Колонія в окупованій Росією Оленівці (Донецька область) після вибуху. 29 липня 2022 року. Фото: АР
"Майже два роки родини загиблих в Оленівці добивалися, щоб цей день у календарі з'явився"
Цьогоріч у день третіх роковин російського теракту в Оленівці ми вперше вшановуємо пам'ять загиблих і закатованих у російському полоні. Наскільки важливо було домогтися, щоб такий день з'явився в нашому календарі?
Справді, цьогоріч ми вперше відзначаємо такий день. Майже два роки родини загиблих в Оленівці добивалися, щоб цей день в календарі з'явився. Це жахлива і трагічна сторінка нашої історії, адже було вбито в полоні понад 50 українських військових. І для родин загиблих було вкрай важливо, щоб цю жертву не забули. Тому вони писали петиції, виходили на мирні акції і закликали, щоб день вшанування загиблих в Оленівці з'явився в календарі.
Війна у нас триває з 2014 року, і вже тоді були перші закатовані в російському полоні. І військовослужбовці, і цивільні. Ця тенденція не зникла. І досі люди продовжують гинути в російському полоні. Тому пам'ятати їх – це дуже важливо. І те, що цю дату затвердили, і ми щороку будемо вшановувати пам'ять тих, хто віддав своє життя, перебуваючи в російському полоні, теж вкрай важливо.
"Це було сплановане вбивство"
Що на сьогоднішній день точно відомо про теракт в Оленівці? Згідно зі свідченнями тих, хто вижив, їх, до речі, можна почитати на сайті Суспільного, це був теракт.
"Теракт" – це досить звужене визначення. Це була спрямована атака, спланований хід з боку росіян. Читаючи і слухаючи свідчення тих, хто вижив, хто також перебував у полоні з інших підрозділів, ми дійшли висновку, що це була спрямована російська атака. Майже 200 людей помістили в один день в одне приміщення, яке до того ніколи не використовувалося. Всі вони представники однієї бригади. Бригади "Азов". Там були солдати, офіцери, рядові. І ті, хто в "Азові" був давно, і ті, хто приєднався до них у Маріуполі. Абсолютно очевидно, що це були сплановані дії. Це було сплановане вбивство. Але наразі через те, що ми не маємо доступу до місця події, через те, що не всіх свідків ще звільнили з полону, скласти повністю всі деталі дуже складно.
Журналістів запросили, але не все показали
Як росіяни намагалися замаскувати цей злочин?
Тільки-но стало відомо про те, що сталося, а інформацію про це опублікувало Міністерство оборони Російської Федерації, вони одразу звинуватили Україну. За їхніми словами, Україна нібито завдала ракетного удару американською зброєю HIMARS по бараку, де утримувалися українські військовополонені. Одразу через кілька годин вони запустили туди різних журналістів, як російських, так і міжнародних. У тому числі там були і представники Rеuters. Для того, щоб показати світу, що трапилося.
Однак на тих відео ми бачимо, що не всі частини бараку росіяни дозволили показати, на відео навіть було чути фрази "цю частину не знімати". Тобто, там були фрагменти, які могли спростувати версію росіян. Вони, зокрема, начебто принесли уламки снаряду від HIMARS для того, щоб їх показати. Але все це викликає великі сумніви, оскільки ці уламки були гарненько розкладені на лавочці й гарно відзняті. Логічно виникає запитання, як можна було так швидко зібрати ці уламки?
Також відомо, що дія такого снаряду дуже потужна. Однак на супутникових знімках ми бачимо, що барак постраждав не настільки сильно, як він постраждав би, якби був застосований HIMARS. Також Росія не допустила жодних міжнародних спостерігачів до місця події: ані місію ООН, яка була на той час сформована саме для цього, ані міжнародних слідчих. Крім Слідчого комітету Росії ніхто не був допущений. Також вони дуже довго передавали тіла загиблих. Деякі свідки, котрі вижили, й досі перебувають в полоні. Цими діями Росія спрямовано перешкоджала слідству і встановленню фактів про те, що там насправді відбулося.
Марія Климик. Фото: Укрінформ
Списку всіх 193 військовослужбовців "Азову", котрих перевели в той барак, досі немає
Хто надавав медичну допомогу тим, хто вижив?
У перші дві години хлопці, які могли самостійно пересуватись, вибиралися з бараку, витягували тіла, витягували тяжкопоранених, намагалися відтягнути їх подалі від бараку, бо хвилювалися, що буде повторний вибух. Не маючи жодних медичних засобів, вони надавали медичну допомогу тим, хто її потребував. Адже там були і полонені медики. Потім російська охорона допустила до них наших же полонених медиків із обмеженими медичними засобами. Там практично нічого не було, а те, що було, закінчилося через 30 хвилин.
Чи встановлено особи всіх загиблих?
Більшість імен установлені. Багато з них вже поховані. Але сказати конкретну цифру дуже складно. Тому що ми досі не впевнені, чи повернули всіх. Оскільки списку всіх 193 військовослужбовців "Азову", котрих перевели в той барак, досі немає. Ми над цим продовжуємо працювати спільно з родинами, спільно з командуванням "Азову" і хлопцями, які виходять. Але щось говорити по конкретних цифрах або прізвищах поки що дуже складно.
Місію ООН сформували, а через 5 місяців розформували
Чи була якась адекватна реакція на ці події з боку місії ООН? Чому визнання теракту спланованим злочином РФ відбулося лише цього року?
Основна причина того, що відбулося – в тому, що Росія не допустила нікого на територію колонії. Зокрема, цього бараку, який підірвали.
І досі не допускає?
Досі не допускає. Також основною причиною того, чому місія не відвідала це місце утримання і не намагалася його відвідати – це відсутність гарантій безпеки. І Червоний Хрест, і всі інші організації пояснюють те, чому вони не відвідують українських військовополонених, тим, що Росія або не дає доступу або тим, що немає гарантій безпеки. Тому місію сформували, вибрали людей, які мають туди поїхати, але через п'ять місяців її розформували, і на тому все закінчилося. Тому що Росія не гарантувала жодної безпеки. Слідство велося, всі бачили звіти ООН, було підтверджено, що це було вчинено Росією.
Цього року вийшов звіт. Це так зване розслідування ООН, яке таким не є. Воно неофіційне, і воно не від ООН. Усі розуміють, що це було сплановано Російською Федерацією. Але також всі бачать, як добре Росії вдається приховувати всі факти. Попри те, що маючи доступ до цього місця, заявляючи, що вони відкриті до будь-якого розслідування, самі росіяни також нічого не провели. І ніяких доказів вони також не надали. Тоді, ще в серпні-вересні 2022-го року, всі заяви, які були про теракт в Оленівці, тими ж заявами і закінчилися.
Свідчення тих, хто вижив
Однак є люди, які вижили в тій страшній трагедії. Наскільки їхні свідчення можуть лягти в основу звинувачень на адресу ініціаторів і виконавців цього теракту?
Усі ці свідчення є вкрай важливими для слідства. Вони показують, зокрема, бездіяльність російської сторони, яка не мала наміру врятувати ці життя. Адже саме через ненадання медичної допомоги загинуло ще дев'ять людей. Хоча їх можна було б врятувати, якби тоді допустили в колонію швидку допомогу і хлопців належно транспортували до лікарні Донецька. Але всього цього не було зроблено, і як наслідок, загинули люди. Тому ці свідчення важливі для того, щоб співставити всі факти, зрозуміти, що сталося. І оскільки доступу до місця трагедії у нас немає, ці хлопці – єдині, хто бачив, що відбулося, хто може когось впізнати. Можливо, це дасть розуміння, яка зброя була застосована. Але ми маємо розуміти, що відтоді минуло вже три роки. Більшість хлопців ще й досі перебувають в полоні. І це доволі травматичний досвід, багато подій стираються з пам'яті. Хлопці, які вціліли і повернулися з полону, повернулися назад до військової служби. А це також свідчить про те, що свідки можуть загинути.
"У будь-якому випадку за все те, що відбулося в Оленівці, варто звинувачувати вище керівництво РФ"
Що відомо про ініціаторів і виконавців цього злочину? Адже іноді нашій розвідці, нашим Збройним силам вдається встановити, хто був виконавцем обстрілів наших міст тощо? Чи можна встановити тих людей, котрі придумали в своїй хворій голові таку страшну операцію – вбивство в полоні українських військових?
Наразі ніхто не зможе назвати конкретних прізвищ, слідство триває. СБУ і прокуратура працюють над тим, щоб встановити причетних, але ми повинні розуміти, що в будь-якому випадку за все те, що відбулося в Оленівці, варто звинувачувати вище керівництво РФ. Тому що Оленівку чомусь обрали. Це вже порушення всіх міжнародних норм, тому що не можна військовополонених розміщувати так близько до лінії розмежування. Оленівка надто близько до фронту. І вище керівництво Російської Федерації за це відповідальне. Те, що вони вчинили, є порушенням усіх міжнародних норм. Але, як ми бачимо, Росія продовжує і надалі не дотримуватися цих норм. Чи назвемо ми колись ці прізвища, також дуже складно сказати. Часто хлопці не можуть впізнати навіть охорону. Тому що вони могли бачити лише взуття наглядачів.
Злочин проти людяності
Так, їм часто не можна було навіть піднімати очі, дивитися на охоронців і конвоїрів, треба було очі втупити у взуття і так ходити. Тому справді може бути проблема з тим, щоб впізнати цих катів. Який злочин їм можна буде пред'явити в разі оптимістичного розвитку подій, якщо вони будуть знайдені та ідентифіковані?
Насамперед це злочин проти людяності. Все, що відбувалося в оленівській колонії, і не лише щодо "азовців", це грубі порушення всіх міжнародних норм. І Росія продовжує їх порушувати в усіх місцях утримання, які нам відомі. Вони не надають належну медичну допомогу, не повертають з полону тяжкопоранених, утримують цивільних громадян – це все злочини, які Україна документує. І ми сподіваємося, що в майбутньому Міжнародний кримінальний суд притягне до відповідальності всіх військовопосадовців та чиновників РФ, які так чи інакше причетні до всього, що відбувається з нашими військовополоненими.
Важливо, що ми робимо самі
Наскільки нам готові допомагати наші іноземні партнери в тому, щоб знайти і покарати злочинців?
Коли ми зустрічаємося з якимись іноземними партнерами, вони зацікавлені в тому, щоб допомогти Україні. Але тут важливо те, що ми самі робимо для цього. Якщо українська влада, українські громадяни, громадські організації не будуть про це розповідати, то міжнародна спільнота про це і не дізнається. Важливо, наскільки якісно ми задокументуємо ці воєнні злочини і зберемо доказову базу. Тому що з порожніми руками ми не можемо піти в якісь суди. Нам потрібно дуже якісно все це зберегти, щоб воно ніде не зникло. Щоб коли почнуться великі міжнародні справи проти Росії, ми мали всю можливу доказову базу всіх злочинів, які Росія тут вчиняла.
Ми дуже вдячні всім хлопцям, які, попри те, що вони пережили, готові свідчити, готові розповідати, як би складно для них це не було. Вони згадують всі ці травматичні події для того, щоб усі, хто був причетний до їхніх страждань, були покарані. А всі, хто з їхніх побратимів ще й досі в полоні, були повернуті додому.
Родини загиблих теж багато чого роблять, і це неймовірно
Ви збираєте тільки спогади хлопців чи працюєте з якимись іншими джерелами?
Насамперед це спогади хлопців. Але також ми працюємо з відкритими джерелами, адже Російська Федерація дуже багато чого викладає в соціальній мережі. Головне, все відслідкувати і відфільтрувати, знайти, на що можна спиратися, а що відкинути. Родини також ведуть своє розслідування. Вони роблять дуже багато, і це неймовірно.
Яким чином вони це роблять?
Вони самі також знаходять хлопців, вони їх опитують, вони моніторять всі російські телеграм-канали, вони спілкуються між собою, зі слідством. Родини військовополонених роблять дуже багато для того, щоб все це було збережено.
