Президент США Дональд Трамп і Володимир Путін. Аляска, 15 серпня 2025 року. Фото: AP
"Аляска розблокувала один важливий для України трек – гарантії безпеки"
Що у нас відбувається на переговорному треку? Чи може змінитися позиція Трампа щодо Кремля з огляду на ті сигнали, які посилає Росія? Президент Володимир Зеленський, нагадаю, сформулював це одним речення: Сигнали від Росії очевидні – балістика замість переговорів. Втім, українська делегація все таки їде до США. Як ці два треки можна поєднати і як взагалі після всіх цих атак ще можна з кимось говорити?
Як би там не було, але Аляска розблокувала один важливий для України трек – це гарантії безпеки. І Дональд Трамп спочатку разом із Путіним сказав, що Україні потрібні гарантії безпеки, а потім в Овальному кабінеті перед союзниками і американськими ЗМІ визнав, що Сполучені Штати будуть брати участь у наданні гарантій безпеки для України. Із цієї точки зору для України це важливий момент, який зараз активно розвивається. Фрідріх Мерц сказав, що дипломатія активно працює і ми дійсно бачимо постійні переговори у цьому напрямі. Для України це надважливий момент для післявоєнного устрою світу взагалі. Для Європи – це важливий момент, щоби отримати для себе, в тому числі, гарантії безпеки від російської агресії.
"Трамп не готовий до запровадження "пекельних санкцій"
Із цієї точки зору, позиція Дональда Трампа сьогодні, чесно кажучи, неоднозначна. І коли вчора відправили говорити речницю Білого дому, стало зрозуміло, що сам Дональд Трамп не зможе виступити, бо ситуація настільки однозначна і прозора, що вочевидь, якщо виступає президент, то він має говорити про покарання агресора чи хоча би погрожувати. А зараз Дональд Трамп до цього не готовий, на жаль. І ми бачимо, що заява речниці дійсно поєднала удари по НПЗ і удари по цивільних об'єктах, хоча це ані з юридичної, ані з воєнної точки зору взагалі не можна порівнювати. Тому що коли Україна знищує російську нафтову галузь, то вона фактично наближає мир і допомагає зусиллям Дональда Трампа змусити Росію до миру. Але поки що, на жаль, і це правда, оця розмита позиція США скоріше не дає наблизитись до миру так, як це можна було б зробити, оскільки Путін вважає, що може тиснути на Трампа, а Трамп не готовий до запровадження тих "пекельних санкцій", якими він погрожує. І тому, вочевидь, зараз Путін вважає, що в нього є "вікно можливості" для того, щоб тиснути далі.
Але з іншого боку є трек щодо гарантій безпеки. Є питання щодо озброєння України. І той факт, що Сполучені Штати продають Україні зброю… і подейкують, що вже є навіть схвалення Держдепу щодо продажу Україні ракет дальністю 250 км для ударів, в тому числі по Росії. Це буде куплено на європейські гроші, отже ніяких заборон з боку Штатів щодо застосування цієї зброї не може бути. Тобто є зрушення в цьому напрямі.
"Тільки погрози і реальний тиск змушують Путіна реагувати на ситуацію"
Видання Politico надрукувало свіжу статтю “Хапаючись за соломинку”: Європа розмірковує над створенням буферної зони між Україною та Росією, прагнучи миру. І там порівнюють ситуацію з розділенням Північної та Південної Кореї або Східної і Західної Німеччини. Різні моделі висловлюють, але це все післявоєнні гарантії безпеки – Росія має припинити вогонь. Що з цим робити?
Із цим відповідь є теж однозначна і ми її бачили два рази, коли спочатку був ультиматум Європи, України і Трампа Путіну в травні про припинення вогню і Путін тоді фактично пішов на імітацію мирного процесу в Стамбулі. І другий раз – коли Трамп висунув свій ультиматум, Путін знову зреагував і була зустріч на Алясці. Тобто, навіть Дональд Трамп вже має бачити, що тільки погрози і реальний тиск змушують Путіна реагувати на ситуацію.
Зараз можна сказати, що Росія не договороздатна. І, як на мене, мають відбутися дві важливі речі. По-перше, Сполучені Штати мають повернутися до ідеї Дональда Трампа про те, що спочатку має відбутися припинення вогню. І про це просто волає світовий досвід. Спочатку відбувається припинення вогню, а потім мирні переговори, які можуть тривати рік, 10 років і більше, але вже без війни.
"Якщо Росія не договороздатна, то треба тиснути на Китай"
Це якраз "корейська модель".
Абсолютно, там досі діє угода про припинення вогню. Причому ця угода була підписана обома сторонами не між собою, а з ООН. Таким чином треба прив'язувати тиск до вимоги припинити вогонь. І якщо Росія не договороздатна, то треба тиснути на Китай. Треба тиснути на країну, яка здатна натиснути на Москву.
.jpg)
Олександр Леонов. Фото: Вільгельм Смоляк
"Мир потрібний тут і зараз"
На замовлення Суспільного дослідницька агенція Info Sapiens провела онлайн-опитування 800 респондентів від 18 до 70 років і запитала, зокрема, що на їхню думку може змусити Путіна сісти за стіл переговорів про мир? Там немає слова Китай. Водночас, 24% респондентів вважають, що примусити Москву до миру може збільшення постачання далекобійної зброї з ЄС і США та дозвіл на удари в глиб Росії. Розміщення військових підрозділів НАТО та спільних сил Альянсу – 21%, посилення санкцій – 17%, збільшення виробництва української далекобійної зброї – 12%, економічна інтеграція та довгострокова підтримка Заходу – 4%, посилення мобілізації в Україні – 1%. Прокоментуєте такий розклад думок?
Це все стосується більш стратегічних і далекотермінових планів, бо і ВПК, і Збройні сили України, і інтеграція в Євросоюз – це необхідні складові, але вони мають відбуватися протягом певного часу. А мир потрібний тут і зараз. Дивно дійсно, що Китай там не присутній, бо Китай є важливим спонсором російської війни проти України. Ще Ентоні Блінкен, коли був держсекретарем, на слуханнях в Конгресі заявив, що 90% мікроелектроніки йде в Росію через Китай. Тобто, якби не Китай, то Росія не змогла би відновлювати свою техніку, робити і вдосконалювати ракети, літаки і так далі. Таким чином, війна би дійсно не була б такої інтенсивності, Росія не змогла б наступати, війна б зайшла в глухий кут. Тому тиснути на Китай – це теж важливий момент. Єдине, що Китай вочевидь хоче використати будь-які мирні переговори, і недарма він говорить про гарантії безпеки і для України, і для Росії, для фактично нової світобудови, нового світового порядку, де Китай буде співорганізатором, співзасновником цього нового світового порядку. Тому в цьому є величезна проблема.
"Треба змушувати Росію за це платити"
У цих всіх міркуваннях про перемир'я, про довготривалий мир чомусь вперто виносять за дужки момент справедливості, момент того, що українці мають право на життя і свою незалежну державу. Чому? Більше того, росіяни вже б'ють навіть напряму по американських інтересах, наприклад, по американському заводу в Закарпатті і реакції немає. Завод Bayraktar у Києві був атакований. Реакція бодай Туреччини якась буде?
Україна має бути більш проактивною в цій ситуації. Ми маємо допомагати нашим партнерам, підштовхувати ситуацію, бо в сучасному світі новина живе 3 дні максимум. Чому б Україні, наприклад, не залучити керівництво турецьких чи американських заводів до позову проти Росії? Бо зараз, як би це не було несправедливо, все виглядає так, що вкладати в Україну гроші – це небезпечно, бо знищуються підприємства. Треба змушувати Росію за це платити. Активно платити і піднімати розголос і в Туреччині, і в Сполучених Штатах через посольства, через діаспору, через інші механізми. Бо, на жаль, такий інерційний сценарій може швидко заглохнути, тому ми маємо його підштовхувати, щоби створювати додатковий тиск на уряди, на президента Ердогана і на президента Трампа. Фактично так доносити до американських виборців-республіканців, що треба Росію покарати в тому числі і через це, бо це неповага і демонстративний виклик Дональду Трампу. І, власне кажучи, саме такі формулювання змушували Трампа йти на якісь різкі хоча б заяви. Тому ми маємо підходити до цього більш креативно, маємо підштовхувати ситуацію.
