Фото: Аня Велосипедова
Мені здається, я не раз воскресала як той фенікс з різними псевдонімами
Цей альбом не Каті Рогової, не проєкту INAIA, а саме проєкту Indie-Ya. Розкажи про нього.
Це пісні, створені мною та Сергієм Мартиновим з гурту Димна Суміш у період між 2012 та 2018 роками. Тому здається, що деякі з них такі аж занадто життєрадісні, бо тоді нам трошки вільніше дихалось. І ми вирішили, що зараз саме час видавати все наше музичне, що є. Ми не знаємо, що на нас чекає завтра, і вже не можна було відкладати цей момент. Тому це така наша особиста ностальгія і якісь спогади про наших друзів, які роз'їхались по всьому світу. Багато чого змінилося, і нам дуже приємно зараз це все пригадувати і, сподіваюся, нашим давнім фанатам також.
Пісні писалися в різні періоди. Розкажи, які треки увійшли до альбому?
Summers I’ve missed, яка є головною на цій платівці, здається, ми її створили у 2012 році, і навіть їздили до Німеччини виступати на фестивалі. Там вона дуже всім так сподобалась. Це, мабуть, найбільш рання із композицій. І остання, яку зробив наш перкусіоніст Ніла Гопал (він там грає на таблі — це такий індійський інструмент). І ще він там трохи зачитує. Це такий, можна сказати, індійський бітбокс.
Розкажи ще про проєкт Indie-ya, тому що ти в нас з'являєшся в різних ролях і в різних реінкарнаціях…
Так, реінкарнація — це влучно. Мені здається, я не раз воскресала як той фенікс з різними псевдонімами, і люди зазвичай плутаються. Але саме з Indie-Ya почався мій такий серйозний шлях як композиторки й артистки. Це мій проєкт, який ми у 2008 році започаткували з Сергієм Мартиновим. І з легкої руки Анатолія Векслярського, тому що саме тоді він перший нас запросив виступити в нього у такому форматі. Навіть ідея назви належить йому — саме він нам придумав назву Indie-Ya. І це така музика, де є трошки і року, бо Сергій у нас загалом із цієї сфери, і меланхолія моя, і якісь дуже круті барабани, які Олег Федосов з Димної Суміші записував. Для мене це як така бурхлива ріка з різними настроями. Це дуже різноплановий альбом, але він все одно цілісний, і це якась магія.
Я взагалі пишу тільки про те, що особисто проживаю сама
Твій чоловік — Сергій Мартинов, музикант Димної Суміші. Ви разом робили цей альбом, він теж його представляє. Чи є там флешбеки цієї легендарної групи?
Ну, звісно, бо половина цієї легендарної групи брала участь у записі, і мені здається, це відчувається. У Сергія, я вважаю, взагалі найцікавіші гітарні гармонії в нашій українській рок-музиці. Я не знаю, як він ці акорди бере — в нього точно є якісь секрети. Тому, звісно, їхня майстерність присутня. Я дуже пишаюся, що ми закарбували їхній талант ще і в цьому альбомі.
Які емоції і стани ви з Сергієм намагалися охопити своїми композиціями?
Ми намагалися вкласти все, що є найкращого в нас. І це такі тексти, коли я взагалі пишу тільки про те, що особисто проживаю сама. Це і якась історія кохання, якісь нездійснені мрії, ностальгія, глибокий сенс. Насправді пісня Summers I’ve Missed — дуже весела, але я нещодавно знову звернула увагу на текст, а там йдеться про макові поля. А зараз поле з маками — це символ загиблих воїнів. І я думаю: якби мелодія була сумною, то це насправді була б дуже сумна пісня. Тому й тексти у мене такі — меланхолійні. Я не можу сказати, що вони всі або цілком сумні, трагічні, або дуже веселі. Зазвичай це як в житті: одночасно якісь речі відбуваються і ми і радіємо, і сумуємо. Це знову ж таки — життя.
У чому, на твою думку, важливість знаходити радість життя?
Мені здається, що це і є сенс життя — незважаючи ні на що, вміти радіти тому, що ми маємо сьогодні. І війна дуже це підкреслила. Я насправді меланхолійна така особистість, але тепер я радію кожному ранку. Іноді, ще до війни, я прокидалась і думала: "О, знову ранок…". А зараз я радію — радію, що бачу за вікном каштани, що у нас є свіже повітря і надія на якесь краще майбутнє. Бо якщо в нас це заберуть, буде дуже прикро. Ми все одно маємо це плекати — це наш спротив. Це і є життя. Як маленька рослинка, яка все одно пробивається крізь асфальт. Мені здається, що це іноді дуже складно, але ми маємо для цього робити все можливе.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
