Ілюстративне фото: facebook/etppipe
"Калуський трубний завод" і "Євротрубпласт": "два доволі привабливих активи"
Фонд державного майна України (ФДМУ) виставив на продаж державні частки у двох націоналізованих підприємствах: 93% у ТОВ "Калуський трубний завод" та 93% у ТОВ "Торговельний дім "Євротрубпласт". Обидва аукціони відбудуться 16 вересня 2025 року в системі "Прозорро.Продажі". Наразі триває прийом заявок. Що об'єднує ці два підприємства, крім того, що раніше вони належали російському бізнесмену? І в якому стані зараз продаж?
Одразу можу сказати, що з точки зору бізнесу – це два доволі привабливих активи. І ми розраховуємо, що вони обов'язково знайдуть покупця, який може продовжувати той бізнес, ту виробничу діяльність, яка на сьогоднішній день здійснюється. Це два робочих підприємства. Якщо говорити про "Калуський трубний завод", то основний вид діяльності цього заводу – це виробництво плит, листів, труб, профілів із пластмас. Тобто все те, що необхідно сьогодні Україні в плані будівельних матеріалів, а особливо в плані відновлення, виробляється саме на цьому підприємстві. Тобто перевага передусім у тому, що є виробничі потужності та є можливість їх у подальшому розвивати.
Якщо говорити про "Євротрубпласт", то це по суті керуюча компанія, яка спеціалізується на постачанні сучасних рішень для систем водопостачання, опалення, каналізації. Тобто це теж той бізнес, який на сьогоднішній день є затребуваним. Тому, зважаючи на його дієвість, на те, що він може приносити прибутки для бізнесу і таким чином це буде непоганий добуток для нашого державного бюджету. А нагадаю, що всі кошти від санкційних активів спрямовуються до Фонду відновлення, а це спеціальний код у держбюджеті – саме для подолання наслідків агресії з боку Російської Федерації. Тобто це принципова дуже річ.
"ФДМУ ніколи не дозволяє собі зволікати із виставленням таких об'єктів"
Зрозуміло, що це націоналізовані об'єкти і, очевидно, що були певні юридичні, правові моменти для виставлення їх на продаж. Але чому так довго це все тягнеться?
Фонд держмайна намагається робити так, щоб виставити якомога скоріше ці об'єкти для приватизації. Але ми розуміємо, що перед тим, як об'єкт потрапляє безпосередньо на Prozorro, на сторінку продажу, він має пройти кілька юридично вивірених кроків, щоб не сталося так, що новий власник стикнеться з проблемою і необхідністю повернення цього активу. Де-факто і де-юре це, напевно, неможливо. Тому що спочатку, для того, щоб цей об'єкт віднести до санкційних, є робота відповідних правоохоронних органів, Агенції із розшуку активів (АРМА). Після цього йде рішення Вищого антикорупційного суду (ВАКС), який ухвалює рішення про належність цього об'єкту до держави. Тобто він до нас потрапляє вже не як якийсь об'єкт, який належить колишньому олігарху російському, а це вже по суті державна власність. І коли оцей об'єкт потрапляє до Фонду держмайна, то наше завдання якомога скоріше зробити всі необхідні реєстраційні дії. Тобто зареєструвати все майно за державою, зробити якісну інвентаризацію, проаналізувати баланс підприємства, виявити наскільки воно працює, що з активів, який персонал, яка бізнес-активність його. Тобто, його потрібно дуже якісно підготувати. Це все займає, звичайно, час. Але ще раз хочу запевнити, що Фонд державного майна України ніколи не дозволяє собі зволікати із виставленням таких об'єктів.
.jpg)
Ігор Тимошенко. Фото: facebook/spfu.gov.ua
Від продажу ТОВ "Аерок" вдалося залучити до держбюджету 1,9 млрд грн
Я так розумію, що у вас вже були певні колізії із підприємствами, власниками яких були росіяни. Що вдалося повернути і приблизно на яку суму?
Якщо говорити про санкційні активи, то тільки за 2024 рік у нас було кілька вдалих продажів санкційних активів. На першому місці серед них, безперечно, стоїть велике підприємство – ТОВ "Аерок" – один із провідних виробників газобетонних виробів в Україні. Нам вдалося залучити до держбюджету 1,9 млрд грн від продажу цього об'єкту. І слід сказати, що придбав його вітчизняний покупець і він вже розвиває це підприємство. Тобто ми отримали подвійний ефект – залучили кошти до держбюджету і забезпечили те, що бізнес, який став власником, продовжує роботу цього підприємства і його розвиває.
Крім того, в 2024-му році були продані такі санкційні активи як "ПентоПак" – 103 млн грн. Два менших підприємства, в тому числі одне аграрне – "Інвестагро" за 27 млн грн. Крім того, через Фонд держмайна ми також відчужуємо житло, квартири, які належали підсанкційним особам. Таких продажів є на 7 млн грн. Плюс ми перераховуємо до держбюджету грошові кошти або право вимоги за кредитами – загалом було перераховано 2,2 млрд грн. Тобто йде активна робота по санкційних активах і ми бачимо, що такі активи користуються попитом серед нашого бізнесу.
"Якщо це держвласність, то апріорі попередні власники вже не мають підстав оскаржувати ці рішення"
Чи є якісь спроби повернути ці активи з боку колишніх власників? Чи юридичних підстав немає?
Справа в тім, що дійсно немає таких підстав, оскільки є рішення нашого суду про віднесення цих об'єктів до державної власності. Якщо це держвласність, то апріорі попередні власники вже не мають підстав оскаржувати ці рішення.
Тобто юристи добре працюють?
Так. Власне, тому ми й говоримо, чому процедура не завжди миттєва. Тому що необхідно пройти кілька етапів, які б могли зробити запобіжники від подальших можливих спроб. І на сьогоднішній день таких ефективних спроб ми не бачимо.
"Вінницяпобутхім" – теж вдалий кейс"
13 серпня відбувся аукціон із продажу акцій заводу "Вінницяпобутхім", який теж належав російському олігарху і був конфіскований рішенням суду. На вересень запланований продаж "Калуського трубного заводу" та "Євротрубпласту". А що попереду вимальовується?
Добре, що ви згадали якраз "Вінницяпобутхім" – це теж вдалий кейс. При старті 301 мільйон ми продали цей об'єкт за 608 млн грн. На сьогодні очікуємо сплати коштів. Бізнес, який брав участь у даному аукціоні, налаштований справді заплатити і в подальшому розвивати підприємство. Тобто це теж один із об'єктів, який вже в цьому році нам вдалося продати.
"Іноземців ще не було на підсанкційних підприємствах, які ми виставляли"
Цими об'єктами більше цікавиться вітчизняний бізнес, чи долучаються й іноземці?
По тих санкційних об'єктах, які ми вже реалізували – це вітчизняні інвестори. Це український виробник, який придбав і буде продовжувати роботу на даному підприємстві. Іноземців ще не було на підсанкційних підприємствах, які ми виставляли. Але, до речі, якщо говорити про "Калуський трубний завод" і "Євротрубпласт", то так, ми не можемо гарантувати, що там хтось прийде з іноземців, але на сьогоднішній день є запити, в тому числі від італійських виробників, для яких цей об'єкт є доволі цікавий. Побачимо. Ми не знаємо і це певною мірою добре, бо є аукціонна процедура, яка абсолютно незалежна, прозора, ми не знаємо покупця, але ми знаємо, що є певні зацікавлені, в тому числі іноземці. І в разі їхньої перемоги, для нас це буде дуже непоганий знак, що іноземці теж цікавляться такими об'єктами і перемагають.
"Калуський трубний завод" і "Євротрубпласт": аукціон відбудеться в один день – 16 вересня
Ще кілька слів хотілося б почути, власне, про сам аукціон і його умови. Хто наразі може стати учасником, які вимоги до потенційних покупців і в яких випадках можуть скасувати реєстрацію заяви на участь?
По цих двох об'єктах можу сказати, що старт для "Калуського трубного заводу" – це 140 млн грн, а для "Євротрубпласту" – 54 млн грн. Аукціон відбудеться в один день – 16 вересня. Умови доволі прості, оскільки це не об'єкти великої приватизації. Вони є спрощені: погасити борги протягом 6-ти місяців із заробітної плати і перед бюджетом, і недопущення звільнення працівників впродовж 6-ти місяців. Все інше – на розсуд інвестора. Тобто ми не покладаємо на нього якихось додаткових умов. По суті, це прості умови, які доволі легко виконати за умови, що цей інвестор не з держави-агресорки. Брати участь в аукціонах можна через будь-який із 40 майданчиків, зайти на Prozorro і взяти участь у торгах.
