Ілюстративне фото: facebook/easternforces
"Найбільш загрозливою є ситуація на Новопавлівському напрямку"
Почнімо із ситуації на фронті. "BBC Україна" пише про напів оточення Покровська і Костянтинівки. Із цією оцінкою можна погодитися або не погодитися, але знаємо, що трасу Покровськ-Костянтинівка перерізано і там розширюється російський плацдарм. Яка ваша оцінка ситуації на цій ділянці фронту?
Безпосередньо на цій ділянці фронту найбільш загрозлива ситуація – як в бік Мирнограда, так і в бік Костянтинівки. Причому росіяни хочуть на східному фасі прорватися безпосередньо до підступів міста. Якщо їм вдасться захопити, не дай Боже, останні населені пункти там, то відстань до Костянтинівки залишатиметься десь на рівні 4 км. Мова йде, зокрема, про населений пункт Яблунівка, а також сусіднє Олександрово-Калинове, де вони зосереджують свої зусилля. Щодо Мирнограда і Покровська я б все-таки не погодився з тезою напів оточення. Тут більше питання забезпечення нашої логістики, тому що під'їзди до Мирнограда і Покровська росіяни намагаються так само блокувати, брати під вогневий контроль своїх FPV-дронів та дронів на оптоволокні. І відповідно, таким чином ускладнювати роботу оборонців цих міст.
Найбільш загрозливою, мені здається, із усіх напрямків є ситуація на Новопавлівському напрямку. Тут росіяни рвуться до адміністративної межі, яка проходить по річці Вовча. Це адміністративна межа між Донецькою та Дніпропетровською областями. На жаль, ворог за останні дні там мав просування, причому найбільші по всій ділянці фронту – приблизно в 9 квадратних кілометрів. Тому цей напрямок, звісно, залишається найгарячішим.
На Сумському напрямку наші Сили оборони перехопили ініціативу
На інших напрямках ситуація є набагато кращою. Тут особливо варто відзначити Сумський напрямок, де наші Сили оборони наразі взяли ініціативу. Просування ворога в тій же Юнаківці, яку вони хочуть штурмувати і обійти південніше, щоб вийти на панівні висоти і таким чином тероризувати місто Суми, наразі далеке від своєї реалізації. Там було просування в росіян лише на 100-150 метрів. І зараз фактично по всій лінії бойового зіткнення тривають бої. Ми в районі Олексіївки змогли охопити росіян із флангу. Також намагаємося обходити їх позиції і в районі Андріївки. І не дивлячись на те, що там воюють так звані "елітні" частини, а кістяком в цьому районі вважається 155 окрема бригада морської піхоти РФ, завалення "м'ясом", м'яко кажучи, ворогу нічого не дало. Ми вичекали цей піковий момент кризи і зараз потроху відвойовуємо свої території, свої позиції.
На Південно-Слобожанському напрямку важко, але суттєвого просування ворог немає
На Південно-Слобожанському напрямку також тривають важкі бої. Тут ворог намагається об'єднати свої зусилля разом із проривами в районі Мілового на російсько-українському кордоні. Є намагання вийти в тил нашим захисникам в районі Куп'янська і розширити свій плацдарм в районі Дворічної. Суть у тому, що між Дворічною і Вовчанськом, умовно, 70 км і вони перехресним вогнем своїми дронами, які б'ють на 20-25 км, плюс просуванням з Мілового намагаються створити в прикордонні суцільну зону контролю української логістики. Ситуація там залишається дійсно важкою, але якогось суттєвого просування ворог, на щастя, немає.
На Сіверському напрямку так само відбувається намагання здійснювати повзучий наступ. На цьому напрямку ворог зосередив бойовиків так званої луганської народної міліції. Не дуже боєздатний підрозділ, але поки що там росіяни, на щастя, просування не мають. Їхні спроби штурмувати і зайняти населений пункт Григорівка поки що їм якогось успіху не принесли.
На Запорізькому напрямку росіяни теж атакують. Але тут їхні дії більше пов'язані з тим, що саме з цього напрямку вони познімали деякі резерви і перекинули їх на Сумщину. Тому ворогу критично важливо підняти рівень тиску на лінію бойового зіткнення, щоб, власне, наші війська не мали змоги перекинути свої резерви на інші більш гарячі напрямки, на той же Новопавлівський чи Покровський.
"Ми за місяць мінусуємо 34-35 тисяч голів противника"
За даними Служби зовнішньої розвідки України, станом на початок липня до бойових дій в Україні Росія залучила наземне угруповання збройних сил чисельністю понад 700 тисяч військових. Це на 60 тисяч більше, ніж у травні. Чи відомо, куди саме росіяни підтягують ці резерви і що може свідчити про те, що десь вони почнуть діяти більш активно?
Основні резерви вони, звісно, перекидають на Покровський напрямок. Ми за місяць мінусуємо приблизно від 34 до 35 тисяч голів противника. Але не варто забувати, що ця статистика включає вбитих і поранених. А саме вбитих росіян – це стабільно десь третина, тому що рівень їхньої першої медичної допомоги, на щастя, досі на дуже і дуже низькому рівні.
Стосовно нарощення угруповання. Зараз росіяни ще більше розширюють джерела поповнення свого "гарматного м'яса". Вони набирають зеків. Зараз вони перейшли до тактики набору людей, які на умовному терміні в РФ, їх також залучають до війська. Плюс триває активна вербовка по всьому світу – з країн Африки, країн Глобального Півдня, можливо навіть у якості "добровольців" будуть направлятися північнокорейські військові, а потім з ними будуть укладатися вже прямі контракти із збройними силами РФ, про що говорив генерал Буданов. Але цей щомісячний дефіцит людей у росіян складає приблизно від 5 до 10 тисяч. Тобто, ми все-таки "з'їдаємо" основну масу їхньої живої сили, хоча цей процес рухається не так швидко, як би нам хотілось. Тому цифра в 700 тисяч нарощення є дуже і дуже мінливою, бо якісь частини заводяться, якісь виводяться. І нагадаю, що ще до кінця минулого року росіяни хотіли наростити своє угруповання до 800 тисяч мінімум для того, щоб реалізувати всі свої плани з просування. Через те, що в них є все-таки брак живої сили і через високий рівень ураження нами, плани ворога і ті просування, які ми бачимо, дуже і дуже далекі від тих завдань, які поставив Генштаб РФ своєму війську.
.jpg)
Дмитро Жмайло. Фото: facebook/USCCentre
"Потрібно втриматися і зберегти якнайбільше життів"
І в цей час Дональд Трамп дає Путіну ще 50 днів, аби досягнути миру в Україні, інакше – можливо будуть запроваджені якісь санкції. На фронті ці 50 днів, що можуть означати?
Нам, насправді, за ці 50 днів потрібно втриматися і зберегти якомога більше життів наших військових. Нам зараз не варто чіплятися за знищені росіянами території. Тут критично важливо зберегти армію.
Що може змінитися? По-перше, в оцінці Трампа нам потрібно відійти від оцих коливань – то якесь захоплення, то щирий хейт. Він є політиком-прагматиком. США лишаються нашим стратегічним союзником і Трамп лишається союзником, не дивлячись на всі його розвороти на 180°. Тому цей період потепління з офіційним Києвом нам потрібно використовувати по максимуму. Саме тому приїхав Кіт Келлог – великий друг України. І нам зараз важливо якомога більше здобути підтримки.
"Росія воює на максимумі своїх спроможностей"
Що може статися за 50 днів? Росія воює на максимумі своїх спроможностей. Це двигун внутрішнього згоряння і затиснута педаль. Це максимум оборотів. Вся їхня оборонка завантажена, вся північнокорейська оборонка завантажена, людей вони шукають по всьому світу і все одно не можуть вигребти темп, який вони самі задали. Вони не можуть тримати таку високу планку. Тому все жахливе, що могла зробити з нами Росія, вона вже зробила – починаючи від ударів по цивільних і прямого геноциду українського народу. Якби РФ мала змогу вдарити ядерною бомбою по Україні і не мала якихось стримуючих факторів у вигляді того ж Китаю, то вона б уже давно це зробила. Тому я не думаю, що вони зроблять щось, що за рамками поточної ситуації.
Чи піде на це Трамп – побачимо. Я нагадаю, що попередній раз, коли висувалися такі ультиматуми, зокрема, щодо першої зустрічі українських і російських делегацій в Стамбулі, з Вашингтону був тоді чіткий меседж – якщо не буде припинення вогню після цієї першої зустрічі, то значить Росію чекають санкції. Як ми бачимо, цього не сталося, що розпалило інтереси Путіна ще більше. Він десь відчув силу, тому що все активніше на його бік почав ставати Китай. Тому зараз нам критично важливо зосередитися на наших відносинах із Вашингтоном і за цей час по максимуму витягнути зброї для нашого фронту. Щось зробити поза цими рамками з Україною Росія фізично просто-напросто не може.
"Україна має потужності і буде стовідсотково масштабувати цей досвід"
Парламент України підтримав рішення про вихід із Оттавської конвенції про заборону протипіхотних мін. Раніше про цей же намір заявили Литва, Естонія, Польща, Фінляндія. Як ви оцінюєте це рішення, зокрема, коли, як і де саме ми можемо їх застосувати?
Це однозначно наш єдиний шанс. Тому що, якщо зробити малесенький відступ, ми дуже часто не дивимося у розрізі всього повномасштабного вторгнення. Ми змогли вибити росіян із Чорного моря. Російська авіація не панує в нашому небі. Завдяки Службі безпеки ми знищили велику кількість стратегічної авіації ворога. Раніше, нагадаю, в небі було 12-15 бортів, зараз – 1-2 максимум. Тобто основну боєздатну частину ми досить-таки пошматували. Техніка так само не воює, величезні втрати у росіян. У них залишаються 3 важливі фактори – керовані авіаційні бомби, дрони на оптоволокні і масові штурми піхоти. А чим найкраще зупиняти піхоту? Звісно, це міни, це питання загороджень. Тому, фактично, без цієї зброї нам дуже важко було б тримати в подальшому лінії бойового зіткнення.
Стосовно того, коли наші міни можуть з'явитися. Ще в грудні-листопаді минулого року російські Z-воєнкори повідомляли, що Україна налагодила виробництво ще за старою радянською технологією мін МОН-50, МОН-100. Це технологія 66-го року, але глибоко вдосконалена українськими науковцями і військовими. І вони тоді якраз писали, що ці "нові старі міни" українського виробництва дуже дошкуляють піхоті, тому що знаходяться в неочікуваних місцях. Плюс ця міна має можливість дистанційного підриву, там не потрібно якоїсь спеціальної техніки. І все-таки сподіваємося, що обіцянки адміністрації Байдена щодо передачі американських протипіхотних мін будуть виконані. А це міни двох видів. Одні заряджаються в ствол 155-міліметрової артилерії західного виробництва, при пострілі бойова частина розділяється і мінує окрему територію. І є переносні міни, які вистрілюють із переносних тубусів. Тому, очевидно, Україна має потужності і буде стовідсотково масштабувати цей досвід.
