Президент України Володимир Зеленський разом із першою леді Оленою Зеленською прибули до Південно-Африканської Республіки (ПАР). ОПУ
Якщо ми не зайдемо туди з політичною, економічною, інформаційною співпрацею, то туди прийдуть росіяни
Вперше президент Зеленський перебуває з офіційним візитом в Південно-Африканській Республіці. Чому саме ця країна стала країною такого рангу?
Співпрацю з ПАР не варто недооцінювати, це велика країна в економічному, політичному плані. Це важливий голос в рамках Африканського континенту. Це важливий голос зараз в рамках G20, адже ПАР головує в G20 і Україна намагається також отримати запрошення на зустрічі цього формату протягом цього року. Цей візит так само не трапився якось спонтанно, до нього понад півроку готувалися. Велася системна робота, яка зараз в теперішньому моменті має цю кульмінацію у візиті президента Зеленського. Якщо глянути, які цілі ставила Україна, то під час пресконференції президент Зеленський зазначав: це активізація діалогу, можливість засвідчити важливість співпраці з ПАР для України. Не тільки президент і перша леді перебували з візитом. З 22 квітня там перебуває делегація нашого бізнесу з Міністерства економіки, яка також прагне налагодити відносини, контакти в економічній сфері з Південною Африкою, бо в нас багато перспектив і багато можливостей для співпраці. І це не тільки експорт зернових з України до Південної Африки, і з Південної Африки до України, наприклад, цитрусових. Але це і транспортна сфера, суднобудування, освіта, культура, тобто багато-багато є точок, де ми можемо перетнутися. Другий момент – безпосередня активізація ролі ПАР у мирному врегулюванні, тобто в кампанії щодо повернення дітей, долучення ПАР до неї, адвокація ПАР за обмін полоненими. Якщо Південна Африка для Росії є цінною і важливою, то для неї це теж буде можливість переконатися, чи дослухається до неї Москва. Ми в Україні добре знаємо, що Москва ні до кого не дослухається. Південна Африка теж матиме можливість подивитись, наскільки цінний вона партнер для Росії, так як Росія це говорить. Третій момент – ядерна безпека, за яку адвокує Україна і яка для Південної Африки є важливою, оскільки Преторія давно виступає якраз за посилення захисту ядерних об'єктів під час збройних конфліктів. Загалом за один візит ми не можемо сказати, що завтра ПАР раптом почне підтримувати Україну і відмовиться від співпраці з Росією. Це якийсь нереальний сценарій, нереальні очікування. Але якщо ми не будемо працювати з Африкою, якщо не буде оцих міністерських і президентських візитів, не буде кампаній…
Олена Зеленська запостила, що буде співпрацювати Україна з Південною Африкою по україністиці, з вивчення України, української мови в їхніх університетах, що також є важливим. Якщо ми не зайдемо туди з політичною, економічною, інформаційною співпрацею, то туди прийдуть росіяни. І вони вже це успішно роблять. Бо недарма перед візитом президента Зеленського Путін дзвонив до Сиріла Рамафоси. Сам Рамафоса зазначав, що серед інших питань, які порушувалися, було якраз мирне врегулювання конфлікту між Росією і Україною. Спочатку візит президента Зеленського планувався на 10 квітня. І за кілька днів до цього проросійські ЗМІ як в країнах Африки, так і в самій Росії, почали розганяти фейк, що Зеленський їде в ПАР, щоб купити частку в шахті з видобутку платини, що оце його істина мета, а не якийсь там мир і не якась там адвокація за Україну. Очевидно, ці проросійські ЗМІ не знали про перенос візиту, тому і почали свою пропагандистську кампанію занадто рано. Можливо, якби вони знали, то почали десь би цей шум на початку цього тижня, а не так задалеко. Москва активно стежить за тим, що робить Україна.
Чи варто пов'язувати телефонні розмови Путіна із Рамафосою, Рамафоси з Трампом все-таки з візитом Зеленського?
Дзвінок, який був з Трампом, не прямо пов'язаний із візитом Зеленського. Щодо Путіна, я більше впевнена, що він якраз стосувався можливого візиту Зеленського. Росія вже неодноразово так робила. Тоді, коли планувалося турне наших міністрів закордонних справ, була інформація перед тим, що російські посли зустрічалися з політичними колами країн, в які планувалися візити. І намагалися їх переконати так не робити, не зустрічатися, активно не підтримувати. Росія таку практику уже застосовувала. Тому це дає можливість нам думати, що і тут Путін недарма такий таймінг вдалий вибрав.
Потроху змінюється середовище, змінюється конфігурація
Що з участю ПАР, інших африканських країн в мирному процесі? Вони були радше символічними? Мовляв ми теж гравці великого, планетарного масштабу, теж маємо бачення?
Візит в 2023 році був більш церемоніальний, іміджевий для країн Африки. Показати, що ми теж залучені, що ми теж пропонуємо, що ми теж маємо свій імідж і своє слово на міжнародній арені. Чим він був для України корисний? Тим, що ці президенти приїхали, побачили на власні очі, як все відбувається. Тоді були обстріли, і ЗМІ цих країн висвітлювали і доносили цю інформацію так, як воно було. Тобто це ще раз була можливість показати, що це не так, як Росія каже, що триває війна, бо Україна, бачите, не хоче здатися, бо Україна, бачите, чомусь захищається. А показати, що Україна захищається, тому що Росія нападає. І війна триває, тому що Росія нападає. І винна в цій війні Росія. І африканські президенти, навіть якщо вони після цього не заявляли про це відкрито, це бачили і добре розуміють. Коли було голосування в лютому 2025 року за резолюцію "Шлях до миру", яку запропонували Сполучені Штати, ПАР проголосувала на підтримку цієї резолюції. Так, там не було чіткого засудження Росії, як агресора, але там теж були важливі для нас пункти. І це свідчить про те, що в ПАР змінюється їхнє ставлення до безпосереднього конфлікту між Росією і Україною. У ПАР зараз трошки інша політична ситуація, ніж була тоді в 2023 році, коли приїжджав Сиріл Рамафоса з іншими африканськими президентами. Бо тоді в політичному житті країни чітко домінувала партія Африканський національний конгрес. Це ті, хто має дуже добрі відносини з Росією. Зараз після виборів, які були у травні минулого року, в них діє коаліційний уряд. І одна з цих коаліційних партій, друга по популярності в країні – Демократичний альянс – підтримують Україну. Потроху змінюється середовище, змінюється конфігурація політична і є можливість для більшого діалогу, для інтенсифікації співпраці. Поки що це все гра в довгу, не варто очікувати швидких результатів, але якщо ми цього не будемо робити, то вони не настануть ніколи.
Зеленський передав лідеру Південно-Африканської Республіки список із 400 українських дітей, яких викрала Росія, аби ПАР допомогла їхньому поверненню. Наскільки широким є залучення ПАР до подібних гуманітарних ініціатив і чи можемо ми припустити, що в такому напрямку можуть бути результати точно не в якомусь далекому майбутньому?
Якщо говорити в рамках Африканського континенту, то ПАР багато де залучалася до мирних ініціатив, до посередництва, особливо в тих конфліктах, які ближче до регіону Південної Африки. Інша справа в тому, наскільки Росія захоче дослухатися до Південної Африки, чи вона буде готова почути своїх начебто дуже добрих друзів, як каже сам Путін, і чи вона буде готова дослухатися до них і відпустити українських дітей. От в чому питання.
Це, можливо, не буде якась офіційна зустріч, а якісь непрямі канали. Це взагалі реально?
Я думаю, що це більш ніж реально, враховуючи, що між самим Путіним і Рамафосом доволі добрі контакти, між ними доволі теплий зв'язок, тому, відповідно, залучення ПАР тут цілком ймовірне. Але Росія не є домінуючою в торговій сфері в Південній Африці. Для неї значно важливіші Сполучені Штати, Китай, європейські партнери. Є давні зв'язки між Африканським національним конгресом і Росією. Радянський союз надавав допомогу Африканському національному конгресу, їхнім бійцям, коли вони боролися проти режиму апартеїду. І Росія дуже вдало весь цей досвід, всю цю допомогу зі сторони Радянського Союзу привласнила собі, хоча допомогу надавала не сама Росія, її надавала і Україна, бійці з Африканського національного конгресу тренувалися в таборах в Криму і в Одесі. Україна відігравала важливу роль на дипломатичному фронті в цьому напрямку в ООН, де вона адвокувала за скасування режиму апартеїду. І якщо дивитися відверто і чесно, то тодішній президент Південної Африки в 1993 році пішов на переговори не тому, що Росія дуже сильно допомагала Африканському національному конгресу, а тому що Захід нарешті посів активну позицію і почав тиснути санкціями. Відповідно, в економічному плані в країні почалися проблеми і це якраз змусило піти президента на переговори. Але Росія активно підкреслює саме свою діяльність. В ПАР свої економічні інтереси має російський олігарх Вексельберг і він наприкінці 2023 року робив дуже щедру донацію в партію Африканський національний конгрес на їхню щорічну конференцію. Коли почалося розслідування в ЗМІ, то в партії заявили начебто, що вони цих грошей не брали. Але є інші факти, які свідчать, що в них є спільні інтереси у видобутку марганцю. Російські гроші також там залучені, вони там також фігурують, що впливає на позицію, на міцний контакт між Африканським національним конгресом і Росією.
Те, що Зеленський їде, але залишається Сибіга, жодним чином не повпливає на результати перебування української делегації?
Андрій Сибіга зможе донести все те, що потрібно. Це ще й свідчення того для Південної Африки, що відбувається насправді. Поки президент Зеленський планує візит і поки він в Південній Африці, відбуваються ці обстріли. Це ще один удар по російській пропаганді, що війна триває, винна в ній Росія і навіть доводиться скасовувати візити і повертатися назад до України.
Які контрвізити може зробити Російська Федерація?
В інформаційному полі Росія, звичайно, буде розказувати якісь казки про те, що Україна приїжджала, нічого не домовилися. Це звичний для неї нюанс. Путін навряд чи приїде до Південної Африки з огляду на те, що він не виїзний через ордер Міжнародного кримінального суду. Російські ЗМІ також в Південній Африці опублікували матеріали, чому не варто приймати президента Зеленського, бо це начебто охолодить відносини з Трампом, оскільки президент Зеленський і Трамп зараз не ладнають між собою. І що начебто Україна підтримує тероризм в африканських країнах. В інформаційному плані можемо очікувати від Росії цілком зрозумілих, передбачуваних для неї публікацій.
Росія активно вербує найманців з Південної Африки на війну в Україні
В яких країнах Африки зараз активно працює Росія, де є фізична присутність найманців російських, російських контингентів?
Якщо говорити про російських найманців, то вони присутні в трьох сахельських країнах: Малі, Буркіна-Фасо, Нігер, в Центральноафриканській Республіці, в Лівії. Минулого року з'явилися начебто військові радники в екваторіальній Гвінеї. Росія не згортає навіть попри війну в Україні, попри свої втрати, діяльності у військовому плані, в плані найманців на Африканському континенті. І згортати вона це не збирається, тому що це для неї прибутково. Це їй дозволяє не тільки отримати ресурси, а й узалежнити від себе певні африканські країни, використовувати медіапростір, політиків цих країн для поширення пропаганди, для поширення потрібних Росії меседжів на міжнародних майданчиках. Тому Росія активно планує розширювати цей напрям. Оскільки Франція виводить свої контингенти з низки країн Африки, Росія пробує якось до цих країн підмазатися, щось їм запропонувати. Кілька зустрічей були минулого року з президентом Чаду щодо оборонної співпраці. Активно Росія пробує зайти своїми найманцями в Демократичну Республіку Конго, яка потерпає від військового конфлікту. Росія теж хоче налагодити співпрацю і відправити туди своїх найманців з огляду на те, що ДРК дуже багата на ресурси. Відповідно, для неї це буде вигідно.
Що Росія отримувала в постачанні, в озброєнні, в найманцях з країн Африки?
Товарооборот в них невеликий. Росія активно вербує найманців з Південної Африки на війну в Україні. Вона вербує африканських жінок на роботу до Росії начебто на заводи, але це заводи по збірці дронів. Не тільки мова йде про якусь там викачку ресурсів залежних країн, а й політичну співпрацю. В економічному плані Росія в основному імпортувала до країн Африки, зерно, певні метали, нафту.
