Президент Польщі Кароль Навроцький під час промови в Ґданську, Польща, 1 вересня 2025 року. Фото: Getty Images/Mateusz Slodkowski
"Привид" дострокових виборів у Словаччині, Польщі, Румунії змушує політиків думати, як сподобатися виборцю
Президент Румунії Нікушор Дан підтвердив рішення Румунії не направляти війська до України. Премʼєр-міністр Польщі Дональд Туск теж чітко заявив, що Варшава не планує розміщення польських військових на території України, але готова брати на себе відповідальність за логістику. Це добре чи погано, що вже зараз і Польща, і Румунія висловлюють свою позицію? Наскільки вірогідно, що вона може змінитися? Яке ваше бачення?
Звісно, з точки зору України це погано. До речі, Румунія ще може позмагатися з Польщею за право називатися логістичним хабом. Я думаю, що ми ще будемо за цим спостерігати. Але це можна пояснити загальнорегіональним трендом, який стосується і Румунії, і Польщі, і Словаччини, і до певної міри Болгарії. Цей тренд полягає в тому, що і у Румунії, і у Польщі дуже нестабільні уряди. У Румунії уряд складається з чотирьох політичних сил, дві з яких ненавидять одна одну. Йдеться про націонал-лібералів і соціал-демократів. Це політичні сили, які впродовж всієї історії Румунії завжди атакували одна одну, і обʼєднало їх тільки те, що вони не хотіли дати владу крайнім правим. Тому що якби вони прорвалися до влади, це була б катастрофа, а Румунія спромоглася її уникнути, коли ані обрала крайнього правого кандидата в президенти, ані крайню праву більшість.
У Польщі ми маємо дуже схожу ситуацію. Там більшість не має можливість подолати вето президента, а президент, по суті, представляє опозицію. Хоча і не прямо, але він був ставлеником партії "Право і справедливість", тому якщо президент і надалі ветуватиме рішення, які ухвалює більшість у парламенті, то цей парламент буде неспроможним. А якщо він буде неспроможним, то йому теж доведеться йти на дострокові вибори.
І цей "привид" дострокових виборів і в Словаччині, і у Польщі, і в Румунії змушує політиків думати, як сподобатися виборцю і, на превеликий жаль, враховувати зростання крайніх правих сил, гасел та ідей у цих країнах. Тому вони захоплюються ідеями національного егоїзму і будуть всіляко уникати необережних висловлювань. Хоча я не виключаю, що якщо американці будуть у грі, то і Румунія, і Польщі, які завжди були форпостами США в регіоні, будуть дослухатися до Білого дому. Інша справа, що я абсолютно гублюся в оцінках Дональда Трампа, бо ті меседжі, які від нього надходять, дуже часто суперечать одне одному і передбачити, що ж буде робити Америка, дуже важко.
Зустріч Трампа і Навроцького: "Кажучи про польські інтереси, Навроцький відстоював й українські"
Безумовно. Але його заяви та слова ми не можемо ігнорувати, адже він все одно залишається президентом США. До речі, Трамп сказав, що "він легко переміг усіх і тепер став ще популярнішим. Я також його підтримував і цим пишаюсь, адже я не підтримує кого завгодно". Так він охарактеризував новообраного президента Польщі Кароля Навроцького, який 3 вересня здійснив свій перший закордонний візит до США. Певною мірою цей візит можна розглядати як жест вдячності, адже під час виборчих перегонів Трамп відверто підтримував Навроцького та навіть прийняв його у Білому домі. Чим особлива ця зустріч? Чи йшлося на ній про Україну?
Попри всі складнощі у двосторонніх відносинах між Україною і Польщею, спільним знаменником для обох держав є небезпека, яка походить з Росії. Це, напевно, той єдиний момент, де є повний консенсус як між представниками уряду, так і між представниками президента і самим президентом. Безпека завжди була так само пріоритетом для Польщі. Польща — одна з країн регіону, яка найбільше вкладається у власну безпеку, тому можу припустити, що говорили про безпеку, про американську присутність. Зрештою, Америка підтвердила, що ця присутність у Польщі зберігатиметься.
Сергій Герасимчук. Фото: facebook
Чи говорили безпосередньо про Україну? Я думаю, що Навроцький згадував Україну в російському контексті, в контексті все більшої загрози із Росії, а також із Білорусі, тому що ми знаємо, що на польсько-білоруському кордоні тривалий час було чимало провокацій з мігрантами, які намагалися прорвати кордон і, очевидно, координувалися з російського боку.
Які плюси для України від цієї зустрічі? Очевидно, що Польща в безпековому плані залишається українським адвокатом. Оскільки інтереси збігаються, то просто кажучи про польські інтереси, Навроцький відстоював й українські. Польща не зацікавлена в падінні України аж ніяк.
Що стосується якихось безпосередніх речей, то тут важче казати, тому що ми зіштовхуємося з непередбачуваністю Трампа і, попри всі симпатії до окремих політиків, іноді Трамп втілює власні рішення, які потім просто свідчать про нехтування такими симпатіями. Тому я з обережним оптимізмом оцінив би результати візиту і Навроцького, і Сікорського до США. Але цей обережний оптимізм полягає саме в тому, що нічого про послаблення України вони говорити точно не могли, а отже — діяли прямо чи опосередковано в наших інтересах.
"Польща залишатиметься у зоні політичної турбулентності"
Колеги з Європейської правди згадують, що візиту президента Навроцького до США передував гучний скандал із МЗС. У міністерстві нібито підготували інструкції для цього візиту, щоб президент і уряд звучали в унісон, одним голосом. Але Навроцький демонстративно відмовився від слідування цим інструкціям, тим самим надсилаючи сигнал, що польська зовнішня політика може розвиватися не лише у руслі урядової лінії, а й за його особистої ініціативи. Чому так відбувається? Наскільки зараз загострилося протистояння уряду та президента в Польщі?
Я би сказав, що це протистояння й не притуплювалося з першого дня, коли відбулися інавгураційні заходи. За кілька хвилин до інавгурації президента Навроцького Туск сказав, що він сумує разом з Польщею з приводу того, що сталося. Також ми памʼятаємо про суперечки, які виникли між урядом та президентською канцелярією з приводу того, чому Польща не була представлена на зустрічі лідерів ЄС, Зеленського і Трампа. Бо тоді зʼясувалося, що й одна, й інша сторона вказували пальцем одна на одну, спихаючи провину.
Я думаю, що це протистояння буде тільки посилюватися і, на превеликий жаль, мені здається, що Польща залишатиметься у зоні політичної турбулентності, де вже перебуває давно. Вибори до Європарламенту, парламентські, президентські вибори… Усе це поляризує Польщу. Й навіть після президентських виборів ми не можемо казати, що крапку поставлено, бо ми зараз зіштовхнулися з протистоянням уряду і президента, яке може призвести до дострокових виборів якщо не цього, то наступного року.
