Фото @alexandra__wolf з інстаграм-сторінки esphyrmuse
"В електронній музиці до мене успіх прийшов достатньо швидко, мене помітили європейські великі музичні лейбли, а саме лейбл Арміна Ван Бюрена. Мені це подобалось, але потім COVID вніс свої корективи, тому що саме електронна музика, мабуть, зазнала найбільшої стагнації. Коли ж почалась повномасштабна війна, мені захотілось стати ближчою до більшої кількості українців"
З Днем народження тебе! Всією командою Радіо Промінь бажаємо тобі натхнення, нових музичних релізів, концертів, гарних слухачів і взагалі всього, що ти сама собі забажаєш!
Мені дуже приємно отримати від вас привітання. Вдвічі приємніше, що це Радіо Промінь. Це радіостанція, яка на мене справила враження найбільш теплого колективу, який я зустрічала в житті. І я дуже рада сьогодні вас чути.
Це навзаєм. Ти до нас приходила разом з Іриною Білик з прем’єрою пісні, і ми про це ще поговоримо. Насправді в музику ти прийшла усвідомлено: після того, як закінчила Національний авіаційний університет у Києві, пішла здобувати освіту в Музичному коледжі Берклі в Америці. Також у нашому ефірі ти розповідала, що потрапити в український шоу-бізнес навіть не мріяла, тому музичну кар’єру будувала в Європі. Невже там це настільки легше?
В чомусь легше. Так мені здавалось ще з дитинства, в якому не було ні TikTok, ні інших соціальних мереж, за допомогою яких можна було просувати свою музику й зустрічати своїх слухачів. В Україні була можливість це робити тільки через телебачення, і мені здавалось, що простіше потрапити в космос, ніж в український шоу-бізнес, не маючи ніяких зв'язків, людей в родині, в оточенні, які займаються музикою. Але моя душа завжди жила музикою. Я згадую, як навіть в дитинстві в дитячому садочку збирала концерти, на яких вигадувала пісні й співала їх для дітей зі свого дитсадку. Й здається, що ось ці дитячі мрії, дитячі захоплення, мабуть, і є тими справжніми дороговказами, які пізніше з нашим дорослішанням допомагають нам знайти ту мету, ту ціль, свою реалізацію, як би оточення не говорило нам, що це неможливо.
Спочатку ти обрала для себе електронний напрямок. Чому саме його?
Мені здавалось, що почати кар'єру в музиці було найпростіше саме з діджеїнгу. Мені дуже подобалось, коли люди танцюють, відпочивають, коли я граю для них музику. Але мені захотілось більшого, й я почала вчитись її продюсувати, створювати. Здобула музичну освіту й пізніше прийшла до того, що я вже почала випускати свої пісні. В електронній музиці просто до мене успіх прийшов достатньо швидко, мене помітили європейські великі музичні лейбли, а саме лейбл Арміна Ван Бюрена. Мені це подобалось, але потім COVID вніс свої корективи, тому що саме електронна музика, мабуть, зазнала найбільшої стагнації. Коли ж почалась повномасштабна війна, мені захотілось стати ближчою до людей, до більшої кількості українців. І тоді не дуже було до танців, тож я почала створювати більш інструментальну музику, з якою я могла б поїхати в якісь постраждалі від окупації міста, наприклад, ми їздили в Ірпінь. З музикою, яку я могла співати для людей просто під акомпанемент гітари, щоб їх підтримати, допомогти пережити ці емоції і разом триматись. І саме так я зосередилась вже більше на популярній музиці, хоча електронна музика — це для мене також сфера, в якій я планую надалі розвиватись, тому що я роблю ремікси і мені це теж дуже подобається.
Тобто в тебе зараз два напрямки?
Так, тому що мені часто пишуть мої колеги, продюсери, які хочуть співпрацювати зі мною як з вокалістом або як з авторкою пісень. Тож я для них пишу пісні й ми випускаємо якісь електронні композиції. Поки мені це також приносить радість, натхнення.
"Бажання донести творчість до слухача й підтримати в ці такі непрості часи людей музикою, думаю, що це найголовніше. Зараз це велика відповідальність для кожного артиста"
Давай пригадаємо твою співпрацю з Іриною Білик. В нашому ефірі ти розповідала, що писала їй 13 років перш, ніж вона зреагувала. Зрештою ви разом записали пісню "Очі в очі" й їздили з нею в тур. Що тобі дав цей досвід?
Це була одна з мрій, яка збулась, мабуть, коли я її зовсім відпустила. Я, в принципі, наполегливо йшла до неї, але відбувся такий момент, коли я зрозуміла, що, мабуть, мені вже вона ніколи не відповість. І саме через деякий час я отримала відповідь і наші з нею шляхи перетнулись. Перетнулись дуже красиво й дуже красива, мені здається, у нас вийшла спільна робота й тур, який я запам'ятаю на все своє життя. Це була довга мандрівка Україною. Я відвідала міста, в яких ніколи не була раніше і зустріла дуже багато цікавих і сміливих людей. Наш тур символічно розпочався з Харкова. Там були навіть два концерти. Я була дуже вражена й під цим враженням, мабуть, пройшов весь тур і ми знову повернулись до Харкова вже в травні. Тому емоцій багато, досвід надзвичайно цікавий, корисний і приємний, хоча це було важко. Тому що аплодисменти, виступи — це одна сторона медалі. А зворотна сторона медалі, яку ми не бачимо, — це довгі переїзди, часом нічні, виснаження. Це хвороби, які також трапляються в турі і які мало не завадили нам його продовжити. Тому що тоді якраз почався грип і всі перехворіли. Але бажання донести творчість до слухача й підтримати в ці такі непрості часи людей музикою, думаю, що це найголовніше. Зараз це велика відповідальність для кожного артиста. Тому враження тільки позитивні, не дивлячись на те, що це дійсно було нелегко.
Ірина Білик привітала тебе з Днем народження?
Поки ні, але я чекаю на її привітання.
Дякуємо тобі за розмову й ще раз вітаємо з Днем народження!
