Ілюстративне фото: wikimedia.org
Російські окупанти: тактичні успіхи — стратегічні втрати
Пане Іване, поговорімо спочатку про співвідношення захоплених російською армією кілометрів української землі та їхніх втрат серед військових?
Уже доведено, що один окупований квадратний метр української землі вартує Росії або одним вбитим, або одним пораненим солдатом, а один квадратний кілометр (крім величезних втрат особового складу) — однією одиницею техніки — БМП, танком або БТР. Тож стосовно росіян можна говорити про тактичні успіхи — стратегічні втрати. Чому? Тому що тактичними успіхами можна локально вигравати бої, але стратегічно не можна здобути перемоги. Росіяни ситуацію оцінюють дещо по-іншому: вони оцінюють її досягненням точки, поставлених завдань. Тобто якщо, наприклад, перед російськими солдатами поставлено завдання зайти хутір у три хати, де, умовно, жило 10-12 людей, то якщо вони “покладуть” 100-150 чоловік, але зайдуть в населений пункт, то вважатимуть це ефективним результатом. Вони зайшли в точку, а втрати росіяни не вважають значними. Ціль досягнута.
Така ситуація дозволяє тиснути на ЗСУ, але не дає можливості перемагати у війні, і росіяни це прекрасно усвідомлюють. Але, тим не менше, Путін вибудував перед російською армією крім військових завдань ще й політичні, адже він намагається переформатувати ситуацію, коли військові завдання перетворюються на політичні, а це призводить до того, що визначається населений пункт, наприклад, Покровськ і ворог там жене війська — ефективно чи ні, це не має значення. Концентрація сил в межах 100 тисяч особового складу і ті втрати, які вже там є, теж обраховуються сотнями тисяч, але Путін сказав, що по Покровському напрямку вирішуватиметься доля Донецької області, тож російські військові й не міняють підхід.
Генштаб ЗСУ озвучує цифри, що противник має за весну і літо 2025 року близько двохсот тисяч вбитими і пораненими, знищено російських 1300 танків, 7 з чимось тисяч знищених артилерійських установок. Це техніка, якої би вистачило багатьом європейським арміям для загальної оборони або тієї, яка зараз стоїть на балансі.
У “Боротьбі карт” російська пропаганда зазнала поразки
І водночас Росія прагне видавати бажане за дійсне. Оцей звіт начальника Генштабу ЗС РФ Герасимова, оприлюднений 30 серпня російською пропагандою, і який, мовляв, вказує на здобутки, які вони під час своєї наступальної кампанії отримали… чи вдасться їм обдурити наших західних партнерів? Очевидно, що ні, бо є розвідки різних країн. Але з іншого боку, ця інформація діє й на внутрішню аудиторію, якій треба пояснити такі величезні втрати. Оця цифра за нашим Генштабом — понад 291 тисяч убитими і пораненими з початку 2025 року — наскільки вона впливає на внутрішню аудиторію РФ? Це стратегічний провал для ворога чи в них ще достатньо сил навіть без загальної мобілізації?
291 тисяч вбитими і пораненими. Німецька армія всієї 80-мільйонної цієї країни налічує близько 200 тисяч, ще менше британська. Французька має поза 200 тисяч, але це всієї великої країни. Росія ж тільки на конкретно взятому плацдармі втратила такі сили і тільки за умовних пів року бойових дій. А ми не забуваємо, що широкомасштабне вторгнення триває з 2022 року.
Додам й щодо “боротьби карт”: Росія чи не вперше змушена йти у фарватері українських моніторингових публічних каналів про лінію фронту. Так, вони намагаються собі приписати “сірі” зони, вийти за лінії, але в цілому контур лінії фронту вони показують такий самий, як показуємо й ми. Тобто зараз російська пропаганда не змогла навʼязати порядок денний. “Боротьба карт”, яка почалася на Алясці або й раніше, коли Путін возив свої карти, показував Трампу, потім ми показували свої… Я згоден, що розвідки володіють достовірною інформацією про лінію фронту й навіть тут путінська пропаганда не може радикально домалювати-добрехати.
Але є інший момент: лояльні до Росії можуть використовувати путінську брехню для обґрунтування якихось поступок для Росії чи лояльного ставлення до РФ, мовляв, дивіться, як Росія наступає, навіть має результат.
Ще цікаво:Росія не називала на кожному напрямку, де знаходяться наші підрозділи і які. Чому? На мою думку, передусім, аби не показати свою слабкість та, з іншого боку, свою слабку результативність. Якщо би Росія показала, що Україна, умовно, сконцентрувала на Покровському напрямку 30-40 тисяч особового складу, тоді РФ була б змушена озвучити, скільки її військових знаходяться там. Ми знаємо, що їх там 110 тисяч. Тоді що? Втричі більший російський контингент не може за пів року дати собі ради на цьому напрямку? З іншого боку, якщо показувати наявні українські підрозділи, то потрібно показувати й свої, а Росія цього теж робити не хоче. Чому? Тому що тоді стає очевидним, що при перевазі в особовому складі Росія не може досягнути оперативних чи стратегічних успіхів.
.jpg)
Іван Тимочко. Фото: facebook
Бої біля Покровська: “противнику не дали розгорнути тактичні просування в оперативний простір”
Поговорімо ще про “вуха”, які російські окупанти перед зустріччю Трампа і Путіна на Алясці простягнули на північний схід від Покровська. Вуха потім були “перерізані” і зараз на мапах DeepState ще залишаються ці “плямки” й обʼєднання українських стратегічних військ “Дніпро” вже робило заяву про продовження зачистки. Що там зараз відбувається і чи відіграє ця ситуація якусь роль в глобальному розкладі?
На цьому напрямку противнику не дали розгорнути якісь тактичні просування в оперативний простір. Це дуже важливо і Росія робила на це величезну ставку, бо, якщо дивитися по картах, то хоч там і невеличкий виступ, але там сконцентрувалися тисячі людей. Йдеться про військових, які намагаються утримати зайняті позиції, хоча там й розрізали їхні наступальні порядки. По-друге, росіяни намагаються надати їм якусь підтримку в плані озброєння як із повітря, так і на землі. Крім того, свого часу там було оголошено відселення мирного населення – для того, щоб проводити фільтраційні заходи та зачистки, треба мінімізувати ризики для цивільних. Тим паче, що росіяни, коли зрозуміли, що їхній наступ провальний, почали переодягатися в цивільний одяг, зливатися з місцевим населенням, брати місцевих в заручники. Окрім того, українці ніколи “в кредит” не повідомляють про звільненні населені пункти, як це роблять росіяни.
Також там район населених пунктів, де почав утворюватися цей “виступ”, там йдуть сильні бої за те, щоб як у районі Вільного і Торецького розрізати наступальні порядки противника. Хоча, з іншої сторони, він там теж тягне все, що може, й навіть на початках була інформація, що РФ перекидала туди одні з кращих підрозділів операторів безпілотників. В росіян на цей напрямок було поставлене дуже серйозне завдання в плані розширення флангів. Але ситуація зараз публічні така, яку ми бачимо. Якщо будуть зміни на рівні військових, це обовʼязково буде донесено до українського суспільства, бо ніхто не буде там бездумно кидати великі сили українських військ для того, щоб під дату зачистити чи звільнити території. Проте маємо враховувати, що росіяни будуть битися і бʼються за своє, по суті, виживання. Вони розуміють, що якщо будуть відступати, то російські загороджувальні загони їх самі покладуть.
“Сезон і погода вплине на зміну тактики”
Щодо весняно-літньої кампанії: чимало експертів наголошували, що після оцих останніх тижнів хорошої погоди, буде стишення активності. На вашу думку, це вже відбувається чи РФ ще триматиме напругу до певного часу? Й що далі?
Казати про стишення, взявши за фактор ослаблення російських військ, на даному етапі я не можу. Але те, що сезон і погода вплине на зміну тактики, однозначно. Якщо піде період дощів, то війська будуть більше привʼязані до доріг із твердим покриттям. Але з іншого боку не забуваймо, що військова техніка всепогодна і вона розрахована на ведення бойових дій в екстремальних умовах. Це, звісно, призведе до коректив, бо якщо піде розмокання грунтів, то будь-де переміщатися не вийде. Це сповільнює переміщення військ та техніки. Але казати, що це зупинить саму природу наступу противника, то ні. Адже там, де важко сунути противнику, важко і нам оборонятися.
