Вид на Майдан Святого Петра з купола собору. Тут збираються натовпи вірян, щоб слухати виступи Папи Римського. Фото: commons.wikimedia.org
"Папа запам’ятався поблажливим ставленням до диктаторів через заклики, щоб жертви агресії примирялися з агресорами"
Чим запам’ятався Папа Франциск?
Папа Франциск був кандидатом лібералів. Коли пройшли вибори у 2005 році після смерті Івана Павла ІІ, який був центристом, то між консервативним Папою Бенедиктом XVI і кардиналом Бергольйо, майбутнім Папою Франциском, було протистояння. Відповідно, тоді вибрали консерватора, а в 2013 році, коли відбулася відставка Папи Бенедикта, обрали ліберала і сподівалися на ліберальні зміни. Характер цих ліберальних змін ― люди очікували, що буде дозволено одружене священство, досягнуто єдності з православними, тобто що будуть втілені помірковані консервативні реформи, які б наближали католицьку церкву до православ’я. Це був би такий варіант розвитку, якого всі очікували, а також очікували радикального повороту до людини, щоб церква служила суспільству, а не була однією з духовних влад над суспільством.
Папа Франциск як проповідник являв собою взірець гуманізму, у своїй поведінці втілював взірець церкви, яка відкрита до людей ― бідняків, жебраків, мігрантів. Але у своєму вченні Папа скоріше залишився таким феноменом, надзвичайно рідкісним, коли замість чіткої проповіді добра, яке відрізняється від зла, проповідується якийсь сучасний релятивізм. Це, звісна річ, сильно критикувалося всередині церкви, тому що Папа дуже запам’ятався своїм поблажливим ставленням до тих речей, які вважаються гріхом. А також поблажливим ставленням до диктаторів через усілякі заклики, щоб жертви агресії примирялися з агресорами.
"Якби він боровся проти агресії, як, скажімо, Іван Павло ІІ боровся разом із Рейганом проти Імперії зла…"
Походження Папи ― з глобального Півдня. Часто саме цим можна було пояснити його прихильність до Росії та відмову чітко вказати на винних у війні проти України. Крім того, він став першим в історії церкви римським єпископом, обраним з-поміж єзуїтів, які завжди ставилися до Рима із певною підозрою. Наскільки походження Папи Франциска вплинуло на оточення довкола нього та його бачення майбутнього церкви?
Папа як єзуїт був дуже ліберальним мислителем. Тому що єзуїти у ХХ і ХХІ століттях ― це найбільш ліберальний орден, який проповідує теологію звільнення, антиамериканізм та подібні речі. Звісно, це не ті єзуїти, які були в часи модерну, коли вони виступали за сильну папську владу та щоб нетрадиційно діяти, в тому числі на наших теренах. Відповідно, Папа запам’ятався як ліберал. І тут треба сказати, що голоси глобального Півдня ― суперечливі. Адже, з одного боку, він хоче консервативного християнства, і це треба усвідомлювати. Він не хоче християнства, яке б примирялося з усіма, було релятивістичним у церковних питаннях, але водночас глобальний Південь хоче християнства, критично налаштованого до традиційних потуг, таких як американський імперіалізм, наприклад. Що з цього вийде ― на сьогодні незрозуміло. Бо не можна говорити, що у глобального Півдня є якась єдина система цінностей і прагнень станом на сьогодні. У Папи була така позиція, яка була. Якби у нього була інша позиція і він боровся за свободу, проти несправедливості, агресії, як, скажімо, Папа Іван Павло ІІ боровся за свободу та гідність людини проти комуністичних диктатур, разом із Рейганом (40-й Президент США (1981-1989 роки) Рональд Рейган ― ред.) боровся проти Імперії зла, то Папу Франциска теж підтримали б. Роль релігійного лідера в історії надзвичайно величезна, тому що віряни схильні підтримувати релігійного лідера, вони очікують, щоб він виражав їхні інтереси і прагнення.
Папа Франциск дуже прихильно ставився до українського народу
У своїй книзі "Про небеса і про землю" Папа відніс Голодомор українського народу до трьох найбільших геноцидів минулого століття разом із геноцидом вірмен та євреїв, зазначивши, що українці постраждали через боротьбу за свободу. Чи відрізнялась ця позиція від погляду на Голодомор попередників Папи Франциска?
Ні, всі Папи були дуже прихильними до українства в цілому. І треба сказати, що Папа Франциск дуже прихильно ставився до українського народу. Він дуже добре знав українців в Аргентині, якими вони є насправді. В особистих покоях Папи була українська ікона, а його вчитель-єзуїт був українцем, тобто, у Папи була особиста історія відносин з Україною. Його ідея полягала в тому, що український народ необхідно дуже підтримувати, коли йдеться про те, щоб умовити росіян обміняти українців, тобто вплив Папи Франциска на постійний обмін українськими та російськими полоненими був величезний. Коли у 2015 році трохи затихла війна на сході України, Папа розгорнув величезну гуманітарну програму з допомоги жителям прифронтових міст і сіл "Папа для України". Тобто він багато чого робив у цьому напрямку.
У Папи Франциска була мрія навернути Росію, навіть за рахунок того, що українці мали б примиритися
Але у нього була мрія ― а це мрія багатьох Римських Пап ― щоб навернути Росію, зробити її справжньою християнською країною. А від того, на якій стороні ― добра чи зла ― буде Росія, залежить майбутнє всього людства. Тобто головна ідея ― навернути Росію, навіть за рахунок того, що українці мали б примиритися. І Папа безумовно вірив у те, що росіяни самі по собі є гуманістами, що вони прекрасні, а всякі злочини в Бучі робили якісь там буряти і башкіри. І коли йому розповідали священники, які були в окупації, що це просто расистські висловлювання, адже представники національних меншин навпаки ― поводилися набагато краще і заступалися за мирне українське населення, то Папа Франциск дуже сильно засмучувався. Йому завжди хотілося вірити в якесь світле майбутнє Росії, у те, що є велика російська культура, яка витягне світову потугу Росії, а тоді вона разом із Заходом визначатиме майбутнє християнського світу. Папі дуже цього хотілося. Але це утопія, так само, як зараз є утопія Трампа ― відірвати Росію від Китаю і зробити її союзницею США, знову-таки за рахунок України.
Юрій Чорноморець. Фото: Укрінформ
"Будемо сподіватися, що наступний Папа буде схожий на Івана Павла ІІ"
Таким чином геополітичні фантазії призводять до того, що втрачаються принципи. У Папи Франциска втрачалися принципи християнського соціального вчення і навіть Євангелія, тому що ти ― проти жертви насилля разом із насильником. А у Трампа теж втрачаються елементи республіканської традиційної ідеології, і замість того, щоб відстоювати свободу у світі, ми раптом опиняємось разом із диктатором проти свободи. Це дуже дивні речі, але вони відбуваються у ХХІ столітті. Будемо сподіватися, що наступний Папа буде схожий на Івана Павла ІІ і стане голосом вільного світу та голосом християнства, а не якогось релятивізму, для котрого агресор цінніший за жертву агресії.
