Знешкоджені російські безпілотники "Шахед" ("Герань"). Фото: AP/Efrem Lukatsky
Перші дрони-перехоплювачі почали застосовувати на початку 2023-го року
Дрони-перехоплювачі "шахедів". Коли з'явилися ідея і як давно вони є в українському війську?
Ідея дронів-перехоплювачів абсолютно не нова. Перші дрони-перехоплювачі почали застосовувати, напевно, десь на початку 2023-го року. Тоді переважно працювали на перехоплення російських розвідувальних дронів і почалися перші застосування зенітних FPV. Тому, в принципі, це не нова ідея – проти дешевих дронів використовувати дешевий засіб протидії. Не дорогі ракети ППО, а те, що коштує так само або співрозмірно з тим, що на нас летить. Тому що війна – це передусім змагання економік, це математика, хто витрачає більше, чиї ресурси швидше вичерпаються.
Щодо боротьби з "шахедами", то це, в принципі, теж було абсолютно логічно. "Шахеди" значно дешевші за ракети. Тому використовувати проти "шахедів" ракети, які дорогі, складі в виробництві і більшу їх частину ми отримуємо від наших західних партнерів, немає сенсу. Проти дешевих "шахедів" треба боротися дешевим засобом. І цим дешевим засобом, безумовно, є дрони-перехоплювачі. Вони бувають різного типу – це і квадрокоптери, і літакового типу. Тут лише питання, коли, який засіб використовувати, що можна швидко масштабувати.
"Шахед" – повільна ціль для ППО, але…
У чому взагалі унікальність дронів-перехоплювачів? І чому тільки зараз ми почали про них думати, виробляти і застосовувати проти "шахедів"?
"Шахеди" вважаються повільними цілями для протиповітряної оборони. Але в класі дронів вони все одно досить швидкі. А зараз ми навіть спостерігаємо подекуди використання "шахедів" на реактивних двигунах, які можуть набирати швидкість до 600 км. Це все одно повільніше, ніж ракети, але це досить швидко, як для дронів.
В чому проблема застосування дронів-перехоплювачів? Для того, щоб вміти наздогнати "шахед" потрібно розуміти, в який момент запустити дрон-перехоплювач. Чим швидший дрон, чим потужніший він, тим він більш енергоресурсний. Тобто тим більше потрібно йому енергозатрат для того, щоб розігнати двигуни. Значить, треба більші батарейки, більший дрон тощо. І ми не можемо просто безкінечно висіти в повітрі і чекати, коли ж прилетить "шахед". У повітрі дрон-перехоплювач перебуває 10-12 хвилин. Тобто це треба зловити той час, коли летить "шахед", встигнути підняти дрон і захопити. Для цього потрібна розгалужена мережа радарів. А територія України дуже і дуже велика. Якщо радіус радару, не буду розкривати конкретні технічні характеристики, але візьмемо в середньому 20 км, то можна порахувати, скільки нам таких радарів потрібно, щоб закрити територію України. Причому це ж не периметр, ми хочемо слідкувати, як "шахед" летить, наближається, і вміти його перехопити в той момент, де в нас є наземні екіпажі з дронами. Тобто була б Україна розміром з Ізраїль, я думаю, що ми б цю задачу вже вирішили. Але Україна значно більша. Тому, навіть маючи технологічне рішення для боротьби з "шахедами", втілити його і масштабувати – це тривалий процес. При тому, що ми говоримо про ті засоби, які не можна просто, маючи безмежну кількість грошей, піти купити в магазині. Це все технології, які потрібно виробляти. Деякі комплектуючі є обмеженого виробництва в світі. Ті ж радари ми не можемо просто піти і купити десь у необмеженій кількості, щоб закрити територію України. Їх не виробляється в світі в такій кількості. Тому треба говорити про масштабування виробництва. Масштабувати виробництво – це теж справа не одного тижня. Інколи побудувати виробничу лінію – це пів року, рік. Те саме і з виробництвом самих перехоплювачів. І, знову ж таки, поки ми щось виробляємо, росіяни теж не стоять на місці. Вони теж постійно вдосконалюються. Тому це постійний процес – змагання ресурсів, змагання організаційне навіть.
"Потрібні довгострокові контракти"
Для того, щоб організувати виробництво…Наприклад, виробник знає, що його засіб працює. Він сьогодні виробляє, скажімо, 100 засобів на місяць. А потрібно тисячу. Тобто потрібно збільшити виробництво в 10 разів. Це треба інвестувати шалені кошти. І потрібно знати, що ці інвестиції повернуться. Тому потрібні довгострокові контракти. У нас наразі держава контракти заключає рамкові на 3 роки, але фінансові зобов'язання бере тільки на рік. Тобто, виробник розуміє, що йому потрібно зростати, але він не може взяти інвестиції під якісь фінансові гарантії, бо настане 31 грудня і всі його гроші обнуляться. Тому потрібно з боку держави це фінансове планування, величезне організаційне планування, робота з партнерами, тому що велика частина технологій, які ми використовуємо виробляються точково в окремих державах тільки. Тому це точно не якась "чарівна пігулка", яку сьогодні прийняли, підписали меморандум і все, завтра воно запрацює.
Налаштувати взаємодію, щоб не було "сафарі в небі"
У цьому, власне, наша організаційна помилка. Ми не думаємо про те, що буде далі. Так само зараз. Є рішення проти тих "шахедів", які є зараз. І поки ми його масштабуємо, нам потрібно не розслаблятися, не казати: "Все, є рішення, зараз тільки треба масштабувати". Нам треба думати про те, який наступний крок зробить Росії. Якщо це будуть дрони з реактивними двигунами, то ті перехоплювачі, які є зараз, не будуть працювати. Вони просто не будуть встигати їх догнати. Плюс будуть змінюватися шляхи заходу в Україну. Якщо зараз ми говоримо орієнтовно про 7-8 основних маршрутів "шахедів", то що завадить росіянам змінити ці маршрути? І знову ж таки, придумати рішення, підписати меморандум – це ще не значить, що автоматично з'явилася, умовно, тисяча екіпажів, які працюють з цими дронами-перехоплювачами. Людину треба підготувати, натренувати. Підготовка екіпажів, які працюють з дронами-перехоплювачами – це теж час. Забезпечити їх. Окрім того, щоб купити їм самі дрони, їм потрібно купити пікапи, буси, встановити все це обладнання, навчити їх працювати з радарами, налаштувати всю взаємодію, щоб не було "сафарі в небі", як в нас було на Київщині. Хто пам'ятає 22-й рік, коли в нас воювали і ДФТГ, і ТРО, і регулярні Збройні сили, і прикордонники, ніхто не знав де хто і в нас було дуже багато "дружнього вогню". Так і тепер. Як нам уникнути "дружнього вогню" в небі? Де гарантія, що перехоплювачі однієї групи не будуть збиті іншою групою? Тобто тепер таку саму взаємодію, як ми змогли більш-менш успішно налаштувати на землі, потрібно повторити в небі. І коли наші законодавці ухвалюють закон про те, що тепер цивільні групи можуть працювати в небі, стріляти в небо чи запускати дрони, то хтось подумав про те, як їх координувати з регулярними нашими Повітряними силами. Як зробити так, щоб ДФТГ якесь, яке закупить собі кулемет, не збило гелікоптер наших Повітряних сил?
Любов Шипович у студії Українського Радіо
"Чи дійсно проти дешевих "шахедів" найефективніший F-16?"
Чи є вже розуміння в цьому, як саме мають взаємодіяти?
Це проблема, в принципі, всіх демократій. В демократіях інституції дуже часто діють незалежно. Ухвалюючи закон про ці "приватні" повітряні сили фактично, я не впевнена, що депутати радилися з Генеральним штабом, з представниками Повітряних сил. В принципі – хороша ідея, якщо правильно все скоординувати. Але в нас дуже часто одна інституція ухвалює якесь навіть позитивне рішення, не координуючись з іншими інституціями. Зараз, наприклад, авіація має перевагу над будь-якими іншими засобами. Якщо піднімається в небо F-16, то всі інші, хто працював, мають заборону на будь-які польоти, роботу по небу. І в цьому була би логіка, якби F-16 був найефективнішим засобом перехоплення. Але чи дійсно найефективніше працює F-16 проти дешевих "шахедів"? А це не завжди "шахеди", це ще й "Гербери" – дрони, які менші за "шахеди", які не несуть бойової частини, які, по суті, працюють лише на відтягування на себе протиповітряної оборони. Можливо, варто координуватися. І якщо ми бачимо, що це летять ці повільніші "Гербери", а на радарах їх, в принципі, можна ідентифікувати, то немає сенсу посилати за ними дорогі винищувачі. Може краще дійсно направити групи з землі, які працюють з дронами, літаками-перехоплювачами і зможуть ефективніше спрацювати. Тобто такої координації наразі немає, наскільки мені відомо. А про неї варто думати. Літаки варто піднімати, якщо не справились попередні групи, коли "шахеди" пройшли сектори діяльності інших груп і тільки тоді там піднімається авіація. Тобто це все часто просто координація і навчання людей.
Допомога громад
Чи допомагають громади у захисті неба і що загалом вони можуть зробити?
Дронів-перехоплювачів є кілька різних типів і тут не можна сказати, що працює один, не працює інший. Тут потрібно підходити комплексно, бо те, що на нас летить, теж абсолютно різного типу. Є "шахеди", є "гербери", на прифронтових територіях ворог запускає "молнії", різні розвідувальні БПЛА, які теж треба перехоплювати. І це дуже добре, що громади включаються в захист. Тут потрібно розуміти, що ми можемо, звичайно, як коментатори в соцмережах казати, що не воюють діти депутатів, Міноборони ще не на все виділило грошей, але потрібно пам'ятати, що ми воюємо з державою, яка значно нас перевищує, ресурсно в тому числі. Тому це не війна держави проти держави, це війна народу. І лише, якщо ми як народ включаємося в боротьбу, то в нас є шанс на виживання, на стримування ворога і дуже обережно хочеться сказати про можливу Перемогу. Тому громади, які мають фінансування, а в нас є громади, які стали багатшими під час війни, до яких релокувалися підприємства, переїхали переселенці, які економічно зросли, я думаю, що такі громади цілком можуть інвестувати в нашу спільну безпеку. В тому числі, запускаючи власні процеси із захисту неба, як зробила Київщина. Я знаю, що зараз так само цікавляться цим питанням громади Львівщини, Волині. Досить непогано Рівненщина спрацювала. Тому потрібно не лише вимагати щось від держави, а й думати самим про захист. Можливо, замість того, щоб збудувати сьогодні якийсь новий стадіон чи посадити нові клумби в місті, що, звичайно, дуже гарно, приємно, але коли на тебе щоночі летять "шахеди", в першу чергу, мені здається, потрібно подумати все-таки про оборону. І, можливо, менше грошей витрачати на благоустрій громади, а в першу чергу на захист цієї громади.
"Війна – не лише зброя"
Що громади можуть зробити вже зараз? Підтримувати виробництва дронів-перехоплювачів. Їх кількість в Україні зростає. Їх більше ніж один чи два. Є рішення, які вже працюють, які себе підтвердили. Але потрібно також вкладатися і в ті компанії, які тільки на початковому етапі, щоб ми не виростили монополістів, які просто будуть обмеженнями, не будуть встигати все виробляти. Потрібно "вирощувати" весь цей ринок, інвестувати і в менші підприємства, надавати гранти, дешеві кредити, якісь пільгові розміщення на території громад. Потрібно вкладатися в підготовку операторів, тому що дрони самі по собі не літають до цих пір. Хоча штучний інтелект є, донаведення впроваджується, але все одно потрібні команди екіпажів, які з ними працюють. Також потрібно забезпечення цих екіпажів. Їм потрібні авто, на яких вони їздять, їх потрібно заправляти пальним. Потрібні Starlink, радари, тобто вся ця екосистема, яка теж коштує грошей. Ми дуже часто забуваємо, що війна – це не лише зброя, війна – це ще й величезна логістика навколо цього.
