Переговори президента Азербайджану Ільхама Алієва і прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна. 10 липня 2025 року, Абу-Дабі (Об'єднані Арабські Емірати). Фото: president.az
"Це дуже хороший знак"
Переговори президента Азербайджану Ільхама Алієва і прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна 10 липня в Абу-Дабі (Об'єднані Арабські Емірати). Вони зустрілися разом і без посередництва Росії ― як ви бачите цю ситуацію?
Так, це вперше лідери двох ворожих тривалий час держав зустрілися на нейтральній території та провели 4-годинні перемовини. Це дуже хороший знак, тому що Південний Кавказ від часів розвалу Радянського Союзу був точкою величезного напруження, яке характеризувалося загостренням час від часу ситуації аж до повноцінних військових дій.
"Роль території Росії для руху товарів із Китаю буде обмежена"
Чим ця зустріч була примітною у контексті тем для обговорення?
Тут потрібно виділити зовнішній фактор і внутрішній. Щодо внутрішнього, то йшлося про розблокування логістичних шляхів, які йдуть через Азербайджан, Вірменію та є фактором, котрий може дуже посприяти відновленню маршрутів через Південний Кавказ. У такому разі роль території Росії для руху товарів із боку того ж Китаю буде обмежена, адже значно вигідніше буде рухатися через Південний Кавказ. Якщо говорити про зовнішньополітичний фактор, то треба враховувати ситуацію, яка склалась у регіоні. Це поразка Ірану у так званій 12-денній війні, а також те, що Росія значно послабилась у регіоні через війну з Україною. Крім того, варто сказати про провідну роль Туреччини, яка, з одного боку, підтримує Азербайджан, а з іншого ― зацікавлена, щоб ці логістичні маршрути йшли через Кавказ і далі через Туреччину до Європи. І взагалі, демократичний режим влади у Вірменії в умовах мирного співіснування з Азербайджаном здатний значно покращити ситуацію в регіоні.
"Навіщо рахуватися з країною, яка не має реальних сил у регіоні?"
А на тлі чого протягом останнього року зіпсувалися відносини Баку з Кремлем? Можливо, крім відомих ситуацій зі збиттям літака та арештами азербайджанців на території РФ, є якісь глибші моменти?
Ви вже згадали збиття азербайджанського літака над територією РФ російською ППО та відправку його російськими диспетчерами підбитим на територію Казахстану, а також переслідування представників азербайджанської діаспори з боку російських силовиків. Це важливі фактори. Крім того, Росія настільки ослабла в регіоні, що навіть коли йшли воєнні дії між Азербайджаном та Вірменією, вона не підтримала Вірменію, хоча брала на себе певні зобов’язання. РФ намагалася із цієї ситуації вийти з максимально вигідними для себе умовами, але врешті-решт навіть вивела своїх "миротворців". А для країн Кавказу прояв такої нерішучості є фактором того, що, мовляв, навіщо рахуватися з такою країною, яка не має реальних сил у регіоні? На це накладається переслідування у Росії не лише азербайджанців, а й інших народів мусульманського віросповідання.
"Не виключено, що РФ зробить спробу перевороту і в Азербайджані"
Можемо припустити, що Баку й надалі геополітично віддалятиметься від Москви і дедалі більше співпрацюватиме з Туреччиною. А щодо Вірменії ― у червні Пашинян представив Ердогану своє бачення того, як мають відкритися кордони між країнами. Як на це реагує Росія?
Можливо, Росія і здійснює певні спроби протистояти. Згадаймо нещодавній випадок зі спробою організації державного перевороту у Вірменії. Але російські сили або повністю зосереджені на війні з Україною, або ж вони просто не здатні серйозно вплинути на регіон. Хоча наміри впливати залишаються ― це беззаперечно. Не виключено, що будуть зроблені спроби перевороту не лише у Вірменії, а й в Азербайджані. Щодо Туреччини, це окремий трек її взаємовідносин із Росією. Ми пам’ятаємо, що було у зв’язку із подіями у Сирії, коли турецькі військові збивали російський літак, також були обмеження у продажах туристичних путівок, відмова у закупівлі Росією помідорів тощо. Але якщо Азербайджан і Вірменія можуть собі дозволити не дослухатися до думки Кремля, то Туреччина, яка є країною НАТО і має тісні відносини із США, може собі дозволити набагато більше у регіональній і двосторонній політиці з Росією.
"Вірменія орієнтується передусім на Францію, Азербайджан ― на Туреччину"
А чому нібито така надійна партнерка РФ Вірменія зробила останніми роками поворот у напрямку Заходу? Чому Єреван розчарувався у Москві?
Розвиток країн та взаємини із сусідами, як правило, не мають лінійного характеру. Це клубок різних причин, підстав, історичних передумов. Якщо аналізувати сучасну ситуацію, то грузинський варіант для Вірменії (мається на увазі проросійська політика правлячої наразі у Грузії політсили "Грузинська мрія" ― ред.) також можливий. Думаю, росіяни на це і розраховували, плануючи державний переворот. Після того, як Пашинян прийшов до влади, розрахунок на російську підтримку був досить дивний. Тому що азербайджанський режим, де править клан Алієвих, і Кремль із його чекістським режимом, здавалося б, могли легше знайти спільну мову, на відміну від демократичного уряду Вірменії. Але фактор Нагірного Карабаху грав свою роль, і Вірменія по суті розраховувала, що Росія зможе їх підтримати у цьому плані та забезпечити хоча б статус-кво. Але цього не сталося, і далі демократична сутність вірменської влади заважала нормальному спілкуванню між Росією та Вірменією, навіть між Білоруссю та Вірменією. Ми пам’ятаємо, які були суперечки в рамках ОДКБ між Лукашенком і Пашиняном. Тому тут нічого дивного. Вірменія орієнтується у першу чергу на Францію, Азербайджан ― на Туреччину. Для нас це добре, тому що показує європейський та євроатлантичний вектор розвитку країн цього регіону. Якби ще Грузія змінила свій вектор ― було б чудово.
Чи можемо ми сказати, що Росія поступово втрачає Південний Кавказ? Доводилося чути, що для РФ великий удар буде, якщо спалахне Чечня. Це на рівні припущень. Яка ваша думка?
Кавказ завжди був ахіллесовою п’ятою ще Російської імперії. Багато збройних сил відправлялися для контролю цієї території. І якщо Південний Кавказ буде абсолютно позбавлений російського впливу, то і на Північному Кавказі цей вплив буде послаблений. Саме це було б дуже вигідним для України.
.jpg)
Ярослав Чорногор. Фото: armyinform
"Протягом 2025-26 років Вірменія та Азербайджан мають підписати угоду"
Чи стануть звичними контакти Пашиняна та Алієва у подальшому?
Ми вже згадували візит Пашиняна до Ердогана, а торік були зустрічі між міністрами закордонних справ Вірменії та Азербайджану. Наскільки я розумію, текст угоди між Вірменією та Азербайджаном вже готовий, але потрібні ще зміни до Конституції Вірменії, щоб ця угода набула чинності й врегулювали питання Нагірного Карабаху. Адже поки, згідно із Конституцією, ця територія вважається вірменською, то договір вони підписати не зможуть. Більшість аналітиків вважають, що протягом 2025-26 років це відбудеться. А щоб угода мала реальне наповнення, то зустрічі лідерів мають бути. Якщо не на регулярній основі контакти лідерів країн, то зустрічі на нижчих рівнях мають бути постійними.
"Ризик, що навчання можуть перерости у провокацію воєнного чи гібридного характеру, залишається високим"
Хочу запитати вас про російсько-білоруські навчання "Захід 2025". Очікується, що вони можуть бути дуже масштабними, що Росія може перекидати додаткові війська до Білорусі, ближче до західних кордонів, а це Польща та країни Балтії. Наскільки ці навчання можуть виходити за межі формату навчань?
Ми пам’ятаємо, що попередні навчання такого штибу закінчилися залишенням російських військ на території Білорусі з подальшою атакою в лютому 2022 року території України. Це викликає певне занепокоєння. Якби ми говорили 2-3 місяці тому, мої оцінки були б більш песимістичними щодо активності цих навчань. Але те, що ми бачимо на сьогодні, вселяє певний оптимізм. Скоріше за все, для повномасштабного вторгнення до Польщі чи країн Балтії Росія не має сил, хоча це не виключає якогось гібридного нападу. Ми бачимо, що зараз Росія та Білорусь певним чином намагаються загравати зі Сполученими Штатами. Лукашенко випустив ряд політв’язнів, у тому числі Сергія Тихановського. Крім того, білоруський диктатор заявив, що територія навчань пересувається далі від кордонів з Євросоюзом ― углиб Білорусі. За останньою інформацією, масштаби цих навчань будуть дещо меншими, ніж це планувалося спочатку. Багато в чому це пов’язано з тим, що Росія не має аж таких великих успіхів у бойових діях проти України. Фактично українські війська знищують російських військових, які потенційно могли б бути розміщені на території Білорусі та чинити тиск під час навчань на нас і наших союзників.
Ми неодноразово зустрічалися з колегами, українськими експертами, політиками, представниками білоруських демократичних сил, країн Балтії та Польщі. Певний ризик, що ці навчання можуть перерости в якусь провокацію воєнного чи гібридного характеру, залишається високим. Зараз липень, а навчання плануються на вересень, відтак багато чого залежатиме, чи матимуть росіяни хоч якісь просування на території України. З останніх новин ― глава МЗС РФ Лавров Лавров їздив до Північної Кореї. Отже, якщо північнокорейських солдатів стане більше, то загроза зросте.
