Фото: Пресслужба Dima Prokopov
Ми довго працювали над цією роботою — зробили близько десяти версій аранжування
Розкажи про прем’єру. Як була написана ця пісня?
Написав її Іван Клименко — зараз доволі популярний автор багатьох хітів. Допомагав дописувати також Сергій Ранов, який був і аранжувальником цієї пісні. Ми довго працювали над цією роботою — зробили близько десяти версій аранжування, бо вона звучала у різних стилях, і ми хотіли знайти цю золоту середину, щоб подобалося і мені, і Насті. Тому що коли сходяться два артисти — це завжди різні смаки, різні думки. І ми зійшлися на тому, щоб повернути трохи вайб 2000-х. Хотілося, щоб люди згадали, коли було тепло на душі, коли не було війни. Це, мабуть, і дитинство, і юність. У кожного своя асоціація: інфрачервоний порт, CD-диски, перші магнітофони. От у мене такі спогади. Ми просто хотіли трохи поностальгувати за періодом юності: шкільних дискотек, випускних. І, судячи з відгуків, нам це вдалося.
Тобто ти просто хотів повернутись у дитинство? Бо ж у кожному часі є свої труднощі — і в 2000-х вони теж були.
Так, сто відсотків. Були проблеми, але ж коли ти дитина — тоді не було проблем, тому що це була безтурботність. Тому, так, правильніше сказати, що це якраз оці безтурботні роки студентства, школи. Коли ти дивився по телебаченню мультики, а потім — "Фабрику зірок", проєкт "Шанс", "Караоке на Майдані". У мене ці роки асоціюються з такими подіями.
Ти хотів заспівати з MamaRika ще з часів її участі у "Фабриці зірок"?
Так, звичайно. Я тоді за неї вболівав. У класі всі поділились — дівчатка були за хлопців. А в мене була Еріка, вона мені подобалась Я пам'ятаю, що я вже тоді займався вокалом і мав маленьку дитячу мрію: "От би з нею заспівати". Минув час, я вже почав співати на більш професійній сцені, і з'явилася така думка: "А чому б мені мрію свою не здійснити зараз?". От якраз прийшов час, щоб моя мрія здійснилася. Я написав Насті — і все відбулося дуже швидко. Одним словом, я, як справжній чоловік, — добився свого.
Але ж тоді вона була Еріка, а тепер — MamaRika. Людина одна, але артисти різні: за емоцією, історією, музикою. Хто тобі ближчий — тодішня Еріка чи сьогоднішня MamaRika?
Напевно, сьогоднішня MamaRika, тому що, мені здається, то було трохи не її. Я ніколи не критикую колег. Мені вона подобалась, яка й була, але зараз, мені здається, Настя органічна. Вона у своїй музичній стихії — це видно і по тому, як вона працює, які прослуховування, концерти, збирає зараз зали тощо. Тому моя думка — що зараз вона знайшла себе. Насправді це не так легко для кожного артиста, тому що, мені здається, я себе ще шукаю, я в пошуках. І, можливо, завжди буду в пошуках. Ну, я зрозумів для себе, що творчість і творча людина — це завжди пошук чогось нового, відкриття якихось своїх нових граней. Інколи навіть думаєш: "Та ні, ніколи я такого не співатиму", а потім заспівав — і ніби нічого, класно вийшло. Тому Насті зараз повністю на сто відсотків імпонує її оцей вайб MamaRika.
Ти вирішив співпрацювати з артисткою з дуже яскравою сценічною подачею. Як витримав цю силу? Вона одразу погодилась, і манера в неї досить енергетична. Довелося підлаштовуватись?
Скажу відверто — ні. Ми якраз дуже добре зіграли на контрастах. У пісні є рядок: "Ми, як літо і зима" — він зараз віруситься в тіктоці. Люди знімають тренд, коли, наприклад, чоловік спокійний, а дівчина — трошки така драйвова. І підписують: "Існує два типи людей" або "Різні знаки зодіаку", тобто одні спокійні, а інші — з іншою енергетикою. У нас з Настею трошки різна енергетика — і це класно спрацювало, гармонійно пов'язалось. Такий плюс на мінус, літо і зима. Якщо подивитися кліп — Настя там двіжує, а я — такий спокійний хлопець, який біля дівчини. І таких пар насправді багато. У мене в друзів часто таке буває, що дівчина дуже багато любить говорити, а хлопець мовчазний. Тому контраст — це завжди класно. Тому що, мені здається, якби ми двоє були такі двіжові — було б не так гармонійно. І в кліпі це видно.
Ми хотіли повернути часи "Фабрики" і якось красиво показати глядачу цю історію
У цьому відео ти фактично відтворив історію вашого знайомства. Розкажи, як знімали, яка була ідея?
Коли я розказав Насті свою історію з юності — тут, в принципі, й варіантів не було. Ми хотіли повернути часи "Фабрики" і якось красиво показати глядачу цю історію. Ми її трішки кумедно показали, тому що я заклеїв Стаса Шурінса, який тоді був її хлопцем. І, звичайно, ми так обіграли це, що я, мовляв, приревнував, що Еріка з іншим. Я заклеїв Стаса своїм обличчям, своєю фотографією. А інші локації — це вже просто такі коди, щоб розуміли ті, хто був у тих роках: там були плеєри, старий телевізор, журнали. Я пам'ятаю, як я любив після школи — і навіть не завжди була можливість купити, тому я просто ходив в кіоск і дивився на ці журнали — Cosmopolitan, Cool тощо. Ми це все й показали у цій роботі. І багато хто це реально сприйняв як теплі спогади дитинства, юності. У мене навіть сестра сльозу пустила, коли побачила кліп, каже: "Я згадала шкільні роки, перше кохання, цей магнітофон, як діджей запускав диск". Одразу, коли ми вже розглядали варіант з "Фабрикою", якось воно так поступово набилось атрибутами з тих 2000-х років.
"Підсніжник" — це для тебе про ніжність чи про силу?
Про ніжність. Я взагалі часто використовую квіти у своїх піснях, але не так часто, як Настя — у неї теж є "Проліски" та інші. У мене більше були троянди і в якійсь пісні тюльпани. Я так проаналізував, що взагалі мало хто співає про підсніжник, або, можливо, я не чув такої пісні, а вона існує. Для мене підсніжник — це ніжність, тендітність і, напевно, пробудження весни. Підсніжник — це квітка чогось кращого, змін, світла, що після темряви все розквітає. Для мене асоціація така.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
