Олена Івановська. Фото: Детектор медіа
Сумніви були і нині залишаються, але українська жінка не звикла відступати
Відкритої інформації про вас не надто багато. Відомо, що ви – зі сфери науки, ви – докторка філологічних наук. Що для вас стало мотивацією змінити досить кардинально своє життя? Чи були страхи і вагання при ухваленні цього рішення?
Кожна критична людина, і я теж, завжди сумнівається в своїх силах і переживає за те, чи підтвердить вона той мандат довіри, який, наприклад мені, дав університет. І моїм поручителем виступив Дмитро Лубінець. Звісно, сумніви були. Вони і нині залишаються. Водночас я розумію, що українська жінка, а тим паче фольклористка, не звикла відступати. Тож ми будемо працювати в цьому напрямку, оскільки навчанню я присвятила все своє життя. А завжди навчалася чогось нового. Тому я сподіваюся, що і цю висоту, з божою допомогою та за підтримки моїх колег, великої філологічної родини, я подолаю.
Українську мову не можуть зупинити жодні циркуляри та заборони
В академічному полі я завжди захищала українську мову, адже така специфіка моєї роботи. Я фольклористка. Можливо дехто сприймає цю професію поверхово. Предметом фольклористики є вивчення контенту саме живої мови. Мови, якій в імперські та радянські часи чинили перепони. До речі, саме в цей день, 18 липня 1863 року набув чинності Валуєвський циркуляр, який жорстко чинив перешкоди функціонуванню української мови в соціальному середовищі: в навчальних закладах, в друкарстві тощо. Але народна мова, зокрема фольклор, це справжня стихія. І її не можуть зупинити жодні циркуляри та заборони. Хоча питанню знищення української мови в усі часи з боку імперії приділялася велика увага. Для того, щоб упокорити українство і відібрати у нього мову.
Автохтонна юриспруденція і первісні народні уявлення про право та правду
А фольклористи – це ті люди, які не лише фіксують в полях зразки народної творчості та, проаналізувавши зібране, намагаються щось відтворити, щоб залишити в активному побутуванні і передати своїм нащадкам. Тому я не можу сказати, що я кардинальним чином змінила своє життя. Адже я, певною мірою, досліджую звичаєве, або усне право, вивчаю, в який спосіб відбувалася історична законотворчість. Вона, перш за все, вербалізувалася в пісні, легенді, притчі, баладі, казці. Це ті текстові матеріали, які передають нам первісні народні уявлення про добро і зло, про право, про правду. Тому я посвячена в юриспруденцію, але можливо в давню, автохтонну.
Я продовжу в роботі лінію, задану моїм попередником Тарасом Кременем
Як на мене, на цій посаді викликом для науковиці може бути саме те, що пов'язано з правозахисною та політичною діяльністю. Чи є це викликом для вас? Чи встигли ви вже осягнути обсяг роботи? Чи вважаєте ви це викликами?
Так, я вважаю це викликами. Тому що технічно я ще не настільки посвячена в процес. Звісно я вже вивчала матеріали і звіти мого попередника Тараса Кременя. І теоретично візію для себе я вже склала. А щодо практики, це досить складна процедура. Але думаю, що за допомогою своїх колег, які вже 5 років набували цього досвіду і мають позитивні результати, я продовжу задану лінію. Але, як мені здається, окрім каральних методів, які обов'язкові і прописані в законі, і воно є непорушним, треба додати й іншого крила цьому процесу – популяризації і підтримці тих культурних ініціатив, які б формували україномовні звички молодих людей і стимулювали дорослих все ж переходити на українську мову.
Думаю, наша взаємодія буде плідною, і я буду вчитися у моїх колег
Я б хотіла детальніше зупинитися на тих задачах, які ви бачите. Чи вдалося вам зрозуміти, як працює Уповноважений захисту державної мови, влитися в колектив людей, з якими вам доведеться працювати, намітити плани подальших дій?
Вчора офіційно мене було представлено колективу міністром Кабінету Міністрів паном Олегом Немчіновим. Ми познайомилися з усім колективом, але дуже побіжно. Більш ґрунтовна розмова у нас була з головою секретаріату Юрієм Зубком. Я для себе зробила певні висновки. І вже відзначила для себе певні проблемні моменти і виклики, які існують на сьогоднішній день для цієї структури. Тут багато, зокрема, і зовнішніх факторів, які потрібно поступово вирішувати, але я думаю, що наша взаємодія буде плідною, і я буду вчитися у моїх колег. І ті знання, які є у мене на сьогоднішній день, а також ті знання, які я буду набувати, я буду докладати до роботи цієї інституції.
Стан української мови в Україні: нам не варто бути в ілюзіях
Як ви оцінюєте загальний стан справ української мови в Україні? Тому що зі свого досвіду роботи в медіа, найбільш обговорюваними темами, зокрема і серед слухачів в прямому ефірі, є питання мови і релігії. Питання мови не зникає, періодично заспокоюється, а потім вибухає знову. Як ви оцінюєте стан української мови, особливо в контексті загроз з боку російської мови?
Звісно, ми ще не подолали цей рубікон або точку неповернення. Процес триває, і нам не варто бути в ілюзіях. Мені здається, що на початку повномасштабного вторгнення люди почали особливо гостро відчувати цей причинно-наслідковий зв'язок і намагання нашого агресора упокорити нас, зокрема і в мовному питанні. І нашою органічною реакцією і, певною мірою, інстинктом самозбереження став перехід на українську мову. Такі висновки я можу зробити і за власними спостереженнями, і за тими звітними матеріалами пана Тараса, які я переглядала. На сьогоднішній день, мені здається, що ми чи розслабилися, чи заспокоїлися. Або ж справа в психологічній втомі.
Я вже отримала і побажання, і критику, хоча до роботи стаю тільки в понеділок
Люди припинили так гостро акцентувати увагу на цьому питанні. Хоча, дивлячись на ті реакції від громади, які я отримую впродовж останніх днів, роблю висновки, що свідома, пасіонарна частина нашого суспільства вболіває за питання збереження мови, при цьому пильно стежить і за моїми словами. Я вже отримала і критику на свою адресу, і побажання, хоча до роботи я стаю тільки в понеділок. Я бачу хвилювання з боку людей за стан мови в Україні і перспективи її подальшого розвитку. За моїми спостереженнями, для людей вони актуальні. Я думаю, що питання мови і питання віри завжди були, є і мабуть будуть в майбутньому актуальними, тому що, по суті, це духовні скрижалі, без яких розуміння держави неможливе. Дбати за національну культуру і державну мову – це першочергове завдання і державних інституцій, і громадянського суспільства. Я думаю, що ще тривалий час нам потрібно зберігати пильність і працювати в тому напрямку, аби створювати комфортні і позитивні умови для розвитку української мови в українській державі.
Наша інституція працює в тому ж режимі
Якщо ми зафіксуємо якісь порушення в питанні функціонування української мови, чи можемо ми писати і звертатися на ті ж адреси, які були актуальні раніше? Чи буде якась пауза в цих процесах?
В жодному разі. Тому що секретаріат працює. Вчора мене вже ознайомили з тим масивом запитів, які надійшли вже на сьогоднішній момент. Наша інституція буде працювати в тому ж режимі, і ми будемо реагувати на всі звернення для того, щоб забезпечити право кожного громадянина на обслуговування українською і використання державної мови в усіх сферах нашого життя.
