Олена Івановська. Фото: facebook
Пріоритети – щоб українська мова лунала скрізь, де є українство
У війні за ідентичність, яку веде проти нас Росія, надзвичайно велике значення має наша культура і наша мова. Ви обіймаєте свою посаду три тижні. Поки нам не випадає поговорити про ваші результати, тому обговоримо ваші пріоритети на посаді Уповноваженої із захисту державної мови: як ви бачите розвиток ситуації в мовній сфері, які проблеми вбачаєте і, відповідно, на чому будете робити акцент в своїй роботі?
Однозначні й головні пріоритети на цій посаді – щоб українська мова лунала скрізь, де є українство. І не лише на теренах України, а й за її межами. Ми живемо в ситуації, коли мільйони українців можуть втратити ментальний зв'язок зі своєю автохтонною країною. Тому дуже важливо знайти інструменти можливості, аби ті українці, зокрема юне покоління, яке вивчає зараз, окрім української, ще й мову країни, в якій перебуває, зберігали саме оцей ментальний зв'язок з Україною через нашу мову.
Звісно, велика проблема – це реінтеграція. Я дуже вірю в Перемогу і сподіваюся, що українці на тих землях, які нині окуповані, після повернення додому матимуть можливість по-людяному, толерантно прийняти мову своєї держави. Моє покоління теж мало перерваний ланцюг мовної спадкоємності. Тому дуже хотілося б, щоб держава докладала всіх зусиль, аби надати можливість вивчити мову своїх предків. Зараз Україна у вогні. І російська експансія не припиняється.
Наш агресор не зняв з порядку денного своєї головної задачі: русифікувати і нав'язати свою культурну традицію. Це триває вже не одне століття. Воно продовжується і актуальне й нині. Тому потрібно чинити спротив цій інтервенції і мовному геноциду, який веде, зокрема, і через повітряні атаки агресор. Ми зараз ведемо розмову в студії під час повітряної тривоги, і це дає нам мотивацію виставити мовні щити проти ворожої агресивної політики нашого недоброго сусіда.
Що формує мовні звички підлітків
Багато пишуть у соціальних мережах і говорять про те, що найбільш русифіковані верстви населення – це старші школярі. Це дуже добре видно на прикладі Києва. Навіть діти з україномовних родин підпадають під вплив російськомовного оточення підлітків і в школі переходять на російську мову. Система освіти почасти не українізує дітей, а русифікує. Яким чином можна змінити цю ситуацію?
Це дуже серйозний виклик для всієї нашої спільноти. На мою думку, є два чинники, які формують мовні звички наших підлітків. Моя дочка перейшла у дев'ятий клас, і я маю власний досвід у цьому питанні.
►Перший чинник полягає в тому, що наші діти під час ковіду та початку повномасштабного вторгнення певний час перебували вдома, займаючись дистанційно. По суті, вони залишалися сам на сам. Вони були позбавлені середовища своїх однолітків. І їхнім першим комунікатором стали соціальні мережі. Стан наших соціальних мереж усі добре знають. Я виокремлюю це в головну причину, яка формує наші мовні звички. Залишені сам на сам, в пошуку спілкування діти пішли в Tiktok, YouTube, Telegram. І це відповідно мало вплив.
►Другий чинник – це домашнє середовище. На жаль, як це не парадоксально, але на четвертому році повномасштабного вторгнення і на 11-му році російсько-української війни дехто з дорослого, але не цілком усвідомленого, батьківського загалу не бачить причинно-наслідкових зв'язків. І не виховує себе, а відтак не може бути позитивним прикладом для своїх дітей. І тим самим, я б сказала, відбирає успішне майбутнє своїх дітей в нашій Україні. Тому що у вищих навчальних закладах і в публічному просторі українська мова домінує. Це закріплено у законодавстві. І для того, щоб не ускладнювати життєвий шлях своєї дитини, батьки мали б подумати вже зараз і через себе формувати у дітей позитивний мовний приклад.
Як обмежити вплив російської музики через стрімінгові платформи
На жаль, через соціальні мережі, зокрема музичні стрімінгові платформи, такі як YouTube чи Spotify, часто наші підлітки і загалом українці стають об'єктами впливу російської музики. На початку цього року була зареєстрована петиція на сайті Кабінету міністрів з проханням заблокувати пісні російською мовою на стрімінгових платформах в Україні. Чинний тоді прем'єр Денис Шмигаль відповів, що станом на зараз немає правових підстав, щоб це зробити. Але водночас він доручив Міністерству культури, Міністерство юстиції та Міністерству цифрової трансформації опрацювати запити громадян і знайти підстави, щоб якось це обмежити. Як ви вважаєте, яким чином вплив російської музики через стрімінгові платформи скоротити чи обмежити?
Я думаю, якщо діяти одними заборонами, справи не буде. Державі, передусім, потрібно підтримувати українських виконавців, розвивати українську музичну індустрію. Так, це дороге завдання, і наразі, очевидно, ми не маємо такого ресурсу, аби вливати додаткові інвестиції в цю сферу. Але ми можемо декларувати і як тільки можемо підтримувати українських виконавців, створюючи екологічну атмосферу для їхньої творчої діяльності. Але водночас це зобов'язує державу коригувати своє правове поле для того, щоб створити певні перешкоди і апелювати до таких надавачів послуг, як Apple music, Spotify чи YouTube для того, щоб вони ранжували певним чином той продукт, який поширюється для наших споживачів, надаючи пріоритети україномовним музичним творам.
Секретаріат має лише 5 представників у регіонах
Поговорімо про роботу Секретаріату Уповноваженого з захисту державної мови, який, на жаль, є не дуже численним. А якщо говорити про представників Уповноваженого в регіонах, то їх взагалі має навіть не кожна область. Є представники, які відповідають одразу за кілька областей. Чи достатньо цього, щоб покрити весь обсяг скарг, які можуть надходити на вашу адресу? Чи можливо зараз збільшити штат і представництва в регіонах, щоб оперативніше опрацьовувати скарги?
Це нагальне питання і актуальна проблема. Лише 40 осіб складають Секретаріат, з них лише п'ятеро – це представники в регіонах. Звісно, таке представництво не виконує всіх завдань і може не відповідати тим сподіванням, які покладає на нашу інституцію українська спільнота. Це інституція, яка має прийти на допомогу і зрештою захистити мовні права. Чи є такі наміри і можливості у держави – це поки що питання відкрите. Звісно, ми зацікавлені, щоб її розширювати, щоб кожен регіон або кожне велике місто мало представника Мовного омбудсмена. Наявної кількості критично недостатньо. Але тими силами, що у нас є, ми намагаємося робити по максимуму і реагувати на всі скарги. Заходьте на офіційний сайт Уповноваженого, і там ви отримаєте всю необхідну інформацію щодо того, як правильно оформити скаргу, щоб вона мала результат.
"Штраф у 3,4 тисячі грн для деяких фірм – це несуттєвий видаток"
На скаргу ви спочатку реагуєте зауваженням. Якщо порушник нічого не змінює, можна застосовувати штраф. Вони складають кілька тисяч гривень. На вашу думку, чи є ці штрафи достатніми? Представників, наприклад, великого бізнесу ці суми навряд чи сильно спонукатимуть не порушувати закон.
Штрафування – це не самоціль. Головне, щоб люди усвідомили і виправили порушення, ми маємо коректно їм про це нагадати. Часто нам про це розповідають дописувачі в соціальних мережах. Розміри штрафів відповідають чинному на сьогодні Адміністративному кодексу, який ухвалювався понад 30 років тому. Він усіх не влаштовує. Мінюст, на щастя, зараз працює над новим Адміністративним кодексом. І буде диференціація відповідальності між фізичними та юридичними особами. Якщо йтиметься про велику компанію, штрафи будуть адекватними. Деякі власники окремих фірм позірно ігнорують штрафи. Штраф у 3,4 тисячі грн для деяких фірм – це несуттєвий видаток. Можливо, це вже справа принципу. А коли це справа принципу, це означає, що людина свідомо ігнорує законодавство. І з цього ми можемо зробити висновки про те, як людина ставиться до своєї держави і свого громадянського обов'язку.
Коли з’явиться адекватний переклад Європейської хартії регіональних мов?
У сфері законодавства є невирішені питання, які були ще за часів вашого попередника, а вам дісталися у спадок. Зокрема, я маю на увазі Європейську хартію регіональних мов меншин. Її було ратифіковано Україною ще в 2003 році. Вона перекладалася в часи, коли у нас вкрай потужною була партія Москви всередині українського політикуму. Відповідно переклад абсолютно викривлює реальний зміст цієї хартії. Тож зараз потрібно ухвалити новий переклад. У чинному перекладі вона називається "Європейська хартія регіональних мов або мов меншин", хоча насправді мало би бути "Європейська хартія регіональних мов або міноритарних мов". Відповідно, серед переліку цих міноритарних мов не має бути російської мови, тому що вона аж ніяк не є міноритарною мовою. Але вона дотепер є в ухваленій редакції. Крім того, там є і молдавська мова, хоча сама Молдова визнала, що такої мови не існує, а є румунська мова. Чи є у вас на меті рухати це питання?
Із перших днів свого перебування на посаді я підписала листа, адресованого до нового складу уряду, в якому я наголошую саме на цій проблемі. Мета цього листа – актуалізувати вирішення цього питання. Звісно, що, прямуючи в наше європейське майбутнє, ми маємо чітко дотримуватися букви закону і не тягнути за собою давні правові лантухи, які перекладалися під наглядом Москви. Впродовж всього цього часу Москва використовувала цей документ, як чинник маніпуляції. Тому потрібен дійсно адекватний переклад, щоб вилучити з переліку мову окупанта. Вона аж ніяк не потребує нашого захисту. Бо коли стоїть кримськотатарська і караїмська мова в одному переліку з російською, це на сьогоднішній день парадоксально. Через те заради справедливості, заради того, щоб тримати обличчя перед тими національними меншинами, мова яких дійсно потребує підтримки, нам треба зробити цю роботу.
"Ми самі повинні творити свій комфортний мовний простір"
Право на українську мову абсолютно знищене Росією на окупованих територіях. Українці за кордоном так само зараз відлучені від української мови. Які у вас плани діяльності щодо окупованих територій? Що можна зробити в цьому питанні, окрім моніторингу? Що можна зробити і для українців за кордоном?
Я думаю, що це робота не лише Уповноваженої із захисту державної мови. Всі міністерства переймаються цією проблемою. Наше завдання – фіксувати ці злочини, щоб згодом вони були додатковим аргументом, коли постане питання Гааги. Щодо українців, які перебувають за кордоном, ми бачимо, що громадські активісти, громадянське суспільство – це люди активні, які в переважній більшості переживають за свою культуру. Комунікуючи з такими людьми, я бачу декілька проблем.
Наприклад, українці у Норвегії cтикнулися з такою досить дивною ситуацією, коли волонтери привезли дитячу літературу в бібліотеки, то бібліотека не змогла взяти на облік ці книжки. Ми будемо писати листа до МЗС і налагоджувати такі от ланцюжки, щоб наші діти, наше майбутнє, мали змогу послуговуватися українською книжкою.
Нещодавно з Іспанії в приватному листуванні людина повідомляла про те, що скрізь домінує російська мова, навіть в тих осередках, де українцям надається правова допомога. До українців звертаються російською мовою. Тобто, хочеться, звертаючись до наших земляків за кордоном, все ж закликати їх до мовної стійкості і по можливості діяти. Якщо ми в тому ж музеї не робимо запитів на отримання інформації українською мовою, то ніколи в переліку цих послуг не буде української мови. Ми самі повинні творити свій комфортний мовний простір. І не соромитися цього. Адже, на жаль, рефлексії колоніального минулого в нас і досі живуть. Ще й передаються в спадок.
