Фото: Радіо Промінь
Зараз ви чуєте Радіо Промінь завдяки тим, хто робить його можливим – нашим Силам Оборони: військовим, волонтерам, активістам
Добрий день всім слухачам! Вітаю Радіо Промінь! Я думаю, ви вже почули сьогодні дуже багато приємних слів. Я не очікував почути зараз свою пісню "Ганжа" – мене це закинуло на 30 років тому. Мені здається, якраз в 1995-му році на Промені вперше вона пролунала – за що я вам окремо дякую!
Такі місточки ми сьогодні і прокладаємо. Насправді, Аня ось пригадує, що коли була маленькою, бабуся називала її Гандзею. І вона в дитинстві завжди думала, що то пісня про якусь Гандзю – ну ту, що "Гандзя рибка, Гандзя птичка, Гандзя цяця-молодичка", просто ти по-іншому вимовляєш ім’я.
Можливо, саме через те ми тоді і потрапили на радіо і телебачення!.. Я пам’ятаю, на фестивалі Червона Рута була присутня канадійська українка, яка слухала наш виступ і сказала: "Боже, яка Україна демократична! Ми у Канаді лише починаємо над цим задумуватись, а в Україні на центральних каналах про це говорять і співають пісні!". Так що, Аня, твоє ім’я нам теж допомогло!
Дякую! Рада, що теж таким чином дотична до творчості легендарних The ВЙО і Мирослава Кувалдіна (всі сміються). Отож, Променю сьогодні 60 років…
… І зараз Промінь буквально як світлий промінчик в радіоетері. Включаєш – і завжди почуєш хорошу музику. Якщо би у нас всі такі радіостанції були, думаю, що ми зараз про москалів не згадували би просто.
Так ми теж часто про це думаємо і часто про це говоримо. Але вже маємо що маємо, – як говорив Леонід Макарович Кравчук. Тому маємо продовжувати робити своє, щоб змінювати ситуацію на краще. Розкажи, будь ласка – ти ж взагалі ще з початку АТО 2014 року чимало їздив виступати до військових підрозділів, а з початком повномасштабного вторгнення сам долучився до війська. Які твої спостереження – що змінилось? Які настрої зараз серед військових?
Ну, слухайте, нас стало набагато більше. Якщо в 2014 році мені, наприклад, не приходило в голову йти і брати до рук зброю, то в 2022 році це вже було настільки однозначно, що велика кількість людей це зрозуміла. Мені здається, що в 2022 році ми відбулися як нація. І зараз залишилось лише перемогти – і все буде добре.
Легко бути пацифістом, якщо тебе не б’ють у морду. А коли це відбувається, починають працювати інстинкти більш прадавні, ніж надумане в голові
Пригадалися слова: останній пацифіст пішов захищати Україну…
Розумієте, легко бути пацифістом, якщо тебе не б’ють у морду. А коли це відбувається, відповідно, починають працювати інстинкти більш прадавні, ніж надумане в голові… Я думаю, оце основне змінилося. І зараз Україна знайомиться сама з собою. Тому що в окопах зараз перемішалися донетчани, яких лякали західняками і яким говорили, що їх поб’ють, якщо вони не знають, що таке "краватка"... Харків’яни дізнаються, що таке "канапка" – вони думали, що це якісь круті вироби, а з’ясувалось, що це просто "бутерброд". А львів’яни дізнаються про харківський "тремпель"... Це дуже класно. Ми реально зараз пишемо нову історію. І зараз буде стільки поживи для сценаріїв, для книжок – ми це постійно з хлопцями обговорюємо. Я говорю хлопцям, щоб записували, бо ми реально – не тільки ми з хлопцями, а всі українці – стануть героями майбутніх романів.
Віримо, що в цих романів буде хеппі-енд.
І дуже захопливий сюжет!
Треба зрозуміти нарешті, що війна – не тільки справа ЗСУ. Що всі цивільні люди в Україні є частиною цієї війни, як би вони не хотіли іноді відвернутися від цього
Як ти вважаєш, що нам потрібно робити, щоби війна все ж таки завершилась на наших умовах? В контексті музики, в контексті культури? Тому що дійсно, коли в окопах відбувається культурний обмін, це добре. А що робити нам в тилу, щоби ми об’єднувались, а не роз’єднувались в якихось питаннях, на яких спекулюють?
Ви самі відповідаєте на питання. Звичайно, що треба об’єднуватись. Треба зрозуміти нарешті, що війна – не тільки справа ЗСУ. Що всі цивільні люди в Україні (і українці за її межами) є частиною цієї війни, як би вони не хотіли іноді відвернутися від цього. Коли ти це усвідомлюєш, потрібно робити кожен день те, що можеш, для перемоги, вірити в перемогу і рухатися вперед.
Скажи, будь ласка, як у тебе зараз із творчістю – вистачає часу писати щось нове?
Оскільки я почав служити в Культурному десанті, у мене з’явилася гітара під рукою. Я спочатку написав багато звитяжних пісень – гімни бригад, гімн морської піхоти… Зараз взагалі ми робимо цікавий проєкт з оркестром 59-ї бригади. Це буде такий військовий джаз-шансон. Я з нетерпінням цього чекаю. Сподіваюсь, що скоро слухачів і глядачів з цим познайомлю. І скоріш за все, буду виступати під своїм іменем, тому що ні The ВЙО, ні Jonych з концепцією війни не в’яжуться. Відповідно, пора зняти маски (сміється).
Чим більше ти крутиш української музики, тим більше її роблять і слухають. Це все пов’язано, і ми всі ллємо на млин нашої перемоги
Ми сьогодні також з нашими гостями відправляємось у подорож в минуле – в дитинство. Нам цікаво дізнаватись, як уперше в їхньому житті з’явилось радіо, які пісні вони чули і запам’ятали, коли були малими…
Радіо в моєму дитинстві було на кожній кухні. В кожній хаті і кожній квартирі була радіоточка. Я пам’ятаю позивні "Знову цвітуть каштани, хвиля дніпровська б’є…", – це ж і були позивні Радіо Промінь? І в мене є, мабуть, окремий нейронний зв’язок з цим. Це одразу переносить тебе в щасливі часи дитинства, безпечні часи. Все тільки хороше пов’язане з цим. А потім вже як у професіонала в мене з’явився досвід: ми спеціально їздили з Підкаурою до Києва, щоб віддати касети з піснями The ВЙО, яка потім звучала на Радіо Промінь. І це була ціла історія! Бо одна справам киянам проїхатись на метро до Хрещатика, і зовсім інша – їхати з Кобиляк. Це була на кілька днів пригода (сміється).
Класно, що в тебе такі приємні спогади!
Так! І круто, що ви, мабуть, єдині, хто не розказував, коли вводили квоти, що немає стільки української музики, щоб можна було заповнити етер! З’ясувалося, що є! І чим більше ти крутиш української музики, тим більше її роблять і слухають. Загалом, це все пов’язано, і ми всі ллємо на млин нашої перемоги.
Прекрасна метафора! Сьогодні (як і завжди) ми запрошуємо наших гостей розказати про якийсь актуальний для них нині збір.
Зараз в мене немає активних зборів, я бережу сили на концерти. В серпні в мене буде відпустка – ми будемо виступати 23 серпня в Києві – і до того моменту щось точно придумаємо. Бо допомагати армії завжди потрібно. Безліч волонтерів збирають зараз кошти для армії, і якщо ви хочете допомогти – актуальний збір можна знайти із легкістю. От хоча би збір від Культурного десанту, про який у попередній годині говорив Саша Чемеров…
Дякуємо тобі за бесіду! Дуже раді були тебе чути! Наостанок просимо тебе звернутись до наших слухачів, чи до команди Радіо Промінь – з тим, що тобі важливо зараз сказати.
Я хочу ще раз подякувати за ту роботу, яку ви робите. Радіо Промінь є хорошим прикладом якісної музики. Коротше, так тримати! Рухаємося вперед, тримаємося купи – і вперед, до перемоги! Разом ми – сила!
