Фото: Анастасія Мантач
Зараз ви чуєте Радіо Промінь завдяки тим, хто робить його можливим – нашим Силам Оборони: військовим, волонтерам, активістам
З нами у студії наш колега Олександр Монзолевський!
(коментаторським голосом): Вітаю вас, друзі! Радіо Промінь розпочинає трансляцію чергового матчу Чемпіоната України по футболу серед команд Прем’єр-ліги, в якому київське "Динамо" зустрічається з одеським "Чорноморцем"!.. Я думаю, що ще не забули, хтось ще пам’ятає (всі сміються).
Впевнені, що пам’ятають і раді тебе чути! А хто слухав твою "Футболоманію", ще і пустив сльозу приємну.
… А хтось почав шукати: "Де ж футбол? Де картинка?.."
Перше, що ми хочемо запитати: який у тебе найяскравіший спогад, пов’язаний із Радіо Промінь?
Звичайно, я думаю, як і у кожного журналіста – його перший ефір. До речі, ви сказали, що я на радіо з 1996 року. А насправді – я от згадав, і це жесть! – з 1994-го. Тоді я прийшов, такий собі молодий студент і думаю: зараз зроблю класну програму, яка всіх порве! Назвав її "Ефект Колумба". Вже не пам’ятаю, про що вона була, але назва гарна. Ніна Петрівна Жежера (працювала на Українському радіо з 1992 року, ведуча програм "Дзеркало історії", "Форпост", "Чорним по білому", – прим. ред.) слухала і плакала! Вийшов рівно один випуск програми і на цьому все (сміється).
А чому лише один випуск?
Насправді, мені було ліньки. Я був студент, і якщо можна було не працювати – то навіщо?
Хтось би посперечався, але ми не будемо (всі сміються). Тебе два роки не було у нас і ось ти повернувся. Нашу Аню цікавить одна думка: вона постаріла? (всі регочуть). Ну, добре, а якщо серйозно – чи щось змінилось?
Моя дружина вчить не відповідати на такі провокації. Інше скажу: як ви правильно зазначили, я вже 30 років на радіо. А де вИ були 1994-го?
Денис Денисенко, Олександр Монзолевський, Анна Залецька. Фотограф: Анастасія Мантач
Мабуть, пішки під стіл ходили. Але пам’ятаємо хіт-парад "12 мінус 2"! 1996-го року у київському "Славутичі" на Контрактовій площі (тоді це був музичний театр, а тепер муніципальний) проходили концерти "12 мінус 2". Аня там займалась балетом і коли була можливість, потрапляла до концертної зали. Їй найбільше запам’ятався Віктор Павлік та його "Ні обіцянок, ні пробачень". Він був дуже яскравим спогадом. Тому Радіо Промінь в її житті теж з 1996 року – майже як і у тебе.
Якщо я почну розповідати, відколи я пам’ятаю Радіо Промінь… "Від суботи до суботи", "А ми до вас в ранковий час" – пам’ятаєте такі програми? Для мене це 80-ті роки. І я ще пам’ятаю, що в середині 80-х лише Радіо Промінь давав результати матчів Чемпіонату України серед команд другої ліги! Більше ніде цього було не почути, тому Промінь слухали з 7-ї ранку. Тоді, до речі, новини йшли на 15-й та 45-й хвилині кожної години.
А коли взагалі зрозумів, що твоє захоплення – спорт?
Ну, це ще з дуже глибокого дитинства, з 1984-го року, коли я почав слідкувати за футболом. Боже, я зараз такі цифри називаю, у мене просто в голові не вкладається! Єдине, що мене тішить – те, що Промінь ще старіший! Він би завтра взагалі міг би піти на демобілізацію – 60 років. Щось я зараз про це подумав… Я думаю, це багатьох хлопчиків стосувалось тих часів: тоді вели книжечки, де записувались результати футбольних матчів, де можна було писати якісь свої роздуми, аналітику. Потім – в 1996 році, коли я прийшов на Українське радіо, – з’ясувалося, що є вакансії в спортивній редакції. Так що все саме собою склалось.
Ми з моїми побратимами буваємо в дуже екстремальних ситуаціях. Але як не дивно, після цього кожного разу нас виручає гумор і самоіронія
Це може бути банальне запитання, але не можемо його тобі не поставити. От сьогодні в одному з попередніх ефірів Тата Кеплер сказала, що з війни можна прийти – але так і не повернутись з неї. Вона назавжди змінює людину і вже не вдається перемкнутись ніколи. Як тебе змінили всі ці роки? Ти ж захищав Україну, починаючи з 2014-го?..
Ну, не всі ці роки. Я був мобілізований в 2015-му, і потім в 2022-му. Мені важко сказати, тому що в кожного свій життєвий досвід. І вперше я повернувся дуже легко, мені дружина допомогла. Ти офіцер і звик гиркати – а вдома мене пошикували в дві шеренги і на цьому все закінчилося. Зараз… ну, знову ж таки, в кого який життєвий досвід. Я поки що можу сказати, що… Ви знаєте, це дуже важке питання. Я коли заходжу на Фейсбук – думаю, в кожного є це – відсотків 40 людей, з якими я служив у 2015-му році, а можливо і більше – їх вже немає з нами. Або хтось поранений і вже не служить. Дуже важко сказати, чи можна з цього вийти, чи можна це забути. Ви знаєте, в мене такий характер – я люблю гумор. Ми з моїми побратимами буваємо в дуже екстремальних ситуаціях. Але як не дивно, от я зараз згадую, – після цього кожного разу нас виручає гумор і самоіронія.
Вибач, що занурили тебе в не найбільш приємну розмову. Але ти як ніхто можеш нам сказати – на часі чи не на часі зараз музика, гумор, зустрічі…
Якщо в тебе немає самоіронії, почуття гумору, то тобі буде важко не тільки на війні, але, думаю, і в будь-якому повсякденному житті.
Мені все одно, виграє "Динамо" чи "Шахтар". Є інші речі набагато важливіші
Чи вдається тобі зараз стежити за спортивними подіями? Взагалі цікавитись ними?
Зараз я скажу дуже сумну штуку: стало абсолютно все одно. Ви розумієте, я з жахом усвідомлюю, що в останні кілька років я втратив інтерес до футболу. Мені все одно, хто виграє, хто програє. Є інші речі набагато важливіші. Ні, я звичайно, порадію, якщо наші переможуть. Але якщо програють – нічого не зміниться.
Коли ми готувались до ефіру, ми попросили назвати пісні, які ти хотів би почути. І ти обрав пісню PIVOVAROV i Klavdia Petrivna "Бий, барабан" на вірші Гео Шкурупія. Чому саме цю пісню?
Ви зараз будете знову сміятися. Мені просто сказали, що в мене дуже поганий смак – через те, що я обрав (сміється). Тому порекомендували: "Скажи PIVOVAROV і будеш модним дядьком на молодіжному радіо" (всі сміються).
Давай трохи пофантазуємо. Яким ти бачиш Радіо Промінь за 10 років? Яке твоє Радіо Промінь мрії?
Найменше, про що я фантазував у цьому житті – це про те, яким буде Радіо Промінь через 10 років. Тому мені потрібно тут трішечки зосередитись і подумати… Я не впевнений, що радіо у тому вигляді, в якому воно є зараз, буде взагалі існувати. Причому такі думки в нас вже років 7-8. Правда? А воно все існує та й існує… Радіо Промінь буде 70 років. Ми зустрінемося з вами тут в ефірі – і я вже буду демобілізований…
Сподіваємось, питання демобілізації тоді вже не стоятиме…
… Але мені вже буде все одно.
Як і з приводу "Динамо" й "Шахтаря…
Ні, я думаю, що повернусь до цієї теми все-таки. Тому що інколи, коли відпустка, я розумію, що спорт повертає і затягує. Мені потрібно буде кілька тижнів, можливо, місяць – і все буде нормально. Я розберусь, що там і як з новими віяннями. Зараз нові молоді журналісти підпирають, які через 10 років вже окупують це Радіо Промінь, і ми сюди взагалі не проштовхнемося. І вас вже вік підпиратиме – ви ж пам’ятаєте, що Радіо Промінь – це молодіжне радіо?..
Ось Олександр Монзолевський і відповів на провокаційне запитання Ані! (всі сміються). Які ще в тебе радіомрії?
Я хотів би, аби у нас був хороший спортивний ефір. Я хотів би, щоб у нас були прямі радіотрансляції – я їх собі прямо уявляю і бачу. Але це залежить не тільки від Променя, але й від того, що в нас буде відбуватись на спортивних майданчиках, стадіонах, в спортивному житті. Але от коли ти вмикаєш радіо (це чисто моя суб’єктивна думка), а там такий гарний інтершум, гарний футбол, все вирує пристрастю, б’є пульс життя; коли люди витрачають свою енергію, щоб лупцювати по м’ячу і визначати хто з них кращий – оце було би класно! Була би у нас хороша музика – і я думаю, що можна додати гарної світової музики до української. Я думаю, що її все-таки не вистачає на Промені. Ну, трішечки (всі сміються).
Олександр Монзолевський. Фотограф: Анастасія Мантач
Ми не проти, але вважаємо, що українське має ставати таким, що задає тренд. Коли комусь бажають отримати "Греммі" або "Оскар", ми мріємо, щоби в Україні була така премія – ну, скажімо, Київського міжнародного кінофестивалю Молодість, щоби кожен Брюс Вілліс і Джекі Чан бажав отримати саме "Золотого оленя". Але якщо про закордонну музику, то нагадаємо про шоу Selector, яким займалась наша креативна продюсерка Вікторія Польченко; воно про сучасну європейську музику. Крім того, згадаємо Europe’s Biggest Dance Show (радіомарафон з естафетою для діджеїв європейських країн, в якому бере участь і Радіо Промінь). Ну а ще є Євробачення. Плюс іще "Година меломана" з Олексієм Коганом, де звучать кращі зразки сучасного світового джазу. Так що є у нас різноманітна різноформатна музика, і вся вона актуальна і крута.
Коли тобі потрібні такі речі, як берці – ти підеш і купиш сам. Бо просити у людей, в яких насправді не так багато грошей… Вони би краще могли би скинутись на якийсь дрон чи РЕБ, які дійсно потрібні
Менш з тим. Наш сьогоднішній ефір присвячений нашим Силам оборони, завдяки яким ми можемо звучати в ефірі. Час розказати про актуальний збір – на який можеш скерувати наших слухачів?
Особисто в мене стоїть автоматичне відрахування на "Русоріз" Сергія Стерненка. А щодо своїх потреб… Можливо, нам пощастило, але в нас все є. Але в когось може не бути – тому підтримуйте українську армію. Нам іноді щось буває потрібно, ми скидаємось або оголошуємо збір. От нещодавно збирали на РЕБчик.
Важко ефективно виконувати завдання, коли в тебе чогось немає – наприклад, берців підходящого розміру…
Звісно. Але коли тобі потрібні такі речі, як берці – ти підеш і купиш сам. Бо просити у людей, в яких насправді не так багато грошей… Вони би краще могли би скинутись на якийсь дрон чи РЕБ, які дійсно потрібні. Я так вважаю.
Наостанок нашої бесіди хочемо, по-перше, подякувати тобі за те, що ти робиш. І попросити тебе звернутись до слухачів Радіо Промінь, до нас як до команди (частиною якої ти є) з тим, що би тобі хотілось зараз сказати.
У 2015 році (до речі, кожного разу так трапляється, що як тільки у Променя ювілей, то я мобілізований!) я ішов у військкомат і написав досить такий сльозливий пост про те, що бажаю Радіо Промінь зберегтися і не розвалитися. Мені так ще хотілося повернутися на радіо, що я лише бажав, щоб воно не припинило існування. А бачте, минуло 10 років – Промінь цвіте, пахне, покращується. А ведучі які класні – ну просто фантастика! З почуттям гумору. Такого ніколи на Промені не було! (всі регочуть).
Дякуємо тобі дуже! Дуже раді тебе бачити завжди. Твоє почуття гумору захоплює і закохує. Будь нам здоровий!
