Сопрано Ерін Морлі та піаністка Кателан Чан Террелл виконують арію з майбутньої опери Максима Коломійця "Матері Херсона", створеної на замовлення Метрополітен-опери. Лібрето написав Джордж Брант. Скрин відео
Є тисячі сюжетів, які достойні, щоб їх висвітлювати
Як ви почали працювати з цією темою?
Процес був непростий. Під час повномасштабної війни є тисячі сюжетів, які достойні того, щоб їх висвітлювати. Ми про це говорили з Метрополітен-опера, довго думали, який сюжет має бути. І тоді директор запропонував взяти саме цей сюжет, який буде всім близький – викрадених дітей. Ми опрацювали просто величезну кількість інформації, інтерв'ю, сюжетів, свідчень конкретних людей, які були всередині цих подій. І на основі цих інтерв'ю, інформації Джордж Брант розробив свій сюжет. Він досить достовірний і документальний, але все ж таки це художній твір.
Робота була внутрішньо виснажливою?
Виснажлива, як і будь-яка напружена робота. Для мене відкриттям було, що якраз писати про матерів, про їхні трагедії мені було легше. Не емоційно, а легше тому, що ці персонажі, ці люди конкретні, яких я цілком можу уявити, як реальних людей, мені дуже близькі і я відчуваю емпатичний зв'язок з ними. Проблема, як не дивно, була, коли мені треба було писати про росіян – в них же ж там теж є свої партії. Ось це була реальна проблема, бо там емпатично зв'язку жодного. І я дуже довго думав, що це має бути за настрій в їхніх аріях і сценах. Я прям переписував одну арію, потім другу. І це було дуже виснажливо.
Театри-партнери
Світова прем'єра відбудеться аж у жовтні 2026 року. Важливість майданчиків, на яких вона буде представлена.
Так, 2026 рік. Буде представлено у Варшаві в Національній опері. У Метрополітен-опера є театри-партнери, в яких вони інколи пробують якісь різні речі. І потім вже, коли ці речі повністю відшліфовані, відпрацьовані, то переносять їх вже на сцену Метрополітен-опера. Навіть у Нью-Йорку є декілька театрів, де вони можуть показувати ці опери. Варшавська національна опера – це театр-партнер Метрополітен-опера. І я думаю, що там була ще логіка така, що Україні важливо було б показати ці опери десь все ж таки не в Нью-Йорку, щоб це було не дещо, відірване абсолютно від самої України. Якщо це буде показано у Варшаві, то це буде для України і для всього європейського контексту досить важливо.
Вчитися зараз протистояти Росії на десятки років вперед
Наскільки тема України, зокрема на таких майданчиках, має можливість звучати? Чи достатньо нам голосу?
Я постійно про це думаю і постійно про це говорю з усіма. Справа в тому, що є те, що ми можемо зробити зараз, а є те, що ми маємо робити протягом десятків років. Вплив російської культури не те, що тільки зараз почалося і ми з ним боремося. Ні, він відчувається вже 150 років. Ці всякі чайковські, шостаковичі ж не вчора з'явилися! І цей вплив дуже давній. Коли ми намагаємося зараз щось протиставити російській культурі, то ми, роблячи щось зараз безпосередньо, намагаємося протистояти впливу, що відбувався 150 років. І це надзвичайно важко. Тому результати інколи не такі, на які ми розраховували. Я думаю, що треба зціпити зуби, зробити висновки і зрозуміти, що ми маємо працювати не от просто зараз і все, а розрахувати свою роботу на десятки років, щоб це була послідовна робота всередині країни так само. Щоб це була робота з композиторами, театрами, інституціями, щоб ми розуміли, куди йдемо. І це дуже важливо насправді, щоб ми розуміли, якого ефекту ми хочемо досягти. Бо проблема в чому? Росія вже дуже давно знає, якого ефекту вона хоче досягти. А ми, от таке враження, поки що не знаємо, ми не вміємо це робити, ми зараз вчимося цього.
А наскільки це про гроші?
Менше про гроші. В нас є багато можливостей, які ми не використовуємо. Наприклад, в нас всередині країни зараз тільки почався процес… От Київська філармонія тому приклад. Вона запрошує композиторів, робить якісь прем'єри. Це тільки зараз почався цей процес. За все моє життя достукатись до філармонії було абсолютно неможливим. І така сама ситуація з іншими інституціями. Скільки опер було сучасних композиторів українських, що зараз живуть, поставлено за останні роки? Одиниці. В чому наша помилка? В тому, що ми хочемо зробити ще зараз якесь надзусилля і добитися максимального ефекту, щоб всі про нас заговорили. А це так не працює. Це має бути послідовна робота. Ми маємо випрацьовувати ці опери, ставити одну оперу українського автора за іншою, один симфонічний твір за іншим виконувати і потім, може, років через 10, у нас буде якийсь певний доробок композицій, який ми зможемо дійсно вже презентувати на всесвітньому рівні. І це буде дуже адекватно. Бо, насправді, коли зараз наші оркестри виїжджають показувати українську творчість на Заході, то вони ж не так багато можуть показати. А щоб було що показувати, ми маємо всередині країни це вибудовувати. І це не питання навіть грошей, це питання розумного використання ресурсів. Гроші так само, звичайно, теж багато відіграють, але багато речей можна робити і без грошей.
Український композитор Максим Коломієць та американський драматург Джордж Брант. Колаж Суспільне Культура
Ініціатива від Метрополітен-опера щодо стажування українських оперних фахівців у 2025 році. Як це може нам допомогти?
Дуже допомагає. Це чудово, що є така ініціатива і ми маємо бачити, як працюють західні інституції. Метрополітен-опера – дуже специфічний, як для європейців, інституція, бо вона взагалі не має грошей від держави. Тільки спонсорські гроші. І бачити, що можна ось такий просто неймовірно крутий театр мати за спонсорські гроші – це неймовірний досвід. Бо навіть європейські, я не кажу про українські, існують в основному за бюджетні гроші.
