Міністр фінансів США Скотт Бессент і міністерка економіки України Юлія Свириденко підписують Угоду про створення Інвестиційного фонду відбудови США-Україна. 1 травня 2025 року. Фото: facebook/yulia.svyrydenko
"Угода має пройти ратифікацію в парламенті"
Україна і США підписали угоду про спільний видобуток корисних копалин. Про це повідомила перша віцепрем'єр-міністрка, міністрка економіки України Юлія Свириденко. Передували цьому різні повідомлення про те, що угода знову під загрозою, оскільки Сполучені Штати хотіли підписання не лише цієї рамкової угоди, а й певних технічних додатків. Що в підсумку все-таки було підписано?
Була підписана саме головна угода, яка визначає, в принципі, умови співпраці між Україною і Сполученими Штатами в рамках видобутку корисних копалин, надання допомоги Україні, розподілу прибутку від видобутку корисних копалин та інвестиційні проєкти, які можуть реалізувати, в тому числі, американська сторона на території України, її першочергові права тощо. Не було підписано два документи, тому що вони не можуть бути підписані в принципі, бо в Свириденко немає таких повноважень. Пояснюю. На основі цієї угоди має бути створений Інвестиційний фонд. Відповідно, щоб цей фонд був створений, має бути основоположне – на основі чого? У нас є законодавчий орган – парламент. Тому ця угода має пройти ратифікацію в парламенті. І лише після цього вже є юридичні підстави для того, щоб створювати відповідний фонд, щоб наші посадовці діяли у відповідності до українського законодавства, української Конституції і, відповідно, підписали з американською стороною належні документи. І третій документ, який мав би бути підписаний, але знову ж таки він не може бути підписаний, це вже дійсно технічні деталі, як буде функціонувати фонд, як відбуватиметься розподіл тощо. Іншими словами, ми не могли підписати. Це не тому, що ми щось не узгодили або з чимось не згодні. Ми просто не могли його підписати внаслідок того, що особливості українського законодавства не дозволяють Кабінету міністрів здійснювати будь-які дії міжнародного характеру без наявності правових підстав. А якщо цієї угоди немає, вона не підписана і не ратифікована в парламенті, то відповідно таких правових підстав теж немає. Тому в цьому ключі я вважаю, що це просто можливо певне непорозуміння або не до кінця розуміння американською стороною особливості українського законодавства. Чому? Тому що у них такого нема. Тобто вони можуть, в принципі, діяти і підписати одразу все. Ми так не можемо.
"Дуже часто все ховається в деталях"
Так, дійсно, шлях був достатньо складний. Американська сторона висувала максималістичні умови по відношенню до України. Хоча зараз ми маємо лише інформацію, яка випливає з повідомлень, самого тексту угоду ми ще не бачили. Як результат, ми не можемо оцінити, чи є там відповідні нюанси. Тому що, як кажуть, дуже часто все ховається в деталях. І саме деталі розкриють нам певні моменти. Наприклад, Україна зараз має паритетну присутність у правлінні даним фондом – 3 особи від України і 3 особи від американської сторони. Разом з тим, може бути закладений такий момент, коли в американської сторони обов'язково призначення голови правління даного фонду і вирішальний голос у голови правління. Таким чином, незважаючи на розподіл 3х3, рішення все-таки буде ухвалюватися переважно американською стороною.
"Найкращі гарантії безпеки – наявність зброї"
Але це поки що ваше припущення, так?
Так. Я просто говорю про важливість деталей. Про те, як воно функціонує, що дає можливість визначати, наскільки ця угода є вигідною для України. Хоча скажу одразу, я оцінюю її як вигідну. Я побачив, що все-таки кошти будуть надаватися для того, щоб наповнювати цей фонд. І вони будуть надаватися в тому числі, наприклад, протиповітряною обороною або іншим озброєнням, яке потрібно Україні. Тому що дуже часто заявляють про те, що там немає гарантій безпеки, а я завжди говорю: "Найкращі гарантії безпеки, Будапештський меморандум це показав, це наявність зброї". Коли у тебе є зброя, то це і буде гарантія того, що ніхто проти тебе агресію не здійснить, тому що удар у відповідь буде набагато сильніший, ніж та атака, яка буде здійснювати інша сторона. Тому я вважаю, що це абсолютно нормально. Це дуже гарні гарантії безпеки, коли у нас є зброя, якою ми можемо відповідати зовнішньому агресору.
"Окупність таких великих проєктів – 7 років"
Юлія Свириденко написала, що перші 10 років прибутки та надходження фонду не розподілятимуться, а можуть лише інвестуватися в Україну в нові проєкти чи відбудову. Але ці умови ще обговорюватимуться додатково. З точки зору великих інвестиційних проєктів 10 років – це нормальна практика? Як ви оцінюєте цей пункт угоди?
Переважно тільки початок створення проєкту, маю на увазі, в принципі, сам проєкт для того, щоб побудувати такий потужний завод – це 3-4 роки. А окупність зазвичай таких великих проєктів – це 7 років. Іншими словами, для американської сторони це єдине, що показує, що все ж таки вони будуть інвестувати. Тому що в попередньому варіанті якраз було те, що американська сторона має отримувати постійно назад відповідні кошти і тільки після того, як вона отримує всі кошти, вона буде розглядати питання компенсації українській стороні і інвестиції. Звичайно, для нас це було неприйнятно. Тому та модель, яка зараз, абсолютно прийнятна. Звичайно, 10 років в рамках великих інвестиційних проєктів – це доволі таки маленький термін. Але разом з тим, якщо ви протягом цих 10 років вклалися, то це означає, що фонд буде працювати й надалі. Тому що у вас уже це не кошти на рахунках, а вже активи. Активи, які працюють на території України. І що ви з ними можете зробити? Тільки перетворити на гроші і продати. Це означає, що буде покупець. Іншими словами, такий принцип прив'язує американську сторону до участі в інвестиційних проєктах в Україні.
.jpg)
Ілля Несходовський. Фото: uacrisis.org
Потенційні ризики
Під час обговорення цієї угоди доволі часто звучали застереження, що ми не можемо прийняти певні умови, бо вони можуть суперечити нашій євроінтеграції. Це нам допомагало?
У цьому контексті ми ж не можемо просто так заявити. Це дійсно має десь суперечити наша євроінтеграція. Я бачу трошки інший ризик, не знаю, наскільки він усунутий. Якщо всі проєкти розподіляються через цей фонд, тобто проєкти відновлення і проєкти інвестиції, то виникає питання, хто нам із інших країн дасть гроші для того, щоб ми відновлювалися, якщо ці кошти будуть проходити через фонд, який передає право реалізувати дані проєкти американцем. Тобто в цьому випадку той же Євросоюз задумається: "Ми би хотіли дати, наприклад, вам мільярд доларів, але так, щоб на цей мільярд доларів ви найняли французькі компанії, які вам побудують якийсь міст або інфраструктурний об'єкт. Але якщо даний проєкт будуть реалізовувати інші компанії, то ми такі кошти не будемо давати". Ось це, я вважаю, доволі серйозний запобіжник.
До речі, ще один момент. Виходить, якщо в нас будуть якісь внутрішні проблеми, а нам треба буде реалізовувати проєкти відновлення, то виникне питання, хто буде розподіляти ці 300 млрд російських активів, які зараз заморожені на закордоном. Якщо цей фонд, то в американців просто неймовірна удача. Отримати фактично пакет інвестиційних проєктів на 300 млрд, які можна передати американським компаніям, це однозначно величезний плюс.
Але я все-таки повернусь до деталей, тому що тут важливі нюанси, як воно буде реалізовано. Наприклад, якщо ми говоримо про надра, то вони і мали залишитися виключно у власності українського народу. Тут я мушу завжди пояснювати, бо вони неправильно розуміють, що означає, що надра належать народу України. Вони вважають, що ти є власником цих надр. Ні. Просто закладений принцип, який означає, що якщо ви купуєте якусь ділянку землі, то все, що під землею належить народу України. Іншими словами, це національна власність. І для того, щоб видобувати будь-які корисні копалини з вашої землі, ви повинні купити ліцензію або через інший механізм отримати дозвіл від держави видобувати, а далі платити рентні платежі. В Америці не так. Якщо ти купив якусь землю, то все, що на ній і під нею – це твоє. Таким чином ти можеш спокійно почати видобуток, наприклад, тієї ж нафти, якщо вона там є, і продавати. У нас так не реалізовано. Тому в цьому ключі була відмінність американського законодавства від українського. А це означає, що зараз ми повністю залишили принцип Конституції як є. Іншими словами, цей фонд буде купувати відповідний дозвіл у держави у вигляді ліцензії і якась частка коштів від цих ліцензій буде йти в цей фонд. І далі буде здійснюватися видобуток. Тому в цьому ключі я вважаю, що цей принцип реалізований правильно. І українці отримають свою частку від реалізації цих надр.
Безпековий компонент
Президент США Дональд Трамп сказав, що ця угода – це безпека, оскільки "американська присутність не допустить багатьох поганих гравців до країни". Що ви думаєте про такий безпековий компонент і наскільки він реалістичний?
Він реалістичний. Питання в тому, що я вважаю, що тут ніяких гарантій нема. Американці можуть у будь-який момент піти. І це ми бачили в історії дуже багато разів. Якщо американцям не вигідно, то вони просто починають тиснути на цю країну, щоб вони виплатили якісь компенсації. Тому може статися так, я чисто теоретично зараз розглядаю, що Росія, наприклад, знову здійснює агресію, захоплює ще якусь частину території України, а раз там перебувають американські компанії, то вони там домовляються про виплату умовно мільярда доларів і таким чином претензій в американської сторони нема. Тому я вважаю, що це точно не гарантія. Єдиною гарантією, ще раз наголошую, є зброя. Найбільшу помилку, яку ми зробили, це відмовилися від нашої зброї в 90-х роках. Тобто це те, я вважаю, що якраз і призвело до цієї війни. Якщо б у нас зараз була і ядерна зброя, і ці ж бомбардувальники, відповідно ракети і все решта, то я думаю, що цієї війни ніколи би не було. Це найкраща гарантія. Тому в цій системі, я вважаю, що гарантією безпеки є те, що для наповнення цього фонду американська сторона буде постачати зброю.
