Ілюстративний колаж із сайту Pixabay
"Ми перебуваємо в активній стадії опустелювання: висихають річки, підземні водоносні горизонти, поверхневі шари ґрунту"
Чи простежується в Україні процес опустелювання та які його темпи?
Це простежується в Україні, як і в усьому світі. Сама Конвенція про опустелювання ― це не лише про пустелі, які ми звикли бачити у посушливих регіонах світу. Опустелювання означає збіднення будь-яких ландшафтів. Наприклад, якщо замість природного лісу у нас з’явився одноманітний штучний ліс-посадка з одним деревом ― це також опустелювання у розумінні цієї Конвенції. В Україні, звісно, є і пряме опустелювання. Степова та лісостепова зона, а також це доходить і до Полісся останнім часом ― у цих зонах зараз бракує вологи. Системно не вистачає вологи від опадів, бо змінився кліматичний режим. Тут важлива не загальна кількість опадів, а як вони розподіляються протягом року. У нас на річках у степовій зоні фактично немає весняної повені ― водопілля. І коли це триває багато років, то висихають водоносні горизонти, зневоднюється глибоко ґрунт, а дощі здатні промочити лише верхній тоненький шар ґрунту. Потім це миттєво знову випаровується ― і в результаті кількість вологи за останні 20-25 років зменшилась у рази. Тобто, ми перебуваємо в активній стадії опустелювання: річки висихають, підземні водоносні горизонти висихають, поверхневі шари ґрунту висихають.
"Стан заплави ― основна цінність річки"
Чому немає весняних повеней в Україні? Чи є в цьому відповідальність людей, які втручаються у природу і будують ставки для розведення риби, наприклад, що призводить до висихання малих річок?
Відсутність повеней зумовлена багатьма факторами. Це справа не одного року і не десятиліть. Останні дві сотні років, особливо протягом сотні, люди постійно руйнували річкові системи. До якогось моменту це було не дуже помітно, але ефект накопичувався і зараз він вистрілює. Наприклад, велика річка Сула на Полтавщині місцями просто зникла ― пересохла. Звісно, цьому сприяли люди. Що впливає на водність річки в першу чергу? Це стан її заплави, саме тут основна цінність річки. Те, що тече в руслі, це вже наслідок того, якою є заплава. Люди цього й дотепер не розуміють.
"Рятувати треба не русло, а заплаву ― припинити там оранку"
Коли пересихає річка, громада стурбована і вимагає від влади певних дій, відтак створюються якісь проєкти з відновлення водності річки. Як правило, ці проєкти починаються з кінця, а не з початку. Наприклад, намагаються поглибити русло, але цього категорично не можна робити, бо це добиває річку: залишок води у руслі просто йде ще глибше в канаву, а по всій довжині річки води стає менше, адже їй треба звідкись узятися. Отже, рятувати треба не русло, бо це наслідок, а заплаву ― треба припинити оранку в заплавах. А у нас навпаки ― з усіх куточків України надходять сигнали, що розорюють під самий берег ті ділянки, які були раніше не ораними. Тобто замість того, щоб припинити оранку по заплавах, її стає ще більше.
А якісь державні органи мають про це подбати? До кого можна ставити ці питання?
Думаю, відповідальних там багато. Державна екологічна інспекція, інші регулюючі органи, та й самі органи місцевого самоврядування мають про це дбати. Але якраз вони є ініціаторами, коли видаються дозволи на таке рільництво, напівзаконні або взагалі незаконні. Влада закриває очі на все це. Єдина структура, що могла би вплинути, це прокуратура. Але прокуратура не може контролювати одразу тисячі таких випадків по всій Україні.
"Сучасні технології призводять до подальшого опустелювання у масштабах планети"
У світі засівають штучні хмари, щоб випадав дощ у пустелі, споруджують солом’яні конструкції для стримування піщаних дюн тощо. А що можемо робити ми в Україні?
Світ дуже різноманітний. Наприклад, африканський проєкт, коли будують зараз гігантську греблю на річці Конго, призведе до колосального опустелювання. Тому що коли створюється нове водосховище і затоплюється якась територія, це і є опустелювання. І зусилля тисяч інших африканців, які саджають у пустелях дерева, просто зведуться нанівець цією греблею.
Розстрілювання хмар ― ще одна технологія, яка призводить до подальшого опустелювання у масштабах планети. Такі собі егоїстичні проєкти, для того щоб врятувати свої конкретні ділянки, аби там випав дощ. Для них це спрацює, але призведе до подальших перебудов у товщі атмосфери всієї планети. Створяться зони розрідження тиску, що призведе до зневоднення прилеглих шарів атмосфери. У результаті ми спостерігаємо, як минулий рік над Україною аномально довго стояв африканський циклон, чого раніше не було. Цей циклон народжувався у Сахарі, остаточно сформувався над Аравійським півостровом, потім прийшов до нас і тут завис. Бо в атмосфері також є певний баланс: якщо над однією територією випаде більша кількість вологи, то над іншою вологи буде менше.
Проведу таку паралель. У Дніпрі зараз бракує води. А наші польські та балтійські колеги нещодавно показували масштаби, як у них знищили болота ― висушили і переорали. Але це велике зневоднення басейну річок, в тому числі верхів’я Дніпра. І все це впливає на клімат усієї Європи.
На жаль, люди багато чого не розуміють, а боротися з опустелюванням треба всім однаково. Щодо України, у нас зараз під загрозою Карпати. На найцінніших ділянках полонин, які споконвіку були еталоном гірських екосистем, відбувається масштабне будівництво. Полонини перетворюються на бетонні підошви, на які встановлюють гігантські вітряки. Від таких мегапроєктів колосальні втрати для природи.
"У степу треба відновлювати саме степові ділянки, а не висаджувати дерева-чужинці"
Що можуть робити українці? Є очевидні прості речі. Не треба розорювати береги річок, потрібно розробити плани для комплексного відродження річок ― реставраційні плани, коли для всієї річки визначають: де має бути заплава, де треба припинити оранки, де треба відновити болото, де треба зробити мілкішим русло, для того щоб вода зайшла у заплаву, а потім протягом сезону ця вода із заплави поступово заходитиме в річку. А не так, коли навесні вода каналом протекла транзитом в море ― і нічого не залишилося.
Вадим Манюк. Фото: Херсон онлайн
Панує думка, що треба багато садити лісу, і таким чином ми щось врятуємо. Це трохи спрощений підхід. Насправді у степовій зоні треба відновлювати саме степові ділянки, де це можливо. Є ділянки з дуже бідними ґрунтами, схили, які від самого початку не можна було розорювати. Такі ділянки треба виводити з-під оранки і дати їм можливість відновитися. Степ може і сам відновитися, це буде трішки довше. Допомогти йому можна, завозячи насіння з цілинних ділянок і розсіваючи на ділянках, які плануємо відновити. Такої культури у нас поки що немає, є лише поодинокі героїчні випадки того, як треба ставитися до відновлення землі. Один донеччанин свій пай просто перевів під степ ― під заростання степом. Таких би прикладів побільше.
На жаль, лісівники для підтримання степів засаджують їх деревами. Це теж історія про опустелювання, тому що на місці степу, де існують тисячі різноманітних організмів, висаджують якісь штучні культури дерев-чужинців, які взагалі не повинні рости у степу. Отже, роботи непочатий край по всій Україні.
"Молодий Великий Луг вже зараз висихає"
Що відбувається зараз на території колишнього Каховського водосховища? Який спостерігається вплив на клімат і басейн Дніпра після підриву росіянами дамби у червні 2023 року?
Зараз говорити про те, як це впливає на клімат, ми не можемо ― у нас бракує даних. Нам треба було б поставити хоча б кілька автоматичних метеостанцій на місцевості, але там зараз постійна зона обстрілів. На жаль, можемо тільки теоретизувати з цього приводу. Місцеві жителі, які мешкають прямо на берегах, кажуть: "Дивіться, не стало водосховища ― і тепер спекотніше". Але торік спекотніше стало по всій Україні, і з водосховищем було б так само спекотно. Для людей це не очевидно.
Скажу найболючішу річ. Цей Великий Луг, що поступово формується на місці водосховища, на сто відсотків залежить від води із Дніпра. Річка Дніпро тече там своїм руслом, але має низький рівень води, адже весна була безводною через відсутність дощів восени та посушливу зиму. Отже, цей молодий Великий Луг вже зараз висихає ― дерева суховершинять, болота перетворилися на сухі ділянки, де формується степова рослинність. Що ми могли б зробити? Якщо ми хочемо врятувати весь Дніпро на майбутнє, то вже зараз про весь комплекс малих річок, особливо Полісся та Лісостепу, треба дбати ― відновлювати їхню водність. Тоді ми якось зможемо втримати і Великий Луг. Якщо ж у ньому буде мало води, то він перестане виконувати свої функції величезного холодильника. Адже великий масив боліт та лісу охолоджує атмосферу над собою, що сприяє пом’якшенню клімату в цілому.
"Один умовний "шахед" виділяє десятки мільйонів калорій тепла одномоментно"
Як війна впливає на екологію? Чи сприяє вона опустелюванню?
Безперечно сприяє. З усіх факторів мало акцентують на кількості тепла, яка виділяється під час вибухів. Один умовний "шахед" виділяє десятки мільйонів калорій тепла одномоментно. Це колосальне тепло. Якщо ми його помножимо на кількість обстрілів і порахуємо це для лінії фронту, то отримаємо цілу смугу, яка постійно перегріта. Це також призводить до перерозподілу вологонасичених шарів атмосфери ― і в результаті випадає менше дощів. Таким чином війна призводить до осушення територій. Цю тему поки що недостатньо досліджують.
А чи може перегрів атмосфери стати предметом позову проти Росії?
Безумовно так. Цим треба серйозно зайнятися, тому що ці розрахунки доволі складні й займатимуть певний час. Але поки що на рівні наших державних органів такі роботи не розпочато, на жаль.
