Ілюстративне фото: facebook/ukrainianradio
"Ця дата не мала би для медіаграмотної людини пройти непоміченою"
Сторіччя Українського Радіо привернуло увагу кожного четвертого українця — дані опитування "Детектор медіа". Чому виникла ідея провести дослідження саме про те, що чули і як долучалися українці до століття Українського Радіо?
Річ у тім, що ми в "Детекторі медіа" щороку проводимо всеукраїнське репрезентативне опитування, вимірюємо рівень медіаграмотності українців. Тобто, їхні навички, як вони користуються медіа, що читають, де читають, чи збалансоване в них меню медіаспоживання, чи різні джерела використовують, чи розуміють вони роль медіа в суспільстві, як вони адаптуються до якихось викликів нових. Наприклад, поява штучного інтелекту породила цілу купу нових викликів для нашої свідомості. Ми не завжди це розрізняємо.
І в рамках цього опитування ми вирішили додати цьогоріч запитання про те, чи чули українці щось про століття першого ефірного медіа в нашій країні. Зрештою, дуже багато різноманітних заходів відбулося. Це і ефірні якісь прояви, тобто телепрограми, радіопрограми, телефільм був знятий. Це і концертний тур оркестру Українського Радіо багатьма містами України. Це і великий гала-концерт в опері, який теж транслювався по телебаченню. Президент України давав інтерв'ю з нагоди сторіччя.
Монету НБУ випустив, марка "Укрпошти", сквер у Києві найменували. Тобто, багато партнерів долучилися також до цього відзначення і ця дата не мала би для медіаграмотної людини пройти непоміченою. Власне, тому саме в рамках цього опитування ми і поставили таке запитання. І виявилося, що сторіччя Українського Радіо привернуло увагу кожного четвертого українця та українки. Тобто, люди або чули про те, що було сторіччя, або долучалися до певних заходів – подивилися разом із сім'єю інтерв'ю президента, або подивилися телеконцерт, послухали радіопередачу, сходили у сквер Українського Радіо, якщо були в Києві, придбали монету чи марку. Цікаво також, що з цієї чверті українців, які чули щось про століття Українського Радіо, майже половина брала активну участь. Тобто, дивилися, слухали, ходили, читали, купували монети чи марки. Я думаю, що ця цифра доволі вражаюча, тому що, по-перше, в нас не так багато інституцій, які мають столітню історію, причому історію долучення до просування українських державотворчих ідей. І зрештою ми повинні плекати теж нашу історичну пам'ять, національну пам'ять, зокрема й шляхом відзначення таких великих гучних подій, які показують нам, що ми тут не з'явилися як українці в 1991-му році, коли країна стала незалежною. Що ми тут жили давно, що ми знаємо, поважаємо цю країну, зокрема, шануємо її історію і традиції.
"У віковій групі 18-35 років кожен п'ятий українець та українка чули або долучались до якихось із заходів"
Які вікові категорії тих людей, які щось чули про столітній ювілей Українського Радіо або долучалися до його заходів? Якою є ця аудиторія?
Є така інформація. Наприклад, у віковій групі 18-35 років, тобто молодь, кожен п'ятий українець та українка чули або долучались до якихось із заходів з нагоди сторіччя Українського Радіо. Якщо ми візьмемо старші вікові групи, то там відсоток вищий. Наприклад, якщо дивитися на вікову групу 56 років і старше, то майже кожен третій і третя долучилися до цього ювілею.
"Радіодиктант найактивніша слухала і писала саме молодь"
Радіодиктант національної єдності теж був приурочений століттю Українського Радіо і знаємо, що його писали, зокрема, наші військовослужбовці, навіть в окопах. Чи є якесь дослідження, взагалі якісь дані, наскільки активно слухають наші захисники і захисниці Українське Радіо?
Окремого дослідження саме про радіослухання військовими у мене на руках немає. Але можу сказати, що на кожен із заходів, які відбувалися в рамках великої кампанії до сторіччя, залучали різну аудиторію. Припустимо, згаданий радіодиктант найактивніше слухала і писала саме молодь. 26% із тих молодих людей, чию увагу привернуло століття Українського Радіо, звернули на нього увагу саме через радіодиктант. Тобто це такий потужний об'єднавчий захід, який просуває ідею не тільки української мови, а й нашої історичної пам'яті, тому що минулорічний радіодиктант був присвячений якраз темі Українського Радіо.
Книжка "Українське Радіо: історія буремного століття"
Ще один проєкт до сторіччя Українського Радіо – це наш подкаст "Життя в ефірі", який розповідає про всю столітню історію Українського Радіо і охоплює історію нашого народу. Але я знаю, що це не всі дослідження історії. Буде ще одне, ви його готуєте і це книжка "Українське Радіо: історія буремного століття". Розкажіть, де відбудеться її прем'єра і коли вже можна буде її почитати?
Ми з дня на день чекаємо на анонс передпродажів, які має відкрити видавництво, з яким ми працюємо над виданням цієї книжки. Це видавництво "Лабораторія". Думаю, що буквально днями вже з'явиться ця інформація. А перша публічна презентація книжки, ми очікуємо, що станеться на головній книжковій події нашої країни – "Книжковому Арсеналі". Він буде якраз наприкінці травня і сподіваюся, що 31 травня, в суботу ввечері ми будемо презентувати на "Арсеналі" вже книжку.
"Цьому не вчать у школах"
Кому ця книга буде цікава, крім фанатів Українського Радіо або людей дотичних до медіаіндустрії? Широкому загалу, простій людині чи групі читачів потенційно може бути цікава ця оповідь?
Річ у тім, що ми писали її якраз не для чиновників, не для радійників і не для медійників. Не для людей з індустрії, тому що люди з індустрії переважно і так мають уявлення про те, що таке Українське Радіо. А писали ми її для слухачів і для тих, хто буде в майбутньому нашими слухачами, прочитавши цю книжку. Хоча, здається, і так уже "Вся країна на одній хвилі" – це не дарма слоган Українського Радіо, який лунає в ефірі. Так воно і є насправді.
Дуже цікаві сторінки історії, надзвичайно цікаві. По-перше, думаю, що вже не буде секретом для слухачів Українського Радіо історія про те, як було розстріляне керівництво Українського Радіо в 30-х роках Сталінським режимом. Це маловідомі насправді сторінки, тому що цьому не вчать у школах. Це забута, напівстерта сторінка. Вона начебто зійшла нанівець, бо розстрілювали багато, але це було наше медіа. Наше медіа, яке в тому числі долучалося до просування українських ідей і через це, зокрема, піддавалося репресіям. Усе століття, фактично весь період життя в УРСР це відбувалося.
Дуже цікава історія пов'язана з тим, як Українське Радіо долучилось до створення української естради. Тому що набула популярності хвиля української естради, виплеснулася навіть за межі самої України, на всесоюзний рівень, саме завдяки тому, що в Україні з'явилося Радіо Промінь. Ми буквально минулого місяця відзначали 60-ту річницю радіостанції "Промінь". Це була перша на теренах Радянського Союзу не московська музична радіостанція. В Москві відкрили "Маяк" у 64-му, а в 65-му в Україні відкривається Радіо Промінь, яке підкреслено українське, українськомовне, з українською музикою. Більше в жодній республіці Радянського Союзу такого не з'явилось. Але в Україні, звісно, це був потужний і державотворчий фактор, тому що, зрештою, люди, які виросли на новій естраді, яка отримала ефірне місце і цілодобові трансляції, ці всі люди у 91-му році пішли на референдум і обрали незалежність.
Вадим Міський. Фото: facebook/vadym.miskyi
"Смерть радіо" прогнозували протягом усіх 100 років його історії. Але..."
Раніше чимало виникало розмов про те, що радіо в усьому світі буде занепадати, бо з'явилися нові технології, нові способи поширення інформації. Що показує динаміка Українського Радіо? Наша аудиторія зменшується чи збільшується? Якщо збільшується, то за рахунок чого і кого?
Це дуже цікаве питання. Справа в тім, що "смерть радіо" прогнозували протягом усіх 100 років його історії приблизно. В принципі, впродовж усіх років, скільки існує регулярне радіомовлення як технологія. Це близько 100 років. Цих країн не багато. І ми тут, в принципі, у тренді світової історії. І в 1950-х, коли уже почало набувати сили телебачення, чи як його на початках називали радіобачення, казали, що радіослухання відімре, тому що нецікаво, картинки немає. І так сталося, що 100 років минуло, уже телебачення відмирає, всі вже переходять на якісь онлайн-діджітал-ресурси, а радіо, прямоефірне, звичайне, просте радіо залишається досі популярним. Звісно, може бути така ситуація, що слухають його зараз менше, ніж у 1924-му, в 30-х чи в 40-х. Так, тому що з'явилися інші форми спілкування з аудиторією. Але різні кризові моменти показують, що роль радіо далеко ще не завершена в нашому світі. Наприклад, ми всі пам'ятаємо 2022 рік, коли почалося повномасштабне вторгнення. Приймач на батарейках ти можеш взяти з собою в укриття, можеш взяти в машину і подорожувати. Ти з собою телевізійний приймач не візьмеш. А радіо маленьке, мобільне, компактне. Так само і в окупації. Досі приходять листи на радіо про те, що люди продовжують слухати. Під час блекаутів. І, до речі, не тільки в Україні. Згадаймо події кількох тижнів тому, коли блекаути сталися через кібератаку в Іспанії, в Португалії. І я бачив дописи Європейської мовної спілки про те, що люди почали шукати, де придбати звичайний FM-радіоприймач, де можна спіймати радіохвилю і дізнатися бодай якусь інформацію. Тому що всі цифрові сервіси, так само як і в нас у 2022 році, виявилися не такими гнучкими до кризових ситуацій.
Українське Радіо: автентичність, людяність, простота і доступність
Тому радіо залишається доволі затребуваним. І Європейська мовна спілка, яка об'єднує на континенті суспільних мовників, прогнозує впевнене майбутнє для радіо, в тому числі його діджиталізованих версій. Додатки зараз з'являються. В Українського Радіо також є мобільний застосунок Суспільне радіо. Так само продовжуватиметься і звичайне ефірне слухання. Тобто різноманітні засоби прийому є, але аудіоконтент залишається людьми затребуваним. Українське Радіо йде в ногу з цим трендом. У нас є і спеціальні відеоподкасти, і класичні FM-передачі, і онлайн-проєкти, і мобільні додатки. Це мовник в Україні, який не боїться змін, уміє адаптовуватися до них. І водночас тут дуже важливо підкреслити, що зберігає свої головні й найсильніші переваги – це автентичність, це людяність, це простота і це доступність.
