Андрюс Кубілюс. Фото: facebook/Andrius Kubilius
Оборонні кредити, EDIP і Україна: як ЄС посилив безпеку за рік
Пане Кубілюс, минув приблизно рік, відколи ви заступили до виконання обов’язків комісара Європейського Союзу з питань оборони та космосу. Як би ви схарактеризували підсумки своєї праці за рік? Назвіть, будь ласка, три ключові досягнення.
Рік був дуже інтенсивним, і абсолютно очевидно, що нині оборона Європейського Союзу є найвищим пріоритетом для всього Союзу, для Європейської комісії та для держав-членів. Протягом цього року ми просунули вперед кілька надзвичайно важливих програм, які підтримують зусилля держав-членів із нарощування їхніх оборонних спроможностей.
Насамперед — у фінансовій площині. Зокрема, йдеться про дуже успішну програму так званих безпечних кредитів обсягом 150 мільярдів євро. Наразі вона наближається до фінальної стадії: 19 держав-членів звернулися по ці кошти. П’ятнадцять із них також включили до своїх планів підтримку України. Це справді надзвичайно важливо.
Крім того, були ухвалені й інші важливі рішення – як на рівні ЄС, так і на рівні НАТО – щодо збільшення оборонних видатків і розвитку нових програм у сфері оборонної промисловості. Наприклад, із наступного року почне діяти програма EDIP (European Defence Industry Program – ред.), й вона стане операційною. І тут знову ж таки Україна буде включена до цієї програми, що дозволить інтегрувати українську оборонну промисловість із європейською.
Інтеграція ЗСУ і ВПК України з європейськими спроможностями
Поточна безпекова стратегія ЄС передбачає досягнення готовності до 2030 року. Нещодавно ви підкреслювали, що це включає три аспекти: матеріальна готовність, інституційна готовність та політична готовність. Причому ви зазначили, що в 2025 році чимало було зроблено в напрямку матеріальної готовності, але щодо інституційної та політичної готовності залишаються переважно відкриті запитання. Що саме вас найбільше непокоїть?
Що стосується інституційного виміру, то, безперечно, нам потрібно дивитися на ситуацію в довгостроковій перспективі. З огляду на те, що наші трансатлантичні партнери планують скорочувати свою присутність на європейському континенті та зміщувати фокус у бік Індо-Тихоокеанського регіону, ми маємо замислитися над тим, як забезпечувати безпеку Європи власними силами, як посилити так званий європейський стовп НАТО. Водночас, з іншого боку, постає питання, як інтегрувати оборонні спроможності Великої Британії, Норвегії, а також України, яка є надзвичайно важливою, з оборонними спроможностями інших держав-членів Європейського Союзу.
І особливо, коли йдеться про українські оборонні спроможності, ми чітко усвідомлюємо, що сьогодні ви маєте унікальний досвід – Збройні сили, перевірені в боях, і таку ж перевірену в боях оборонну промисловість. Їхня інтеграція з європейськими спроможностями здатна суттєво посилити як Європейський Союз загалом, так і весь європейський континент.
В оборонній "дорожній мапі" ЄС Україну визначають як ключову складову оборонної готовності Євросоюзу. Що має бути зроблено для того, щоб Україна стала невід’ємною частиною спільної оборонної стратегії? Яку роль відіграватиме Україна в обороні Європи в найближчі роки, на ваш погляд?
Україна відіграє – і може добре відігравати – надзвичайно важливу роль у обороні Європи. Сьогодні, коли ви захищаєтеся від російської агресії, ви захищаєте не лише себе, а й усю Європу. По-друге, безумовно, як я вже казав раніше, ваш досвід є унікальним, і цей досвід може бути вкрай потрібним і корисним для посилення обороноздатності всього європейського континенту – особливо з огляду на прогнози наших розвідувальних служб про те, що Росія може бути готовою випробувати держави-члени Європейського Союзу своєю агресією, а також випробувати дію Статті 5 НАТО.
У такому разі ми матимемо справу з російськими збройними силами, які вже пройшли бойове загартування. А з нашого боку, за винятком українських перевірених в боях сил, ми не маємо подібного досвіду. Саме тому інтеграція українських спроможностей з європейськими – насамперед, можливо, через Європейський оборонний союз, а згодом і повна інтеграція України до Європейського Союзу – є життєво важливим інтересом також і для самого Європейського Союзу.
Від самого початку 2026 року Україна зможе долучитися до всіх інструментів оборонно-промислової політики ЄС
Які кроки треба зробити в 2026 році, щоб інтегрувати українську систему оборони в європейську?
Передусім, звісно, мир є найважливішим пріоритетом. Але, по-друге, нам, безумовно, потрібно розвивати належні інституційні рамки, щоб така інтеграція могла відбуватися успішно. Водночас уже зараз, не втрачаючи жодної миті, ми здатні подбати про те, щоб ваша оборонна промисловість – дуже інноваційна й успішна – була інтегрована з європейською оборонною промисловістю.
Це стане можливим уже найближчим часом завдяки новій оборонно-промисловій програмі Європейського Союзу, яка почне діяти з наступного року. Від самого початку наступного року Україна, а точніше українська оборонна промисловість, зможе долучитися до всіх інструментів оборонно-промислової політики Європейського Союзу.
"Стратегія дикобраза" — це найкраща гарантія безпеки для України
Ми повсякчас чуємо, що війна має завершитися залізними гарантіями для України від США та ЄС. Який внесок готова зробити "Коаліція рішучих" у забезпечення безпеки України? Чи може йтися не тільки про багаторічне фінансування та військове постачання, не тільки про інтеграцію української оборонної промисловості в європейську, але також про розташування миротворчих контингентів? Чи ці пропозиції досі на столі?
Я не можу сказати тут нічого дуже конкретного, адже це не входить до моєї компетенції. Це не частина мого портфеля. Я не беру участі в цих переговорах. Втім, абсолютно зрозуміло – і це усвідомлюють як у Європі, так, я сподіваюся, і наші американські партнери, — що без гарантій безпеки, причому без сильних гарантій безпеки, не буде запобігання новим агресивним атакам Росії проти України. Саме тому ці гарантії безпеки є справді критично важливими. Водночас потрібні не лише зовнішні гарантії безпеки з боку інших країн. Ми також вважаємо, що сила українських Збройних сил може бути найкращою гарантією безпеки для України.
Саме тому ми говоримо про так звану "стратегію дикобраза" – зробити Україну справді дуже добре озброєною, створити можливості для того, щоб вона мала достатню кількість озброєння тощо. Також ми розглядаємо, як уже найближчим часом можемо підтримати розвиток української оборони за рахунок достатнього фінансового ресурсу. Передусім ідеться про так званий репараційний кредит, коли заморожені російські активи будуть використані саме з цією метою – надати Україні спеціальний кредит орієнтовною вартістю близько 140 мільярдів євро.
Якщо Україна не одержить сильні гарантії безпеки, як це позначиться не тільки на безпеці України, але й на безпеці Європи?
Ви знаєте, слабкі гарантії безпеки для України, безумовно, створять спокусу для Путіна – або розпочати війну проти України, або проти однієї з держав-членів Європейського Союзу. Адже слабкі гарантії безпеки для України продемонструють, що Захід є політично слабким, а це надзвичайно небезпечний сигнал, який надсилається Путіну та Кремлю. Адже що надихає його на нові агресивні атаки проти інших країн, проти сусідніх держав – це, власне кажучи, якраз сигнали слабкості з нашого боку.
"Я налаштований оптимістично"
Пане Кубілюс, ви згадали репараційний кредит для України. ЄС тривалий час не може наважитися використовувати заморожені російські активи для створення репараційного кредиту. Які перспективи цього питання найближчими тижнями?
Я налаштований оптимістично. Річ не в тому, що Європейський Союз вагається. Йдеться про одну державу-члена – Бельгію, оскільки так склалося, що більшість заморожених активів перебуває в приватній компанії Euroclear, яка розташована в Бельгії. Саме тому бельгійський уряд порушує різні питання та висловлює занепокоєння щодо безпеки своєї фінансової системи в перспективі.
Втім, я вважаю, що Європейський Союз надав Бельгії низку спеціальних гарантій, і сподіваюся, що зрештою переможе раціональний підхід. І вже цього тижня – 18–19 грудня – під час засідання Ради Європейського Союзу на рівні глав держав і урядів у Брюсселі буде ухвалено остаточне рішення.
Частину кредитів SAFE держави-члени планують спрямувати на закупівлі в української оборонної промисловості
Для досягнення готовності до 2030 року ЄС створив інструмент фінансування SAFE (Security Action for Europe – "Безпекові дії для Європи" – ред.), і на цей момент усі 19 країн ЄС, які зацікавились програмою SAFE для інвестицій у свою оборону, вже подали свої національні плани оборонних інвестицій. Ви нещодавно наголосили, що "15 країн-членів передбачили підтримку для України. Це більше, ніж очікувалося – і йдеться про мільярди, а не мільйони". Це ваша цитата. Куди будуть спрямовані ці кошти?
Передусім ці кошти отримують держави-члени Європейського Союзу. Усі 150 мільярдів євро надаються у вигляді кредитів – дуже привабливих кредитів – для розвитку насамперед оборонних спроможностей самих держав-членів. Водночас країни-члени мають можливість укладати угоди з Україною, щоб використовувати ці кредити також для підтримки України. Яким саме чином і що саме вони робитимуть – це може бути закупівля озброєнь в українських виробників або створення спільних підприємств з українською оборонною промисловістю – залежить від кожної конкретної держави-члена. Тому ми не можемо публічно оголошувати чи обговорювати конкретні плани кожної країни, які вона має намір реалізувати.
Це те, що ми називаємо "чутливими даними". Водночас важливо, що держави-члени позитивно відгукнулися на наш запит. Я також знаю, що уряд України доклав значних зусиль у переговорах з державами-членами, і ці країни відповіли позитивно – частину цих кредитів вони справді використають для підтримки Збройних сил України.
"Американці змінюють своє ставлення до питань безпеки, і тому Європі потрібно прискорити підготовку до незалежності у захисті"
Кілька днів тому була оприлюднена нова стратегія національної безпеки США, яка шокувала багатьох в Європі та в Україні. В стратегії не йдеться про агресію Росії щодо України, натомість вказується, що завданням США є досягнення стратегічної стабільності з РФ. Понад те, в стратегії є досить гострі інвективи в бік Європейського Союзу та європейської єдності. На ваш погляд, США переглядають свій статус стратегічного партнера ЄС в Європі? Як це позначиться на безпеці континенту?
По-перше, американці переглядають свій глобальний статус, те, як вони розуміють свою роль у світі, і цілком очевидно, що американці, можливо, змінюють своє ставлення. Можливо, вони починають розуміти, що не можуть забезпечити безпеку в усьому світі в різних куточках світу. Тому є дуже чітке повідомлення про те, що вони зосередять свої сили безпеки навколо так званої Західної півкулі, тобто в Північній та Південній Америках, натомість деінде вони шукатимуть інші способи впливу. Крім того, коли вони говорять про Європейський Союз, перш за все, дуже зрозуміло, що вони зменшать свою присутність на європейському континенті. По-друге, схоже, що з якихось важко зрозумілих причин американцям не подобається, якщо Євросоюз стане згуртованішим і сильнішим, особливо в оборонній сфері, але це, мабуть, окрема тема.
Наслідки дуже зрозумілі. Вони просили протягом досить тривалого періоду часу, щоб ми як Європейський Союз взяли на себе захист Європи. І ми справді збираємося це зробити; це те, до чого президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн протягом досить тривалого часу неодноразово закликала всі країни-члени Європейського Союзу – будувати нашу незалежність, починаючи з оборони. Тож у сфері оборони ми дійсно нарощуємо наші спроможності, щоб бути незалежними, незалежними від підтримки, яка досі гарантувала нашу безпеку, підтримки з боку Сполучених Штатів.
Ми залишимося партнерами Сполучених Штатів. Ми не шукаємо жодних емоційних розбіжностей. Ми не згодні з тим, що Сполучені Штати говорять про наші цінності, нашу ідентичність і свободу слова в Європі. Ми дуже хороші і дуже сильні, незважаючи на всі дивні критичні зауваження з боку Сполучених Штатів, але також ми розуміємо, що справді американці змінюють своє загальне ставлення до викликів безпеки та питань безпеки, і тому нам потрібно прискорити нашу підготовку до незалежності у захисті європейського континенту.
Отже, якщо або коли США заберуть свої війська з Європи, то хто заступить їх в Європі? Війська європейських країн-членів НАТО? Чи взагалі має постати якась нова європейська архітектура безпеки?
Це те, що нам потрібно обговорити. Ось чому я завжди закликаю, щоб ми подбали про це. І ми повинні обговорювати не тільки те, що я називаю матеріальною оборонною готовністю (скільки нових танків і артилерійських знарядь нам потрібно мати, як нам потрібно їх фінансувати тощо), але що ми повинні також говорити про інституційну оборонну готовність, а саме: як ми організуємо себе на європейському континенті, якщо американці зменшать свою присутність; хто очолить організацію НАТО; хто стане новим керівником військових сил НАТО в Європі; як ці сили будуть об’єднані; яку роль можуть відігравати різні країни-члени, і не лише країни-члени Європейського Союзу, але й країни, які живуть на європейському континенті, як-от Велика Британія, Норвегія, Україна.
Отже, є багато дуже важливих стратегічних питань, і ми повинні почати обговорювати їх дуже ефективно, публічно та шукати найкращі рішення.
"Нам потрібно бути настільки сильними, щоб Росія навіть не думала про можливість напасти на нас"
Пане Кубілюс, ми неодноразово чули від західних розвідок оцінку, що найближчими роками РФ може здійснити напад на одну з країн східного флангу НАТО. Є думка, що це станеться радше швидше, ніж пізніше, оскільки Росія не чекатиме, поки Європа буде готовою до відбиття агресії. Якщо, припустимо, напад станеться найближчими місяцями, то якою мірою спрацює принцип колективної безпеки?
По-перше, я б сказав, що зараз ми готові захищатися. Але, з іншого боку, коли ми дивимося в майбутнє і бачимо, як Росія виробляє зброю, дивимося на їхню економіку, яка перетворена на економіку війни, ми розуміємо, що нам потрібно також прискорити наше виробництво та наші можливості. Це перше. Також тепер ми точно знаємо: наші плани і наші стратегії є дуже чіткими. Нам потрібно бути настільки сильними, щоб Росія навіть не думала про можливість напасти на нас. Таким чином ми можемо стримувати їхні атаки. І ми готові робити те, що потрібно. І, як я вже казав раніше, оборона зараз є стратегічним пріоритетом для Європейського Союзу. І ми повинні пам’ятати, що Євросоюз більш ніж у 10 разів економічно сильніший за Росію. Я просто кажу, що нам потрібно мобілізувати нашу економіку, спрямувавши ресурси туди, де ми набагато сильніші за Росію, і мобілізувати цю економіку для розбудови нашої обороноздатності.
