АЗІЗА: Я вчуся обирати себе, а не людей, які мені шкодять

АЗІЗА: Я вчуся обирати себе, а не людей, які мені шкодять

Співачка АЗІЗА випустила трек "Літери" — чуттєву композицію про момент, коли потрібно зробити крок у невідоме та дозволити собі змінитися. Пісня поступово розгортається від майже невагомого звучання до рокового катарсису, а вокал артистки передає напругу внутрішньої трансформації. 

Що спільного між літерами імені, яке хочеш забути, тривожною прив’язаністю і музикою, що звучить як внутрішнє рішення? Чому "Літери" — це не просто історія про кохання, а пісня для тих, хто вчиться обирати себе? І як звучить момент, коли замість бігти за кимось — ти вперше кажеш "пас"? Про це АЗІЗА розповіла ведучій Марії Бурмаці в ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь.

0:00 0:00
10
1x

Фото: пресслужба співачки АЗІЗА

 

Я знаю, як у житті буває важко від когось піти

Чому "Літери"? Що символізує ця назва? 

Якщо повністю розібрати пісню, вона співається: "Я забуду твого ім'я літери". Тобто це — літери якогось імені, яке ти хочеш забути. Тому ось так, це про ім'я.

У центрі історії — ніби момент зміни. Пісня ніби-то про ім'я, але те, що я почула — там історія, ніби людина зупиняється і вирішує більше не вкладати сили в щось, що не працює. Розкажи, як народилась така ідея.

У цій пісні є дуже класна фраза: "Я завжди бігла за тобою, а сьогодні — пас". І ця пісня якраз була написана для людей, щоб вони були змотивовані піти від відносин, які їм шкодять. Я знаю, як у житті буває важко від когось піти. Ми живемо в реальному житті, не в кіно чи серіалах, і якщо ти когось кохаєш або перебуваєш у якихось важких стосунках — складно зробити цей рух. І тому була написана ця пісня. Вона довго писалася — по рядках, складалася як пазл, і вийшла ось така історія про сумне кохання, але про те, що ти нарешті обрав себе і зрозумів, що ти вартий любові.

Це особистий досвід, спостереження чи творче узагальнення?

Це моє спостереження. Я дуже багато пишу пісень про якусь сумну любов. Не знаю, я якось надихаюсь сумом. Це моя улюблена історія — всі ці сумні стосунки. Тому це моє спостереження. Можливо, я кимось надихнулася, хтось мені щось розповів — і написалася ось така пісня.

А ще ти казала, що тобі близьке відчуття тривожного типу прив'язаності. Ця пісня для тебе — це спосіб прожити чи, навпаки, залишити позаду?

Мені здається, по життю буває по-різному. Я — тривожна, але я впевнена, що в мені є ця тривожність, вона нікуди не дінеться. Тому не знаю, я не зможу прожити на 100% цю емоцію і відпустити. Але через те, що у мене в житті все добре, зараз цієї емоції у мене точно поруч немає.

Коли композиція торкається чутливих тем, завжди постає питання межі — що залишити особистим, а що виносити у публічний простір. Як ти відчуваєш цю межу у власній творчості?

Я люблю ділитись особистим. Я пишу сама свої тексти, й тому у мене немає цієї межі. Я люблю розкриватись, розповідати всі свої сенси, не переймаючись про те, що хтось щось почує. Я про це відкрито розповідаю: про свій дім, про місто Херсон, про те, що я відчуваю, що пережила, як сильно я люблю свій дім. Ці пісні дуже не люблю і не виконую їх на концертах, бо мені дуже боляче їх співати — якраз тому, що я вилила туди все-все-все, що дійсно відчуваю. Але не ховаю цих почуттів і завжди розповідаю та пишу про це.

Найголовніший меседж цієї пісні — це обирати себе

Як формувався музичний бік цього треку? 

У мене є суперкласні саундпродюсери, і цю пісню я робила з Іллею Ткачуком. Я завжди просто приїжджаю, у мене є мотив мелодії (я пишу музику з укулеле), у мене народжується якийсь зв'язочок — і ми разом творимо приблизно день: сидимо, перебираємо різні інструменти, звучки — й створюється ось така пісня.

А наскільки фінальна версія відрізняється від початкової?

Я дуже сильно люблю демки, тому що там є лише голос та укулеле. І от вона така проста, і через це вона може відрізнятися. Але коли до неї доторкається, наприклад, Ілля — вона стає стовідсотково набагато крутішою, професійнішою, чуттєвішою, з усіма паузами, провалами, якимись бітами. Тому вона відрізняється. Але я не скажу, що це цьому шкодить.

У пісні йдеться й про розпізнавання меж. Чи цей досвід вплинув на те, як ти вибудовуєш стосунки зараз?

Так, стовідсотково. Мені здається, найголовніший меседж цієї пісні — це обирати себе. Є такі пісні, які ти вмикаєш у навушниках, слухаєш, вони якось на тебе впливають — і після цього в тебе стається такий настрій рішучості. І от мені здається, саме ця пісня й викликає післясмак такий, що я вирішив: я оберу себе, що завжди я за тобою бігла, а сьогодні — пас. І по життю, в принципі, я також собі бажаю і вчусь обирати себе, а не людей, які мені шкодять.

Після виходу треку ти ставиш крапку, чи це початок якогось внутрішнього процесу, який триває?

Я думаю, що цей внутрішній процес з нами, в принципі, йде протягом життя, протягом досвіду, який ти проживаєш. Тому мені здається, що це процес, який тільки набувається, і ти вчишся обирати себе.

 

Редакторка текстової версії — Олена Кірста.