0:00 / 0:00

Олександр Монзолевський: "Якщо в тебе немає почуття гумору, тобі буде важко не тільки на війні"

Олександр Монзолевський: "Якщо в тебе немає почуття гумору, тобі буде важко не тільки на війні"

22 квітня відбувся спеціальний святковий марафон, присвячений 60-річчю Радіо Промінь. Одним з гостей студії став спортивний коментатор, завідувач редакції спортивних програм на Радіо Промінь Олександр Монзолевський – людина, яка працює на Українському радіо і Радіо Промінь з 1996-го року. Олександр закінчив КНУ імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики. Брав участь у висвітленні з місця подій шести Олімпійських ігор та Паралімпійських ігор.

Працював координатором спортивних програм Радіо Промінь, ведучим програми "Футболоманія". Багаторазовий переможець конкурсів радіопрограм "Україна Олімпійська", нагороджений відзнакою Федерації футболу України, член комісії Національного олімпійського комітету України "Преса та комунікації". У 2015-2016 роках – офіцер 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, брав участь в АТО. Мобілізований з початком повномасштабного вторгнення. 

В інтерв’ю Анні Заклецькій та Денису Денисенку в святковому етері Олександр Монзолевський розповів про війну і футбол, свою першу програму на радіо, а також про минуле і майбутнє Радіо Промінь – яким він його бачить.

 

Фото: Анастасія Мантач

Зараз ви чуєте Радіо Промінь завдяки тим, хто робить його можливим – нашим Силам Оборони: військовим, волонтерам, активістам

З нами у студії наш колега Олександр Монзолевський!

(коментаторським голосом): Вітаю вас, друзі! Радіо Промінь розпочинає трансляцію чергового матчу Чемпіоната України по футболу серед команд Прем’єр-ліги, в якому київське "Динамо" зустрічається з одеським "Чорноморцем"!.. Я думаю, що ще не забули, хтось ще пам’ятає (всі сміються).

Впевнені, що пам’ятають і раді тебе чути! А хто слухав твою "Футболоманію", ще і пустив сльозу приємну. 

… А хтось почав шукати: "Де ж футбол? Де картинка?.."

Перше, що ми хочемо запитати: який у тебе найяскравіший спогад, пов’язаний із Радіо Промінь?

Звичайно, я думаю, як і у кожного журналіста – його перший ефір. До речі, ви сказали, що я на радіо з 1996 року. А насправді – я от згадав, і це жесть! – з 1994-го. Тоді я прийшов, такий собі молодий студент і думаю: зараз зроблю класну програму, яка всіх порве! Назвав її "Ефект Колумба". Вже не пам’ятаю, про що вона була, але назва гарна. Ніна Петрівна Жежера (працювала на Українському радіо з 1992 року, ведуча програм "Дзеркало історії", "Форпост", "Чорним по білому", – прим. ред.) слухала і плакала! Вийшов рівно один випуск програми і на цьому все (сміється).

А чому лише один випуск?

Насправді, мені було ліньки. Я був студент, і якщо можна було не працювати – то навіщо?

Хтось би посперечався, але ми не будемо (всі сміються). Тебе два роки не було у нас і ось ти повернувся. Нашу Аню цікавить одна думка: вона постаріла? (всі регочуть). Ну, добре, а якщо серйозно – чи щось змінилось?

Моя дружина вчить не відповідати на такі провокації. Інше скажу: як ви правильно зазначили, я вже 30 років на радіо. А де вИ були 1994-го? 

Денис Денисенко, Олександр Монзолевський, Анна Залецька. Фотограф: Анастасія Мантач

Мабуть, пішки під стіл ходили. Але пам’ятаємо хіт-парад "12 мінус 2"! 1996-го року у київському "Славутичі" на Контрактовій площі (тоді це був музичний театр, а тепер муніципальний) проходили концерти "12 мінус 2". Аня там займалась балетом і коли була можливість, потрапляла до концертної зали. Їй найбільше запам’ятався Віктор Павлік та його "Ні обіцянок, ні пробачень". Він був дуже яскравим спогадом. Тому Радіо Промінь в її житті теж з 1996 року – майже як і у тебе.

Якщо я почну розповідати, відколи я пам’ятаю Радіо Промінь… "Від суботи до суботи", "А ми до вас в ранковий час" – пам’ятаєте такі програми? Для мене це 80-ті роки. І я ще пам’ятаю, що в середині 80-х лише Радіо Промінь давав результати матчів Чемпіонату України серед команд другої ліги! Більше ніде цього було не почути, тому Промінь слухали з 7-ї ранку. Тоді, до речі, новини йшли на 15-й та 45-й хвилині кожної години. 

А коли взагалі зрозумів, що твоє захоплення – спорт?

Ну, це ще з дуже глибокого дитинства, з 1984-го року, коли я почав слідкувати за футболом. Боже, я зараз такі цифри називаю, у мене просто в голові не вкладається! Єдине, що мене тішить – те, що Промінь ще старіший! Він би завтра взагалі міг би піти на демобілізацію – 60 років. Щось я зараз про це подумав… Я думаю, це багатьох хлопчиків стосувалось тих часів: тоді вели книжечки, де записувались результати футбольних матчів, де можна було писати якісь свої роздуми, аналітику. Потім – в 1996 році, коли я прийшов на Українське радіо, – з’ясувалося, що є вакансії в спортивній редакції. Так що все саме собою склалось. 

Ми з моїми побратимами буваємо в дуже екстремальних ситуаціях. Але як не дивно, після цього кожного разу нас виручає гумор і самоіронія

Це може бути банальне запитання, але не можемо його тобі не поставити. От сьогодні в одному з попередніх ефірів Тата Кеплер сказала, що з війни можна прийти – але так і не повернутись з неї. Вона назавжди змінює людину і вже не вдається перемкнутись ніколи. Як тебе змінили всі ці роки? Ти ж захищав Україну, починаючи з 2014-го?..

Ну, не всі ці роки. Я був мобілізований в 2015-му, і потім в 2022-му. Мені важко сказати, тому що в кожного свій життєвий досвід. І вперше я повернувся дуже легко, мені дружина допомогла. Ти офіцер і звик гиркати – а вдома мене пошикували в дві шеренги і на цьому все закінчилося. Зараз… ну, знову ж таки, в кого який життєвий досвід. Я поки що можу сказати, що… Ви знаєте, це дуже важке питання. Я коли заходжу на Фейсбук – думаю, в кожного є це – відсотків 40 людей, з якими я служив у 2015-му році, а можливо і більше – їх вже немає з нами. Або хтось поранений і вже не служить. Дуже важко сказати, чи можна з цього вийти, чи можна це забути. Ви знаєте, в мене такий характер – я люблю гумор. Ми з моїми побратимами буваємо в дуже екстремальних ситуаціях. Але як не дивно, от я зараз згадую, – після цього кожного разу нас виручає гумор і самоіронія. 

Вибач, що занурили тебе в не найбільш приємну розмову. Але ти як ніхто можеш нам сказати – на часі чи не на часі зараз музика, гумор, зустрічі…

Якщо в тебе немає самоіронії, почуття гумору, то тобі буде важко не тільки на війні, але, думаю, і в будь-якому повсякденному житті. 

Мені все одно, виграє "Динамо" чи "Шахтар". Є інші речі набагато важливіші

Чи вдається тобі зараз стежити за спортивними подіями? Взагалі цікавитись ними?

Зараз я скажу дуже сумну штуку: стало абсолютно все одно. Ви розумієте, я з жахом усвідомлюю, що в останні кілька років я втратив інтерес до футболу. Мені все одно, хто виграє, хто програє. Є інші речі набагато важливіші. Ні, я звичайно, порадію, якщо наші переможуть. Але якщо програють – нічого не зміниться. 

Коли ми готувались до ефіру, ми попросили назвати пісні, які ти хотів би почути. І ти обрав пісню PIVOVAROV i Klavdia Petrivna "Бий, барабан" на вірші Гео Шкурупія. Чому саме цю пісню?

Ви зараз будете знову сміятися. Мені просто сказали, що в мене дуже поганий смак – через те, що я обрав (сміється). Тому порекомендували: "Скажи PIVOVAROV і будеш модним дядьком на молодіжному радіо" (всі сміються). 

Давай трохи пофантазуємо. Яким ти бачиш Радіо Промінь за 10 років? Яке твоє Радіо Промінь мрії? 

Найменше, про що я фантазував у цьому житті – це про те, яким буде Радіо Промінь через 10 років. Тому мені потрібно тут трішечки зосередитись і подумати… Я не впевнений, що радіо у тому вигляді, в якому воно є зараз, буде взагалі існувати. Причому такі думки в нас вже років 7-8. Правда? А воно все існує та й існує… Радіо Промінь буде 70 років. Ми зустрінемося з вами тут в ефірі – і я вже буду демобілізований…

Сподіваємось, питання демобілізації тоді вже не стоятиме…

… Але мені вже буде все одно. 

Як і з приводу "Динамо" й "Шахтаря…

Ні, я думаю, що повернусь до цієї теми все-таки. Тому що інколи, коли відпустка, я розумію, що спорт повертає і затягує. Мені потрібно буде кілька тижнів, можливо, місяць – і все буде нормально. Я розберусь, що там і як з новими віяннями. Зараз нові молоді журналісти підпирають, які через 10 років вже окупують це Радіо Промінь, і ми сюди взагалі не проштовхнемося. І вас вже вік підпиратиме – ви ж пам’ятаєте, що Радіо Промінь – це молодіжне радіо?..

Ось Олександр Монзолевський і відповів на провокаційне запитання Ані! (всі сміються). Які ще в тебе радіомрії?

Я хотів би, аби у нас був хороший спортивний ефір. Я хотів би, щоб у нас були прямі радіотрансляції – я їх собі прямо уявляю і бачу. Але це залежить не тільки від Променя, але й від того, що в нас буде відбуватись на спортивних майданчиках, стадіонах, в спортивному житті. Але от коли ти вмикаєш радіо (це чисто моя суб’єктивна думка), а там такий гарний інтершум, гарний футбол, все вирує пристрастю, б’є пульс життя; коли люди витрачають свою енергію, щоб лупцювати по м’ячу і визначати хто з них кращий – оце було би класно! Була би у нас хороша музика – і я думаю, що можна додати гарної світової музики до української. Я думаю, що її все-таки не вистачає на Промені. Ну, трішечки (всі сміються).

Олександр Монзолевський. Фотограф: Анастасія Мантач

Ми не проти, але вважаємо, що українське має ставати таким, що задає тренд. Коли комусь бажають отримати "Греммі" або "Оскар", ми мріємо, щоби в Україні була така премія – ну, скажімо, Київського міжнародного кінофестивалю Молодість, щоби кожен Брюс Вілліс і Джекі Чан бажав отримати саме "Золотого оленя". Але якщо про закордонну музику, то нагадаємо про шоу Selector, яким займалась наша креативна продюсерка Вікторія Польченко; воно про сучасну європейську музику. Крім того, згадаємо Europe’s Biggest Dance Show (радіомарафон з естафетою для діджеїв європейських країн, в якому бере участь і Радіо Промінь). Ну а ще є Євробачення. Плюс іще "Година меломана" з Олексієм Коганом, де звучать кращі зразки сучасного світового джазу. Так що є у нас різноманітна різноформатна музика, і вся вона актуальна і крута.

Коли тобі потрібні такі речі, як берці – ти підеш і купиш сам. Бо просити у людей, в яких насправді не так багато грошей… Вони би краще могли би скинутись на якийсь дрон чи РЕБ, які дійсно потрібні

Менш з тим. Наш сьогоднішній ефір присвячений нашим Силам оборони, завдяки яким ми можемо звучати в ефірі. Час розказати про актуальний збір – на який можеш скерувати наших слухачів?

Особисто в мене стоїть автоматичне відрахування на "Русоріз" Сергія Стерненка. А щодо своїх потреб… Можливо, нам пощастило, але в нас все є. Але в когось може не бути – тому підтримуйте українську армію. Нам іноді щось буває потрібно, ми скидаємось або оголошуємо збір. От нещодавно збирали на РЕБчик. 

Важко ефективно виконувати завдання, коли в тебе чогось немає – наприклад, берців підходящого розміру…

Звісно. Але коли тобі потрібні такі речі, як берці – ти підеш і купиш сам. Бо просити у людей, в яких насправді не так багато грошей… Вони би краще могли би скинутись на якийсь дрон чи РЕБ, які дійсно потрібні. Я так вважаю. 

Наостанок нашої бесіди хочемо, по-перше, подякувати тобі за те, що ти робиш. І попросити тебе звернутись до слухачів Радіо Промінь, до нас як до команди (частиною якої ти є) з тим, що би тобі хотілось зараз сказати.

У 2015 році (до речі, кожного разу так трапляється, що як тільки у Променя ювілей, то я мобілізований!) я ішов у військкомат і написав досить такий сльозливий пост про те, що бажаю Радіо Промінь зберегтися і не розвалитися. Мені так ще хотілося повернутися на радіо, що я лише бажав, щоб воно не припинило існування. А бачте, минуло 10 років – Промінь цвіте, пахне, покращується. А ведучі які класні – ну просто фантастика! З почуттям гумору. Такого ніколи на Промені не було! (всі регочуть). 

Дякуємо тобі дуже! Дуже раді тебе бачити завжди. Твоє почуття гумору захоплює і закохує. Будь нам здоровий!