну вроду. Молодої маків цвіт, доки за мною, за молодою приблудився дід". І оця фраза, вона мені прийшла в голову: "Я щаслива зроду, маю гарну вроду". Я її співала, в сім років, коли ще дитиною ходила на концерти, тоді була така пісня. А ось ця фраза: "Я щаслива зроду, маю гарну вроду", вона настільки мені "лягла", що, я думаю: там зайвих слів не треба. Я просто буду співати про український традиційний стрій, про гердани, підвіси, кризу. Криза — це не криза середнього віку, а криза як традиційна українська прикраса на шию, те, що я зараз постійно ношу. І більше нічого й не треба було. Там шість рядків, які дуже гарно описують емоцію, стан. Потім саме цю пісню мені допомагав хлопець Роман дороблювати по саунд-дизайну, бо мені треба було дуже масштабно його зробити, а моїх скілів у GarageBand і просто якихось базах даних зі звуками, не завжди вистачає. Тому я пишу структуру, пишу пісню та форму. І декілька пісень я віддавала, щоб мені додали по саунд-дизайну якихось прикольних фішечок.
А щодо кліпу — це теж дуже цікава історія. У мене є такий оператор Назар Мануляк, який працював зі мною ще з 2015-2016 року. Ми з ним навчалися в університеті, і він знімав всі мої останні роботи як оператор. А цього разу він вирішив виступити як режисер і каже: "Юлю, в цьому кліпі треба не фольклор, а треба просто тебе таку, яка ти є". В кліпі я у своєму одязі, в якому просто ходжу по вулиці. Він створив ідею кліпу, де мене забирають невідомі люди в балаклавах, я від них тікаю, біжу, знаходжу приміщення, де є люди, клуб і ця атмосфера, ми там відриваємося, і потім мене знову забирають і везуть. Це така ідея через призму того, що будь-які перешкоди можуть ставати на твоєму шляху, але ти все одно йдеш до своєї мрії і робиш те, що ти хочеш, навіть якщо тобі це забороняють і забирають у тебе це.
Чи тобі не дорікають мовні фолькові пуристи, що ти дуже вільно обходишся з автентичною музикою?
Насправді я чула про будь-які інші заходи й про будь-які інші тусовки, де поєднують фольк з техно чи ще чимось. Мені особисто або бояться сказати, або поки що не писали. На моє диво, все, що я читаю в коментарях під кліпом і під альбомом — поки що негативу не було. Дай Боже, не буде. Сподіваюся, що там кожен знайде пісню для себе.
Чомусь Міністерство культури не зацікавлене, щоб надати мені допомогу з поданням на громадянство
У пісні "Київ" є слова: "Я знайду рідний край". Як твої справи з українським громадянством, яке ти намагаєшся отримати зараз?
Ну, от вже другий день дзвоню представникам Міністерства культури. Вони мені кажуть: "Ми вам передзвонимо, або подзвоніть завтра". Поки все стоїть на місці, я не знаю, що на це відповісти. Їжджу, виступаю, займаю обкладинки чартів, відкриваю молодіжні події, відкриваю й закриваю заходи, фестивалі, концерти — українська творчість. Але юридично поки що чомусь Міністерство культури не зацікавлене, щоб надати мені допомогу з поданням на громадянство. Чекаю їхнього дзвінка.
Презентація твоїх альбомів — це завжди якісь дуже гарні видовищні шоу. Чи ти готуєш щось цікаве цього року?
Так, ми вже готуємо зовсім іншу сценографію, яка відрізнятиметься від того, що ви бачили в попередніх моїх сольних концертах. Кожного року сольний концерт я роблю на свій День народження або коло цієї дати. Цього року це буде 17 травня в столичному клубі Origin Stage, де відбудеться презентація альбому "Краля". Там буде техно-двіж, тому я вас усіх запрошую. Вдягайте зручне взуття, і будемо там влаштовувати такий шабаш, відриватися, танцювати. І ті, хто бояться, що ми не встигнемо подивитися Євробачення — ми встигнемо. Приходьте вчасно, ми відіграємо концерт, відспіваємо все, відтанцюємо, і потім поїдемо разом дивитися і підтримувати гурт Ziferblat на Євробаченні.
Які емоції мають виникнути у слухачів під час прослуховування твого альбому?
Я думаю, що різні, бо кожна пісня з альбому дуже сильно відрізняється стилістично: там є і артрок, і поппанк, і поп, і фольк, і електро, і фольктроніка. Дев'ять різних треків на будь-який смак: поплакати, посміятися, відчувати себе впевнено, прокричатися. Тому шукайте свій улюблений трек, пишіть обов'язково на Радіо Промінь і мені, яка пісня сподобалася найбільше, слухайте і відчувайте.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
