Фото Анастасії Мантач
""Культурний десант" — це люди, які вже займаються практичною психологією, тому що це не просто поїхати пісні поспівати. Навіть я б сказав, що співати пісні — це вже другорядна історія. В першу чергу — це живе спілкування з тими, хто до тебе ходив би на концерт, а так ти прийшов до них на концерт. І це — серйозно"
Сашо, привіт! Хочеться розпочати з "Фронтової студії": над чим працюєте, звідки повернулись?
По-перше, ми закінчили перший сезон "Фронтової студії", який можна побачити в YouTube, навіть на Megogo і ще десь. І зараз готуємо другий сезон про гімни бригад. Це буде в основному про новостворені бригади, їх буде в нас 16, і різні зірки будуть нам допомагати створювати гімни цих бригад. Ми будемо це знімати, занотовувати і залишати в історії.
Можеш привідкрити таємницю, хто ці зірки, які будуть допомагати?
Не можу.
Ага, поки що тримаємо таємницю. А будуть ті зірки, які вже створили декілька гімнів для бригад?
Думаю, так.
Із тих, кого я пам'ятаю, — це Саша Ремез, він так само продовжує брати участь у "Культурному десанті".
В "Культурному десанті" точно, про "Фронтову студію" я не впевнений. Ми хочемо зараз залучити більше нових молодих облич. Треба просто давати дорогу молодим, я вважаю, вже й час, і вони вже підросли до цього.
А є у вас менторство, коли Віталій Кириченко, наприклад, бере когось із хлопців і навчає?
У нас є п'ять груп, які працюють на п'яти напрямках. І там таке братерство, я б сказав, а не менторство, в першу чергу. Хлопці працюють кожен день. В них іноді є вихідний, іноді нема. Тому вони завжди разом. Звичайно, вони вчать один одного, і не завжди це від старшого до молодшого, іноді і навпаки.
Наскільки, на твій погляд, змінився "Культурний десант" від часу, коли ти до нього долучився, які еволюційні процеси стались якісні, кількісні, емоційні?
Я б сказав, що я не долучився, а я був співзасновником "Культурного десанту", тому я знаю з самого початку, як там було, скільки було людей і до чого ми зараз дійшли. Змінилося те, що всі стали набагато професійніші. І це вже люди, які точно знають, як спілкуватися з військовими, з цивільними, будучи самі військовослужбовцями. Це люди, які вже, якщо можна так сказати, займаються практичною психологією, тому що це не просто поїхати пісні поспівати. Навіть я б сказав, що співати пісні — це вже другорядна історія. В першу чергу — це живе спілкування з тими, хто до тебе ходив би на концерт, а так ти прийшов до них на концерт. І це — серйозно.
В одному зі своїх інтерв'ю ти говориш, що ти людина з дуже сильною емпатією, і ти переживаєш емоції так, як ближній поруч із тобою. Що з емпатією зараз: вона притупилась чи навпаки?
Звичайно, емпатія тільки росте, але ця емпатія не така нервова, не емоційна, я не біжу плакати, а більше переживаю всередині. Звичайно, побаченого було дуже багато, і участь я приймав у цікавих ситуаціях. Воно все залишається всередині, воно все виливається в творчість, воно все виливається в рішення якісь і, в принципі, в світогляд.
"Мені хочеться рвати, стріляти і вбивати в піснях. Про сонечко співати не дуже хочеться"
Сергій "Колос" Мартинюк із гурту "Фіолет", теж військовослужбовець "Культурного десанту" розказував, що йому зі службою, з війною хочеться писати про сонце, про кохання, про близьких. А в тебе як? Тобі пісні допомагають прожити складні емоції чи, навпаки, хочеться не про війну, а про вічне, те, що переоцінилось із війною?
В мене все навпаки, тому що мені хочеться рвати, стріляти і вбивати в піснях. Про сонечко співати не дуже хочеться. Звичайно, хочеться давати надію, але 9 травня в мене виходить альбом, в якому та скрита агресія за останні п'ять років виливається назовні.
Скажи, приїжджаючи в будь-яке відносно мирне місто, далеко від лінії фронту, які переживання, почуття в тебе всередині?
Справа в тому, що вже більше трьох років ми цим займаємось і я не можу сказати, що я відслідковую якісь емоції. Це вже для мене більш рутинна історія. Це близько до того, як хірург, який робить операцію, але, може, не так відморожено, як буває в лікарів. Але все ж таки в мене менше тепер тригерів. Якщо раніше після двох тижнів на лінії фронту я міг приїхати в Київ, піти в кафе, почути російську мову від молодих хлопців військовозобов'язаних і мене могло просто "прикрити", і я міг навіть щось сказати, то зараз мені абсолютно по барабану. Тому що я вважаю, що треба слідкувати в першу чергу за собою. Якщо навкруги якісь незаконні речі, так, можна відреагувати. А якщо відбувається таке, що тобі просто не подобається, але ти можеш не витрачати свої емоції туди, то я краще не буду їх витрачати.
Я все ж таки повернусь до музики. В тебе чимало проєктів і сольних, і не сольних, і от "Біполярник" на тобі футболочку бачу. [ЕР "Біполярник" 2024 року — ред.] І в тебе ж колись був проєкт "Вкрай стомлений" (Vkrayst). І зараз альбом, про який ти говориш, він буде з яким проєктом?
Я вирішив нічого не міняти, я — мультижанровий артист, і я ним і залишаюсь, тож це буде альбом від Саші Чемерова. Він буде називатись... Я, мабуть, ще не можу казати?
Не знаю, може, це буде ексклюзив для радіо Промінь!
Давайте для радіо Промінь я скажу: він буде називатись "Димна Суміш".
Вау, як несподівано! Не можемо не попросити тебе взяти гітару і нам щось зіграти. Що це буде? Це буде щось із нового, це буде щось із улюбленого чи, може, ти зіграєш нам кавер на Ірину Білик?
Якщо я вам зіграю щось із нового, нас всіх виженуть. Ми розмовляли про "Любила"? То давайте полюбимо один одного. [Співає — ред.]
Боже, це навіть краще, ніж запис! Я от сьогодні підслухала твою позаефірну розмову з Дмитром Захарченком про те, що Саша Чемеров кудись "розходиться". Це про "Біполярник"?
В якомусь сенсі так. Саша Чемеров буде тепер, англійською це звучить "nice and evil", тобто "злий і добрий" Саша Чемеров.
А ти, до речі, будеш використовувати в цьому своєму альбомі нецензурну лексику?
Так. Там є одне слово.
Ще хочемо тебе запитати з приводу твоєї пісні "Франкор". Тому що зараз хвиля інтересу, особливо серед молодих людей, що приємно, до української естрадної класики. Найбільш тиражовані — це, звичайно, Володимир Івасюк, Майборода, Тараса Петриненка вже можна зарахувати. Як ти взагалі ставишся до такої музики, чи хочеш ти теж йти цією стежкою і, можливо, робити свої версії оцих от "золотих" хітів?
Ні, я не хочу робити свої версії. Це не означає, що я щось не зроблю. Можливо, якщо буде цікавий проєкт. Я дуже поважаю Тараса Петриненка, Івасюка. Пісня "Україна" для мене є альтернативним гімном України, по суті.
А з "Фронтової студії" є якісь пісні, які тобі запам'ятались найбільше, найяскравіше, або робота над ними була такою, що тобі особливо запало?
Є декілька пісень, є декілька історій, які ще не можна навіть розповідати. Воно вже є, це можна подивитись, а розповідати, як це було зроблено, — поки що не можна. Мені, наприклад, близька пісня того ж самого Саші Ремеза "Капелан" іще тим, що дуже спонтанно в нас вийшло запросити Josh Homme з "Queens of the Stone Age" зіграти там партію гітари. Я вважаю, що це суперунікальний проєкт.
А яку музику слухали твої батьки, адже в тебе настільки різноплановий смак і при цьому такий досконалий? Чи це музична освіта тебе відточила?
Мої батьки більше не слухали музику, а більше її виконували. Тому що в нас збирались гості і завжди була гітара або дві. Батько завжди співав, друзі завжди підспівували. Це була абсолютно різна музика, це були "The Beatles", якісь там "Пісняри" і так далі. На той момент і шансон якийсь, тому я шансон не дуже люблю.
А яка була найулюбленіша? Знаєш, як румінації в голові відбуваються, так і ти ту пісеньку наспівував собі в голові?
Справа в тому, що мені батько в п'ятому, здається, класі подарував маленький такий магнітофончик, на якому я знайшов Польське радіо. І з того моменту я забув, що там хто співав, тому що я почав знаходити музику абсолютно космічну, якийсь хіп-хоп польський, якийсь рок. І я просто був заворожений тим, що я знайшов те, чого ти не побачиш по телевізору і не почуєш більше ніде.
У зв'язку з 60-річчям Радіо Промінь ми просимо гостей озвучити актуальні збори, якими вони займаються. Знаємо, що ти займаєшся багато чим, то де шукати й на що збираєш?
В мене є фонд, який називається "Культурний опір", і він працює зі зборами, без зборів, можна знайти в інстаграмі. Але найактуальніший збір саме зараз я збираю на платформі Memorial, ми збираємо на пам'ять, це так називається. Відкрита дружня банка, на якій залишилось буквально декілька тисяч дозбирати, тому я прошу заходити в мій інстаграм, у сторіс буде посилання на ту банку, і давайте її вже закінчимо реально. І там є шанс виграти суперексклюзивну футболку, так що я чекаю всіх там.
"Хотілося б, щоб все ж таки ми об'єднувались, а не роз'єднувались. Ми всі дуже різні, але країна – це люди в першу чергу, і якщо різні люди можуть співпрацювати один з одним, то успіх нам забезпечений!"
І наостанок просимо тебе звернутись до слухачів Радіо Промінь з побажаннями, з привітаннями. Може, команді Радіо Промінь щось набажаєш?
По-перше, ще раз хочу привітати вас всіх, ви дуже прекрасні і приємні мені. І в принципі, Радіо Промінь як перше музичне українське радіо, — це просто супер, і вже стільки років продовжувати це робити! Я вам бажаю, як мінімум, ще 10 разів по стільки, а, може, ще й більше. Що стосується слухачів, я завжди це кажу і скажу ще раз, хотілося б, щоб все ж таки слухачі об'єднувались, щоб ми об'єднувались, а не роз'єднувались. Ми всі дуже різні, але країна – це люди в першу чергу, і якщо різні люди можуть співпрацювати один з одним, то успіх нам забезпечений!
