Фото надане виконавцем
Саме на наше покоління випала зараз доля поміняти все кардинально і зробити цей світ набагато кращим. Як для нас, так і для наших дітей
Привіт, Сергію! Раді тебе вітати в нашому етері!
Привіт! Я теж дуже радий!
А чому смієшся? Ми щось не те сказали, чи ти просто радий нас чути?
Та просто радію! Це для мене перше інтерв’ю (сміється). Перший досвід.
Тоді вітаємо тебе з першим досвідом! І давай знайомитись ближче. Як там Запоріжжя? Ти зараз там знаходишся?
Ні, наразі я в інших місцях. Я не зовсім із Запоріжжя – я з Запорізької області. На жаль, з тієї частини, яка наразі знаходиться під окупацією. Трохи сусую за домом.
Наші тобі співчуття і підтримка!.. Якщо не помиляємось, ти зовсім нещодавно почав свою творчу кар’єру? Чи просто нещодавно вийшов з цим у соцмережі?
Мій творчий шлях почався, можна сказати, ще з дитинства (сміється). Все почалось із музичної школи. Я пішов грати на трубі. Вісім років це тривало. В мене мама, батько і дідусь співали, грали на музичних інструментах – тобто, в нас така музична династія вийшла. Це, я думаю, трохи вплинуло на мене, додало якогось відчуття музики, якесь внутрішне відчуття прекрасного.
Я також ще зі школи співав на різних лінійках, брав участь у конкурсах. Перше, що подало мені ідею про те, що я можу співати і стати прямо відомим – це перший більш-менш дорослий виступ. Коли я навчався у вищому професійному училищі, я вийшов на одному з концертів із піснею Скрябіна "Старі фотографії". Зал аплодував. І це таке приємне хвилювання було – аж мурашки по шкірі. І так я почав… Мені в руки потрапила гітара, я почав з простих акордів, навчився грати сам і став пробувати писати пісні (трубою я й далі продовжував займатися, але коли з’явилася гітара, закинув цю справу трошки). Мені завжди хотілося творити щось своє, це було чисто по фану, для себе. І оце в мене було-було, поки я не вступив до військового вишу, і вже там…
Ааа, то ти не просто військовий в силу обставин, а професійний військовий?
Так, вже сьомий рік. З 18 років я пішов до лав Збройних Сил. Навчався на сержанта у військовому коледжі…
А який рід військ?
Повітряні сили.
У нас в описі після "військового" через кому стоїть "чоловік і батько". У тебе велика родина?
У мене маленька донечка. Народилась вона вже після початку повномасштабного вторгнення. Надихає мене, радує нас з дружиною (сміється). Відповідно, з дружиною я теж познайомився ще коли навчався в коледжі – вона теж військова. І це прекрасно, бо вона розуміє всі мої нюанси зі службою, а я розумію її. І в нас немає ніяких непорозумінь. Теж мене дуже підтримує, надихає, дає мені сил на те, щоб далі щось творити, кудись рухатись.
Многая літа вашій родині, вашому роду! В контексті нашої презентації – як народився твій трек "Найтемніші часи"?
Коли з’явилась ідея цього треку, я сидів, читав новини. В мене були певні флешбеки, спогади і почали з’являтись слова. І завжди коли в мене день народження, мені не треба ніяких подарунків. Найголовніший подарунок – щоб ми пройшли разом, пережили ці найтемніші часи, які відбуваються зараз в нашій країні, в нашого народу. Є впевненість у тому, що це дійсно так і буде, що ми це переживем, як би важко не було, бо Україна пережила багато імперій – і досі стоїть, досі жива. Ми досі співаємо, розмовляємо своєю мовою. І це почало збиратись, оформлюватись в одну-єдину пісню.
Спочатку вона йшла кудись в андеграунд, була сумна і мінорна. Знаєте, оце сидіти на балконі, смалити цигарки і журитись. Але потім хлопець, який робив аранжування і зводив трек, підкинув ідею зробити її у більш веселих тонах, зробити більш сонячною. І я задумався, що дійсно – в наші часи вистачає негативу, вистачає сумного, темних кольорів. Тому якщо й писати про щось таке, то варто зробити це так, щоб воно навпаки надихало на те, щоб пережити ці найтемніші часи, не дивлячись ні на що.
А коли в тебе день народження? От у нашої Ані сьогодні – може, і у тебе також?
День народження у мене в березні. І перший, і другий.
Другий – в силу військового досвіду?
Так. Я коли лежав під уламками, я думав, що мені нічого не треба – лише щоб ми з дружиною пережили ці страшні часи. Ще один день, ще один місяць, один рік. Ще трошки…
Така екзистенційна розмова у нас сьогодні складається… Тобі наші любов і підтримка. Перед тим як ми послухаємо пісню "Найтемніші часи", просимо тебе звернутись до наших слухачів із тим, що тобі найважливіше зараз нам усім сказати.
Слухайте українське. Відчувайте українське. Творіть українське – те, що відрізняє нас завжди від інших, те що просуває нас, те що допомагає нам стати відомими на весь світ. Тому що саме на наше покоління випала зараз така доля поміняти все кардинально і зробити цей світ набагато кращим. Як для нас, так і для наших дітей.
Слухати пісню "Найтемніші часи" від K.lir, як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує 2025" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
