Ілюстративне фото: facebook/9.army.corps.ua
"Фактор погоди буде грати одну з ключових ролей"
Росія де-факто почала весняно-літню наступальну кампанію. Які завдання ставить агресор, як цьому сприяють природні умови і наскільки вагоме значення цей фактор зараз відіграє на фронті?
Безумовно має. Квітень минає, а значить ґрунти, грунтові дороги стають більш придатними для пересування техніки, в першу чергу автомобільної. До того ж повертається так звана "зеленка", що створює певні умови для маскування підрозділів ворога, які готуються до наступу. Це, певною мірою, буде коригувати і дії українських Сил оборони. Але ж ми маємо неабиякий досвід. 11-й рік поспіль триває війна і першу "зеленку" ми бачили в рамках російсько-української війни ще в квітні 2014 року в рамках АТО. Тому якихось несподіванок наші воїни навряд чи будуть мати. А от що важливо і що буде впливати на ситуацію на полі бою – це фактор ресурсів. Зараз поки що важко сказати, де ворог буде зосереджувати основні свої зусилля під час літньої наступальної кампанії. Бо, як бачимо зі зведення від українського Генштабу за крайні два тижні, ворог намагається атакувати буквально всюди, на всіх ділянках фронту. Мені здається, що в такий спосіб ворог шукає слабкі місця в нашій обороні, щоб вже згодом визначитись, де саме він буде докладати основні зусилля, щоб атакувати нас. Але фактор погоди, а саме стабілізація ґрунтів, я думаю, тут буде грати одну з ключових ролей.
"Перенесена на територію РФ війна – питання справедливості"
Президент Зеленський нещодавно зазначав, що Путін, серед іншого, готує наступ на територію Сумської та Харківської областей. Що зараз відбувається на цій ділянці фронту?
Думаю, що заява нашого президента не є дивиною, що ворог здійснює певні приготування. Адже, згадаймо минулий рік. 10 травня ворог великими силами перетнув державний кордон на півночі Харківщини і намагався йти у бік Харкова. Він зав'яз у боях в районі Вовчанська, в напрямку на Липці і фактично за цей проміжок часу спромігся подолати відстань у кілька кілометрів від державного кордону. Подекуди українським Силам оборони вдалося навіть відкинути ворожі сили. А отже, говорити про серйозні територіальні здобутки, про формування так званої "санітарної зони", про яку мріє Путін, ворожій армії не вдалося.
Те ж саме відбувається зараз на території Сумської області. Адже завдання від кремлівського диктатора для російської армії очевидне – створення тієї самої "буферної зони". Я думаю, що тут варто згадати наші дії на території Курської області РФ, які були превентивними заходами для того, щоб ворог не мав змоги сформувати "санітарну зону". Причому йшлося не лише про Харківську і Сумську області, а й про Чернігівську. І хоча територія нашого прикордоння на території цих областей не є спокійною ділянкою фронту, бо ворог час від часу гатить по нашому прикордонні і КАБами, і артилерійськими снарядами, і мінометними мінами, намагаються на наші землі заходити ворожі ДРГ, але ж і наші Сили оборони діють в такий спосіб, що шукають слабкі місця в ворожій обороні на території Брянської, Курської та Бєлгородської областей. Час від часу ми маємо добрі звістки звідти. Адже перенесена на територію РФ війна – це питання справедливості. Не ми починали цю війну, але нам її завершувати, завершувати нашою перемогою.
"Ворог намагається сформувати ще третій плацдарм"
Російське керівництво неодноразово повторювало, що їхнім завданням є окупація 4 українських областей – Донеччини, Луганщини, Запоріжжя і Херсонщини. З іншого боку, вони можуть вдатися і до тактичних кроків, аби вдертися в інші області України. На вашу думку, як діятиме Росія на полі бою, виходячи з їхніх політичних завдань?
Звісно, я не знаю планів російського Генштабу, але ми можемо робити певні припущення, оцінюючи переміщення ворожих сил та засобів. Що наразі відбувається? Частину вивільнених з території Курської області ворожих сил Генштаб РФ зараз спрямовує на південь Запорізької області. Причому спрямовує саме десантників. Це не дивно, бо саме там перебуває левова частина повітряно-десантних військ РФ. Керує ними генерал-полковник Михайло Теплицький. Він же є командувачем повітряно-десантних військ ЗС Росії. І виключати той факт, що ворог сконцентрувавши достатньо серйозне угруповання на півдні Запорізької області не буде намагатися трансформувати цю перевагу в якісь територіальні здобутки, мабуть, не варто. Інша справа, що ми там досить ретельно готувалися весь цей час, тому навряд чи у ворога будуть там якісь серйозні зрушення. Хоча вчора я бачив повідомлення про те, що ворог намагався атакувати там наші позиції, в тому числі з задіянням понад десятка одиниць техніки. Ми спалили ту техніку, знищили ворожий штурмовий загін. Але очевидно ворог, шукаючи слабкі місця, готовий в тому числі нести такі втрати.
Щодо інших ділянок фронту, то виконуючи політичну волю Путіна, звісно, росіяни будуть намагатися формувати ударні плацдарми. Я думаю, що їх буде щонайменше три для того, щоб захопити ту ж територію нашої Донеччини, яка досі перебуває під контролем українських Сил оборони. В першу чергу, я маю на увазі міську агломерацію, яка включає Слов'янськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку. Зважаючи, що ворог вже намагається атакувати наші позиції в напрямку з півдня, в напрямку Костянтинівки, зважаючи на те, що ворог веде активні бойові дії в районі Часового Яру і Торецька – це абсолютно вкладається в цю логіку. До того ж активізація ворожих дій на Лиманському напрямку, як і на Куп'янському, може свідчити про те, що ворог намагається сформувати ще третій плацдарм для того, щоб атакувати вже з північного-сходу наш Слов'янськ.
"Рекрутингова система РФ зараз виконує суто компенсаторний механізм"
Тому ми маємо розуміти, що ворог, звісно, буде ставити перед собою задачі-максимум. Але ключовий фактор, який буде впливати на реалізацію цих планів, це фактор ресурсів. Тут я не бачу добрих звісток для росіян, бо фактично та рекрутингова система, яка працює в РФ, виконує суто компенсаторний механізм. Тобто, щомісяця ворог витрачає 30-35, до 40 тисяч особового складу вбитими та покаліченими. І приблизно така ж кількість росіян та громадян з інших країн прибуває до російського війська. Щодо бронетехніки у росіян також йде цей процес досить складно. Тому ми й не бачимо останнім часом масштабних бронетанкових штурмів, бо техніки банального ворогу бракує. Але тим не менш, у разі потреби, в разі визначення певних важливих цілей і сподівань, що задіяння великої кількості бронетехніки може принести відповідні позитивні результати, ворог до таких кроків вдається. Часто це перетворюється на знищену техніку. Але тим не менш ворог все ще має, нехай обмежені, але ресурси для того, щоб проводити в тому числі і такі наступальні дії. В будь-якому разі, нам навряд чи варто очікувати на якусь стагнацію на полі бою, на оперативну паузу, бо у ворога, на жаль, ресурси є. Трек дипломатичних перемовин з Путіним не працює, бо як на мене, він розуміється лише на аргументі сили. Отже, війна буде продовжувати не лише в квітні, а й далі.
.jpg)
Владислав Селезньов. Фото: facebook/vladislav.seleznev.94
"Ресурсів Путіну поки що не бракує"
Чи буде Росія вдаватися до якихось жорсткіших мобілізаційних заходів, наприклад, проводити примусову обмежену мобілізацію, як це було восени 2022 року?
Те, що російський Генштаб постійно шукає додаткові ресурси, зокрема, живу силу – це очевидно. Російські емісари нишпорять буквально по всіх країнах світу, вишукуючи охочих заробити грошенят, вбиваючи українців. Вони продовжують працювати у виправних закладах по всій території РФ, намагаючись залучити ув'язнених до участі в штурмових діях. І, звісно, працює досить масштабна рекрутингова система. Я нещодавно мав змогу поспілкуватися з мешканцями нині окупованого Криму, яких важко запідозрити у прихильності до України, і стверджували, що достатньо велика кількість охочих, в тамтешніх військкоматах буквально черги з тих, хто готовий укласти "контракти на вбивство". Звісно, що багато з них навіть не встигають отримати першу зарплату, бо це розхідний матеріал, який в основному використовується в якості "гарматного м'яса". Але тим не менш, ресурсів Путіну поки що не бракує. А гроші він має, тому що поповнюється регулярно російський бюджет, левова частина якого складає саме військова складова.
"За Уралом влади Москви дедалі менше"
Знаємо, що в російській армії тепер воюють не тільки північнокорейські бійці, а й китайські. Нещодавно їх було взято в полон. Наскільки ця тенденція може бути сталою?
По-перше, ми маємо згадати заяву президента Володимира Зеленського, який стверджує, що понад 160 китайських найманців беруть участь у бойових діях на теренах нашої країни. Дещо згодом я бачив цифру і 200 китайців. Що важливо розуміти? Я мав змогу спілкуватися з колегою, яка знається на китайській культурі, історії і відповідно мові, і вона мене переконувала в тому, що затримані нами представники КНР не є селянами. Вони містяни. Тобто це достатньо забезпечені за статусом представники КНР, які потрапили в полон. Про що це говорить? Про те, що цілком ймовірно, що вони мали змогу виконувати певні завдання, чи то китайського уряду, чи можливо якихось парамілітарних формувань. А можливо, тут міг спрацювати фактор того, що на території РФ, за Уралом щонайменше, є чимала китайська діаспора. Тобто протягом десятиліть представники КНР переміщуються в РФ, укладають шлюби з російськими громадянками і формують такі собі анклави з представників КНР. Тому цілком ймовірно, що частина цих найманців може бути такими собі "обрусівшими китайцями". І ця тенденція є дуже красномовною, адже фактично за Уралом влади Москви дедалі менше. Але тим не менше ми маємо розуміти, що людський фактор – фактор присутності представників КНР – це щонайменше чіткий сигнал світовій спільноті, бо на боці російської армії воюють не лише представники Північної Кореї, а й Китайської Народної Республіки. І звісно, допоміжними є дії уряду Ірану, уряду Білорусі, які в тій чи іншій мірі забезпечують поточні потреби російської армії.
