Дональд Трамп. Фото: AP/Alex Brandon
"Це інший Трамп"
Президент США Дональд Трамп встановив новий дедлайн для Путіна щодо укладання мирної угоди. Як ви зараз відчуваєте стан Трампа? Наскільки він рішучий діяти після 8 серпня?
За останні місяць-два Дональд Трамп дуже змінив риторику. Це інший Трамп. Це Трамп, який вже не є такий лесний на похвали для Путіна, він вже не є таким самовпевненим в оцінці Путіна в плані того, що вдасться домовитися, знайти спільну мову і він переконаний, що це лише питання кількох годин. Сьогодні Трамп більш рішучий і показує, що може умовно посягати на безпеку Путіна. Адже основне, чого Путін боїться, — це власної безпеки. І повідомлення про те, що відправлено дві ядерні субмарини в певне місце, сам сигнал того, що Трамп може це зробити, очевидно, вже ставить Путіна в таку ситуацію, коли він не може прогнозувати, а що ж цей непередбачуваний Трамп може робити (Президент США Дональд Трамп заявив, що вирішив відправити два атомні підводні човни "у відповідні регіони" після заяви заступника голови Ради безпеки Росії Дмитра Медведєва про можливий ядерний удар – ред.). Загалом ми живемо в такому часі, коли передбачуваною є суцільна непередбачуваність з боку Трампа. Трамп у своїй звичній манері фактично не дає можливість опонентам зрозуміти його реальні кроки.
Індія потенційно може відмовитися від російської нафти. Китай — навряд
Чи справді Трамп буде готовий запровадити серйозні санкції та митні тарифи? 25% мит для Індії вже встановлено. Це станом на зараз спонукало індійські компанії перестати купувати російську нафту і переорієнтовуватися на інші ринки. Що буде, наприклад, із Китаєм, який, напевно, є найбільшим покупцем російської нафти?
Не думаю, що з Китаєм може щось змінитись. Я мало сподіваюся, що Китай може відмовитися від російської нафти. Адже це не просто купівля-продаж цієї нафти. Велика частина цієї нафти йде до Китаю як повернення боргів, які російські бізнесмени понабирали в китайських банках. Тобто, Китай отримує нафту за дуже вигідним спецтарифом, який, очевидно, потрібен для її економіки. Є певна аксіома в економічній діяльності, що економіка, яка прагне розвитку, завжди потребує дешевої енергії. І дешеву енергію сьогодні Китай отримує фактично від Росії, тому навряд чи буде змінювати свою позицію. А от Індія — так. Адже Індія мала у своїй історії випадки, коли були контракти купівлі нафти від Саудівської Аравії, Кувейту та інших країн, а не від Росії. Останнім часом Індія купувала нафту в Росії, тому що Росія запропонувала класний тариф, абсолютно вигідний для індійської економіки. Тому я думаю, що це лише питання часу, коли Індія зможе перейти на абсолютно інший тип постачання нафти. Наскільки я розумію з оцінок експертів, це є орієнтовно 20% російського експорту. Це значна цифра в порівнянні з тим, що паралельно триває боротьба за виведення з ладу так званого "чорного російського флоту". Тому я думаю, що Індія може, як мінімум, державні компанії. Але в Індії є ще приватні компанії. Тобто, яка буде ситуація, поки невідомо. Але загалом можемо прогнозувати, що Індія є потенційною країною, яка може відмовитися від російської нафти.
Тарас Семенюк. Фото з фейсбук-сторінки
Розсварити США та Європу не вдалося
Трампові вдалося зараз укласти торгову угоду з Європейським Союзом, що теж для нього було повним викликом. Це не надто вигідна угода саме для Євросоюзу, але Брюссель мусив піти на неї.
Я б не говорив, що питання з ЄС є вирішеним. Це рамкова угода. Очевидно, такого масштабу угода між Європою та Сполученими Штатами не може завершитися кількома днями. Тобто лідери Європейського Союзу та Штатів окреслили певний фрейм того, як будуть два континенти співпрацювати. Але американські продукти на європейському ринку не є такі популярні. Я говорю про масовий певний продукт. Тобто якщо говорити про високі технології, то можливо так, тут є конкуренція. А на європейському ринку європейці самі себе забезпечують якісними продуктами, тому навряд чи Сполучені Штати тут можуть чимось здивувати. Європейський автопром абсолютно сам себе забезпечує, він не залежить від американських автомобілів. Так, ми бачимо американські автомобілі час від часу, але це не є така частота, яку ми бачимо в Україні. Тому це лише початок формування стилістики співпраці між США та Європою. Однак важливим є момент того, що Європа і США разом. Принаймні, якщо вони знаходять компроміс і спільну мову в торгово-економічних відносинах, а це основа подальшої геополітичної єдності. Це є знак і Росії, і Китаю, що Європу не вдалось розколоти і від’єднати від Сполучених Штатів. Хоча розсварити європейців з американцями — це була одна з основних ідей і цілей Китаю. Тобто, створити певний ефект, мовляв, "нехай вони там на острові собі якось живуть, працюють, а ми з європейцями швидше знайдемо спільну мову". Цей сценарій не спрацював. Він показав, що європейців та американців об'єднує основа — спільні цінності, а так саме об'єднуються довготривалі союзи. І це перемогло незвичні пропозиції, які пропонував Китай. Маркером цього стала війна. Тобто, Росія, розпочавши війну, помалала чимало очікувань та можливостей, які європейці планували.
"Путін сигналізує, що удари, які українці завдають по його інфраструктурі, створюють великі проблеми"
Чи готовий Трамп тепер уже спільно з Європою вдатися до рішучих заходів з примусу Путіна до миру?
У нас є певна ілюзія того, що Путіну все байдуже, і він просто сидить і чекає, коли, умовно, Україна ослабне максимально. Це не так. Путін дає сигнали того, що удари, які українці завдають по його інфраструктурі, створюють йому великі проблеми. Останні колапси в аеропортах, які відбулися в Санкт-Петербурзі й Москві, є свідченням того. Це колапс всієї системи. Зупинка авіасполучення на кілька годин завдає мільйонних збитків бюджетам авіакомпаній і самому бюджету Росії. Крім того, щоденні дрони, які залітають на нафтопереробні та військово-промислові комплекси завдають певних проблем і гальмують розвиток, який Путін планував. Тому європейці самі вже розуміють, що вибудувати віртуальний мур між Україною та Європейським Союзом не вийде.
