Фото Валерії Мезенцевої
"Маємо пам'ятати, якою ціною ми зараз можемо говорити тут в ефірі, якою ціною ми можемо взагалі ходити по мирному Києву"
Владиславе, привіт. Чим займаєшся зараз? У нас квітень місяць і наскільки ми розуміємо, скелетон у квітні — це дещо дивно.
По-перше, дякую за запрошення в цей святковий день. Зараз у мене відпочинок після хорошого сезону! Багато зустрічей, багато волонтерської діяльності, багато плануємо на наступний сезон. Та й, власне, насолоджуюсь весняним Києвом, погодою і найкращою в світі їжею.
Який графік скелетоніста зараз буде саме у вас? Тим паче, наступний сезон — олімпійський: в лютому 2026 року відбудеться Олімпіада в Мілані і в Кортіна д'Ампеццо. Коли розпочинаєте підготовку і як вона триватиме, тому що вона буде дуже довгою, аж до листопада?
Ми вже почали легенькі тренування, по 3-4 тренування на тиждень. Вже через кілька тижнів ми вирушаємо на перший тренувальний збір. Це два тренування в день, кожен день, з одним вихідним в неділю. І так будемо готуватись уже за допомогою нашого нового тренера, який нас консультує по стартах, — це Микола Кушнір, легендарний український тренер, який підготував Інесу Кравець до олімпійського золота, до олімпійського рекорду, до рекорду світу, який тримався дуже-дуже довго. Довіримось йому й будемо готуватись. Так, підготовка справді буде дуже довгою. У нас планується багато цікавих тренувальних зборів і на льоду, і на звичайних естакадах. Шкода, що все це, звичайно, закордоном, хотілося б більше проводити часу саме вдома, але ми живемо в трошки інших реаліях.
Я більш ніж упевнений, що є люди, які взагалі не знають, що таке скелетон. Мені Костянтин, до прикладу, розповідав, що ти летиш вниз головою на швидкості 140 км на годину!
Так, але насправді можна й простіше пояснити. В нас всі в дитинстві катались на санчатах. От тільки ми лягаємо на пузо головою вниз з гірки, просто гірка не зі снігу, а з льоду, і вона набагато довша (трек в середньому півтора кілометра). І з великими швидкостями їдемо по треку. Вид спорту дуже комплексний і дуже цікавий, тому що в нас є стартовий розгін, пілотування й інженерія. Я люблю називати це зимовою "Формулою-1", тому що дуже схоже. І насправді у нас дуже багато роботи робиться за кулісами, те, що ти також не бачиш і в "Формулі-1", і в нас. Це робота над санчатами, робота над ковзанами. Стартовий розгін — теж дуже цікава частина нашого спорту, тому що тобі треба швидко розбігтись. І теж ми готуємось все літо, починаємо підготовку по два тренування в день, щоб швидко бігати в основному. Ну і, звичайно, саме пілотування — це дуже цікавий аспект, який важко з чимось порівняти. Це особливе відчуття, напевно, це схоже на катання на гірці в аквапарку, але дуже швидке і, звичайно, з ризиком розбитись.
"Дуже пишаюсь нашими дітьми. Для більшості з них — це вже другий сезон, і вони показують дуже гарні результати. Це вже наша збірна на наступні юнацькі Олімпійські ігри"
Одне з моїх найбільших здивувань 2024 року — це чемпіонат України зі скелетону в латвійській Сігулді. Йдеться про кількість учасників і їхній вік. Тому що Павлу Ткаченку — 11 років, Максиму Куриловичу з Київщини і Антону Ковальчуку з Чернігова — по 13, Леоніду Ткачуку з Київщини — 14, киянину Владиславу Клименку — 15 років, але він уже брав участь у дорослих заїздах на етапах Кубка світу. До Ярослава Лавренюка ми вже звикли, постійно бачимо його разом з вами на етапах Кубка світу. Також є дівчата — Марія Іванчук із Житомира, їй 16 років, і Євгенія Ковальчук із Чернігова, 14. У мене просте запитання: де ви їх знаходите? Враховуючи, що в країні немає ані траси, ані стартової естакади, але є юні скелетоністи.
Це дуже цікава історія, тому що з більшістю дітей ми познайомились на благодійних тренуваннях, які проводили у 2022 році на деокупованих територіях або на територіях, які були в оточенні, як Чернігів. Ми презентували скелетон і бобслей у літніх умовах, просто щоб розказати, що це таке. Ну і загалом була ідея разом провести весело час, поїсти щось солодке, побігати й пострибати. І частина дітей зацікавилась цим видом спорту, влітку доєдналася до нас на тренуваннях у Києві, і вже вони досить успішно катаються на міжнародних стартах. Деякі вже звернулись після, тому що або десь бачили, або чули, або хтось у них знайомий займається, як Ярослав, і вони також приєднались до нашої команди. Для нас це дуже особливо, що ми можемо зараз у такі складні часи давати дітям нову стежину в житті. Щоб вони могли себе знайти в такому цікавому виді спорту, як скелетон. Дуже вдячний батькам, що вони довіряють, що вони бояться, але при цьому все одно дають дітей у ці сезони, на льодові треки. І насправді дуже пишаюсь нашими дітьми. Для більшості з них — це вже другий сезон, і вони показують дуже гарні результати. Це вже наша збірна на наступні юнацькі Олімпійські ігри. Можливо, буде трошки більше людей, але це основа збірної на юнацькі Олімпійські ігри, які відбудуться у 28-му році також, до речі, в Кортіна д'Ампеццо, це в Італії. Ми плануємо, щоб результати були ще кращі, ніж на минулих. Нагадаю, на минулих Ярослав Лавренюк здобув срібло, тому в нас завжди дуже амбітні цілі.
А дівчата? Зараз у вашій команді Марія Іванчук і Євгенія Ковальчук. Але в одному зі своїх інтерв'ю ви казали, що знайти дівчат для занять скелетоном дуже-дуже важко. І ще важче зробити так, щоб вони затримались у скелетоні. Чому така проблема існує?
Гарне питання. Насправді за час заняття скелетоном у нас вже була велика кількість дівчат. Але в багатьох є страх і це велика проблема. Вони не можуть впоратись, не можуть перебороти цей страх. Страх — це нормально в скелетоні, як ви розумієте, все ж таки це не досить простий вид спорту для голови, для розуміння, що відбувається. Але страх має бути контрольований. А в нас двічі вже траплялось, що дівчинка не може з'їхати через заціпеніння. Тобто вона не пам'ятає, що відбувається під час заїзду, такий неконтрольований страх. Одна дівчинка була дуже талантлива, це Катерина Куць. Може, ви навіть і пам'ятаєте. Вона позаймалася і захотіла далі піти вчитись у стоматологію. Не знаю насправді, чому з хлопцями настільки простіше, але маємо, що маємо. Я радий, що зараз вже є дві дівчинки. Будемо ще набирати трошки пізніше. Але зараз у цих дівчат дуже добре все виходить, тому я сподіваюсь, що вони залишаться в скелетоні, і Україна вже через якийсь час буде представлена в командній естафеті (це, нагадаю, у нас хлопчик-дівчинка стартують по заїзду). І вже на наступні Олімпійські ігри, не на ці, вже в Кортіна д'Ампеццо навряд чи вийде, але на наступні, щоб ми вже були представлені в усіх категоріях в скелетоні.
Коли ти летиш при швидкості 140 км на годину на санях, що в твоїй голові, яка думка лунає?
Насправді дуже багато думок. Скелетон, я нагадаю, — комплексний вид спорту, тобі треба пілотувати. І от під час пілотування, якщо ти починаєш думати про щось інше, — це майже гарантована помилка трапляється, тобто ти дуже сконцентрований на заїзді. Ми їдемо трек по пам'яті, тому що є зв'язки віражів, наприклад, від того, як ти заходиш у перший віраж, залежить проходження четвертого віражу. Тому в голові в тебе постійно мапа треку, яку ти збудував для себе. Плюс коригування, якщо щось трапиться, якщо ти помилишся, як виправляти. Тобто в тебе в голові дуже комплексна штука, ти просто налаштовуєшся і намагаєшся сконцентруватись на самому заїзді.
Ми на музичній радіостанції, тому зараз зробимо невелику паузу для того, аби послухати пісню KRUTЬ "Квітну з тобою". Насправді це твоє замовлення. Скажи, будь ласка, чому саме її попросив поставити?
У KRUTЬ є ще пісня "Леся", де вона читає вірш Лесі Українки під дуже класну мелодію, яку вона сама грає. Все пов'язано з Іриною Цибух, яка, на жаль, загинула вже під час цієї війни. Ми з нею були знайомі через соціальні мережі, через Твіттер. І вони цю пісню разом виконували. Для мене це історія про пам'ять. Також дуже вдячний KRUTЬ за позицію, якої вона дотримується весь цей час, — свідомої української артистки.
"Для мене було очевидно, що ситуація в Україні буде не зовсім стабільна і хотілось через свої спортивні контакти залучати допомогу з-за кордону"
Погоджуюсь повністю й хочеться продовжити тему волонтерства. З березня 2022 року, з самого початку повномасштабного вторгнення, ти заснував Благодійний Фонд Гераскевича. Чим він займається?
У нас з самого початку була ідея залучати допомогу з-за кордону. Тому що для мене було очевидно, що ситуація в Україні буде не зовсім стабільна і хотілось через свої спортивні контакти залучати допомогу з-за кордону. На початках була допомога звідусіль. Ми працювали і з українськими компаніями, з компанією Kernel, і намагались реагувати на всі одиночні запити. Для нас це все ж таки було важко. І ми перейшли на співробітництво з організаціями, тобто чи з військовими госпіталями, чи з підрозділами. Робили збори з американським фондом Ukraine Aid Operations. З ними збирали на тенти "Аляска", передавали для "Маґури". На 50 тисяч доларів зібрали тентів, плюс генератори. Ще один наш надійний партнер — американська організація Little Wing Relief, з якою ми також вже дуже довго працюємо. За цей час вони нам прислали два контейнери з великою кількістю різноманітної допомоги, яку ми успішно доставили і в Чернігів, і в Харків, і в Миколаїв возили. Зараз ми намагаємось підтримувати те, що вже маємо, тому що для нас вже на цей момент досить важка логістика. Тому намагаємось просто підтримувати ті контакти і надавати ту допомогу, яку можемо. За цей час, поки я в Києві, я познайомився з великими фондами. Мені дуже імпонує, як вони працюють, прозорість фондів, тому я намагаюсь вже зводити деякі організації просто з фондами. Звичайно, це також кооперація, якщо ми говоримо про нашу юніорську команду. Важливо зазначити, що ми не могли б розвивати скелетон, якби не наші партнери з-за кордону. І це німецька організація Atlas for Ukraine, яка нас дуже сильно підтримує і підтримує нашу юніорську команду. Також ми з ними працюємо в гуманітарному аспекті, надаємо допомогу і я сподіваюсь, що згодом буде ще більше цікавих і гарних новин.
"Фраза "Всі красиві зберігають оптимізм" завжди нагадує, що треба рухатись вперед, незважаючи ні на що, треба працювати на своїх позиціях і зберігати оптимізм, і так, працювати задля України"
В минулому сезоні вашим гаслом стало "Всі красиві зберігають оптимізм". Ви розмістили його на ваших санчатах. Цей вислів належить відомому громадському активісту, українському військовому Павлу Петриченку, який загинув на Донеччині як воїн Збройних сил України 15 квітня 2024 року. Взагалі у Павла багато класних фраз, їх друкують на стікерах, на військових патчах, використовують в житті як крилаті вислови, але вас найбільше зачепило саме "Всі красиві зберігають оптимізм". Ви говорили цю фразу навіть під час трансляції після ваших виступів. Чому саме вона?
Ви праві, у Павла дуже багато класних цитат, в нього ціла книжка "Математика жизні", де зібрані його найкращі цитати. Насправді я з ним не був особисто знайомий, ми спілкувались через соцмережі, але особисто не встигли познайомитись. Але Павло завжди вмів підібрати правильну фразу в правильний момент. З цим, напевно, йому рівних не було. І коли здавалось, що все, кінець, він міг знайти оцю фразу, яка потрапляє в саме серденько. І це та сама фраза "Всі красиві зберігають оптимізм", яка насправді завжди нагадує, що треба рухатись вперед, незважаючи ні на що, треба працювати на своїх позиціях і зберігати оптимізм, і так, працювати задля України. Він показував своїм прикладом, що ми маємо робити кожен на своєму місці. Для мене також дуже важливий аспект моїх виступів, — це нагадувати про те, що коїться в Україні, говорити про цитати наших військових. Тому що, якщо ми говоримо про Павла, він дуже популярний саме своїми цитатами. І для мене, коли ми озвучуємо ці цитати, коли ми про це говоримо зараз в ефірі, тим самим ми говоримо про Павла, про пам'ять про нього. Таких людей треба пам'ятати, тому що все своє свідоме життя з 2014 року, навіть трошки раніше, він був у громадському житті України, він був залучений в активізм, був на акціях протесту проти свавілля. Він боровся за Україну і він за неї загинув, тому для мене дуже велика честь нести пам'ять про нього та й про інших військових, тому що під час мого виступу я також озвучував інші цитати. Скажімо, Назарія "Грінки", який також у молодому віці все своє життя провів на війні. Ми маємо пам'ятати, якою ціною ми зараз можемо говорити тут в ефірі, якою ціною ми можемо взагалі ходити по мирному Києву.
Фото @kbsf_official з інстаграм-сторінки heraskevychvladyslav
"Завжди МОК, — це було про Олімпійські ігри, про цінності, про мир, про якесь прагнення зробити світ кращим. Наразі МОК не відповідає тим цінностям, які він намагається нести. І повернення росіян, обґрунтування для цього, — воно є досить дивним і, на мою думку, неправильним…Але ми продовжуємо нашу боротьбу за відсторонення російських спортсменів"
Боротьба за Україну може бути різною. Ти ведеш роботу з відсторонення російських спортсменів від змагань. Ви з батьком змогли ізолювати представників рф від турнірів зі скелетону. Розкажи, як це відбувається організаційно, думаю, це нелегкий процес.
Так, це досить складний процес. Зазвичай це проводиться на конгресах, де йде обговорення, чому вони мають бути відсторонені або чому ні. У нас це вийшло в 22-му році, коли ми були в Швейцарії, в Лозанні, в серці Олімпійських ігор, там, де штаб-квартира МОК. Там, власне, ми проводили цей конгрес, і нам вдалось відсторонити росіян. Я виступав із презентацією, де ми показували, що відбувається в Україні, як російські спортсмени залучені в це, про "м'яку силу". Перед цим, звичайно, було дуже багато розмов з нашими закордонними партнерами з різних національних федерацій. У нас на даний момент і досі залишається досить велика коаліція країн, які нас підтримують, з якими ми рухаємось у цьому напрямку разом. Ситуація дуже складна наразі, тому що МОК рекомендує їх повертати. І для нас це також трошки боляче, тому що завжди МОК, — це було про Олімпійські ігри, про цінності, про мир, про якесь прагнення зробити світ кращим. Наразі МОК не відповідає тим цінностям, які він намагається нести. І повернення росіян, обґрунтування для цього, — воно є досить дивним і, на мою думку, неправильним. Зараз також ми вступаємо в нову епоху МОК, тому що через приблизно два місяці займе посаду нова президентка МОК Керсті Ковентрі з Африки, яка, на жаль, є протеже Баха, і також виступає за повернення російських спортсменів. Але попри це ми продовжуємо нашу боротьбу за відсторонення російських спортсменів. В кінці березня пройшов позачерговий конгрес, на якому це питання виносилось. Відсторонення російських спортсменів залишається в силі. Але ми до цього питання повернемось уже в вересні.
Костянтин Дульцев і Владислав Гераскевич
"Наразі багато хто "за" виступи російських спортсменів під нейтральним прапором. Ми намагаємось показати, що це неможливо, що російський спортсмен не є нейтральним"
Відсторонення російських спортсменів на який період триває?
Триває до наступної зміни. Тобто поки що вони відсторонені й не виступають, поки це рішення не буде змінено. Наразі багато хто "за" виступи російських спортсменів під нейтральним прапором. Ми намагаємось показати, що це неможливо, що російський спортсмен не є нейтральним. Чому нейтральність неможлива? Над цим ми зараз працюємо, вже почали готуватись до конгресу в вересні, проводимо багато бесід, збираємо докази. Дуже дякую українським спортивним журналістам з різних видань, які збирають ці докази. Адже саме за допомогою цього ми можемо вести ефективну боротьбу.
Владе, в мене досі перед очима ваша табличка "No war in Ukraine" ("Ні війні в Україні"), яку ви показали після одного з заїздів на Олімпійських іграх в Пекіні. Це відбулось 11 лютого, за 13 днів до повномасштабного вторгнення. Звідки ви знали, що це станеться?
На той момент, якщо ви пам'ятаєте, вже в новинах, можливо, не стільки в українських, а в закордонних, було багато новин саме про війська біля кордонів. І перші новини були перед тим, як ми вирушили на Олімпійські ігри в Пекін. Тоді була інформація про 100 тисяч солдатів біля кордонів, і ми для себе вирішили, вже тоді табличка була готова, що якщо ситуація не буде змінюватись на краще, ми будемо робити таку акцію. На жаль, на момент виступу вже була інформація про 200 тисяч. Далі ми вже знаємо, що трапилось. І на той момент це була просто моя позиція, для мене було важливо показати, що ми не хочемо війни, ми хочемо жити нормальне життя. Це була основна ідея. Мій прадід був учасником Другої світової війни. Він не розказував щось суперстрашне, але я пам'ятаю той вираз обличчя, з яким він розказував про війну, й наскільки це зробило відбиток на його житті, на житті людей. Звичайно, мені не хотілось, щоб це було зараз у сучасній Україні, щоб люди переживали те, що вони переживають. І тому ми робили ту акцію.
Всі наші гості сьогодні дотичні до Сил оборони або до допомоги Силам оборони. Враховуючи, що в тебе є свій Благодійний фонд, ти можеш звернутись до слухачів, розказати про актуальний збір, де знайти активні посилання?
Я б хотів підтримати збір Фонду Притули на укриття для дітей. Ви також могли бачити інформацію про цей збір. Саме для цього збору Дмитро Підручний весь сезон розігрував бібки. [Нагрудник або біб відображає положення спортсменів у заліках Кубка світу: жовтий вказує на лідера загального заліку, синій — на лідера молодіжних заліків, і червоний — на лідера певних дисциплін. — ред.] Тоді зібрали півтора мільйона гривень, але укриттів потрібно багато, і фонд зараз саме цим займається. Тому якщо у вас є бажання й можливість, обов'язково долучайтесь до цього актуального збору.
