Фото: Анастасії Мантач
"Це честь для мене бути на Дні народження радіо Промінь, радіостанції, яка зробила з нас людей свого часу. Це був такий свіжий ковток повітря"
Вставай, Соня, вставай, вставай! Чим ще ми могли розпочати ефір з нашою колегою за ранковим шоу "КАМТУГЕЗА", щоправда, на Radio ROKS, легендарною Сонею Сотник, як не цим от ранковим гімном ранкових ведучих "Вставай, сонце"!
Рада вас бачити надзвичайно! Це така честь для мене бути на Дні народження радіо Промінь, радіостанції, яка зробила з нас людей свого часу. Це правда, це був такий свіжий ковток повітря. У мене найяскравіший спогад з радіо Промінь, безумовно, — це "українське MTV", хіт-парад "12-2". Якби не цей хіт-парад, зараз не було б половини артистів на українській сцені і не було б нас як слухачів.
І тут Соня нахилилась під стіл. І опа — пакетик!
В мене є подаруночок. Я впевнена, радіослухачі, що у моїх колег, звичайно, є ця книжка в їх бібліотеці. Називається вона "Пригоди на радіохвилях: історія українського радіо". Написала її Ніна Даценко, це прекрасна редакторка. Це вам.
Дякуємо! Це та сама книжка, в історії якої я закарбований як ведучий, який в ефірі Українського радіо оголосив про початок повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.
Твій перший спогад про радіо Промінь, я так розумію, — це "12-2"?
Воно було присутнє в житті, як і справжнє нормальне радіо, постійно фоном. Взагалі радіо — це тло, на якому ти живеш. Я жила довгий час на тлі радіо Промінь, як і ми всі.
Друзі, якщо ви раптом зараз слухаєте й думаєте, такий знайомий голос, точно чули колись на Music Radio, то ми з Денисом Денисенком вам нагадаємо, хто ж така Соня Сотник.
Соня Сотник — українська радіоведуча, співачка і конферансьє. Відома як ведуча ранкового шоу "КАМТУГЕЗА" на Radio ROKS разом із Сергієм Кузіним. Програмна директорка Radio Jazz. Народилась у Львові. При народженні отримала ім’я Наталя, хоча в дитинстві батьки називали її "Марусею", а ім’я Соня вона взяла, щоб дистанціюватись у професії від свого відомого батька-журналіста. Сама пішла його слідами і закінчила факультет журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Кар’єру радіоведучої почала на Music Radio, де була ведучою і програмною директоркою. І вже 10 років Соня Сотник — очільниця благодійного проєкту #НаШапку. Це концерти, всі кошти з яких йдуть на кісткові імпланти для наших поранених захисників. Останнім часом концерти відбуваються щочетверга практично безперервно. Зараз попрошу тебе проанонсувати найближчий. Але почну з того, що принагідно хочу подякувати Соні Сотник і її команді за те, що саме завдяки проєкту #НаШапку в ансамблю "Зернятко", який заснувала моя мама, та в учасників будинку творчості "Вітряні гори" Подільського району м.Києва тепер є укриття. Дякую!
Тому що діти — це святе. І щоб вони займались творчістю зараз — це теж святе, це майбутнє.
Розкажи, будь ласка, про найсвіжіший концерт #НаШапку і той, що буде найближчий.
Якось ми пішли оцей місяць по панках. Видно, тому що вони швидко відгукуються. За останній місяць у нас були "Медовий Полин" із Заліщиків, прекрасний панк-гурт, народний панк. У нас були і "The Unsleeping" розкішні абсолютно. Я вважаю, що це зірки українського панк-року і вони будуть рвати і світ теж, в тому числі. До нас приїхав "литовський Океан Ельзи" — гурт "Biplan", на піснях якого ми росли свого часу, і за що я дуже дякую, тому що це теж був один дзвінок. Приїдете? Приїдемо. І це настільки цінно, знаєш, коли вони просто сідають у свій бусик і самі за кермом їдуть, не боячись, щоб тут зіграти. Вони, до речі, допомагають Збройним силам України, ганяють тачки з Литви.
За що їм теж величезна подяка.
Післязавтра у нас знову будуть панки. Це львівський гурт "Бетон". Можливо, ви знаєте пісню "Ти по помитому пішов. Тебе залляла нагла кров". Все, як має бути. І Андрій Жолоб, очільник, — він ветеран і зараз опікується львівськими ветеранами, він лікар, військовий медик. І зараз будемо ще презентувати його книгу "Записки доктора Жолоба", так і називається. Це якраз його записки з фронту.
Я сьогодні згадала, що ми з тобою, здається, познайомились у 2014 році, коли з гуртом "Друга ріка" їздили до військових із концертами підтримки. За всі ці роки що для тебе змінилось? У тебе чоловік військовослужбовець. Що втратило цінність, а що стало дуже цінним?
З 2014 року ставлення до ворога не змінилось, воно тільки посилюється. Тому я не знаю, це складне питання. Тому що моє життя справді не змінилося з 2014 року: ми як були в строю, так і залишаємось в строю. Можливо, трошечки менше сил. Можливо, трошечки більше бажання, щоб все це швидше закінчилось, це очевидно.
Притупилась чутливість?
Так, емпатія притупляється. І це нормально. Ти знаєш прекрасно, що це психологічна історія, що чим більше ти читаєш новин про якусь жорстокість, тим менш чутливим ти стаєш. Але не хочеться, щоб серце було залізним. От не хочеться, щоб воно було кам'яним. Це дуже погана історія, це наражає тебе на небезпеку насправді.
Нам цікаво дізнатись і про інші аспекти діяльності Соні.
Ну дивися, по-перше, я тільки на 10 років молодша, ніж радіо Промінь. [Сміється — ред.]
Це по-перше. А по-друге?
Пожила. [Сміється — ред.]
Насправді я хотів про книжки розпитати. Ми з тобою колеги на одній платформі.
Як класно, що в мене з вами така класна спільна історія!
Я хочу запитати, що з останнього було прочитано такого вау-вау-вау, чим хочеться поділитись?
"Амадока" Софії Андрухович. Це було вау-вау-вау! Це 800 сторінок вау-вау-вау! Треба мати залізну дупцю, щоб дочитати "Амадоку". Це один з останніх романів Софії Андрухович. Це родинна сага, насправді, там три романи всередині, і це дуже крутий твір. Просто це справжня українська така, знаєш, тягуча, магічна література, література світового рівня. Якщо ви ще до сих пір не торкались "Амадоки", то ви дізнаєтесь з цією книгою і історію УПА, і історію нашого прекрасного Домонтовича, і історію родини, яка присутня, і тло, на якому це все відбувається. Це авантюрна абсолютно, така сімейна сага, психологічна дуже. Я не хочу просто спойлерити, тому що там дуже серйозно. Це і наші військові, і Київ там фантастично прекрасний у цьому романі, він теж є героєм, Поділ. Доторкніться до цього твору. Його буде непросто читати, але це потрібно зробити.
Або можна послухати Соню Сотник і Дениса Денисенка — оксамитові прекрасні голоси і тембри улюблених аудіокнижок!
У тебе дійсно фантастичний голос, яким ти читаєш різні проекти, співаєш, ти легендарна радіоведуча на Radio ROKS, продюсерка. А якби в тебе був шанс у паралельній реальності бути кимось іншим, ким би ти була? Може, балериною?
Єдинорожком.
Тоді б ми точно були в одному стаді!
В мене була дитяча мрія: я була би продавцем книжок. Можливо, в мене був би свій власний магазинчик, знаєш, от такий, який описують у британських провінціях.
Десь на Подолі.
Десь на Подолі, так. Можливо, це була б букіністична історія. Це те, що лишилося з дитинства. Можливо, я була б непоганим лікарем. Можливо. Але ми ж можемо зараз бути ким завгодно. Можна піти вчитися і стати ким завгодно.
Ми, до речі, з Сонею разом вчились пілотувати дрони! А яка в тебе була б суперсила, якби ти могла обирати в цій паралельній букіністичній реальності свого магазинчика?
Гріх, який нині я б хотіла ніколи не відчувати.
Тобто радість?
Так, чиста, здорова, світла радість. Радіти тому, що є, радіти тому, чого нема, радіти тому, що буде.
"Радіо все одно лишається радіо! Ми нікуди не дінемося. Так само, як кіно лишиться кіно. Просто, можливо, ми будемо отримувати його з інших гаджетів, навіть з чіпів, які будуть вшиті в наші руки!"
Оскільки ми почали про якбитологію, як наша колега й радійниця з чималим стажем роботи, давай поміркуємо, як мало б виглядати радіо за 10 років, що б змінилось, на твою думку? Чи взагалі буде цей формат?
Я думаю, що однозначно може змінитись спосіб донесення, тому що може з'явитись щось краще, ніж інтернет, наприклад. Радіо все одно лишається радіо! Ми нікуди не дінемося. Так само, як кіно лишиться кіно. Просто, можливо, ми будемо отримувати його з інших гаджетів, навіть з чіпів, які будуть вшиті в наші руки, ну Бог його знає! Але здатність людини і спраглість людини до спілкування, і до того, щоб не бути наодинці, — це ми. Ясно, що зміниться, можливо, контент, можливо, буде нам допомагати ШІ. Ми теж не виключаємо цього, і це прекрасно, якщо воно розумне.
А за що ти найбільше любиш радіо?
Я любила радіо. От сьогодні я приходжу на радіо Промінь й думаю, я ж на радіо? А тут телебачення. [Сміється — ред.]
Ну вибач, тебе не попередили?
Попередили, звичайно, але цей момент інтимності втрачається. І от мені жаль, але я розумію, що це час.
Я тільки зараз про це замислився.
Розумієш, раніше я вставала на ранкове шоу, коли на Music Radio працювала, я вставала і йшла на радіо працювати. Тепер я встаю — і мені треба повний мейкап для того, щоб виглядати в кадрі. Я кажу: "Люди, може, я думки в порядок приведу, тому що це ж прямий ефір?" Дорогоцінний час, який ти витрачаєш на мейкап, — це кепсько о п'ятій ранку.
"Людина — дуже хитра істота, і вона завжди буде крутіша, ніж ШІ. І ШІ ніколи не стане людиною"
Ти вже згадала про штучний інтелект. Ми знаємо, що інколи ти постиш у своїх соцмережах спілкування з чатом GPT. Ми в своїх ранкових ефірах неодноразово порушували цю тему, наскільки це змінить наше життя і наскільки це може повпливати на нашу роботу. Як вважаєш?
Не дійде до того, що нас звільнять або скажуть, що ми не потрібні. Тому що людина — дуже хитра істота, і вона завжди буде крутіша, ніж ШІ. І ШІ ніколи не стане людиною.
Дай Боже! Знову ж таки, готуючись до ефіру, ми просили тебе підібрати декілька треків, які б ти хотіла, щоб лунали під час нашої розмови. "Вставай, сонце" — це твій вибір. Ще в переліку були пісні "Вода" ТНМК і "Не йди" Гайтани і Собчука. Розкажи, будь ласка, чому саме ці пісні? Або, може, в тебе є якісь улюблені пісні в історії незалежної України? Чому саме їх обираєш? З чим вони пов'язані?
Мені здається, що взагалі це "Нічлава". Це чомусь незбагненно забутий виконавець, він недооцінений шалено. Це ж вокаліст просто нереальний.
Ми зараз говоримо про Андрія Підлужного.
Андрій Підлужний, так. Мені здається, він мав всі шанси і має всі шанси і зараз стати зіркою number one. І пісня "Вставай, сонце" — це український "We Are the World". І її можна зробити з усіма виконавцями разом. Це ж притча, і вона дуже красива, і нам потрібні притчі в піснях. Їх давно немає, сенсових пісень мало. І ця пісня дуже крута!
Якщо говорити про "Танок на майдані Конго" і "Воду", я вважаю, що це одна з найкрасивіших пісень, реально одна з найкрасивіших. А якщо говорити про Гайтану й Собчука, — то це секс і це найкрутіший дует, мені здається, в українській музиці. Кращого дуету за всю історію української музики я не знаю.
А розкажи ще, які треки в тебе про секс в українській музиці?
Весь репертуар гурту "Бетон", який буде цього четверга, який не обирає слів. Знаєш, чим відрізняються старі панки від молодих виконавців?
Трушністю.
Ні, молоді виконавці грають треки по чотири хвилини, по п’ять, по шість, ну, там по три хвилини, а "Бетон" — по півтори. Максимально все чьотєнько, раз у півтори хвилинки, не добираючи слів.
На жаль, ми обмежені форматом і не можемо з тобою спілкуватись до завтрашнього ранку, хоча хотілося б і точно є про що. Тому розкажи про актуальний збір. Я розумію, що можна прийти на концерт #НаШапку, хто в Києві. Найближчим часом, до речі, яка буде локація?
Pepper's Club. Ми залишаємось на все літо там. Там буде літній майданчик і це дуже зручно, тому що всі хочуть бути на вулиці, так що ми будемо на вулиці, якщо дощ, — то будемо всередині.
По четвергах.
Так, у четвер на шосту годину. Що б не було у вашому житті, просто знайте: четвер — і ви в Pepper's Club. Артисти всі класні, а головне, — класна публіка і класні люди навколо, ви точно побачите когось із зірок, які просто приходять до нас відпочити і подивитися на своїх колег. Це дуже приємно.
"Завжди дивіться на медичну історію: Тата Кеплер, Leleka Foundation, Ірина Солошенко, яка робить просто нереальні речі в нашому клінічному госпіталі, і завжди потрібно здавати кров. Це те, що ви можете зробити без грошей"
Який ще актуальний збір ти могла б порадити, якщо не #НаШапку?
Завжди дивіться на медичну історію: Тата Кеплер, Leleka Foundation, Ірина Солошенко, яка робить просто нереальні речі в нашому клінічному госпіталі, і завжди потрібно здавати кров. Це те, що ви можете зробити без грошей. Якраз зараз у клінічному госпіталі відкрили новий центр крові Збройних сил України. І щодня потреба дуже величезна. Просто пам'ятайте, що після кожного обстрілу, який навіть іде у мирних містах, потрібна кров. Наприклад, Суми. В Сумах не було крові.
Дякуємо тобі за корисну й важливу інформацію. І просимо тебе наостанок звернутись до слухачів Променя і до нас, як до команди, з побажанням, з тим, що важливо зараз нам сказати.
Я люблю вас. 60 років в ефірі — це фантастичний термін. Бути актуальними, бути потрібними, бути веселими і ніколи не старіти. Ніколи не старіти. І ви це робите просто перфектно.
Дякуємо тобі дуже. Це все навзаєм. Маю на увазі, що ми тебе любимо й раді бачити!
