Фото Світлани Кухарук
Традиція – це не те, що треба консервувати, а те, що потрібно переосмислювати і продовжувати в новому прочитанні. Коли етнічні інструменти зустрічаються в елеутронному звучанні – це зрештою народжує новий сенс
Вітаємо в нашому етері! І наше перше питання до Юрія: звідки в тебе така любов до автентики? І чому ти обрав "Зачаровану Десну", хоча це авторський трек?
Юрій Йосифович: Звідки любов, то важко сказати. Це як любов до мами. То є наша музика, яку ми любимо і чуємо все життя, і якою ми можемо висловлюватися, передавати свої емоції. А щодо "Зачарованої Десни" – вона дуже "народна", попри те що авторська. Автором тексту є Дмитро Луценко, який походить з Березової Рудки Пирятинського району Полтавської області. І в ансамблі "ДРЕВО" постійно його згадують, коли співають, і дуже шанобливо про нього відгукуються. Справді, його творчість укорінена в народній музиці. В тій землі, з якої він походить.
Ми зазначили, що Geonozis часто роблять ремікси на пісні з автентичною родзинкою. А у вас це з чим пов’язане?
Geonozis: Кожен продюсер чи музикант має свій власний почерк. І оце – мій почерк. Я це пропагую, тому що хочу виділятись посеред інших. Якщо я українець, я маю це любити і доносити іншим, особливо молоді. В усі мої треки я додаю український колорит.
Насправді, для мене іменно ця робота – "Розшумілись луги" – особлива. Бо я вважаю, що Юрій – хранитель української пісенної спадщини. Моєю метою було не просто зробити ремікс, а відкрити його творчість для нових слухачів, зокрема для молоді. А звідки я дізнався про цю пісню? Колись – десь років десять тому – я скачав із сайта ex.ua старі магнітоальбоми. І серед них "Весілля в Гамаліївці", де і почув уперше цю пісню. А нещодавно мій колега Іван Біляк кинув мені запис Юрія тієї ж пісні – і я згадав: 10 років тому, Гамаліївка, та сама мелодія! І вирішив, що тре щось із цим зробити.
Тобто, вас двоє саундпродюсерів?
Geonozis: Іван Біляк – це мій знайомий, також діджей, і ми робимо іноді такі колаборації. В нас одинакові погляди на українську пісню.
Де можна почути ваші колаборації?
Geonozis: Соцмережі, платформи, стрімінгові площадки…
Юрій Йосифович: Олексію, я тут виписую список русизмів, які ти вжив (всі сміються). Пробач, що я тобі то кажу, але то так негоже! (сміється).
Насправді, у нас є цілий проєкт "Від А до UA", де ми часто говоримо про регіоналізми в українській мові, які нам зараз приписують як суржик. А ми повертаємо етимологію справжніх слів. Якщо є "площа", то є і "площадка", якщо є "імена" – то може бути й "іменно" (всі сміються). Це теж почерк. Це теж важливо – цінувати розмаїття української мови в залежності від місцини.
Але Юрію, хочеться поставити ще одне питання. Ти займаєшся народним вокалом з 2006 року. Чи є якась особливість техніки чоловічого співу, яку треба враховувати при виконанні народних пісень? Бо все, що ти співаєш, звучить як народна пісня. Мабуть, навіть якщо ти заспіваєш Океан Ельзи, воно теж буде в народному стилі…
Юрій Йосифович: Я не можу вам сказати про особливості народної техніки. Це скоріше відчуття. Я це природньо роблю. Звичайно, є якісь певні речі. Але я це не позиціоную як народний вокал. Або спів якимось стилем – я просто співаю так, як можу і як воно склалося в мені.
Дуже цінно те, що ти говориш, тому що серед фольклористів часто бувають суперечки: мовляв, якщо колектив народний, то треба співати саме "народним" голосом. А ми часто захищаємо думку про те, що "народний" – то є "природний". Бо ніхто ж не закінчував шкіл-академій 100-200 років тому. Співали як відчували: гучно, щоби було чути на все поле!.. Але давай ще розпитаємо про юридичний факультет: як тебе туди занесло?
Юрій Йосифович: Там насправді мало цікавого. Мене не занесло, це було випадково. Я коли вчився у школі, ще не розумів, чим я хочу займатися, що робити в житті. Батьки сказали: "То має бути добре". Ось і поступив на юриста.
Зрозуміло. Олексію, що ще нам потрібно знати про "Розшумілись луги"?
Geonozis: Іменно що я хотів донести? (всі сміються). Я намагаюся створювати музику, яка будує міст між поколіннями. Для мене було важливо, щоби ця композиція жила не в минулому – а щоби вона звучала в теперішньому. Не тільки в навушниках, але й в клубах і на фестивалях. Хочеться зберегти цю трансформацію культури. Традиція – це не те, що треба консервувати, а те, що потрібно переосмислювати і продовжувати в новому прочитанні. Я вважаю, що коли етнічні інструменти зустрічаються в елеутронному звучанні – це зрештою народжує новий сенс.
І наостанок. Юрію, у тебе 30 квітня анонсований концерт у Львові?
Юрій Йосифович: Не тільки в мене, але ще й у 4-х неймовірно талановитих музикантів. Це буде перший сольний акустичний концерт ЙОСИФОВИЧ LIVE. Дві акустичні гітари, контрабас, перкусія. Це, напевно, найрозкішніший і найприємніший для мене формат з усіх, які в мене були досі.
А ще і 5 травня буде дійство за твоєї участі?
Юрій Йосифович: 5 травня ще ліпше буде, бо то робить Іван Малкович! Це його поетично-музичний вечір. Там буде багато потужних гостей: Тарас Компаніченко, Андрій Любка, Наталя Половинка і багато інших. Капела Лятошинського, Богдан Пліш. Концерт називається "Музика слова", відбудеться він у Львівській філармонії. Приходьте!
Слухати пісню Юрія Йосифовича "Розшумілись луги (Geonozis & Biliak Remix)", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує 2025" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
